Рішення № 73553973, 20.04.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/6631/16-ц

Провадження № 2/500/575/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого - судді - Грубіян Л.І.,

за участю секретаря судового засідання - Іванової Л.П.,

особи, які брали участь у справі:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

представник відповідача Державний навчальний заклад «Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти» - Кологойда Ірина Валеріївна,

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ освіти Ізмаїльської міської ради - Хомов Євген Костянтинович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ освіти Ізмаїльської міської ради, про стягнення невиплаченої додаткової заробітної плати за престижність педагогічної праці, класне керівництво, завідування майстернею електромонтерів, керівництво методичною комісією, винагороди за сумлінну працю, -

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Державного навчального закладу «Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти» (далі - ДНЗ «ІЦПТО») про стягнення невиплаченої додаткової заробітної плати за 2016 рік за престижність педагогічної праці, класне керівництво, завідування майстернею електромонтерів, керівництво методичною комісією, винагороди за сумлінну працю за відпрацьований 2015-2016 навчальний рік, позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач до серпня 2016 року працювала на педагогічній посаді у ДНЗ «ІЦПТО» та відповідачем не виплачена додаткова заробітна плата, яка складається з зазначених надбавок.

Позивачем уточнювалися позовні вимоги протягом судового розгляду остаточно 03 листопада 2017 року.

Згідно остаточно уточненим позовним вимогам, позивач просить стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату в сумі 11 736,12 грн., що складається з:

- надбавки за престижність праці в розмірі 3 451,80 грн., яка встановлена постановою Кабінету міністрів України № 373 від 23.03.2011 р.;

- доплати за керівництво методичною комісією в розмірі 13 %, що складає 2 243,67 грн., яка передбачена п. 40 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року N 102 (далі - Інструкція), те, що ОСОБА_1 була керівником методичної комісії підтверджується наказом відповідача № 116 від 31.08.2015 р.;

- доплати за класне керівництво в розмірі 20 %, що складає 3 451,80 грн., яка передбачена п. 36 Інструкції, а те, що позивач була класним керівником підтверджується наказом відповідача № 113 від 28.08.2015 р.;

- доплати за завідування майстернею електромонтерів в розмірі 15%, що складає в сумі 2 588,85 грн. передбачена п. 42 Інструкції, той факт, що ОСОБА_1 була завідувачем навчальним кабінетом підтверджується наказом відповідача № 112 від 28.08.2015 р.,

Також позивач просить на підставі ст. 117 КЗпП України стягнути з відповідача, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 73 168,24 грн.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01.02.2017 р. до участі у справі залучено відділ освіти Ізмаїльської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору (а.с. 45).

У судовому засіданні позивач на задоволенні позовних вимог наполягав на підставі доводів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ДНЗ «ІЦПТО» позов не визнала в повному обсязі. Відповідачем подані письмові заперечення, згідно яким викладені такі обставини, на які відповідач посилається як на підстави своїх.

У 2016 році кошторис загального фонду ДНЗ «ІЦПТО» на 2016 рік був затверджений 31 березня 2016 року. До цього моменту було неможливим також використання коштів спеціального фонду кошторису, у тому числі і на виплату заробітної плати. На підставі наказу директора № 45 від 01.04.2016 р. були призупинені додаткові виплати, але основна заробітна плата та вислуга років були нараховані та виплачені в повному обсязі. Заборгованості по заробітній платі перед позивачем немає. Додаткова заробітна плата дійсна лише на період навчального року з 01.09.2015 р. по 30.06.2016 р., оскільки на цей період розподіляється педагогічне навантаження. Згідно з наказом № 8-п від 06.05.2016 р. була знята доплата за класне керівництво на період з 13.05.2016 р. по 30.06.2016 р. у зв'язку з тим, що група знаходилась на практиці.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділу освіти Ізмаїльської міської ради в судовому засіданні підтримала позицію відповідача, просила відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши позивача та його представника, представника відповідача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, розглянувши надані сторонами докази, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Так, згідно даним трудової крижки серії НОМЕР_2, позивач ОСОБА_1 01 вересня 2014 року прийнята майстром виробничого навчання в порядку переводу, після чого ДНЗ «Ізмаїльський професійний ліцей» перейменовано в ДНЗ «Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти», 14 квітня 2016 року позивачем була підтверджена кваліфікаційна категорія майстра в/н одинадцятого тарифного розряду. 18 серпня 2016 року її було звільнено за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до ст. 38 КЗпП України згідно наказу № 131-к від 17.08.2016 р. (а.с. 5-6, 143).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці», додаткова заробітна плата входить до структури заробітної плати. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оплату праці» суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань

оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Постановою Кабінету міністрів України № 373 від 23.03.2011 року установлена надбавка у граничному розмірі 20 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати) педагогічним працівникам дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних закладів I - II рівня акредитації, інших установ і закладів незалежно від їх підпорядкування. Тому на користь позивача підлягає стягненню надбавка в розмірі 20% посадового окладу, яка не виплачувалася їй в період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року.

Відповідно до даних наказу № 116 від 31.08.2015 р. ОСОБА_1 призначена керівником методичної комісії викладачів та майстрів виробничого навчання професій будівельного профілю (а.с. 34 -35).

Відповідно до наказу № 125 від 07.09.2015 р., виданого директором ДНЗ «ІЦПТО», на підставі, в тому числі, Інструкції № 102 «Про обчислення заробітної плати», встановлені доплати з 01.09.2015 р. за керівництво методичними комісіями - 13% (а.с. 135). Тому суд дійшов висновку про те, що позивачу підлягає виплаті надбавка за керівництво методичними комісіями в розмірі згідно уточнених позовних вимог 13%, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивач ОСОБА_1 призначена класним керівником групи № 19 (20 учнів), що вбачається з копії наказу № 113 від 28.08.2015 р. (а.с. 33).

Наказом № 125 виданим 07.09.2015 р. директором ДНЗ «ІЦПТО», на підставі, в тому числі, Інструкції № 102 «Про обчислення заробітної плати», встановлена доплата з 01.09.2015 р., в тому числі, за класне керівництво - 20% (а.с. 135).

Що стосується посилання відповідача на те, що наказом № 8-п від 06.05.2016 р. була знята оплата за класне керівництво на період проходження учнями виробничої практики (а.с. 136), то цей наказ суперечить вимогам Інструкції, яка у абз. 7 п. 36 передбачає не проведення виплати додаткової плати за класне керівництво за місяць відсутності учнів виключно викладачам вищих навчальних закладів I - II рівнів акредитації в період перебування учнів на виробничій (технологічній, переддипломній) і навчальній практиці, якщо вона продовжується більше ніж місяць і проводиться за межами того населеного пункту, де розташований навчальний заклад, а також у випадку випуску учнів в місяць, що передує червню.

Оскільки позивач ОСОБА_1 не є викладачем вищого навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації, а також те, що відповідачем не надано доказів того, практика була проведена за межами того населеного пункту, де розташований навчальний заклад, нездійснення виплати відповідачу ОСОБА_1 надбавки за класне керівництво в період проходження учнями виробничої практики є безпідставним.

Тому в даному випадку підлягає застосуванню положення нормативно-правового акту вищої юридичної сили - Інструкції, а не наказу від 06.05.2016 р., який їй суперечить, а на користь позивача підлягає стягненню доплата за класне керівництво в розмір 20%, яка не виплачувалася їй в період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року.

Наказом ДНЗ «ІЦПТО» № 112 від 28.08.2015 р. позивач ОСОБА_1 призначена завідувачем майстерні електромонтерів. В тексті наказу поряд з прізвищем позивача ОСОБА_1 у дужках міститься напис «15%» (а.с. 32),

Відповідно до даних наказу № 125 від 07.09.2015 р., виданого директором ДНЗ «ІЦПТО», на підставі, в тому числі, Інструкції № 102 «Про обчислення заробітної плати», згідно яким встановлені доплати з 01.09.2015 р., в тому числі, за завідування майстернями - 15% (а.с. 135).

Тому на користь позивача підлягає стягненню доплата за завідування майстернями в розмір 15%, яка не виплачувалася їй в період з 01 січня 2016 року по 30 червня.2016 року.

Суд критично оцінює і не приймає до уваги посилання відповідача на те, що доплати і надбавки підлягають виплаті виключно в період учбового навантаження, тобто в учбовий період: з 01 вересня по 30 червня, оскільки ці обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Так, нормативні правові акти, на підставі яких позивачу мали бути виплачені доплати та надбавки, а саме Постановою Кабінету міністрів України № 373 від 23.03.2011 року, п. п. 36, 40, 41 Інструкції та ст. 57 ЗУ «Про освіту» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин не містить умов та застережень щодо нарахування та виплати таких доплат і надбавок протягом навчального процесу.

Також судом не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на те, що за січень - лютий, а також квітень 2016 року позивачу не підлягають нарахуванню та стягненню доплати, оскільки наказом директора № 45 від 01.04.2016 р. (а.с. 137) було наказано здійснювати виплату заробітної плати без цих надбавок, оскільки цей наказ, який є локальним нормативно-правовим актом, суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, якими такі надбавки встановлені, а тому підлягають застосуванню нормативно-правові акти вищої юридичної сили.

Крім того, системний аналіз положень Інструкції та Постанови Кабінету міністрів України № 373 від 23.03.2011 року вказує на те, що зазначеними нормативно-правовими актами до повноважень власника або уповноваженого ним органу у деяких випадках віднесене виключно визначення розміру надбавок у встановлених межах та передбаченого граничного розміру, а не призначати чи скасовувати ці доплати на власний розсуд.

На підставі викладеного, керуючись засадою змагальності, передбаченою ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З висновку Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-144цс13, предметом якої був спір про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди слідує, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

Відповідно абз.1 п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Враховуючи вищенаведені висновки Верховного суду України про те, що сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності, суд критично оцінює і не приймає до уваги дані листу виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 04.11.2016 р. (а.с. 16), дані заяви третьої особи відділу освіти Ізмаїльської міської ради та відповідних додатків до неї (а.с. 82-93), а також дані письмових заперечень відповідача на позовну заяву з доданими документами (а.с. 101 - 120), оскільки в наведених документах відстоюється позиція відповідача про відсутність у нього коштів для виплати належних платежів.

Також суд не приймає до уваги дані довідки № 296 від 08.09.2017 р., згідно яким ДНЗ «ІЦПТО» заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 немає (а.с. 125), оскілки інформація, що в ній міститься повністю спростовується встановленим в судовому засіданні обставинами.

Встановлені судом обставини дають підстави застосувати до спірних правовідносин положення ст. 117 КЗпП України, згідно яким в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Згідно зі змістом ст. ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із ч.2,п.8 ч.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р. нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, що передували звільненню, проводиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка звільнена була 18.08.2016 року, травень та червень 2016 (повні два місяці, що передували звільненню) заробітна плата позивача становила: за травень - 2850.90 гривень, за червень 2850.90 грн. на місяць, її дохід у цей період становив 5701.80 грн. (2850.90 + - 2850.90). (а/с146).

Середньоденна заробітна плата позивача склала 132 грн. 60 коп. (5701.80: 43 робочих днів травень, червень 2016р.), середньомісячна заробітна плата 2850.90 грн.(5701.80 :2).

У серпні 2016 р. було 8 робочих дня, в вересні 22 робочих дня, у жовтні 20 робочих дня, у листопаді 22 робочих дня, у грудні 22 робочих дня, у січні 2017 року було 21 робочий день, у лютому 20 робочих днів, у березні 22 робочих дня, у квітні 20 робочих дня, у травні 20робочих днів, у червні 21 робочий день, липні 21 робочий день, в серпні 22 робочих дня, у вересні 21 робочий день, у жовтні 22 робочих дня, у листопаді 22 робочих дня, у грудні 21 робочий день, у січні 2018 року 22 робочих дня, в лютому 20 робочих днів, у березні 22 робочих дня, у квітні 14 робочих днів.

Всього з дня звільнення по день ухвалення рішення було 425 робочих днів, які включаються у розрахунок при визначені розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з18.08.2016 року по 20.04.2018р. мав складати 56355 грн. 00 коп. (425 р. д. х 132 грн. 60 коп.).

Таким чином, відповідач повинен виплатити позивачці середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 56355 грн. 00 коп., при цьому, відповідач має нарахувати і утримати із зазначеної суми прибутковій податок та інші обов'язкові платежі (п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці").

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими. Речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Щодо фінансової неспроможності підприємства на яке посилається представник відповідача суд вважає недоведеним враховуючи, що підприємство постійно діюче і має можливість на даний час виплатити невиплачену суму.

Аналіз вищезазначених норм чинного законодавства та обставин справи дає підстави для висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тому в силу наведених вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 12,13,76,77,81,89,141,263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ освіти Ізмаїльської міської ради, про стягнення заборгованості із додаткової заробітної плати, - задовольнити частково.

Зобов'язати державний навчальний заклад «Ізмаїльський центр професійно технічної освіти» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 окладу, додаткової доплати за класне керівництво; , додаткової доплати за завідування майстернею у розмірі 15% посадового окладу, додаткової доплати за завідування методичною комісією 15 % посадового окладу.

Стягнути з Державного навчального закладу «Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти» (код ЄДРПОУ 02546482) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) відшкодування за час затримки розрахунку з дня звільнення, по день ухвалення рішення суду 56 355 грн. 00 коп. , з утриманням із зазначеної суми прибуткового податоку та інші обов'язкові платежі (п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці").

Стягнути з Державного навчального закладу «Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти» (код ЄДРПОУ 02546482) на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Державного навчального закладу «Ізмаїльський центр професійно-технічної освіти» додаткової заробітної плати за один місяць.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Л.І.Грубіян