Постанова № 73553950, 30.03.2018, Арцизький районний суд Одеської області

Справа № 492/1600/17

Провадження №2-а/492/6/18

У К Р А Ї Н А

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі головуючого судді Крутової О. М., за участю секретаря судового засідання Распутіної М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №2 адміністративний позов ОСОБА_1 до Арцизької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, начальника Арцизької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області Фотка Лілії Петрівни про визнання протиправним та скасування наказу щодо звільнення, поновлення на роботі, -

встановив:

15.11.2017 р. ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Арцизької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі за текстом - Арцизька об'єднана податкова інспекція ГУ ДФС в Одеській області, відповідач), начальника Арцизької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області Фотка Лілії Петрівни (далі за текстом - відповідач начальник Арцизької об'єднаної податкової інспекції ГУ ДФС в Одеській області Фотка Л. Г.) про визнання протиправним та скасування наказу щодо звільнення, поновлення на роботі.

В обґрунтуванні позову позивач зазначив, що Наказом №13-о від 04.04.2016 р. виданим Арцизькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС в Одеській області його звільнено з посади головного державного інспектора Тарутинського відділення, у зв'язку зі скороченням штату чисельності працівників на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП України).

На думку позивача, він вважає своє звільнення з роботи незаконним, всупереч нормам трудового законодавства, яке здійснене без первиної згоди профспілкового органу; вважає, що його звільнено в строки, що перевищують передбачені законом, після отримання згоди профспілкової організації, не враховане його переважне право про залишення на роботі /а. с. 1-4/.

15.12.2017 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VII від 03.10.2017 р., на підставі якого Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Згідно підпункту 10 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судовому засіданні позивач та його представник адміністративний позов підтримали, просили його задовольнити у повному обсязі. Представник позивача пояснив, що відповідачи не врахували його переважне право про залишення на роботі, йому не було запропоновано іншу вакантну посаду на час звільнення, також роботодавцем порушено строк звільнення.

Відповідачи позов не підтримали, просили у його задоволенні відмовити у повному обсязі, за відсутністю правових підстав, також просили застосувати строки позовної давності в один місяць, що встановлені чинним законодавством для позовів, даної категорії спорів.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, пояснення відповідачів, прийшов до наступного висновку.

Статтею 73 КАС України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення у справі.

Судом встановлено, що 04.04.2016 р. Наказом №13-о головного державного інспектора Тарутинського відділення Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_1 звільнено у зв'язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України /а. с. 21/.

Згідно зі ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці передбачено, що переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Під час звільнення працівника на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації праці, в тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватися гарантій, передбачених статтею 49-2 КЗпП України. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, та за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що не виконав цей обов'язок, якщо працівникові не були запропоновані всі інші вакантні посади, які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Така позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.03.2017 р. справи № 6-2485цс16, від 23.03.2016 р. справа 6-2748цс15.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, при звільненні позивача з роботи, в порушення вимог вищезазначених норм законодавства, будь-яких інших вакантних посад ОСОБА_1 запропоновано не було.

Окрім того, згідно витягу з протоколу №2 засідання профкому первинної профспілкової організації працівників Арцизької ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області від 12.02.2016 р. вбачається, що ОСОБА_1 звільнено відповідно п. 1 ст. 40 КЗпП України /а. с. 18, 68/.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач має вищу освіту за кваліфікацією економіста, підвищував кваліфікацію у Інституті післядипломної освіти Національного університету ДПСІ, працював в органах державної податкової служби на протязі тривалого часу, з кінця грудня 2002 року до квітня 2016 року /а. с. 7-11, 19, 20/.

Відповідачи не надали суду відомості, які свідчать про наявність переважного права на залишеня на роботі інших працюючих осіб, відносно позивача ОСОБА_1 та іншіх доказів про надання пропозицій щодо наявності вакантних посад в Арцизькій ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області.

Відповідно до організаційної структури Арцизької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, станом на 18.01.2016 р. у Тарутинському відділені штатна чисельність складала 6 осіб /а. с. 64, 65/.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується, на підставі ч. 3 ст. 36 КЗпП (в редакції від 19.01.1995 р.). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Реорганізація підприємства і скорочення штату працівників не є тотожними, тому суд дійшов до висновку, що фактично відбулась реорганізація підприємства, а не скорочення штату. Звільнення позивача відбулось у зв'язку із реорганізацією установи. Дані обставини також підтвердили відповідачи, при надані усних та письмових пояснень по справі /а. с. 47/.

Виходячи з наведеного, суд приходить до переконання, що дії відповідачів були протиправними, стосовно видання Наказу №13-о від 04.04.2016 р. про звільнення з посади головного державного інспектора Тарутинського відділення ОСОБА_1, у зв'язку зі скороченням штату чисельності працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статі 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. Тому, посилання ОСОБА_1 в позовній заяві на ці обставини є безпідставними і суд до уваги їх не приймає.

20.02.2018 р. представник відповідача - Арцизької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області подав клопотання про залишення позовних вимог без розгляду, з підстав пропуску місячного строку щодо звернення до адміністративного суду з позовом, керуючись статтею 122 КАС України /а. с. 50-53/.

Після закінчення з'ясування обставин по справі, представник вище вказаного відповідача, в судовому засіданні повторно заявив дане клопотання.

Суд, з'ясувавши всі обставини в процесі слухання справи, розглянувши клопотання відповідача, вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частина п'ять даної статті зазначає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Позовні вимоги у даній справі стосуються питання про звільнення громадян з публічної служби.

В судовому засіданні позивач зазначив, що він отримав трудову книжку на руки 04.04.2016 р., дані твердження також підтвердили відповідачи. При цьому позивач звернувся до суду з даним позовом вперше 27.09.2017 р., як вбачається із суттєвим пропуском строку, визначеним ч. 5 ст. 122 КАС України.

Суд не приймає до уваги думку представника позивача про юридичну необізаність особи щодо пропущення строку для звернення до адміністративного суду.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд звертає увагу, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

В пункті 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 р №2 зазначено, що у справах про звільнення з публічної служби громадянин може звернутись до суду із заявою про вирішення спору у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У справі Європейського суду з прав людини «Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 р. Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Позивач дізнався про порушення свого права з 04.04.2016 р., але звернувся за його захистом вперше 27.09.2017 р., тобто після спливу строку позовної давності, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України. Клопотання (письмове або усне) про поновлення пропущенного процесуального строку, з належним обґрунтуванням, до суду позивач не надав.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає що позивачем пропущений строк на звернення до суду з адміністративним позовом, тому приходить до висновку в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 40, 42, 43, 49-2 КЗпП України, ст. ст. 1-10, 72, 73, 75, 77, 78, 122, 138, 241-246, 293, 295 КАС України, суд -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Арцизької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, начальника Арцизької об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області Фотка Лілії Петрівни про визнання протиправним та скасування наказу щодо звільнення, поновлення на роботі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 06.04.2018 р.

Учасники провадження можуть отримати інформацію щодо прийнятих процесуальних рішень по справі за веб-адресою: http://court.gov.ua/

Суддя О. М. Крутова