Ухвала суду № 73553174, 17.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 446/1757/17 Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т.І.

Провадження № 11-кп/783/148/18 Доповідач: Романюк М. Ф.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Романюка М.Ф.

суддів Гуцала І.П., Галапаца І.І.

при секретарі Кубішин І.В.

розглянувши кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, такого, що має на утриманні одну неповнолітню дитину, непрацюючого, в порядку ст.89 КК України не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Свореня І.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

за апеляційною скаргою прокурора Пуківського Б.В. на вирок Кам’янка – Бузького районного суду Львівської області від 27 грудня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

цим вироком цим вироком ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік з покладенням на нього відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи.

За вироком суду 29 вересня 2017 року близько 18 години, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, діючи протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, знаходячись на території господарства, що розташоване по вул.Шевченка, 45 в с.Колоденці Кам"нка-Бузького району Львівської області та належить ОСОБА_2, через вхідні двері будинку, які були привідчинені, таємно проник в середину, звідки викрав гроші в сумі 1600 гривень та золоті вироби, а саме: парузолотих сережок "585 проби" чистою вагою 1.76 гр., чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 6225,20 грн.

Не погоджуючись з даним вироком прокурор Пуківський Б.В. подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_1 скасувати в частині застосування ст..76 КК України. Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік. На підставі п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації. В решті вирок залишити без змін.

В обґрунтуванні вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не поклав на обвинуваченого обов’язок, передбачений п.1 ч.1 ст.76 КК України, а також невірно зазначив обов’язок, передбачений п.2 ч.2 ст.76 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив отримані у передбаченому КПК України порядку докази в даному кримінальному провадженні, оцінивши їх в сукупності, зробив правильний висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який він засуджений, повністю та об’єктивно стверджується зібраними та перевіреними в ході судового розгляду доказами. І таке в апеляційній скарзі прокурора не оскаржується.

Апеляційні вимоги прокурора про скасування вироку суду в частині застосування ст..76 КК України та ухвалення в цій частині нового вироку, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі та відповідно до ст..75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_1 призначено теж саме покарання та звільнено останнього від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком один рік. Тобто суд апеляційної інстанції не вбачає законних та обґрунтованих підстав постановляти в цій частині новий вирок.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що покарання обвинуваченому, як основне призначено з дотриманням вимог ст.ст.50, 65 КК України, що є достатнім та необхідним для виправлення особи обвинуваченого ОСОБА_1

Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.76 КК України (із змінами відповідно до Закону України №1492-VIII від 07.09.2016р.) у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов’язки: 1) періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Окрім того, на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти інші обов’язки, визначені у ч.2 ст.76 КК України, у тому числі не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Оскаржуваний вирок ухвалений 27.12.2017р.. а кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 29.09.2017р.. тобто після набрання чинності Законом України №1492-VIII від 07.09.2016р.

Однак, суд першої інстанції, постановляючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, зобов’язаний був покласти на обвинуваченого ще й обов’язок періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Крім того, ОСОБА_1 зобов’язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу пробації.

Разом з тим, частиною 2 статті 76 КК України передбачено обов’язок взагалі не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, а не тільки на постійне місце проживання, яке було передбачено попередньою редакцією цієї статті.

На підставі наведеного суд першої інстанції не дотримався вказаної норми закону, яка підлягає безумовному застосуванню, не поклав на обвинуваченого обов’язок, передбачений п.1 ч.1 ст.76 КК України, а також невірно зазначив обов’язок, передбачений п.2 ч.2 ст.76 КК України.

Таким чином, колегія суддів, приходить до висновку, що вирок Кам’янка – Бузького районного суду Львівської області від 27 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 в частині застосування ст. 76 КК України підлягає зміні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області Пуківського Б.В. задоволити частково.

Вирок Кам’янка – Бузького районного суду Львівської області від 27 грудня 2017 року відносно ОСОБА_1 змінити в частині застосування ст.76 КК України.

На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов’язки:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

На підставі п.2 ч.2 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов’язок – не виїжджати за межі України без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути безпосередньо оскаржена до касаційного суду шляхом подання касаційної скарги на протязі трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: