Постанова № 73553068, 16.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/1165/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Карбовінк І.М.

Провадження № 22-ц/783/174/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Р. П.

Категорія:34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого – судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. і ОСОБА_2,

за участю: секретаря Цапа П.М.;

адвоката ОСОБА_3 – представника позивача ОСОБА_4;

ОСОБА_5 – представника ПАТ "Укргазвидобування";

адвоката ОСОБА_6 – представника ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8, Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" та Приватного акціонерного товариства "Страхова група «Ю.БІ.АЙ», третя особа - ОСОБА_7, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП).

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що 19.05.2013 року о 9.50 годині на автодорозі Київ-Чоп (601 км) ОСОБА_7, керуючи транспортним засобом марки «ГАЗ 66», реєстраційний номер 6188ЛВТ, здійснюючи розворот, не переконався в безпечності даного маневру, виїхав на смугу зустрічного руху, в результаті чого відбулося зіткнення з транспортним засобом марки «БМВ 320», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8, що рухався з перевищенням швидкості. В результаті зіткнення транспортний засіб марки «БМВ 320» за інерцією зіткнувся з транспортним засобом марки «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить позивачу на праві власності. По факту ДПТ відкрито кримінальне провадження, де позивача визнано потерпілим. Внаслідок ДПТ транспортний засіб позивача було пошкоджено і вартість його відновлювального ремонту становить 79 446 гривень, які він і просив стягнути солідарно з відповідачів (а.с. 2-4, 137, 143-145).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено (а.с. 201-202).

Дане рішення оскаржив позивач ОСОБА_4

Апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права.

Вважає помилковим висновок суду про те, що з урахуванням положень ст. 1188 ЦК України процедура відшкодування шкоди поставлена у пряму залежність від дій осіб, які винні у її заподіянні, оскільки частиною 2 ст. 1188 ЦК України встановлено, що у випадку, коли внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов’язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Вважає, що відповідачами ОСОБА_8 та ПАТ "Укргазвидобування" не доведено, що шкода майну позивача була заподіяною внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а відтак вважає, що відповідно до положень ч.5 ст. 1187 ЦК України немає підстав для звільнення згаданих відповідачів від відповідальні за заподіяння майнової шкоди позивачу – незалежно від їх вини у ДТП (а.с. 206-208).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представників ПАТ "Укргазвидобування" та ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтями 12 і 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 1 ст. 82 ЦПК України – що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Аналогічні за змістом норми містяться у статтях 10, 60, 61 (ч.1) ЦПК України в редакції, яка була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції та ухвалення оскаржуваного рішення.

Судом встановлено та визнається (не оспорюється) учасниками справи той факт, що 19.05.2013 року о 9.50 годині на автодорозі Київ-Чоп (601 км) мала місце дорожньо-транспортна пригода (ДТП), а саме: зіткнення автомобілів марки «ГАЗ 66», реєстраційний номер 6188ЛВТ (власник - ПАТ "Укргазвидобування"), під керуванням водія Курилишина В.Я., марки „БМВ 320”, реєстраційний номер ВС 9558 СМ, під керуванням Белінського І.Я., та автобуса марки «Мерседес Бенц», реєстраційний номер ВС 1505 СР (власник - позивач Гула Т.С.). По факту ДПТ відкрито кримінальне провадження, яке на час розгляду даної справи судами ще не завершено.

Внаслідок взаємодії вище згаданих трьох джерел підвищеної небезпеки автобус марки «Мерседес Бенц» зазнав технічних ушкоджень, а його власник (позивач ОСОБА_4С.) – майнової шкоди.

Частиною 1 статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У пункті 8 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 „Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки” міститься роз’яснення про те, що спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування. Суди мають розрізняти випадки, коли внаслідок взаємодії кілької джерел підвищеної небезпеки шкоди завдано самим володільцям цих джерел, від випадків, коли шкоди завдано іншим особам (наприклад, пасажирам, пішоходам).

Безспірним є те, що належний позивачу автобус марки «Мерседес Бенц» приймав участь у ДТП 19.05.2013 року саме, як джерело підвищеної небезпеки, а не в якості „іншої особи”, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що спірні правовідносини регулюються саме частиною 1 ст. 1188 ЦК України і доводи апеляційної скарги (зокрема - стосовно того, що спірні правовідносини регулюються частиною 2 ст. 1188 ЦК) до уваги прийматися не можуть.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 ЦК України. При цьому саме на позивача покладається обов’язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв’язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В той же час, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вину та протиправність поведінки інших учасників ДТП, а саме – водіїв (чи власників) автомобілів марки «ГАЗ 66» та марки „БМВ 320”, та про причинний зв’язок такої поведінки із заподіяною позивачу, як власнику автобуса марки «Мерседес Бенц», шкодою.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 11 грудня 2017 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 23 квітня 2018 року.

Головуючий

Судді: