Вирок № 73552928, 23.04.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3649/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 року м.Львів

Шевченківський районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Свірідової В.В.

секретаря с/з Шаповалової Ю.О.

справа №466/3649/15-к

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12015140090000513 від 17.02.2015 року щодо обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Вижняни Золочівського району Львівської області , українки, громадянки України, з вищою освітою, не заміжньої, ІПК НОМЕР_1, яка працює приватним підприємцем, інвалід 3 групи, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої

у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України,

за участю:

прокурора Мартинишин М.Р.

захисника Шніцара А.О.

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

Обвинувачена ОСОБА_2, за попередньою змовою групою осіб, а саме з обвинуваченим ОСОБА_3 та іншими невстановленими досудовим слідством особами чоловічої статті, вчинили примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого ОСОБА_5,

Так, обвинувачена ОСОБА_2, в період часу з серпня по грудень 2014 року, перебуваючи в дружніх відносинах з потерпілим ОСОБА_5, надала останньому у якості позички під приводом розвитку бізнесу потерпілим, а саме, закупівлі картоплі для подальшої її реалізації з метою отримання прибутку, грошові кошти в сумі 35 000 гривень, а також, під приводом придбання автомобіля потерпілим, з метою його подальшої реалізації для отримання прибутку від такої, грошові кошти в сумі 3 000 доларів США, та, крім цього, позичила останньому 400 доларів США, шкіряну куртку вартістю 500 доларів США, мобільний телефон торгової марки «НокіаСіроко», чоловічий шкіряний ремінь коричневого кольору, чоловічу кепку, які в подальшому потерпілий ОСОБА_5 використав на власний розсуд, ОСОБА_2 не повернув, та з грудня 2014 року уникав зустрічі з останньою.

Після цього, ОСОБА_2, усвідомлюючи умисне уникнення ОСОБА_5 виконання зобов'язання перед нею повернути належні їй грошові кошти та речі, з метою примушування останнього повернути такі, 16 лютого 2015 приблизно о 21 годині 00 хвилин, перебуваючи біля торгового центру «Магнус», що на вулиці Шпитальна у м. Львові, за попередньою домовленістю із візуально знайомою особою чоловічої статті на ім'я ОСОБА_1, зустрілася із ОСОБА_3 та іншими невстановленими досудовим слідством особами чоловічої статі.

Під час спілкування із ОСОБА_3 остання повідомила йому про те, що її знайомий ОСОБА_5 заборгував їй велику суму коштів та запропонувала поїхати разом з нею та з невстановленими досудовим слідством особами чоловічої статті за місцем проживання ОСОБА_5 з метою примушування його до повернення належного їй майна. При цьому, ОСОБА_2 у разі повернення належного їй майна, пообіцяла ОСОБА_3 та невстановленим досудовим слідством особам грошову винагороду.

Так, 16 лютого 2015 приблизно о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_3 та невстановленими досудовим слідством особами чоловічої статі, маючи умисел на примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, а саме, повернення позичених нею грошових коштів та речей потерпілим ОСОБА_5, шляхом вільного доступу, через незачинені вхідні двері, зайшли в приміщення квартири АДРЕСА_4, де вчинили примушування ОСОБА_5 до виконання цивільно-правових зобов'язань в інтересах ОСОБА_2, а саме, використовуючи свою раптову, несподівану для потерпілого насильницьку дію, невстановлені досудовим слідством особи чоловічої статі, перебуваючи в попередній змові із ОСОБА_2, нанесли потерпілому тілесні ушкодження, зв'язавши при цьому останньому скотч-лентою зап'ястя обох рук з-заду. Після цього, ОСОБА_2, в присутності ОСОБА_3 та невстановлених досудовим слідством осіб чоловічої статі висловила у рішучій (категоричній) формі вимогу потерпілому повернути речі та грошові кошти, які вона йому позичила, при цьому погрожуючи застосуванням насильства до потерпілого, які останній сприйняв як реальні та такі, що можуть бути реалізовані. Однак, не отримавши очікуваного для них результату, а саме повернення грошових коштів та речей, ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_3 та невстановленими досудовим слідством особами чоловічої статті покинули вищевказану квартиру.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України, не визнала та пояснила, що не заперечує того факту, що підтримувала з ОСОБА_5 дружніх стосунки, протягом серпня-грудня 2014 року позичила йому велику суму грошей у гривнях та валюті, а також речі, які він обіцяв їй повернути. Однак останні два місяці до даної зустрічі (до 16 лютого 2015 р.) потерпілий уникав будь яких зустрічей з нею, не відповідав на її телефонні дзвінки.

В лютому 2015 року вона попросила візуально знайомого на ім'я ОСОБА_1, допомогти їй вирішити питання щодо повернення потерпілим позичених в неї грошей та майна, на що останній погодився. Перед тим як їхати на квартиру, вона зателефонувала до тещі ОСОБА_5 та запитала чи останній перебуває дома, на що почула ствердну відповідь. Приблизно о 21.00 біля торгового центру «Магнус», що на вул. Шпитальна у м. Львові, вона сіла в автомобіль Тараса, в якому були ще троє невідомих їй осіб чоловічої статті, та на вказаному автомобілі попрямували за місцем проживання потерпілого ОСОБА_5 до вул. Жовківська у м. Львові. Прибувши на вказану адресу, вона разом з знайомим на ім»я ОСОБА_1 та ще двома чоловіками зайшли в квартиру, оскільки двері не були зачинені. При вході в квартиру їх зустріла цивільна дружина ОСОБА_5, яка запросила їх пройти на кухню. Через декілька хвилин до них спустився ОСОБА_5 та відразу почав просити вибачення та обіцяти повернути позичені кошти та речі найближчим часом. Вона розмовляла з ним на підвищених тонах, але не погрожувала . ОСОБА_1 стояв збоку, і ніяких дій відносно ОСОБА_5 не вчиняв. Де в той час знаходились інші двоє чоловіків, їй невідомо. Через деякий час вони покинули помешкання потерпілого. Просить суд її виправдати.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.355 КК України, не визнав та пояснив, що він 16 лютого 2015 року перебував у центрі м. Львова разом з дружиною, до нього зателефонував його знайомий на ім'я ОСОБА_1(якого він знав близько 2-3 років) та попросив зустрітися. Приблизно о 20-21 годині, перебуваючи біля ТЦ «Магнус», що на вул. Шпитальна у м. Львові зустрівся із Тарасом, який повідомив йому, що його знайомій один чеченець винен велику суму грошей та необхідно поїхати до нього додому переговорити про повернення боргу, при цьому йому необхідно бути тільки присутнім для унеможливлення агресивної поведінки потерпілого (стримувати його). Він довго не погоджувався, однак на вмовляння знайомого сів у машину, за кермом якої був ОСОБА_1 та в якій перебували ОСОБА_2 та ще двоє невідомих йому осіб чоловічої статті і вони всі поїхали за місцем проживання ОСОБА_5 Під час поїздки у машині розмовляли про те, що ОСОБА_5 винен ОСОБА_2 велику суму грошей та речей, які не повернув. ОСОБА_3 повідомив, що зі ОСОБА_6 до того моменту не був знайомий, побачив її вперше, як і ОСОБА_5. Приїхавши до будинку, вони попрямували до вхідних дверей у квартиру, в які постукали, дверей ніхто не відчинив, тому вони самі зайшли в квартиру, оскільки двері були не зачинені. При вході в квартиру їх зустріла дружина ОСОБА_9, на руках у якої була маленька дитина. ОСОБА_2 повідомила їй, що вони прийшли поговорити про повернення боргу з ОСОБА_5 Двоє невідомих ОСОБА_3 осіб відразу направились на другий поверх квартири та через деякий час вийшли з ОСОБА_5 та спустились сходами на перший поверх. ОСОБА_5 був подавлений, коли побачив ОСОБА_2 та відразу почав проситись у неї, зазначаючи, що поверне позичені кошти в найкоротший строк. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відбувалась розмова щодо повернення позиченого майна, в ході якої ОСОБА_2 розмовляла в підвищеному тоні. Періодично на кухні велася розмова між усіма присутніми про повернення боргу. Розмова тривала близько 10 хвилин. Після цього, побачивши, що розмова перейшла у спокійне русло, він, попросив одного із чоловіків, щоб відвіз його до дружини та покинув будинок.

Одночасно, ОСОБА_3 повідомив, що його присутність була для «масовки» та на випадок будь-якої агресії з боку ОСОБА_5. Через декілька місяців після вказаної події до нього приїхала міліція та звинуватила його у розбої. Просить його виправдати.

Суд знаходить, що незважаючи на невизнання обвинуваченими своєї вини у вчиненому, винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 доводиться іншими доказами, здобутими під час судового розгляду справи:

-показаннями свідка ОСОБА_8 даними в судовому засіданні про те, що ОСОБА_5 переодично з 2010 по 2015 р.р. проживав з її донькою ОСОБА_9, за адресою АДРЕСА_4; у них є спільна дитина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_11.

Вона (ОСОБА_8) познайомилась з ОСОБА_2 на початку лютого 2015 року, яка приблизно тиждень до даних подій, передзвонила до них на квартиру та повідомила, що ОСОБА_5 винен їй гроші ,та в подальшому, вони домовилися, що ОСОБА_2 прийде до них додому коли останній буде вдома, щоб поговорити з ним про повернення боргу.16.02.2015 до неї подзвонила ОСОБА_2 та запитала чи дома ОСОБА_5 та сказала, що під'їде з ним поговорити. Через деякий час приблизно о 21.00 годині вона приїхала з двома хлопцями, які зайшли в помешкання через відкриті двері. Двоє хлопців піднялись на другий поверх, звідки і звели по сходах ОСОБА_5 на перший поверх. Розмовляли вони всі на підвищених тонах, ОСОБА_5 пообіцяв все повернути.

Після того, як ті люди покинули квартиру, ОСОБА_5 також вийшов з дому, та повернувся разом з міліцією близько третьої години ночі. Донька підписала якісь документи, які надали їй працівники міліції. вилучили скоч з квартири. ОСОБА_5 у Львові ніде не був зареєстрований, після даних подій через місяць він виніс речі з помешкання та кудись виїхав за межі України. Дочка з дитиною також виїхали до нього, куди саме їй невідомо;

-показаннями свідка ОСОБА_11 даними в судовому засіданні, яка повідомила, що товаришує зі ОСОБА_2 близько семи років. Остання їй розповідала, що її знайомий ОСОБА_5 заборгував їй велику суму грошей, різного майна та нічого не повертає. Крім цього, свідок бачила , ще напередодні подій-16.02.2015р., що ОСОБА_5 приходив до ОСОБА_2 в магазин, який знаходиться на Привокзальному ринку та брав у неї куртку , та ще якісь речі.

Також свідок була присутня при зустрічі ОСОБА_2 у її магазині з ОСОБА_8 та вони розмовляли про те, як повернути гроші, що вона надала ОСОБА_5. Зі слів ОСОБА_2 їй відомо про розмову останньої із ОСОБА_5, який запевнив, що поверне борг ;

- заявою потерпілого ОСОБА_5 від 17.02.2015 про вчинення відносно нього кримінального правопорушення ОСОБА_2, мужчиною на ім'я ОСОБА_1 та групою невідомих йому чоловіків, які згідно вказаної заяви 16.02.2015 близько 22.30 години зайшли в помешкання по вул.Жовківській, 47/3 у м.Львові, здійснили розбійний напад, нанесли йому тілесні ушкодження та заволоділи його майном (т.1 а.с.87);

- протоколом огляду місця події від 17.02.2015, що проводився за участі користувача приміщення ОСОБА_9, на підставі її дозволу, згідно заяви від 17.02.2015 за адресою АДРЕСА_4, під час якого вилучено з кімнати №3 із коробки, яка знаходилася на комоді 4 ПЛС зі слідами рук та біля ліжка фрагмент скотчу (скотч-ленти) та чоловічу шкіряну куртку коричневого кольору з фототаблицями ( т.1 а.с.89-97);

- заявою ОСОБА_9 (користувача) приміщення про дозвіл на входження та огляд приміщення по АДРЕСА_4 (т.1,а.с.88);

- випискою із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_5 №2121 від 17.02.2015, в якій зазначено: повний діагноз забій м'яких тканин скроневої с-ки зліва, забій грудної клітки зліва, забій поперекової ділянки зліва, забій лівої нирки - ?(т.1 а.с.98);

- висновком судово-медичної експертизи №240 від 17.02.2015 потерпілого ОСОБА_5 згідно якого, виявлено синці на лівій вушній раковині, на волосяній частині голови, на шиї, на лівій руці, на грудях зліва, в ділянці лівого кульшового суглобу, на спині зліва, на грудях справа, садна в ділянці лівого плечового відростка, під лівою ключицею, які утворилися від дії тупих предметів, могли виникнути 16.02.2015 та відносяться до легкого тілесного ушкодження (т.1 а.с.99-100);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 25.02.2015, з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_5 опізнав особу під №2, а саме - ОСОБА_3 за фотознімками та повідомив, що вказана особа під час вчинення кримінального правопорушення ходив по його квартирі та час від часу заходив на кухню, де знаходився потерпілий (т.1 а.с.101-101а);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 25.03.2015 за участю свідка ОСОБА_9, в якому зазначено, що вона дану особу бачила 16.02.2015, коли він та ще 5 осіб та жінка увірвалися до неї додому, дана особа віком 27-30 років, високого зросту, середньої тіло будови, одягнений у куртку з капішоном та джинси, волосся русо-темне.

Згідно вказаного протоколу, ОСОБА_9 опізнала особу під №2, а саме - ОСОБА_3, за зовнішнім виглядом та тим, що він був між іншими чоловіками та жінкою, які увірвалися до них додому(т.1 а.с.102-105);

- протоколом пред'явлення речей для впізнання від 30.03.2015 за участі підозрюваної ОСОБА_2, згідно якого вона опізнала - куртку по дизайну, кольору шкіри, ґудзиках, вставках, моделлю, яка була виявлена та вилучена з квартири по АДРЕСА_4,згідно протоколу огляду місця події від 17.02.2015 та які вона надала ОСОБА_5( т.1а.с.106)

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11 суд приймає їх до уваги та надає їм віри, в частині того, що дійсно між обвинуваченою ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_5 існували цивільно-правові зобов»язання, які в судовому засіданні учасниками процесу не заперечувались.

Потерпілого ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_12, судом допитано не було, оскільки останній про місце свого перебування чи знаходження суду не повідомив.

З повідомлень суду, скерованих на останню відому адресу місця проживання потерпілого-м.Львів,вул.Жовківська,47/3, вбачається, що кореспонденцію потерпілий не отримує, оскільки там не проживає.

Свідок ОСОБА_8, яка проживає за адресою АДРЕСА_4 повідомила в судовому засіданні, що через місяць після даних подій ОСОБА_5 покинув зазначене вище житло, забрав свої речі та виїхав з України. Місце перебування їй не відоме, так як і не відоме місце перебування її доньки з онукою-Канафоської ОСОБА_9, яка перебувала з ним у громадянському шлюбі.

З повідомлення ГУ Державної служби України у Львівській області від 14.05.2015р. (т.1 а.с.27) вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_14, уродженець м.Грозний, РФ, перебував на території України з 06.09.2014 року, строк перебування йому було продовжено до 07.12.2014 року.

За порушення правил перебування в Україні 11.03.2015р. відносно ОСОБА_5 складено протокол та прийнято рішення про накладення адміністративного стягнення .Станом на травень 2015 року рішення щодо надання дозволу ОСОБА_5 на імміграцію в Україну не прийнято.

Відтак, згідно долучених до матеріалів справи повідомлень, які знаходяться в матеріалах судового провадження, не представляється за можливе заслухати пояснення потерпілого, а тому суд виходиться з об»ективних доказів, які здобуті в ході досудового слідства та перевірених та досліджених в судових засіданнях.(т.1 а.с.27,28-31,46, 58,70,170,194,203,205,211,182,188; т.2 а.с.3,16)

Суд вважає, що твердження захисника Шніцар А.О. в частині визнання доказів недопустимими, а саме протоколу огляду місця події від 17.02.2015 р., що проводився за участю мешканки даної квартири ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_4, під час якого вилучено з кімнати № 3 із коробки, яка знаходилась на комоді 4 ПЛС зі слідами рук та біля ліжка фрагмент скотчу (скотч-ленти) та чоловічу шкіряну куртку коричневого кольору, не підлягає до задоволення.

Оскільки, саме з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчим проводився огляд приміщення, речей та документів 17 лютого 2015 року о 03 годині 50 хвилин до 05 години 45 хвилин за участі понятих та мешканців даної квартири, що підтверджується довідкою з місця проживання з ЛКП.

Оцінюючи покази обвинувачених суд приймає їх до уваги та вважає їх такими, що спрямовані на уникнення від відповідальності за вчиненний злочин.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд вважає їх допустимими та належними, оскільки вони не заперечуються іншими учасниками справи та підтверджуються іншими письмовими доказами-висновком експертизи, протоколами слідчих дій, вилученими речовими доказами.

Суд вважає, що винуватість підсудних у вчиненні злочину їх повністю та об'єктивно доведена.

Дії обвинуваченої ОСОБА_2 слід вірно кваліфікувати за ч.2 ст.355 КК України, оскільки вона вчинила примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 слід вірно кваліфікувати за ч.2 ст.355 КК України, оскільки він вчинив примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я.

При обранні виду та строку покарання обвинуваченим суд виходить з принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до статті 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, те, що згідно ст.12 КК України вчинений злочин є середньої тяжкості ,враховує наслідки та обставини вчиненого ними злочину.

Призначаючи обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних, які вперше притягаються до кримінальної відповідальності, обставини справи, характеризуючи дані обвинувачених, пом»якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин суд не вбачає та вважає, що покарання останнім слід обрати в межах санкції частини статті за якою кваліфіковано злочин, у виді позбавлення волі.

З урахуванням обставин справи та особи обвинувачених, які раніше не притягувалися до кримінальної відповідальності, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд вважає, що виправлення останніх можливе без ізоляції від суспільства.

Суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_2 ст. 75 КК України, звільнивши останню від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком.

У відповідності до ст. 76 ч. 1 п.п. 1, 2 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Відповідно до вимог ст. 76 ч. 2 п. 2 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації .

Суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_3 ст. 75 КК України, звільнивши останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком.

У відповідності до ст. 76 ч. 1 п.п. 1, 2 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Відповідно до вимог ст. 76 ч. 2 п. 2 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації .

Речовий доказ по справі - куртку повернути власнику, скотч-ленту знищити.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.355 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_2 ст. 75 КК України, звільнивши останню від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1(один) рік.

У відповідності до ст. 76 ч. 1 п.п. 1, 2 КК України покласти на засуджену ОСОБА_2 обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Відповідно до вимог ст. 76 ч. 2 п. 2 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.355 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_3 ст.75 КК України, звільнивши останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

У відповідності до ст. 76 ч. 1 п.п. 1, 2 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Відповідно до вимог ст. 76 ч. 2 п. 2 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації .

Іспитовий строк засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рахувати з часу проголошення вироку.

Строк дії запобіжного заходу-домашнього арешту, обраний ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -закінчився.

Речовий доказ по справі - куртку повернути власнику, скотч-ленту знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя В. В. Свірідова