Рішення № 73552631, 20.04.2018, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

20 квітня 2018 рокуСправа №451/225/18Провадження № 2-а/451/15/18

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Мулявка О.В.,

за участі секретаря судового засідання Кормилюк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області, поліцейського СРПП №3 Буського відділення поліції Кам’янка-Бузького відділення поліції ГУНП у Львівській області ОСОБА_2 про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2018 року з адміністративним позовом до суду звернувся ОСОБА_1, відповідно до якого просить постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БР №163187 від 10 лютого 2018 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.1 ст. 126 КУпАП, визнати протиправною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. відносно нього закрити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно постанови серії БР №163187 10 лютого 2018 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

З такою постановою не погоджується.

Позивач зазначає, що 10 лютого 2018 року, виїхавши зі свого дому в с. Нивиці, Радехівського району Львівської області та рухаючись на автомобілі MITSUBISHI PAJERO в напрямку с. Топорів його зупинили працівники поліції.

Керуючи автомобілем, правил дорожнього руху він не порушував, тому підстав для зупинки не було. Однак, автомобіль стояв на узбіччі дороги, у снігу, і припустивши, що автомобіль поліції можливо погруз у снігу та його зупиняють, щоб допомогти виїхати автомобілю із снігу, з метою допомоги позивач зупинився. Проте в цей час працівники поліції, підійшовши до автомобіля, попросили надати для перевірки документи.

За твердженням позивача, він запитав їх про причину зупинки, але працівники поліції так і не озвучили причину зупинення автомобіля. Надалі наполягали пред’явити їм для огляду документи. Позивач, щоб не суперечити працівникам поліції, вирішив надати їм документи для огляду, які завжди знаходяться в автомобілі. Однак, серед документів на автомобіль посвідчення на право керування транспортним засобом не виявилося. Розуміючи, що через свою неуважність порушив вимоги правил дорожнього руху, оскільки під час керування автомобілем не мав при собі посвідчення на право керування транспортним засобом, він попросив працівників поліції зачекати декілька хвилин поки дружина привезе йому водійське посвідчення. Умислу на порушення правил дорожнього руху у нього не було і таке непорозуміння сталося у останнього вперше.

Як зазначає позивач, від свого будинку він від’їхав зовсім недалеко, тому дружина вже за декілька хвилин привезла йому посвідчення водія для пред’явлення його працівникам поліції. Однак, працівники поліції не прислухались до прохання позивача і почали складати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення. Хоча позивач звертав їхню увагу на той факт, що не має юридичної освіти і тому у випадку, якщо вони складають протокол чи постанову, йому потрібно скористатися правовою допомогою. Такі його звернення були працівниками поліції проігноровані.

Через деякий час працівники поліції надали позивачу постанову про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.1 ст.126 КУпАП та попросили підписатися у постанові.

У постанові він підпис свій поставив, однак написав зауваження, що з діями працівників поліції не погоджується.

Позивач вважає, що вимоги ст.35 Закону України «Про національну поліцію» працівниками поліції порушені, оскільки підстав для зупинки його транспортного засобу, передбачених законом, не було і самі поліцейські йому жодної причини зупинки автомобіля не назвали (ні з переліку, визначеного ст.35 Закону України «Про національну поліцію», ні іншої причини).

З постанови про накладення адміністративного стягнення серії БР №163187 вбачається, що в графі «Місце розгляду справи» вказано а/д ТІ806 с. Топорів Буського району.

Відтак, інспектор поліції розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу не дав позивачу можливості скористатися правами, передбаченими ст.268 КУпАП в повному обсязі, чим порушив його право на захист.

В постанові серії БР №163187 поліцейським не вказано жодних доказів, які б підтверджували вчинення правопорушення, не міститься посилань на протокол в справі про адміністративне правопорушення, показання свідків. Та й в принципі, працівники поліції таких доказів не збирали, а просто без заслуховування навіть моїх пояснень, винесли постанову, всупереч моїм проханням пояснити причину зупинки та надати мені можливість скористатися правовою допомогою.

З урахуванням наведеного, позивач вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена всупереч вимогам закону та, відповідно підлягає до скасування, оскільки працівник поліції зупинив автомобіль без наявності на те причин, визначених законом, не повідомив йому причину зупинки, розглянув справу про адміністративне правопорушення без з’ясування всіх обставин справи (не заслухав його пояснень, не дослідив інших доказів у справі та не зазначив таких у постанові про накладення адміністративного стягнення) за місцем зупинки транспортного засобу, не забезпечивши йому права на захист.

Відповідачі у встановлений строк відзив не подали, хоча копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими документами отримали завчасно.

Із врахуванням наведеного, на підставі ст.229 та ст.262 КАС України розгляд справи проведено в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів і письмових пояснень, викладених у заявах по суті справи.

Розглянувши заяву позивача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Із змісту статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ст.ст.77 КАС України).

Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинно бути обов’язково з’ясовані серед інших обставин і такі як, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Так, судом встановлено, що 10 лютого 2018 року інспектором Яриною І.С. винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БР №163187, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень (а.с.5).

Відповідно до фабули, викладеної в оскаржуваній постанові, під час руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1, останній керував транспортним засобом без посвідчення водія.

Зі змісту ст.ст.7,9,251 КУпАП випливає, що особа може бути притягнена до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку за умови вчинення нею адміністративного правопорушення, факт вчинення якого підтверджується належними доказами.

Відповідно до рекомендацій, викладених у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Піддавши аналізу наявні в справі матеріали, суд вважає, що відповідачем не зібрані належні докази щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Наведене підтверджується і самою постановою, в якій не наведено таких доказів, зокрема не міститься посилань на протокол в справі про адміністративне правопорушення, показання свідків та самого ОСОБА_1, матеріали фото- чи відеозйомки тощо.

Також на думку суду слід зазначити, що з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.

У наведених вище положеннях законодавцем визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Водночас, вказані положення є законодавчими гарантіями об’єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо особі буде надано достатній проміжок часу для підготовки до розгляду справи, пошуку адвоката, ознайомлення з матеріалами справи тощо.

Відповідно, на думку суду, розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, а саме у с. Топорів Буського району Львівської області (а.с.5), інспектор поліції не надав ОСОБА_1 можливості скористатися правами, передбаченими ст.268 КУпАП у повному обсязі.

Крім цього, 26 травня 2015 року Конституційним Судом України у справі №1-11/2015 прийнято рішення, яке є обов’язковим до виконання на території України і, відповідно до такого зазначено, що словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем вчинення», які містяться у ст.ст.258,276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст.

Зокрема, словосполучення «за місцем вчинення», застосоване у положенні ч.1 ст.276 цього Кодексу, за якою справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем вчинення, вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ст.258 КУпАП на орган, уповноважений на винесення постанов про вчинення адміністративного правопорушення, покладено обов’язок виносити таке рішення згідно вимог ст.283 КУпАП.

У ст.283 КУпАП зазначається, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Наведене слід розуміти, що для винесення постанови, співробітник поліції спочатку повинен розглянути адміністративну справу (вивчити докази, показання свідків, пояснення обвинуваченого, документи, позицію адвоката тощо).

Тобто, для винесення законного та обґрунтованого рішення у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності, справа про порушення ПДР може бути розглянута лише в будівлі правоохоронного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Всупереч наведеному, оскаржувану постанову інспектором винесено безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу (а.с.5).

З урахуванням наведеного, суд переконаний, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена всупереч вимогам закону та, відповідно підлягає до скасування.

Стосовно закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення слід зазначити, що в зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, відповідно до ст.ст.38,247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, відносно ОСОБА_1 необхідно закрити

Керуючись ст.ст.5-10,77,121,241-246,255,286 КАС України, 7,9,38,245,247,251,258,268,283 КУпАП, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БР №163187 від 10 лютого 2018 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 126 КУпАП визнати протиправною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, відносно ОСОБА_1 – закрити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийОСОБА_3