Рішення № 73552330, 13.04.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3581/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2018 року Залізничний районний м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

при секретарі судових засідань: ОСОБА_1,

за участю учасників справи:

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення невиплаченої заробітної плати, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4, яка є спадкоємцем після смерті сина ОСОБА_5, звернулася до суду із позовом, в якому, із врахуванням поданих уточнень, просить стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» невиплачену заробітну плату її сину ОСОБА_5 в сумі 42038 грн. та стягнути витрати на правову допомогу і сплачений при поданні позову судовий збір. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що її син ОСОБА_5, який помер 05.10.2015 року, працював у ЛМКП «Львівтеплоенерго». З 01.09.2007р. переведений на Теплоцентраль-1 ЛМКП «Львівтеплоенерго» на посаду старшого машиніста котельного устаткування 5 групи котлотурбінного цеху, 19.10.2015 р. був виключений із списку особового складу у зв’язку із смертю. Позивач наголошує, що починаючи із 2010 року по 2014 рік ЛМКП «Львівтеплоенерго» порушувало законодавство про працю, що призвело до недорахування та недоплати за вищевказаний період заробітної плати її сину. Так, при нарахуванні заробітної плати позивачу відповідач недотримувався умов Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009-2010 та 2012-2013 роки; Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2010-2012 роки; Регіональної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднанням роботодавців та профспілковими об'єднанням Львівської області на 2010-2011 роки; Територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об'єднання роботодавців та профспілковими об'єднанням Львівської області на 2012-2014 роки, що призвело до ненарахування та, відповідно, виплати не в повному розмірі заробітної плати за спірний період. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути на її користь недораховану заробітну плату її сину за період з 01.01.2010р. по 31.12.2014р. в сумі 42038 грн.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 01.08.2017р. /а.с.26,27/, позов підтримав з підстав викладених у ньому, просить уточнені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності від 17.09.2015 р. /а.с.33/, у судовому засіданні позовні вимоги заперечила, покликаючись на письмові заперечення, долучені до матеріалів справи. Додатково пояснила, що до спірних правовідносин не може застосовуватись ч.2 ст.233 КЗпП України. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 являється матір’ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується свідоцтвом про народження серії VII-УР № 0541396 /а.с.7/, який помер 05.10.2015 р. /свідоцтво про смерть серії І-СГ № 409804/ /а.с.8/.

Як вбачається із листа завідувача Третьої Львівської державної нотаріальної контори 12.04.2016 року було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_4, після смерті її сина ОСОБА_5

Як вбачається із матеріалів справи син позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 працював у ЛМКП «Львівтеплоенерго» з 07.09.1998 р. до дня смерті 05.10.2015р., що підтверджується копією трудової книжки /а.с.10-11/.

01.09.2007р. ОСОБА_5 було переведено у Теплоцентраль-1 ЛМКП «Львівтеплоенерго» на посаду старшого машиніста котельного устаткування 5 групи котлотурбінного цеху, 05.10.2015 р. згідно наказу від 19.10.2015 р. виключений із списку особового складу у зв’язку зі смертю /а.с.10-11/.

Відповідно до вимог ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики /довідники/.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Формування тарифної сітки /схеми посадових окладів/ провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних /міжпосадових/ співвідношень розмірів тарифних ставок /посадових окладів/.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/.

Згідно із ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими /регіональними/ угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/, що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок /окладів/ і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» визначено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Галузевими угодами, Територіальними та Регіональними угодами, а також колективними договорами з 2009 по 2014 рр. було встановлено розміри мінімальної тарифної ставки робітників відповідно до розряду.

Наказом №186 від 21 липня 2010 року мінімальну тарифну ставку робітника першого розряду з 01 липня 2010 року встановлено в розмірі 892,8 грн. (з розрахунку мінімальної заробітної плати 744,00 грн.), а ст.53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»передбачає, що мінімальна заробітна плата з 01 липня 2010 року становить 888,00 грн.

Наказом ЛМКП «Львівтеплоенерго» №150 від 23 квітня 2012 року мінімальну тарифну ставку робітника першого розряду з 01 травня 2012 року встановлено в розмірі 1042,80 грн., а ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» передбачено мінімальну заробітну плату станом на 01 травня 2012 року у розмірі 1094,00 грн.

Наказом ЛМКП «Львівтеплоенерго» №170 від 29 квітня 2013 року мінімальну тарифну ставку робітника першого розряду з 01 травня 2013 року встановлено в розмірі 1106,40 грн., а ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» передбачена мінімальна заробітна плата станом на 01 травня 2013 року у розмірі 1147,00 грн.

Наказом ЛМКП «Львівтеплоенерго» №176 від 30 квітня 2014 року мінімальну тарифну ставку робітника першого розряду з 01 травня 2014 року встановлено в розмірі 1152,00 грн., а ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» передбачає, що мінімальна заробітна плата станом на 01 травня 2014 року становила 1218,00 грн.

Наказом ЛМКП «Львівтеплоенерго» №264 від 27 червня 2014року мінімальну тарифну ставку робітника першого розряду з01 липня 2014 року встановлено у розмірі 1204,80 грн., а ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» передбачає, що мінімальна заробітна плата станом на 01 липня 2014 року становила 1218,00 грн.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Не дивлячись на невизнання відповідачем позовних вимог, до матеріалів справи долучено розрахунок відповідача щодо невиплаченої заробітної плати, згідно якого заборгованість по заробітній платі ЛМКП «Львівтеплоенерго» перед ОСОБА_5 в період за 2010 -2014 рр. становить 42038 грн./а.с.147-150/.

Позивач погодилась на виплату їй як спадкоємцю заборгованості по заробітній платі її сина ОСОБА_5 згідно поданого відповідачем розрахунку.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати, яка належала її сину ОСОБА_5 в розмірі 42038 грн. без урахування податків та інших обов’язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України - підлягає задоволенню.

Крім цього, суд не приймає до уваги покликання представника відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки вказане суперечить ч.2 ст.233 КЗпП України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №8-рп/2013дано офіційне тлумачення положень ч.2 ст.233 КЗпП України, ст.1, 2 Закону України «Про оплату праці», які слід розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Із змісту ст.137 ЦПК України вбачається, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно договору про надання правової допомоги від 01.08.2017 р., акта виконання робіт з надання правової допомоги ОСОБА_4 у цивільній справі №462/3581/17 від 30.11.2017 р., квитанції до прибуткового касового ордера №83 про сплату коштів від 30.11.2017 року, долучених до матеріалів справи, позивач ОСОБА_4 уклала з адвокатом ОСОБА_2 договір про надання правової допомоги та здійснила оплату такої у розмірі 3499 грн. 76 коп.

Відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути 3499 грн. 76 коп. витрат на правову допомогу.

Крім цього, згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір.

Керуючись ст.4, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 43, 129 Конституції України, ст.96, 97, 233, 234, 237-1 КЗпП України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_4 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення невиплаченої заробітної плати задовольнити повністю.

Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» /ЄДРПОУ 05506460, що знаходиться у м. Львові, вул. Д. Апостола, 1/ на користь спадкоємця ОСОБА_4, 10.04.1946року народження, /ІПН НОМЕР_1, яка проживає на ІНФОРМАЦІЯ_2/, невиплачену заробітну плату ОСОБА_5, який помер 05 жовтня 2015року, у розмірі 42 038.00 /сорок дві тисячі тридцять вісім/ гривень без урахування податків та інших обов’язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.

Стягнути із Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» /ЄДРПОУ 05506460, що знаходиться у м.Львові, вул. Д.Апостола, 1/ на користь ОСОБА_4, 10.04.1946року народження, /ІПН НОМЕР_1, яка проживає на ІНФОРМАЦІЯ_2/ понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3499 /три тисячі чотириста дев’яносто дев’ять/ гривень 76 копійок та сплачений судовий збір в розмірі 640.00 /шістсот сорок/ гривень, а всього: 4 139гривень 76 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст судового рішення складений 23 квітня 2018року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Бориславський Ю. Л.