Рішення № 73552297, 13.04.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/138/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2018 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Боровкова Д.О.

при секретарі Журавльовій А.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект –Капітал» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору № 690007563 від 15 лютого 2008 року, укладеного між ЗАТ «Альфа-Банк» та відповідачем, у розмірі 38807,22 грн., а саме: заборгованість по тілу кредиту – 16620,00 грн., заборгованість по відсоткам – 13987,22; заборгованість по штрафних санкціях (пені) – 8200,00 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 08 грудня 2010 року між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем було укладено договір № НОМЕР_1. Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит в розмірі 16620,00 грн. та зобов’язувалася повернути тіло кредиту та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, зі ставкою 17% річних, в строки та в порядку, встановленими кредитним договором, з кінцевою датою повернення кредиту – 09.12.2013 року. 27 грудня 2012 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» та ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» був укладений договір купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) № 27/12/2012-01 відповідно до умов якого кредитор передав позивачу за плату права грошової вимоги до боржника за кредитним договором. Відповідач не виконав свої зобов’язання ні перед банком, ні перед новим кредитором, кредитні кошти не повернув. У зв’язку з наведеним, просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості.

Відповідач ОСОБА_3 надала суду відзив /а.с.71-74/, в якому вона проти позову заперечила, мотивуючи це тим, що позивач, звертаючись з позовом до суду пропустив трирічний строк позовної давності, і тому просить відмовити у позові в зв’язку зі спливом строку позовної давності. Вона не розуміла умов кредитного договору щодо збільшення строку позовної давності до п’ятдесяти років, підписуючи кредитний договір, як позичальник. Крім того, нею не подавалася окрема заява щодо збільшення строку позовної давності. В зв’язку з наведеним, просить у задоволені позову відмовити.

Представник позивача подала до суду відповідь на відзив /а.с.92-94/, в якій зазначила, що пунктом 23 розділу 2 кредитного договору позовна давність за спорами, що випливають із договору, включаючи, але не обмежуючись, відшкодуванням збитків, сплати неустойки (штрафів) тощо, становить 50 (п’ятдесят) років. Твердження відповідача, що вона не розуміла всі умови договору є абсурдними, оскільки у пункті 5 кредитного договору зазначено, що підписанням вказаного договору позичальник підтверджує, що вона ознайомлена у письмовій формі з умовами надання кредитного договору, його особливостями, перевагами та недоліками.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, дала пояснення аналогічні доводам, які наведені у позові та відповіді на відзив, просить позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, дав пояснення аналогічні доводам, які наведені у відзиві, просить у задоволені позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти.

Судом встановлено, що 08 грудня 2010 року між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір № НОМЕР_1 (надалі - кредитний договір) /а.с.30-38/. Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит в розмірі 16620,00 грн. та зобов’язувалася повернути тіло кредиту та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, зі ставкою 17% річних, в строки та в порядку, встановленими кредитним договором, з кінцевою датою повернення кредиту – 09.12.2013 року (пункти 2.1-2.3 кредитного договору).

Крім того, між сторонами були підписані Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» (надалі – Загальні умови кредитування), які є розділом 2 кредитного договору № НОМЕР_1 від 08 грудня 2010 року, та якими передбачено, що такі регулюють відносини ПАТ «Альфа-Банк», як кредитора та фізичної особи, що отримала в банку кредит, як боржника.

18 грудня 2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» був укладений договір про відступлення прав вимоги № 2012-1-2/1, згідно з умовами якого банк передав вказаному товариству за плату права грошової вимоги до боржника ОСОБА_3 за кредитним договором № НОМЕР_1 від 08 грудня 2010 року /а.с.39-48/.

27 грудня 2012 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» та ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» був укладений договір купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) № 27/12/2012-01 відповідно до умов якого кредитор передав позивачу за плату права грошової вимоги до боржника ОСОБА_3 за кредитним договором № НОМЕР_1 від 08 грудня 2010 року /а.с.12-24/.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Як убачається з розрахунку суми боргу /а.с.9/ відповідач взятих на себе зобов'язань ні перед ПАТ «Альфа-Банк», ні перед позивачем належним чином не виконала, в зв'язку із чим станом на 22 грудня 2017 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 38807,22 грн., а саме: заборгованість по тілу кредиту – 16620,00 грн., заборгованість по відсоткам – 13987,22; заборгованість по штрафних санкціях (пені) – 8200,00 грн.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Відповідач у відзиві на позов просить відмовити у позові в зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Суд критично ставиться до твердження відповідача та його представника, що у позові слід відмовити у зв’язку зі спливом строку позовної давності, з огляду на таке.

Згідно з умовами кредитного договору (пункт 2.6) платежі з повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів здійснюються щомісячно, рівними частинами та на умовах, визначених кредитним договором та відповідно до графіку платежів, який є додатком № 1 до вказаного договору та його невід’ємною частиною (останній платіж – 09 грудня 2013 року).

Оскільки умовами договору установлені окремі самостійні зобов'язання щодо повернення кредиту, то відповідальність за невиконання кожного з них настає окремо.

За відсутності платежу до числа кожного місяця, визначеного графіком платежів, виникає прострочення боржника за зобов'язаннями, а в кредитора виникає право на позов. Початок позовної давності для стягнення періодичних платежів необхідно обчислювати з дня невиконання позичальником кожного із зобов'язань.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати в договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 ЦК України).

За змістом частини третьої цієї статті сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм можна зробити висновок про те, що якщо сторони кредитного договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам статті 6 і частини першої статті 259 ЦК України, то розрахунок розміру тіла кредиту, процентів за користування кредитними коштами та пені слід провести за кожною вимогою в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі, ураховуючи періодичність платежів, визначених договором.

Вказана правова позиція повністю узгоджується з позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року № 6-1824цс15.

Пунктом 23 Загальних умов кредитування позовна давність за спорами, що випливають із договору, включаючи, але не обмежуючись, відшкодуванням збитків, сплати неустойки (штрафів) тощо, становить 50 (п’ятдесят) років.

На кожній сторінці Загальних умов кредитування відповідач проставила свій підпис, зокрема і на їх третій сторінці, на якій міститься пункт 23, яким сторони прийшли до домовленості про збільшення строку позовної давності. Крім того, у пункті 5 кредитного договору зазначено, що підписанням вказаного договору позичальник підтверджує, що вона ознайомлена у письмовій формі з умовами надання кредитного договору, його особливостями, перевагами та недоліками.

Відповідач та її представник не надали суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідач не підписувала Загальні умови кредитування. Також, відповідач не зверталася до суду з позовом про визнання недійсними кредитного договору.

За таких обставин, суд вважає некоректним твердження відповідача, що вона не розуміла умов щодо збільшення строку позовної давності, підписуючи кредитний договір, як позичальник, оскільки такі спростовуються вищевказаними обставинами, якій були встановлені судом.

Таким чином, беручи до уваги, що перший черговий платіж відповідно до графіку платежів відповідач ОСОБА_3 повинна була здійснити до 10 січня 2011 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом 11 січня 2018 року, тобто через сім років, суд приходить до висновку, що позовні вимоги заявлені у межах збільшеної позовної давності, яка відповідно до письмової домовленості сторін становить 50 років.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Беручи до уваги, що позов задоволений у повному об’ємі, то судові витрати у виді судового збору в розмірі 1762,00 грн. /а.с.6,60,66/ підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 81,89,141,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект –Капітал» 38807 гривень 22 коп. боргу та 1762 гривень 00 коп. судового збору. Всього стягнути 40569 (сорок тисяч п’ятсот шістдесят дев’ять ) гривень 22 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект –Капітал» (79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького,1, 28 корпус; ЄДРПОУ 36676934).

Відповідач: ОСОБА_3 (79000, АДРЕСА_1; РНОКП: НОМЕР_2).

Повний текст рішення складений 23 квітня 2018 року.

Суддя:

Оригінал рішення.