Ухвала суду № 73552059, 23.04.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 317/511/18Головуючий у 1-й інстанції Громова І.Б.Пр. № 22-ц/778/1775/18Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу судді Запорізького районного суду Запорізької області від 26 лютого 2018 року про повернення позовної заяви позивачу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Головне управління ДМС України про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив:

- визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування приміщенням в квартирі АДРЕСА_1;

- зобов’язати Головне управління Державної міграційної служби в Донецькій області зняти з реєстрації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі АДРЕСА_1.

Ухвалою судді Запорізького районного суду Запорізької області від 26 лютого 2018 року (а.с.1) позовну заяву ОСОБА_2 повернуто позивачу, у зв’язку з невірно визначеною підсудністю.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою судді суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, позивач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 24-26) просив ухвалу судді суду першої інстанції у цій справі скасувати у зв’язку з невірно визначеною підсудністю, направити справу для продовження розгляду Запорізького районного суду Запорізької області.

З 15.12.2017 року набрала законної сила нова редакція ЦПК України, саме її нормами апеляційний суд керується при апеляційному перегляді цієї справи.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 23 березня 2018 року (а.с. 37), справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року (а.с. 44).

Оскільки, в силу вимог ст. 369 ч. 2 ЦПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5, 6, 9,10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідачем та третьою особою відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі апеляційному суду наданий не був.

В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 1,3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, судовими рішеннями є ухвали, постанови.

Відповідно до ст. 375 ч. 1 п. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, повертаючи позивачеві вищезазначений позов у цій справі, керувався ст. ст. 27, 354, 355 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, та виходив із того, що даний позов не підсудний Запорізькому районному суду Запорізької області.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись можна лише частково з наступних підстав.

Суд першої інстанції правильно вважав, що вищезазначений позов позивача у цій справі не підсудний Запорізькому районному суду Запорізької області.

Проте, не можна погодитись із підставою, з якої суд першої інстанції вважав непідсудним цей позов позивача Запорізькому районному суду Запорізької області – ст. 27 ч. 1 ЦПК України (підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача).

Так, дійсно в силу вимог ст. 27 ч. 1 ЦПК України позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Судом першої інстанції у порушення вимог ст. 187 ч. 6 ЦПК України було взято інформацію про зареєстроване у встановленому законом місце проживання відповідача ОСОБА_4 із вищезазначеної позовної заяви позивача у цій справі (Донецька область м. Донецьк пр. Ватутіна, 46/12), а не шляхом витребування відповідної інформації у відповідного органу реєстрації.

Оскільки, в силу вимог ст. 187 ч. 9 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, якщо лише за результатами отриманої судом інформації від відповідного органу реєстрації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу.

Крім того, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що позов позивача у цій справі виник із приводу нерухомого майна – квартири АДРЕСА_2 – Донецька область, оскільки позивач просив визнати відповідача таким, що втратив право користування цією квартирою, тобто має місце виключна підсудність.

В силу вимог ст. 30 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року (виключна підсудність), позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна.

Таким чином, вищезазначений позов позивача у цій справі не підсудний Запорізькому районному суду Запорізької області через наявність підстав для застосування виключної підсудності.

Разом із цим, суд першої інстанції не мав права через непідсудність цієї справи Запорізькому районному суду Запорізької області повертати вищезазначений позов позивачеві.

Оскільки, в силу вимог ст. 31 ч. 1 п. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до … підсудності іншого суду.

Крім того, додаткові посилання суду першої інстанції, зазначені в обґрунтування підстав для повернення позову позивача у цій справі, також на невідповідність позовної заяви позивача у цій справі вимогам ст. ст. 175 (позовна заява), 177 ЦПК України (документи, що додаються до позовної заяви) в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суперечать вимогам ст. 187 ч. 11 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, оскільки останнє могло бути лише підставою для залишення позову позивача у цій справі без руху і то, в разі встановлення підсудності останнього суду першої інстанції у цій справі.

При вищевикладених обставинах, доводи ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3, як особи, яка подала апеляційну скаргу, лише частково ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у цій справі доказах. Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали, яка підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду (вирішення питання) до суду першої інстанції.

Також встановлено, що ОСОБА_2, як інвалідом ІІ групи (а.с. 32), в силу вимог ЗУ «Про судовий збір» при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду судовий збір не сплачувався.

Крім цього, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду (вирішення питання) до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов’язаного із розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції у подальшому за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

Керуючись ст.ст. 7 ч. 13, 27,141, 30 - 31, 367, 369 ч. 2, 371-372, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу судді Запорізького районного суду Запорізької області від 26 лютого 2018 року у цій справі скасувати.

Справу направити для продовження розгляду (вирішення питання) до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови у цій справі апеляційним судом складений 23 квітня 2018 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1 ОСОБА_6ОСОБА_7