Постанова № 73552037, 19.04.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №331/4297/16 Головуючий у 1 інстанції: Світлицька В.М.

Провадження №22-ц/778/716/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого: Маловічко С.В., суддів: Кочеткової І.В., Гончар М.С.

при секретарі: Ващенко З.С.

за участі:

представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2, в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, ПрАТ «Європейський страховий союз» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 23.11.2015р. о 08.00 год. водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, та рухаючись по вул. Першотравнева-пр. Леніна в м. Запоріжжі, не витримала безпечну дистанцію, внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під її керуванням, чим порушила п. 13.1 ПДР. Внаслідок ДТП зазначені автомобілі пошкоджено.

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2015р. (справа № 331/8584/15-п, пр. 3/331/1379/15) ОСОБА_4 визнана винною у скоєнні ДТП. Відповідно до звіту № 175/12 від 15.12.2015р. вартість відновлюваного ремонту автомобіля НОМЕР_3, становить 44 659,91 грн. Відповідальність ОСОБА_4 на час керування автомобілем НОМЕР_1, застрахована в ПрАТ «Європейський страховий союз», яким прийнято рішення про визнання події ДТП страховим випадком, але виплата їй як потерпілій суми страхового відшкодування не відбулась до часу звернення за судовим захистом. Окрім матеріальної їй внаслідок ДТП було завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в 15 000 грн.

Оскільки в ході розгляду справи страхова компанія здійснила страхове відшкодування в сумі 23 423,24 грн., позивач уточнила позовні вимоги, та просила суд стягнути з ПрАТ «Європейський страховий союз» невідшкодовану суму прямої матеріальної шкоди в розмірі 6557,76 грн. та витрати зі складання звіту про оцінку розміру матеріальної шкоди в сумі 600 грн., стягнути з ОСОБА_4 франшизу в сумі 1000 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., стягнути з ОСОБА_4 суму моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП здоров’ю неповнолітнього ОСОБА_6, в розмірі 15 000 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в особі ПрАТ «Європейський страховий союз» до судових засідань апеляційного суду жодного разу не з»явився, отримуючи судові повістки, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Тому справу розглянуто у його відсутності у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників ОСОБА_2 та ОСОБА_4, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та нові докази, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Справа розглянута судом першої інстанції під час дії цивільно-процесуального кодексу у редакції від 18.03.2004р. Проте 15.12.2017р. набув чинності ЗУ № 2147-УІІІ від 03.10.2017р., яким до нього внесені зміни, тому в ході апеляційного розгляду слід перевіряти дотримання судом першої інстанції вимог ЦПК України в ред. від 18.03.2004р., а здійснювати апеляційний розгляд справи та ухвалювати судове рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги слід за положеннями цивільно-процесуального кодексу у новій редакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування.

У відповідності до ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За вимогами ч. 4 ст. 61 ЦПК України ( чинної на час вирішення спору редакції), постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Аналогічні положення містить ч. 3 ст. 82 ЦПК України у редакції, чинній з 15.12.2017р., а саме, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що 23.11.2015р. о 8.00 год. по вул. Першотравнева – пр. Леніна в м. Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобілю НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_2

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2015р. ОСОБА_7 визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Посилаючись на вказану постанову, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПрАТ «Європейський страховий союз» як страховика, у якого ОСОБА_4 застраховано свою цивільно-правову відповідальність, та самої ОСОБА_4 як винуватця у ДТП про стягнення матеріальної і моральної шкоди, розподіливши вимоги наступним чином: зі страховика просила стягнути матеріальну шкоду у вигляді суми відновлювального ремонту автомобілю в розмірі 44 659,91 грн., витрати на проведення оцінки шкоди в сумі 600 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн.; з ОСОБА_4 – моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. на свою користь та моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. на її користь як законного представника неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був пасажиром в її автомобілі та якому були спричинені тілесні ушкодження.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 21.02.2017р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, вищезазначену постанову скасовано, а матеріали справи про адмінправопорушення відносно ОСОБА_4 направлено для доопрацювання та належного (додаткового) оформлення протоколу про адміністративне правопорушення до УПП у м. Запоріжжі у зв»язку з невнесенням до протоколу відомостей про потерпілих, у тому числі про травмованих під час ДТП осіб.

Згідно з відповіддю УПП у м. Запоріжжі від 01.08.2017р. за № 8061/41/32/03-2017 вбачається, що вказаний орган не є правонаступником Ленінського ВП ГУНП в Запорізькій області (колишнє ВДАЇ з обслуговування м. Запоріжжя) та не є також органом, яким оформлювався адмінматеріал за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_4, а тому цей матеріал був повернутий до суду першої інстанції без виконання вказівок апеляційного суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, прийшов до висновку про те, що, оскільки суду не надано доказів вини відповідача у скоєнні ДТП, яке мало місце 23.11.2015р., так як постанова Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2015р. (справа № 331/8584/15-п, пр. 3/331/1379/15), якою ОСОБА_4 була визнана винною у цій ДТП, скасована із направленням справи на доопрацювання в органи ДАЇ, то підстав для стягнення страхового відшкодування зі страховика та матеріальної і моральної шкоди з другого водія – учасника ДТП не мається.

Проте повністю погодитись з такими висновками суду не можна з огляду на наступні обставини.

Дійсно, на час вирішення спору судом та ухвалення рішення про відмову в позові винуватця ДТП не було визначено, оскільки постанову про визнання винною ОСОБА_4 було скасовано.

Між тим, матеріал про адмінправопорушення відносно відповідача залишився, оскільки протокол, складений на неї про скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не був скасований та залишався не розглянутим судом.

Не зважаючи на те, що доопрацювання матеріалу не відбулось, оскільки органи ДАЇ, якими складався протокол та оформлювався адмінматеріал були ліквідовані без правонаступництва, цей матеріал повернувся до Жовтневого районного суду на новий розгляд та станом на день ухвалення судом рішення в цій справі ще не був розглянутий.

Отже, суд передчасно зробив висновок про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2, не дочекавшись результатів розгляду адмінматеріалу.

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2018р. провадження у справі про адмінправопорушення у відношенні ОСОБА_4 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв»язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, тобто з нереабілітуючих підстав.

Постановою встановлено, що ОСОБА_4 визнала свою провину у скоєнні ДТП 23.11.2015р., в результаті якої автомобілі сторін отримали механічні пошкодження.

Суд у справі про адмінправопорушення встановив, що провина ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджена фактичними даними протоколу у сукупності з частковим визнання провини самою ОСОБА_4 та поясненнями другого водія ОСОБА_2

Крім того, суд, прийнявши до уваги пояснення ОСОБА_2 та наданий нею висновок СМЕ про отримання ушкоджень під час ДТП її сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановив в постанові, що внаслідок даної пригоди не тільки пошкоджено транспортні засоби, але й неповнолітній пасажир отримав легкі тілесні ушкодження.

Тобто самим судом першої інстанції була усунута неповнота у збиранні відомостей у адмінматеріалі стосовно потерпілих, на якій наголошував суд апеляційної інстанції, скасовуючи попередню постанову.

Отже, постанова суду, якою встановлено факт вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обов’язковою для суду, що розглядає справу про стягнення з ОСОБА_4, ПрАТ «Європейський страховий союз» матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а тому є встановленими ті обставини, що остання є винною у ДТП 23.11.2015р., а неповнолітній ОСОБА_6 внаслідок зіткнення транспортних засобів отримав легкі тілесні ушкодження.

Заперечення в цій частині з боку відповідача, що ОСОБА_6 після ДТП за медичною допомогою не звертався, а тому є недоведеним факт отримання ним тілесних ушкоджень саме від ДТП, спростовується наступним.

За матеріалами справи вбачається, що 25.11.2015р. о 16:55 год. до Жовневого ВП Ленінського відділу ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення про те, що до 5 лікарні о 13.00 год. звернувся ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з діагнозом струс головного мозку, посттравматичний місцевий імазит, направлений до обласної дитячої лікарні, травму отримав 23.11.2015р. в результаті ДТП.

В ході розгляду адмінматеріалу на підставі ухвали судді Жовневого районного суду м. Запоріжжя від 03.10.2016р., було проведено судово-медичну експертизу, висновком якої за № 4554 від 21.11.2016р. встановлено, що забій м»яких частин голови у ОСОБА_6 кваліфікується як легке тілесне ушкодження, яке утворилось від дій тупого предмету та могло виникнути при обставинах, на які вказує останній, давність утворення тілесного ушкодження не суперечить строку, вказаному ним. При цьому, експертом ОСОБА_8 була досліджена медична документація стосовно ОСОБА_6 за той період та виключено із попередніх діагнозів струс головного мозку, забій шийного відділу хребта та залишено підтвердженим лише забій м»яких тканин голови ( Т. 1 а.с. 50).

Зважаючи на вказану сукупність доказів, апеляційний суд визнає підтвердженими обставини отримання ОСОБА_6 під час ДТП 23.11.2015р. легких тілесних ушкоджень.

Встановлено, що між ПрАТ «Європейський страховий союз» та ОСОБА_4 був укладений договір (поліс) обов»язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних ТЗ № АЕ/6183256 з терміном дії з 25.10.2015р. по 24.10.2016р.

У зв»язку з наявністю вказаного діючого договору на момент вчинення ДТП від 23.11.2015р. та відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров»ю, майну третьої особи.

Відповідно до полісу № АЕ/6183256 страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду майну становить 50 000 грн. на одного потерпілого, розмір франшизи складає 1000 грн., яка має бути компенсована страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки.

У разі настання страхового випадку страховик відшкодовує шкоду, заподіяну третім особам, у межах страхових сум.

Згідно зі ст. 6 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталась за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

За умовами договору (полісу) № АЕ/6183256 ПрАТ «Європейський страховий союз» даний випадок був визнаний страховим, оскільки на час вирішення цього питання була чинною постанова Жовневого районного суду м. Запоріжжя від 27.11.2014р. про притягнення ОСОБА_4 до адмінвідповідальності за ст. 124 КУпАП.

Згідно зі звітом № 17449 від 18.01.2016р. розмір збитків ОСОБА_2 був визначений в сумі 24 540,94 грн., що за мінусом франшизи склало 23 540,94 грн., яку страховиком було прийнято рішення сплатити позивачу.

Вказана виплата відбулась 19.05.2016р., а на рахунок ОСОБА_2 була перерахована сума страхового відшкодування у розмірі 23 423,24 грн., про що позивачу стало відомо вже після звернення з цим позовом до суду 09.06.2016р.

Згідно зі звітом про оцінку розміру матеріальної шкоди № 175/12 від 15.12.2015р. вартість матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням автомобілю НОМЕР_3, визначена в сумі 30466,91 грн. ( Т. 1 а.с. 10-16).

Між тим, в ході розгляду справи ОСОБА_2 своїм коштом здійснила відновлювальний ремонт свого транспортного засобу «Hyundai Getz», д.н. НОМЕР_4, про що нею був наданий Акт прийому-передання виконаних робіт від 27.01.2016р., згідно з яким ПП ОСОБА_9 виконав ремонт цього автомобілю, вартість якого становить 30981 грн. ( а.с. 162).

В судовому засіданні апеляційного суду на підтвердження сплати цієї вартості представником позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_10 надано оригінал квитанції б/н від 27.01.2016р. на суму 30981 грн., який долучений до матеріалів справи.

Тому, уточнивши позовні вимоги після виплати частини суми страхового відшкодування, ОСОБА_2 просила стягнути зі страховика недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 6557,76 грн. та 600 грн. за проведення оцінки матеріальної шкоди.

Враховуючи, що на час виплати страхового відшкодування у страховика не було відомостей про те, що автомобіль потерпілої особи відремонтовано, а також не була відома вартість цього ремонту, страховик виплатив суму без урахування ПДВ. Тому на цей час вимоги позивач про доплату невідшкодованої суми відновлювального ремонту у розмірі 6 557,76 грн. є законними та підтвердженими належними доказами, а сума не перевищує ліміту відшкодування, тому підлягає стягненню зі страховика.

Але сума вартості звіту про оцінку матеріальної шкоди у розмірі 600 грн. не може бути стягнута як збитки позивача у цій справі, оскільки вартість звіту відноситься до витрат позивача лише в тому випадку, якщо такий звіт взято як доказ у справі, в той час як розмір матеріальної шкоди доведено зовсім іншими документами, а звіт до уваги не взято.

Що стосується франшизи, то вона підлягає обов»язковому стягненню зі страхувальника, який є винуватцем у ДТП, на користь потерпілої особи у разі визнання події ДТП страховим випадком, проти чого не заперечувала представника відповідача ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5

Вимоги позивача щодо відшкодування їй моральної шкоди, спричиненої пошкодженням майна, у сумі 10 000 грн., підлягають частковому задоволенню, оскільки є очевидним, що у випадку пошкодження майна потерпілий в будь-якому разі відчуває моральні страждання, оскільки вимушений застосовувати додаткових зусиль для відновлення свого майна. Але в даному випадку заявлений розмір апеляційний суд вважає занадто завищеним з урахуванням того, що ОСОБА_4 весь час визнавала допущене нею порушення правил дорожнього руху, страхова компанія одразу після отримання постанови суду визнала випадок страховим, а тривалість відновлення своїх прав позивачем була викликана неналежним складанням та оформленням матеріалів адмінправопорушення органом ДАЇ та його подальшою ліквідацією, внаслідок чого неможливо було виконати вказівки апеляційного суду щодо належного оформлення матеріалу. Тому, колегія вважає, що достатньої сатисфакцією в даному випадку буде сума у розмірі 1 500 грн., яку слід стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача.

Також заявлено вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000 грн. у зв»язку із спричиненням тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_6, що спричинило моральні страждання останньому, та яку ОСОБА_2 просила стягнути як законний представник неповнолітнього сина.

Вказана сума, на думку колегії, є також завищеною з огляду на такі обставини: неповнолітній ОСОБА_6 отримав ушкодження як пасажир автомобілю тільки шляхом удару головою об сидіння при зіткненні; одразу скарг не висував, а звернувся до лікарні лише 25.11.2015р.; ніякого лікування з приводу цих ушкоджень не проходив, внаслідок чого були виключені діагнози струсу головного мозку та залишено лише забій м»яких тканин голови, що кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження.

Все це дає підстави вважати, що дитина безперечно могла налякатись самого зіткнення автомобілів та мати неприємні відчуття через забій м»яких тканин голови, але з огляду на нетривалий характер цих страждань та легкість отриманих ушкоджень колегія вважає справедливим, достатнім та розумним визначити розмір на відшкодування моральної шкоди 1500 грн., які слід стягнути на користь законного представника ОСОБА_2 з відповідача ОСОБА_4

Зважаючи на всі вищенаведені обставини, колегія визнає апеляційну скаргу частково обгрунтованою, тому у відповідності до вимог п.п. 2-4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України оскаржуване рішення скасовує із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Ухвалюючи нове рішення, колегія вирішує питання про розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності їх покладення на відповідачів у зв»язку із частковим задоволення позову. Тому з відповідача в особі ПрАТ «Європейський страховий союз» належить до компенсації позивачеві 551,20 грн., а з відповідача ОСОБА_4 – 80,84 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2017 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» ( місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, буд. 6; код за ЄДРПОУ 33552636, п/р 26504056100910 в філії «Київ Сіті» в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 380775) на користь ОСОБА_2 (адреса: 69095, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_5) недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 6557 (шість тисяч п»ятсот п’ятдесят сім) гривень 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, (зареєстрована: 69095, АДРЕСА_2; РНОКПП НОМЕР_6, обіймає посаду директора ТОВ «Аверс-2008») на користь ОСОБА_2 франшизу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень, 1500 (одна тисяча п»ятсот) гривень на відшкодування моральної шкоди, спричиненої пошкодження транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, (зареєстрована: 69095, АДРЕСА_2; РНОКПП НОМЕР_6) на користь ОСОБА_2 як законного представника неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на відшкодування моральної шкоди 1500 (одна тисяча п»ятсот) гривень.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 80,84 грн.

Стягнути з ПрАТ «Європейський страховий союз» на користь ОСОБА_11 судовий збір в сумі 551 (п»ятсот п’ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 квітня 2018р.

Головуючий:

Судді: