Постанова № 73551865, 18.04.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 336/2077/17 Головуючий у 1-й інстанції Суркова В.П.

Номер провадження 22-ц/778/617/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Волчанової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставлене майно,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставлене майно.

В позові позивач зазначав, що 08 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, і відповідачем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №МL-202/077/2008, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 50750,00 доларів США та зобов’язалася повернути його у строк до 08.08.2023 року.

Свої зобов’язання щодо повернення кредитних коштів ОСОБА_4В не виконувала, тому 28.08.2008 року в забезпечення виконання зобов’язань за цим кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № PML-202/077/2008, за умовами якого останній передав в іпотеку нерухоме майно – житловий будинок № 74 по вул. Гарнізонній у м. Запоріжжі загальною площею 107,3 кв. м.

Оскільки ОСОБА_4 виконувала свої зобов’язання неналежним чином, станом на 16.10.2009 року виникла заборгованість 485580,71 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 54306,70 доларів США; заборгованості за відсотками у сумі 1992,35 доларів США; пені у сумі 36314,29 грн.

Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації «Компроміс» від 25.12.2009 року, яке набрало законної сили 02.02.2010 року, задоволено позов АТ «ОТП Банк», стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором в розмірі 485580,71 грн.

На підставі викладеного позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок № 74 по вул. Гарнізонній у м. Запоріжжі загальною площею 107,3 кв. м., що належить на праві власності ОСОБА_3 у рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за кредитним договором № МL-202/077/2008 від 28.08.2008 року в розмірі задоволених постійно діючим третейським судом при Асоціації «Компроміс» позовних вимог АТ «ОТП Банк» та стягнення в солідрному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором в розмірі 485580,71 грн.

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки житлового будинку № 74 по вул. Гарнізонній у м. Запоріжжі загальною площею 107,3 кв. м., що належить ОСОБА_3, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, що буде встановлена в ході виконавчого провадження відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2017 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки, які приєднані до матеріалів справи до апеляційного суду не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких письмових клопотань від них не надходило.

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст. 371, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності учасників апеляційного розгляду, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 08 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, і відповідачем ОСОБА_4 укладений кредитний договір №МL-202/077/2008, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 50750 доларів США зі сплатою відсотків у вигляді плаваючої процентної ставки, що складається з фіксованого відсотку в розмірі 5,99 % і так званого FIDR, тобто процентної ставки по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору, який зобов’язалася повернути в строк до 08 серпня 2023 року (а.с. 6-9).

28.08.2008 року в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки №PML-202/077/2008, за умовами якого ОСОБА_3 передав в іпотеку нерухоме майно – житловий будинок № 74 по вул. Гарнізонній у м. Запоріжжі загальною площею 107,3 кв.м. (а.с. 10-12).

25.11.2009 року ЗАТ» ОТБ Банк» звернувся до Постійнодіючого третейського суду при Асоціації « Компроміс» з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_4. ОСОБА_3, ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором № МL202/077/2008 від 08.08.2008 року у розмірі 485580.71 грн.

Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації «Компроміс» від 25 грудня 2009 року з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором № МL-202/077/2008 від 08.08.2008 року в розмірі 485580,71 грн. та третейський збір у сумі 4855,81 грн. (а.с. 13-14).

26 листопада 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» і Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» переуступив ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право пред’явлення вимог за кредитними договорами, в тому числі і за договором іпотеки № PML-202/077/2008 від 28.08.2008 року (а.с. 16-26).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_3 подав письмову заяву про застосування позовної давності (а.с. 65).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Суд першої інстанції встановивши, що строк виконання основного зобов'язання було змінено пред'явленням банком 25 листопада 2009 року позову до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, однак банк звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки лише у квітні 2017 року, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року (справа № 6-1674цс17).

Однак, визначаючи початок перебігу позовної давності, суд першої інстанції помилково зазначив, що перебіг позовної давності починається з спливу трирічного строку для пред’явлення виконавчого документу до виконання, тобто з 26.12.2012 року, пославшись на те, що зазначене рішення третейського суду набрало законної сили 25.12.2009 року, а у відповідності до ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, який діяв на той час, для пред’явлення виконавчого документа до виконання встановлений трирічний строк.

Доводи апеляційної скарги про те, що основне зобов'язання за кредитним договором не виконано, заборгованість з відповідача на користь банку, стягнута судовим рішенням, не сплачена, а тому не можуть бути застосовані положення статті 257 ЦК України безпідставні, оскільки ці обставини стосуються правовідносин, у яких позовна давність не спливла.

Доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки датою остаточного повернення кредиту є 08.08.2023р., у рішенні третейського суду не встановлені строки його виконання, та воно і не виконувалось є необґрунтованими.

Початок перебігу позовної давності за зобов'язаннями врегульовано частиною 5 статті 261 ЦК України, згідно з якою за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Кредитний договір, укладений між сторонами у справі, що переглядається, передбачав обов'язок ОСОБА_4 погашати кредит частинами протягом строку дії договору, тобто до 08 серпня 2023 року.

При цьому згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений такий обов'язок позичальника, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Використовуючи своє право згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, шляхом пред'явлення 25 листопада 2009 року позову про стягнення усього розміру заборгованості за договором до кінцевого терміну, банк змінив строк виконання зобов'язання. Цим банк як кредитор одночасно також змінив момент початку перебігу позовної давності за його вимогами, який слід рахувати з 25 листопада 2009 року. Банк звернувся з позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в квітні 2017 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем

З врахування викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, наданим сторонами на засадах змагальності, дійшов правильного, обґрунтованого висновку, по відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення буде складено протягом 10 днів.

Головуючий

Судді: