Постанова № 73551794, 10.04.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 326/1693/17 Головуючий у 1 інстанції: Чапланова О.М

Справа № 22-ц/778/1721/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

ОСОБА_2

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3на ухвалу Приморського районного суду Запорізької області від 02 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3, в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_4, до ОСОБА_5, треті особи: старший державний виконавець Комунарського відділу Державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_6, відділ Державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, про звільнення від сплати заборгованості з аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 02 лютого 2018 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_3подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалою судді Приморського районного суду Запорізької області від 11 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_3, в інтересах якого на підставі довіреності діє ОСОБА_4, до ОСОБА_5, треті особи: старший державний виконавець Комунарського відділу Державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_6, відділ Державної виконавчої служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, про звільнення від сплати заборгованості з аліментів, залишено без руху, тому, що вона не в повному обсязі відповідає вимогам закону.

При цьому суд послався на те, що відповідно до пунктів 3,4,5,6 частини 2 ст.119 ЦПК (в редакції на час постановлення ухвали), позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог, ціну позову щодо вимог майнового характеру, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Згідно з п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Як зазначив суд першої інстанції, позивачем, який посилається на те, що він не згодний з розрахунком аліментів державним виконавцем за період з 13.12.2012 року, в порушення вимог п.3 ч.2 ст. 119 ЦПК України не зазначено з яких саме сум заробітку (доходу) слід робити розрахунок аліментів та заборгованості, з яких саме сум його доходу утримання аліментів не повинно проводитись.

Крім цього, не зазначено, чи звертався позивач із заявою про перерахунок розміру заборгованості до державного виконавця та чи була йому надана відповідь з цього питання.

Також суд зазначив, що в порушення вимог п.4 ч.2 ст. 119 ЦПК України позовна заява не містить ціну позову щодо вимог майнового характеру, а в порушення вимог п.6 ч.2 ст. 119 ЦПК України позовна заява не містить зазначення доказів у підтвердження того, що позивач, з метою запобігання сплаті аліментів, не приховував дійсний розмір свого заробітку, не змінював місце проживання, не приховував свого місцезнаходження, місце роботи, що багато разів він був у відрядженні, що у рахунок погашення заборгованості було проведено платежі в сумі 2135,26 грн. та 3875,41 грн., що на теперішній час у нього відбулися суттєві зміни матеріального стану, у зв’язку із звільненням з в/ч 3033, що він має проблеми із здоров’ям.

З’ясування низки зазначених питань можливо в ході розгляду справи, у разі виникнення необхідності. На стадії відкриття провадження з’ясовувати такі питання як: чи приховував позивач розмір заробітку або своє місцезнаходження, скільки разів від бував у відрядженні тощо, а тим більше спонукати позивача до викладення цього в позові з наданням доказів не є доцільним.

Суду першої інстанції було незрозуміло чи позивач, погоджуючись з визначеною заборгованістю, звернувся з позовом про звільнення від сплати заборгованості по аліментах, чи не погоджується з її нарахуванням і оскаржує дії державного виконавця, які оскаржуються в іншому порядку, а саме на підставі ст.ст. 383-389 ЦПК України та ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження».

Натомість як позов так і його резолютивна частина містять зміст вимог, з якими позивач звернувся до суду.

За ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, вимагаючи від позивача коригування змісту його вимог, суд порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства.

Одночасно суд зажадав від позивача сплати судового збору, зазначаючи, що звільнення від сплати судового збору на підставі п.13 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», може мати місце щодо учасників бойових дій лише у разі порушення їх прав як учасників бойових дій.

Таке тлумачення п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не базується на самому змісті Закону, в якому не застережене що звільнення від сплати судового збору припустимо лише у разі захисту тих прав особи, які стосуються його статусу як учасника бойових дій.

За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду Запорізької області від 02 лютого 2018 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 23.04.2018 р.

Головуючий:

Судді: