Рішення № 73551312, 10.04.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 10.04.2018

Справа № 320/6753/17

Провадження № 2-а/320/18/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1,

при секретарі - Луценко П.В.

за участю: позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства Оборони України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення йому, ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв’язку із настанням інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання ним обов’язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов’язати Міністерство Оборони України призначити та виплатити йому, ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв’язку із настанням інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання ним обов’язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 206700 гривень та стягнути з Міністерства Оборони України на його користь судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 гривень.

Позов мотивовано тим, що він, ОСОБА_2, є особою якій встановлено статус інваліда війни ІІІ групи. Згідно протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії МОУ №4684 від 09.12.2015 у нього було виявлено множенні вогнепальні осколкові поранення голови, грудей, живота, лівої ноги (контузія головного мозку – 1980 р.) травма, поранення (контузія) та захворювання, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. 24.02.2016 року, при первинному огляді МСЕК, йому встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв’язку із пораненням, контузією та захворюванням, отриманими під час виконання обов’язків військової служби в країнах, де велись бойові дії. 21.04.2016 року, він звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату з заявою про направлення особистих документів до Міністерства Оборони України для прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975. 10.06.2016 року, згідно витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов’язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги МОУ йому було відмовлено та повернені документи щодо виплати одноразової допомоги. 11.04.2017 року, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд зобов’язав Міністерство Оборони України повторно розглянути питання щодо призначення йому одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення. На виконання зазначеної постанови, комісія Міністерства Оборони України прийняла протокольне рішення № 83 від 04.08.2017 року, щодо відмови йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки ним не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення. Крім того, оскільки він не володіє необхідними юридичними знаннями, самостійно не може представляти інтереси в суді, захищати свої порушені права, брати участь у судових засіданнях, тому звернувся до адвоката за юридичною допомогою та заключив договір про надання юридичних послуг.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином, від представника відповідача не надходило а ні відзиву на позов, а ні заяв із запереченнями.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню в частині основної вимоги., а в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити. До таких висновків суд дійшов, виходячи з наступного.

ОСОБА_2 є учасником бойових дій та інвалідом війни ІІІ групи, приймав участь у бойових діях у Демократичній Республіці Афганістан з 27 грудня 1979 року по 18 травня 1981 року, що підтверджується копіями: посвідчення серії Є № 051590 від 29.02.2016 року, військового квитка серії НО № 4364220, довідкою Мелітопольського об’єднаного міського військового комісаріату від 30.11.2015 року № МВ/321 та довідкою Мелітопольського об’єднаного міського військового комісаріату від 30.11.2015 року № МВ/322 (а.с.7-11).

24 лютого 2016 року позивача визнано інвалідом ІІІ групи у зв'язку із пораненням, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 24 лютого 2016 року серії АВ № 0550972, безстроково (а.с.12).

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії МОУ № 4684 від 09.12.2015 року, у ОСОБА_2 було виявлено поранення (контузія) та захворювання, так, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Таким чином, 24 лютого 2016 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від №975 від 25.12.2013 року (надалі - Порядок) у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності ІII групи.

21.04.2016 ОСОБА_2 звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату з заявою про направлення особистих документів до Міністерства оборони України для прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

10.06.2016 згідно витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов’язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги Міністерства оборони України документи на ім’я ОСОБА_2 було повернуті обласному військовому комісаріату з посиланням на необхідність доопрацювання, так як відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 року, зобов’язано Міністерство Оборони України розглянути питання щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги на підставі заяви від 16.04.2016 року та доданих до неї документів та на підставі приписів Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2013 року № 975та прийняти відповідне рішення.

Згідно протоколу засідання комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.08.2017 року № 83, розглянуто подані документи, комісія дійшла висновку про відмову ОСОБА_2 в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ним не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 ст. 16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до підпункту «б» пункту 1 ст.16-2 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IІI групи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.

Відповідно до п. 3 Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

З огляду на те, що інвалідність позивачу була встановлена 24 лютого 2016 року, суд приходить до висновку, що відповідач при вирішенні питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги повинен був керуватися п. 6 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Тобто, одноразова грошова допомога позивачу повинна була бути призначена та виплачена у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, що складає 206700 грн. (1378 грн.х150, де 1378 грн. – прожитковий мінімум працездатних осіб, на день встановлення інвалідності).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що у випадку сумнівів щодо причин поранення позивача, відповідач мав можливість самостійно в найкоротший термін отримати таку інформацію, так як вона для нього більш доступна, ніж для колишнього військовослужбовця - інваліда.

При цьому, представник позивача не спростував доводи позивача та не довів суду правомірність свого рішення.

Згідно з частин 1, 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Міністерства Оборони України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню.

Факт надання адвокатом ОСОБА_3 професійної правничої допомоги ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив сам позивач, а також підтверджується доданою до позову копією договору про надання юридичних послуг. В той же час, позивач зазначив, що плату за надані послуги у сумі 1500 гривень він не здійснював, а за усною домовленістю з представником, оплата юридичних послуг буде проведена лише після отримання грошей за рішенням суду.

У зв’язку зі спростуванням позивачем факту оплати юридичних послуг адвокату ОСОБА_3, суд не приймає, як доказ оплати юридичних послуг, копію акту про прийняття коштів за надання юридичних послуг згідно договору, у якому йдеться про те, що позивачем було оплачено юридичні послуги в розмірі 1500 гривень згідно квитанцій № 329/3 та № 329/4.

Керуючись ст.ст. 162, 250, 251, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Міністерства Оборони України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв’язку із настанням інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання обов’язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов’язати Міністерство Оборони України (код ЄДРПОУ: 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ін.н.2235715559, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, одноразову грошову допомогу у зв’язку із настанням інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, отриманих під час виконання обов’язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 206700 (двісті шість тисяч сімсот) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 20.04.2018 року.

СУДДЯ: Ю.В. Горбачова