Рішення № 73551294, 13.04.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 13.04.2018

Справа № 334/1050/18

Провадження № 2/334/2155/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді: Ісакова Д.О.

при секретарі: Адаменко К.В.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення режиму окремого проживання,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою у якій зазначив, що 27 серпня 1998 року між ним та відповідачем було укладено шлюб, від якого вони мають двох дітей: доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідач вагітна третьою дитиною. Вказав, що з 20 липня 2017 року позивач з відповідачем проживають окремо, мають окремий бюджет, не ведуть спільне господарство. З липня 2017 року шлюбні стосунки фактично припинені, відновити сім’ю позивач не бажає, фактично має нову родину, але розірвати шлюб через законодавчо встановлені обмеження не має можливості, тому просить суд встановити режим окремого проживання.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, додатково пояснила, що під час розгляду справи судом, 01 лютого 2018 року відповідач народила доньку, ОСОБА_7. Крім того, вказала, що дата з якої позивач просить встановити режим окремого проживання, 20 липня 2017 року, зазначена самою відповідачкою у позові про стягнення аліментів з ОСОБА_3, як дата з якої сторони фактично проживають окремо.

Представник відповідача ОСОБА_2, позовні вимоги визнала частково, пояснила, що сторони у справі дійсно проживають окремо, мають різний бюджет, спільного господарства не ведуть, але просила встановити режим окремого проживання сторін у справі з дня набрання рішенням суду законної сили.

Всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про встановлення режиму окремого проживання, підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до ст.119 СК України, за заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.

Згідно ст.120 СК України, встановлення режиму окремого проживання не припиняє права та обов'язків подружжя, які встановлені цим Кодексом, і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму.

У разі встановлення режиму окремого проживання - майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі; дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.

Сімейний кодекс України не обмежує час, протягом якого може тривати режим окремого проживання, а тому цей термін не підлягає визначенню й рішенням суду. За умов виправлення стану сімейних стосунків, вказаний режим проживання також може бути припинений.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вирішуючи питання про встановлення режиму окремого проживання суд повинен встановити фактичні взаємини сторін і переконатися в доцільності сепарації для того, щоб узаконений спосіб окремого проживання не був формальним засобом вирішення спірних майнових питань.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

27 серпня 1998 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії І-ЖС № 033399 від 27 серпня 1998 року, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінської районної адміністрації м. Запоріжжя.

Сторони у справі мають дітей: доньку, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, сина, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, доньку, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5.

З 20 липня 2017 року позивач з відповідачем фактично проживають окремо, мають окремий бюджет, не ведуть спільне господарство. Вказані обставини не заперечувались представниками сторін. Крім того, в матеріалах справи наявна копія позовної заяви ОСОБА_4, підписаної нею особисто, про стягнення аліментів з ОСОБА_3, у якій ОСОБА_4 зазначає час окремого проживання з позивачем – 20 липня 2017 року, що узгоджується з поясненнями позивача та його представника. Пояснення представника відповідача, ОСОБА_2, що режим окремого проживання між сторонами у справі слід встановити з дати набрання рішенням суду законної сили не можуть бути прийняті судом до уваги оскільки судом встановлено, що фактично сторони припинили спільне проживання і ведення спільного господарства 20 липня 2017 року, тому суд має зазначити фактичні, а не майбутні взаємовідносини сторін.

Аналізуючи зміст ст.119 СК України, суд вважає, що для встановлення подружжю режиму окремого проживання необхідна наявність двох умов: неможливість або небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно і припинення сімейних відносин між подружжям.

Як стверджували представники сторін у справі сторони проживають окремо один від одного, ведуть окреме господарство, мають окремий бюджет; позивач не бажає проживати разом зі своєю дружиною і бажає встановити для них режим окремого проживання, стверджуючи, що таке рішення відповідає інтересам подружжя (сторін).

Представники сторін ознайомлені з правовими наслідками встановлення режиму окремого проживання, передбаченими ст.120 Сімейного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на даний час фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, а відповідач проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7. Позивач фактично має нову родину а також має намір розірвати шлюб з відповідачем.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що підстав відмовляти встановленню режиму окремого проживання відсутні, оскільки відповідачем факт режиму окремого проживання визнається, ОСОБА_4О особисто в позовній заяві про стягнення аліментів зазначила, що з20 липня 2017 року позивач з відповідачем проживають окремо, оскільки відповідач зібрав свої речі та пішов із сім’ї,а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,4,10,12-13,81,223,263-265 ЦПК України, ст.ст. 119,120 СК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення режиму окремого проживання - задовольнити.

Встановити для подружжя ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, ІПН НОМЕР_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, та ІНФОРМАЦІЯ_9, ІПН НОМЕР_2, мешкає за адресою: м.Запоріжя, вул. Леонтовича, буд.63, шлюб між якими зареєстрований 27 серпня 1998 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінської районної адміністрації м. Запоріжжя, актовий запис №443, режим окремого проживання та не ведення спільного господарства з 20 липня 2017 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області в 30-денний строк з дня його проголошення.

Суддя: Ісаков Д. О.