Постанова № 73550845, 12.04.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/11115/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 квітня 2018 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого: Собослой Г.Г.,

суддів: Фазикош Г.В., Готра Т.Ю.,

з участю секретаря: Пилип Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та прокуратури Закарпатської області на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16 січня 2018 року у справі №308/11115/16-ц (Головуючий: Монич О.В.), -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до прокуратури Закарпатської області, ГУНП в Закарпатській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, мотивуючи тим, що 28 травня 2013 року старшим слідчим відділення Хустського МВ УМВС України з Закарпатській області ОСОБА_2, відносно нього до ЄРДР було внесене кримінальне провадження №12013070050000758 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.14 - ч.4 ст.368 КК України. Дане кримінальне провадження було розпочато за нібито вимагання ОСОБА_1, як директором Теребле-ріцької ГЕС від ОСОБА_3 неправомірної вигоди (хабара) у сумі 6 000 грн. за передачу їй в оренду частини приміщення, що належить Теребле-ріцькій гідро-електростанції.

30 травня 2013 року слідчим СВ Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_2 було проведено огляд місця події в ході якого у ОСОБА_1 було вилучено грошові кошти в сумі 6 000 грн., передані йому за оренду приміщення.

Після закінчення огляду місця події в той же день, 30 травня 2013 року о 18 год. 18 хв. ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст.208 КПК України, проведений його особистий обшук та о 22 год. 10 хв. Позивач був поміщений в ІТТ Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області.

31 травня 2013 року ОСОБА_1 було оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбачено ч.4 ст.368 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди службовою особо, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

31 травня 2013 року слідчий звернувся до слідчого судді Хустського районного суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

01 червня 2013 року ухвалою слідчого судді Хустського районного суду у задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відмовлено і з-під варти його звільнено в залі суду. При цьому відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 22 940 грн. із покладенням обов’язків передбачених КПК України.

05 липня 2013 року слідчий по кримінальній справі звернувся до слідчого судді Хустського районного суду з клопотанням про відсторонення ОСОБА_1 від посади.

Наказом Генерального директора ВАТ ЕК «Закарпаттяобленерго» №661-К від 15 липня 2013 року ОСОБА_1 відсторонений від займаної посади, переведений на іншу менш оплачувану посаду головного інженера цієї ж ГЕС.

31 липня 2013 року прокурором Хустської міжрайонної прокуратури в даному кримінальному провадженні затверджено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.4 ст.368 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди службовою особою. Поєднане з вимаганням, неправомірної вигоди, після чого прокурор з даним обвинувальним актом звернувся до Хустського районного суду та 17 вересня 2013 року було розпочато судовий розгляд даного кримінального провадження.

26 листопада 2014 року в ході судового розгляду даного кримінального провадження, прокурором Хустської міжрайонної прокуратури дії ОСОБА_1 перекваліфіковано за ч.4 ст.368 КК України і йому пред’явлено нове обвинувачення у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.190 КК України, тобто у вчиненні закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

27 квітня 2015 року Хустський районний суд погодився з такою зміненою кваліфікацією прокуратури і постановив обвинувальний вирок, яким визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.190 КК України, призначивши покарання у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. при цьому обраний запобіжний захід у вигляді застави залишений в силі до вступу вироку в законну силу.

29 грудня 2015 року Апеляційний суд Закарпатської області розглянувши дане кримінальне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Хустського районного суду від 27.04.2015 року про скасування вироку та закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України своєю ухвалою апеляційну скаргу задовольнив і скасував вирок щодо нього, а кримінальне провадження закрив на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в діях складу злочину передбаченого ч.2 ст.15 – ч.1 ст.190 КК України.

07 червня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ своєю ухвалою касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області залишив без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 29 грудня 2015 року щодо ОСОБА_1 без змін.

Враховуючи, що період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом складає з моменту внесення відомостей відносно позивача до ЄРДР кримінального провадження №12013070050000758 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.14 - ч.4 ст.368 КК України 28 травня 2013 року до винесення Ухвали Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ - 07 червня 2016 року про залишення без задоволення касаційної скарги заступника прокурора Закарпатської області, а ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 29.12.2015 року щодо ОСОБА_1 виправданого – без змін, становить 3 роки і 09 днів та враховуючи конкретні обставини по справі, характер моральних страждань, їх наслідки і ніші негативні впливи внаслідок притягнення ОСОБА_1 до кримінальності вважає, що йому була спричинена моральна шкода, яку позивач оцінює у сумі 1 000 000 грн..

Під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог і просив стягнути на його користь з Державної казначейської служби України завдану моральну шкоду в сумі 4 264 704 грн. за рахунок коштів Держаного бюджету шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку та стягнути на його користь понесені ним судові витрати.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 16 січня 2018 року заявлені збільшені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 402 084 гривень завданої моральної шкоди.

Стягнуто солідарно з ГУНП в Закарпатській області, прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 8 514 грн. судових витрат.

У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з Державної казначейської служби України на свою користь 4 264 704 грн. завданої моральної шкоди за рахунок Держаного бюджету шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, так як рішення ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, суд неповно з’ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об’єктивному та неупередженому її розгляду. Весь час досудового слідства та суду позивач був обмежений у конституційному праві на вільне пересування і відповідно пошуку роботи за межами області і України, так як відносно нього було обрано запобіжний захід – застава та покладено обов’язки підозрюваної особи і одні з них це прибувати за кожною вимогою суду та слідчого, а таких вимог було біля 50-ти та здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну. Переживання, відчуття незахищеності та небезпеки, образи досягли високого рівня і супроводжували позивача весь період слідства та суду. Незаконне притягнення до кримінальної відповідальності завдало позивачу моральних страждань, призвело до порушення нормальних життєвих зв’язків, вимушених негативних змін до нього в сторону погіршення відносин з боку оточуючих осіб, членів сім’ї. Крім того, суд не врахував жодні його доводи спричинення моральних страждань і жодні обґрунтування присудженої суми відсутні.

В апеляційній скарзі прокуратура Закарпатської області просить змінити рішення суду в частині стягнення моральної шкоди, зменшивши розмір до 57 000 грн., так як судом невірно визначено розмір відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, яка підлягає стягненню 1 600 грн. х 36 місяців. Встановлення того факту, що розмір відшкодування не може бути меншим за вказану суму, не позбавляє суд визначити цей розмір у більшому розмірі, однак, таке стягнення має бути обґрунтованим відповідними доказами.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_4, які підтримали доводи, викладені у поданій ними апеляційній скарзі, а в апеляційні скарзі прокуратури Закарпатської області просять відмовити, представника прокуратури Закарпатської області ОСОБА_5, який просить подану ними апеляційну скаргу задовольнити, а у апеляційні скарзі ОСОБА_1 відмовити, представника Державної казначейської служби України – ОСОБА_6, представника ГУНП у Закарпатській області – ОСОБА_7, які просять в апеляційній скарзі ОСОБА_1 відмовити, а апеляційну скаргу прокуратури Закарпатської області задовольнити, перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного висновку.

При постановлені рішення суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги позивача, із посиланням на вимоги ст.ст.23, 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури і суду», констатував, що позивач перебував під слідством та судом 36 повних місяців і виходячи з трьохкратного співвідношення встановленої станом на 01.01.2018 року розміру мінімальної заробітної плати на рівні 3 723 грн. визначив розмір моральної шкоди, який підлягає до відшкодування ОСОБА_1 в сумі 402 084 грн. (3 723 х 36 х 3).

Із даним висновком суду першої інстанції судова колегія не може погодитись із наступних підстав.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках , передбачених законом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішення суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутності події кримінального правопорушення, відсутністю у діяннях складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення.

Право на відшкодування моральної шкоди позивачу сторонами не оспорюється і визнається, що внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого така підлягає відшкодуванню незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, слідства прокуратури, а спір виник щодо розміру такого відшкодування.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 перебував під слідством і судом з 28.05.2013 року по 07.06.2016 року, тобто 36 місяців і 9 днів.

Згідно до ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури і суду» - відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2018 рік встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у мінімальному розмірі з 01 січня – 3 723 грн..

Згідно пункту 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VII (набрав чинності з 01 січня 2017 року), де зазначено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн..

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що при визначенні розміру заподіяної моральної шкоди слід виходити із розрахункової величини, що повинна бути застосована у розмірі 1 600 грн..

Суд першої інстанції при визначенні суми компенсації ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 402 084, 00 грн. та визначаючи розмір шкоди у трьохкратному співвідношенні з розміром мінімальної заробітної плати не навів мотивів та не обґрунтував своє рішення підставами про стягнення на користь позивача саме такої суми.

При визначенні розміру стягнення моральної шкоди заподіяної ОСОБА_1 судова колегія констатує, що весь час досудового слідства та суду, який становить 3 роки і 09 днів позивач був обмежений у конституційному праві на вільне пересування так як відносно нього було обрано запобіжний захід – застава та покладено обов’язки підозрюваної особи; незаконне притягнення до кримінальної відповідальності завдало моральних страждань, призвело до порушених негативних змін у життєвих і трудових стосунках та виходячи із засад розумності та справедливості та з урахуванням обставин справи, слід визначити такий у розмірі 57 600 грн. (1 600 х 36 місяців).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо стягнення із Державної казначейської служби України на його користь завданої моральної шкоди в сумі 4 264 704 грн., судова колегія вважає безпідставним, необґрунтованим та виходячи із наведених та наданих доказів суду першої інстанції, факт підтвердження заподіяння моральної шкоди, яка оцінена ним не знайшла свого підтвердження.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні у частині стягнення моральної шкоди відповідно до п.п.1, 2, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України та така підлягає стягненню у розмірі 57 600 грн. із вищезазначених підстав, а в решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384 ЦПК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокуратури Закарпатської області задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16 січня 2018 року змінити у частині стягнення моральної шкоди та зменшити розмір такої до 57 600 грн..

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 квітня 2018 року.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Закарпатської області ОСОБА_9