Рішення № 73550096, 04.04.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/6398/17

Провадження №2/265/203/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Щербіна А.В.,

за участю секретаря Себко Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про припинення права власності на нерухоме майно, третя особа: ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про припинення права власності на нерухоме майно. В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на жило від 04.07.1996 року, зареєстрованого у БТІ м. Маріуполя 02.08.1996 року за № 36510, та 1/9 частини зазначеної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.07.2017 року, виданого Четвертою маріупольською державною нотаріальною конторою, реєстр № 1-427, зареєстрованого у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.07.2017 року за № 1293757414123 . Крім того, 1/3 частина квартири належить її доньці ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище Гребенщикова) на підставі свідоцтва про право власності на житло від 04.07.1996 року, зареєстрованого у БТІ м. Маріуполя 02.08.1996 року за № 36510. Відповідачі по справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками померлого ОСОБА_5, та їм належить 2/9 частини спірної квартири, як прийнявшим спадщину після смерті чоловіка позивачки, в рівних частках по 1/9 частини кожному. Разом із тим, до сьогодення відповідачі своє право власності на частку квартири належним чином не оформили. Спірна квартира складається з однієї кімнати житловою площею 17,2 кв.м., та загальною площею 33,5 кв.м. Відповідачі даною квартирою ніколи не користувалися та не проживали, їх частка є незначною, квартира є неподільною та її спільне користування є неможливим. Посилаючись на наведені обставини просить припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 2/9 частки вказаної квартири, визнати за позивачкою право власності на 2/9 частини спірної квартири, а також стягнути з неї на користь відповідачів грошову компенсацію вартості частки квартири у сумі 20 000,00 грн. по 10 000,00 грн. кожному.

Позивачка, у судове засідання не прибула, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність, якими позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судове засідання не прибули за невідомих суду причин, про день та час розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином.

Третя особа, ОСОБА_4 до судового засідання не з’явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Не заперечувала.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. (ст. 1297 Цивільного кодексу України)

Разом з тим, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті (ч.1 ст. 1218 ЦК України).

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 станом на сьогодення є власником 4/9 частки квартири АДРЕСА_2, що підтверджено свідоцтвом про право власності на житло від 04.07.1996 року, зареєстрованого у БТІ м. Маріуполя 02.08.1996 року за № 36510, а також витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.07.2017 року за № 91352924.

Також встановлено, що 05 жовтня 2000 року помер ОСОБА_5, про що Орджонікідзевським відділом РАГС міста Маріуполя Донецької області було вчинено актовий запис № 342 від 28.02.2000 року.

На момент смерті ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія І- НО № 312512 від 01.12.1995 року виданого Маріупольським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецької області.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спадщину після смерті сина у вигляді 2/9 частини квартири АДРЕСА_2 прийняли, звернувшись до органів нотаріату із відповідними заявами від 27.02.2000 року. При цьому до сьогодення відповідачі свідоцтво про право власності на спадщину не отримали та не зареєстрували.

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що відповідачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5, надавши нотаріусу обсяг необхідних документів, що підтверджує виникнення у них права на спадкування майна після смерті сина за законом.

Аналіз положень статей 1216, 1218, 1219, ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно і право розпорядження ним.

У встановленому законом порядку відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до сьогодення не отримали свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/9 частини квартири кожний, та не зареєстрували право власності, однак набули право володіння та користування 2/9 частинами спірної нерухомості.

Статтею 355 Цивільного кодексу України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. Майно може належати особам на праві спільної часткової власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно із ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим, 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку в спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

При цьому обов'язковими умовами для припинення права особи на частку в майні є наявність умов, визначених п.п. 1-3 частини 1 статті 365 ЦК України та умови, вказаної в п. 4 частини 1 цієї статті.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 02.07.2014р. у справі №6-68цс14, відповідно до статті 365 ЦК України, зокрема пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України, право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Враховуючи викладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи зазначені вище докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що спільне володіння і користування спірною квартирою є неможливим, відповідачі не проживають та не мають наміру проживати в ній, припинення права власності відповідачів на належну їм частку квартири не завдасть шкоди їх інтересам, тому наявні підстави для застосування до виниклих правовідносин положень ч. 1 ст. 365 ЦК України і задоволення пред’явленого позову у цій частині.

Згідно висновку про вартість майна від 08.09.2017 року, вартість квартири АДРЕСА_3 складає 90 000 грн.

Таким чином 1/9 частка вартості спільної квартири становить 10 000 грн.

Згідно до квитанції від 15.03.2018 року на депозитний рахунок перераховано суму компенсації в розмірі 20 000,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 355-358, 365 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 223, 259, 263-265, 280, 281, 285 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про припинення права власності на нерухоме майно, третя особа: ОСОБА_4 - задовольнити.

2.Припинити право власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/9 частку квартири АДРЕСА_4.

Припинити право власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на 1/9 частку квартири АДРЕСА_4.

3.Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_1, право власності на 2/9 частки квартири АДРЕСА_2.

4.Зобов’язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (84112, Донецька область, м.Слов’янськ, вул.Добровольського, 2; код ЄДРПОУ 26288796) виплатити або перерахувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1з депозитного рахунку суду вартість 1/9 частки квартири №31 в будинку №95 по улиці Азовстальській в місті МаріуполіДонецької області в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, які знаходяться на депозитному рахунку ТУ Державної судової адміністрації України в Донецькій області згідно квитанції № 15505096 від 15.03.2018 року.

Зобов’язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (84112, Донецька область, м.Слов’янськ, вул.Добровольського, 2; код ЄДРПОУ 26288796) виплатити або перерахувати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2з депозитного рахунку суду вартість 1/9 частки квартири №31 в будинку №95 по улиці Азовстальській в місті МаріуполіДонецької області в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, які знаходяться на депозитному рахунку ТУ Державної судової адміністрації України в Донецькій області згідно квитанції № 15505096 від 15.03.2018 року.

5.Це рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Це рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

7. Це рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

8. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Повний текст рішення складено 04 квітня 2018 року.

Суддя А.В. Щербіна