Ухвала суду № 73549080, 20.04.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/6533/17

1-кп/264/180/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.04.2018 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т.В., за участю секретаря Костіна Р.О., прокурора Пашкової С.М., обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді застави та строку відсторонення від займаної посади ОСОБА_1 та клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2, які обвинувачуються у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.368-4 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді застави із покладеними відповідними обов,язками щодо обвинуваченого ОСОБА_2 посилаючись на те, що всупереч покладеним на обвинуваченого обов,язків, він 06.04.2018р. без дозволу суду, використовуючи скасований дозвіл для переміщення осіб в районі проведення АТО, намагався через КПВВ «Піщевик», що розташований на автошляху Маріуполь-Новоазовськ, перетнути лінію розмежування з територією, яка є тимчасово непідконтрольною українській владі, тим самим порушив обов,язок щодо невідлучення з місця прорживання без дозволу суду, в зв,язку з чим вважає необхідним застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м,яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Крім того, посилаючись на вимоги ч.8 ст.182 КПК України просила заставу в розмірі 84200грн., внесену за ОСОБА_2 звернути в дохід держави. Також підтримала свою позицію щодо продовження строку дії обов’язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_1 під час обрання запобіжного заходу, оскільки ризики передбачені ст.177 КПК України не змінились та не зменшились, та продовження строку відсторонення від посади на два місяці, обґрунтовуючи тим, що перебування обвинуваченої на посаді лікаря судово-медичного експерта КЗОЗ «Донецьке обласне бюро СМЕ» сприяло вчиненню нею тяжкого кримінального правопорушення, а корисливі мотиви дають підстави вважати, що перебуваючи на посаді вона продовжить злочинну діяльність.

Захисник ОСОБА_4 та її підзахисний ОСОБА_2 заперечували проти клопотання прокурора, посилаючись на те що дійсно, отримавши дзвінок про хворобу близького родича, обвинувачений не мав часу отримати дозвіл суду та вимушений був виїхати у напрямку м.Донецьк, однак намірів переховуватись від суду в нього не було, жодного разу він не порушував покладених на нього обов,язків, з,являлвся за викликом як в ході досудового слідства так і в судове засідання, в зв,язку з чим у задоволенні клопотання прокурора просили відмовити.

Захисник ОСОБА_3 підтримав позицію захисника ОСОБА_4, та заперечував проти продовження строку дії обов’язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_1 під час обрання запобіжного заходу, оскільки ризики наведені прокурором не доведені та нічим не підтверджені. Також вважав не можливим продовження строку відсторонення від посади, оскільки представлено ряд виробничих характеристик відносно ОСОБА_1 які свідчать про її професійний рівень праці. Крім того, ОСОБА_1 більш півроку не працює, має на утриманні неповнолітню дитину та мати-інваліда.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала позицію свого захисника та просила скасувати відсторонення від посади з тих же підстав.

Суд, вислухавши пояснення учасників розгляду справи та дослідивши письмові матеріали, приходить до наступного.

Встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполь Донецької області від 29.08.2017 року відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, із визначенням розміру застави в сумі 84200грн. Після внесення застави ОСОБА_2 вважається таким, щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, з покладенням на нього відповідних обов’язків прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися з місця проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, строк дії яких неодноразово продовжувався за ухвалами суду.

Однак, як вбачається з рапорту оперуповноваженого в ОВС УЗЕ в Донецькій області ДЗЕ НП ОСОБА_5, витягу АРМОР, висновку про результати перевірки зі звернення оператора 102 та пояснень самого ОСОБА_2, 06.04.2018р. останній, без дозволу суду, використовуючи скасований дозвіл для переміщення осіб в районі проведення АТО, намагався через КПВВ «Піщевик», що розташований на автошляху Маріуполь-Новоазовськ, перетнути лінію розмежування з територією, яка є тимчасово непідконтрольною українській владі, тим самим порушивши обов,язок щодо невідлучення з місця проживання без дозволу суду.

Частина 5 ст.194 КПК України передбачає що суд, застосовуючи запобіжний захід, не пов,язаний з триманняи під вартою, зобов,язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов,язків, зокрема, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04.04.2013р. за №511-550/0/4-13 "Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК України" суд при вирішення питання про обрання запобіжного заходу крім наявності ризиків передбачений ст.177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов,язаний оцінити дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, оскільки це впливає на достовірність підстав (ризиків) для застосування того чи іншого виду запобіжного заходу.

Стаття 183 КПК України передбачає що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м,яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 ч.1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 чатини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м,який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов,язки, передбачені ч.5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обгрунтування клопотання.

Отже, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин та може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

За вимогами ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, і може бути застосований до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі.

Суд, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність постійного місця проживання в м.Маріуполі, родини, дружини та малолітньої дитини, тобто міцних соціалних зв,язків в місці його постійного проживання, а також відсутність даних щодо ухилення останнього від органів слідства та суду. В той же час, суд враховує порушення обвинуваченим покладеного на нього обов,язку щодо невідлучення з місця проживання без дозволу суду, тобто наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, вважає доцільним обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Відповідно до ч.ч. 8-9 ст.182 КПК України, у разі невиконання обовязків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з,явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов,язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Таким чином, ОСОБА_2 в порушення покладених на нього обов,язків, в останнє, ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 22 лютого 2018 року, без дозволу суду відлучився з місця проживання та намагався перетнути лінію розмежування з територією, яка є тимчасово непідконтрольною українській владі, що дає підстави суду звернути суму застави в дохід держави.

Відповідно до ч. 10 ст.182 КПК України, у разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_2 грубо порушені обов,язки покладені на нього слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у вигляді застави, враховуючи, що він тривалий час не працює так як відсторонений від посади, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід не у вигляді застави, а домашній арешт, що на думку суду забезпечить швидке, повне та неупереджене судове розслідування.

Також обвинувачену ОСОБА_1 ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 04.09.2017 року відсторонено від посади лікаря судово-медичного експерта КЗОЗ «Донецьке обласне бюро СМЕ», строк дії якого продовжено ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя до 22.04.2018 року.

Згідно ст.131 КПК України відсторонення від посади є заходом забезпечення кримінального провадження. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

За вимогами ч.1 ст.154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу.

Відповідно до ч.2 ст.157 КПК України при вирішенні питання про відсторонення від посади суд зобов’язаний врахувати такі обставини: правову підставу для відсторонення від посади; достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наслідки відсторонення від посади для інших осіб.

Як убачається з вимог ч.5 ст.65 Закону України «Про запобігання корупції» особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного корупційного злочину та, перебуваючи на посаді лікаря судово-медичного експерта відділу судово-медичної експертизи і маючи доступ до документів, пов'язаних з їх службовою діяльністю, може негативно впливати на хід судового розгляду у кримінальному провадження, а також, використовуючи свої службові повноваження, може впливати на свідків, чим перешкоджатимуть встановленню істини. Суд вбачає обґрунтованим подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченої як відсторонення від посади, оскільки прокурором доведено, що потреби судового розгляду виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи останньої.

Стосовно посилань захисника на ряд позитивних виробничих характеристик, високу професійність та колективне звернення відносно ОСОБА_1, а також на те, що обвинувачена тривалий час не працює, має на утриманні дитину й матір з інвалідністю, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі припинення кримінальної справи за відсутністю складу злочину, події злочину, недоведеність участі обвинувачених (відсторонених) у вчиненні злочину, винесення виправдувального вироку, таке дає працівникові право вимагати виплати середнього заробітку за період відсторонення за рахунок місцевого бюджету у відповідності до вимог ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».

Що стосується продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді застави, в частині виконання обвинуваченою ОСОБА_1 покладених на неї обов’язків, суд виходить з наступного.

Згідно ст.ст.181, 199 КПК України, продовжуватися у кримінальному провадженні можуть лише запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту. Спеціальної норми, яка б визначала порядок продовження інших запобіжних заходів (особистого зобов’язання, застави, поруки) в КПК немає.

Застава– це вид запобіжного заходу, який полягає у внесенні коштів на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього обов’язків.

Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, суд, застосовуючи запобіжний захід не пов’язаний з триманням під вартою, зобов’язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду чи іншого органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов’язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

За ч.6 ст.194 КПК України обов'язки, передбаченні частиною п'ятою статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього кодексу.

Суд вважає за необхідне продовжити дію покладених на обвинувачену обов’язків, зважаючи на те, що на теперішній час, ризики передбачені ст.177 КПК України, які існували на момент обрання обвинуваченій запобіжного заходу не змінились та не зменшились. Так, усвідомлюючи тяжкість скоєного злочину ОСОБА_1 може переховуватись від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню, чинити тиск на свідків.

Керуючись ст.ст.131, 154, 157, 177, 181, 194, 199 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Пашкової С.М. щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_2, 16.01.1986р.н., що мешкає в АДРЕСА_1, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому цілодобово залишати житло.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов’язки:

- Прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з’явитися через поважні причини– завчасно повідомляти про це суд;

Роз’яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з,являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов’язаних із виконанням покладених на нього зобов’язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов’язків покладених судом строком до 18.06.2018 року.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Центральному ВП м.Маріуполя ГУВП в Донецькій області.

Клопотання прокурора Пашкової С.М. щодо звернення застави в дохід держави задовольнити.

Заставу у розмірі 84 200грн., внесену на підставі ухвали Жовтневого районного суду м.Маріуполя від29.08.2017р. на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області ОСОБА_6 як заставу за обвинуваченого ОСОБА_2, 1986р.н. звернути в дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України й використовувати в порядку встановленому для використання коштів судового збору.

Продовжити строк відсторонення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від посади лікаря судово-медичного експерта КЗОЗ «Донецьке обласне бюро СМЕ» строком до 2 (двух) місяців, тобто до 18.06.2018 року.

Продовжити строк дії обов’язків, раніше покладених на обвинувачену ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, при обранні запобіжного заходу, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися з місця проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, на 2 (два) місяці – до 18.06.2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду буде оголошено о 09-00 год. 23 квітня 2018року.

Суддя: Т. В. Пустовойт