Рішення № 735484, 15.06.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.06.07 р. Справа № 12/125

Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Здоренко В.В.

за участю представників сторін

від позивача - Литовченко С.М.

від відповідача - ОСОБА_1розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Спільного Українсько-російського підприємства “ДОНЕЦЬК-ЛАДА” у формі закритого акціонерного товариства м. Донецьк

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Дзержинськ

про стягнення 80803 грн 61 коп.

ВСТАНОВИВ

Спільне Українсько-російське підприємство “ДОНЕЦЬК-ЛАДА” у формі закритого акціонерного товариства м. Донецьк звернулося до господарського суду з позовною заявою

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Дзержинськ про стягнення 80803 грн 61 коп.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на договір оренди, не виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором, на договір НОМЕР_1 від 14.07.2004 року, не виконання умов цього договору в частині перерахування своєчасно грошових коштів, отриманих з проданого автомобіля, цивільне законодавство, тощо.

Відповідач погодився, що має заборгованість перед позивачем за договором НОМЕР_1 від 14.07.2004 року.

Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників сторін господарський суд встановив

14.07.2004 року між позивачем та відповідачем, як дилером, підписано договір за НОМЕР_1, згідно якого відповідач надавав площі для демонстрації автомобілів, які передавав йому позивач .

Вказані автомобілі передавалися відповідачу на консигнацію. Строк консигнації визначено протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару дилеру.

Згідно п.2.3 договору, у разі не продажу автомобілів у строк консигнації, дилер по узгодженню з позивачем, повинен повернути товар підприємству.

Відповідно до п.8.2. договору у разі несвоєчасного перерахування грошових коштів за проданий автомобіль, відповідач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неповернених грошових коштів.

Пункт 2 додатку № 2 від 14.07.2004 року до вищезазначеного договору встановлює, що отримані від реалізації автомобілів грошові кошти, Дилер ( відповідач по цій справі) перераховує протягом одного банківського дня на рахунок позивача, а дилерське винагорода позивачем перераховується відповідачу.

Договір було підписано до 31.12.2004 року.

Відповідно до п.12.4 договору, якщо після спливу дії договору жодна із сторін не виявить бажання його припинити, то договір вважається пролонгованим на той самий строк.

Сторони не надали суду документи, які підтверджують припинення дії договору в розумінні пункту 12.4 договору. Тому , суд , вважає, договір продовженим.

З матеріалів справи та пояснення сторін вбачається, що 06.09.2006 року відповідач отримав автомобіль ВАЗ 11183, кузов НОМЕР_2, синього кольору. Згідно видаткової накладної від 30.08.2006 року, вартість автомобіля складала 46500 грн.

27.12.2006 року на рахунок позивача відповідач перерахував 2500 грн за вищезазначений автомобіль. Інша сума у розмірі 44 000 грн не була сплачена.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 44 000 грн та суму неустойки у розмірі 20 420 грн 40 коп. Суд запропонував позивачу перевірити розрахунок неустойки. Позивач вважає , що неустойка складає 22 662 грн 64 коп.

Судом виконано свій розрахунок неустойки , враховуючи що прострочення складає 91 день з суми 44 000 грн, при подвійній облікової ставки НБУ за кожний день прострочення . Сума неустойки складає 1 881 грн 88 коп.

Відповідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином. Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити на вимогу кредитора суму основного боргу. ( ст. 625 ЦК України)

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що за порушення зобов'язання винна сторона сплачує на користь іншій сторін неустойку, штраф, пеню.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором НОМЕР_1 від 14.07.2004 року, підлягають задоволенню частково, тільки на суму основного боргу у розмірі 44 000 грн та пені сумі 1 881 грн 88 коп.

01.07.2006 року між позивачем та відповідачем підписано договір оренди НОМЕР_3 нерухомого майна, згідно якого відповідач отримав в тимчасове платне користування нежитлове приміщення , яке розташоване за адресою АДРЕСА_1. Строк договору встановлено до 31.12.2008 року ( п.9.1. договору)

Позивач посилається, що договір було укладено лише 31.12.2006 року, про що свідчить його пропозиція щодо продовження цього договору на 2007 рік ( лист від 01.03.2007 року за НОМЕР_4), а виправлення виникло після того, як цей договір на підставі вказаного листа було пролонговано.

Судом у сторін було витребувано для огляду оригінали вказаного договору. В судовому засіданні, яке відбулося 15.06.2007 року, суд оглянув надані договори і встановив, що в тексті договору , який знаходиться у позивача , зазначено “ до 31.12.2008 року” ( при цьому у “2008” міститься виправлення). У тексті, який надав відповідач, зазначено “до 31.12.2008 року” і виправлень не має.

За таких обставин суд вважає, що договір було підписано строком до 31.12.2008 року, тобто на строк більш одного року.

Згідно приписів ст. 793 Цивільного кодексу України ( в редакції яка діяла на час підписання договору) договори оренди нерухомого майна, які було укладено строком на один рік і більш потребували нотаріального посвідчення.

Наданий позивачем та відповідачем договори оренди нотаріально не посвідчені.

Таким чином , договір оренди , на якій посилається позивач, є нікчемним в розумінні ст. 215 ЦК України.

Стаття 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першої-третьої, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Частина 4 ст.203 ЦК України закріплює, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

В даному випадку, договір оренди не вчинено у потрібній формі, ( договір нотаріально не посвідчено, рішення суду щодо визнання його дійсним не має )

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин)

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. ( частина 2 ст. 215 ЦК України)

Стаття 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати та неустойку, яка передбачена за договором оренди. Але у зв'язку з недійсністю договору оренди НОМЕР_3 від 01.07.2006 року, вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню, так як у відповідача не виникло зобов'язання щодо сплати орендної плати.

Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

Що стосується накладання арешту на майно відповідача, то суд в задоволені клопотання відмовляє, у зв'язку з недоведеністю, що не прийняття таких заходів утруднить або зробить не можливим виконати рішення суду.

На підставі ст.ст. 526,625, 215, 203, 793 ЦК України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ

Позов задовольнити частково

Стягнути з фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2, код НОМЕР_5) на користь Спільного українсько-російського підприємства “ДОНЕЦЬК -ЛАДА” у формі закритого акціонерного товариства ( м. Донецьк, вул. Баумана,10 ЗКПО 13481225) заборгованість у сумі 44 000 грн, неустойку у сумі 1 881 грн 88 коп, витрати по сплаті державного мита у сумі 458 грн 81 коп та витрати по сплаті за інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 67 грн.

В задоволені позовних вимог, в іншій частині, відмовити

Повний текст рішення підписано 16.06.2007 року

Суддя