Рішення № 73548228, 28.02.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/19176/16-ц

Провадження № 2/761/3705/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 лютого 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Рибака М.А.,

за участі секретаря Яриновської Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва в залі судових засідань цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку регресу -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ПрАТ «СК «Інгосстрах» (далі по тексту - позивач) звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), третя особа: ОСОБА_2 про стягнення у рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування 59 776,81 грн.

16 червня 2016 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва було відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2017 року позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку регресу було залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариств «Страхова компанія «Інгосстрах» задоволено, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2017 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вказана позовна заява надійшла до Шевченківського районного суду міста Києва 04 жовтня 2017 року та відповідно до протоколу про автоматизований розподіл справи між суддями від 06 жовтня 2017 року призначена судді Рибаку М.А.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.12.2013 року між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір страхування № K3H0CPS-13BP285, за яким було застраховано автомобіль марки «ЗАЗ VIDA», реєстраційний номер НОМЕР_1.

26.01.2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача автомобіля «ЗАЗ VIDA», д/н НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4 та автомобіля «Honda CRV», д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 Винним у скоєнні ДТП визнано відповідачі.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу №5-2016 від 09.02.2016 року, складеного ТОВ «ЕАК «Довіра», розмір заподіяної шкоди автомобілю ЗАЗ VIDA, д/н НОМЕР_4 склав 59 776,81 грн. Тобто, сума страхового відшкодування до виплати Страхувальнику з урахуванням визначеної Договором страхування франшизи на підставі Страхового акту №И-6590631 від 17.02.2016 року складає 59 776,81 грн.

Враховуючи, що фактичні витрати страхової компанії, пов'язані з цим страховим випадком складають 59 776,81 грн. ПрАТ «СК «Інгосстрах» звернулося до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 59 776,81 грн. та судових витрат по сплаті судового збору в сумі 1 378 грн.

26.02.2018 року до суду надійшла заява представника позивача про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив прийняти вказану заяву про зменшення позовних вимог та тягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 15 179,85 грн. Заяву мотивовано тим, що як стало відомо 31 січня 2017 року в судовому засіданні, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ «НАСК ОРАНТА». З метою відшкодування шкоди 09.08.2017 року ПрАТ СК «Інгосстрах» звернулося до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» з відповідно претензією, яке 31.08.2017 року перерахувало на користь позивача у цій справі 44 596,96 грн. Враховуючи викладене позивач просив прийняти заяву про зменшення позовних вимог та стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 15 179,85грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позов підтримав та просив суд про його задоволення, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

15 грудня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного процесуального кодексу України Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017, № 2147-VIII, яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно п. 9 Розділу XIII ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних матеріалів за згодою позивача. Представник позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, як вбачається із заяви.

Суд повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 26.01.2016 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася на 5 км+400м а/д Р-04 Київ-Фастів в Києво-Святошинському районі Київської області транспортні засоби марки «ЗАЗ VIDA», д/н НОМЕР_1, що був під керуванням ОСОБА_4, та марки «Honda CRV», д/н НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_3, отримали механічні пошкодження.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.02.2016 року у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 275,60 грн.

Згідно з п. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що 25.12.2013 року між ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту K3H0CPS-13BP285 від 25.12.2013 року.

На підставі заяви ПАТ КБ «Приватбанк» про виплату страхового відшкодування від 28.01.2016 року (а.с. 5), Протоколу огляду транспортного засобу від 02.02.2016 року (а.с. 7), ремонтної калькуляції №5-2016 від 09.02.2016 року (а.с. 17-19), та страхового акту №N-659061 від 17.02.2016 року (а.с. 20) ПрАТ «СК «Інгосстрах» здійснило виплату страхового відшкодування в сумі 59 776,81 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1212 від 17.02.2016 року (а.с. 21).

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на підставі поліса №АЕ6474281 від 29.12.2015.

ПАТ «НАСК «ОРАНТА» здійснило виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 44 596,96 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №42988 від 31.08.2017 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, серед іншого, транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Стаття 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Стаття 36.6 зазначеного Закону визначає, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода, за вирахуванням суми сплаченої ПАТ «НАСК «Оранта», у розмірі 15 179,85 грн. (59 776,81 грн. - 44 596,96 грн. = 15 179,85 грн.).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку регресу підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд також присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00, які сплачено позивачем за подання позову до суду.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 82, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 288, 289, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В Р І Ш Е Н Н Я :

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (01001, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49094, м. Дніпро, вул. Набережно Перемоги, 32, офіс 402, код ЄДРПОУ 33248430) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 15 179,85 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (01001, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49094, м. Дніпро, вул. Набережно Перемоги, 32, офіс 402, код ЄДРПОУ 33248430) витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ М.А. РИБАК