Рішення № 73545927, 23.04.2018, Оболонський районний суд міста Києва

23.04.2018 Справа № 756/9515/17

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

________________

Унікальний 756/9515/17

Провадження №2/756/1279/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді О.В.Диби

за участю секретаря В.В. Мозгового

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Управління праці і соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житлом та встановлення порядку користування житлом, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні житлом та встановлення порядку користування ним, посилаючись на те, що він, разом із відповідачем має право користування квартирою АДРЕСА_2 оскільки в ній зареєстрований. Відповідач, починаючи з січня 2017 року чинить позивачу та членам його сім'ї перешкоди у користування спірною квартирою, шляхом відбирання ключів від вхідних дверей. В подальшому, відповідач став чинити перешкоди у користуванні квартирою шляхом не допуску позивача та членів його сім'ї до спірної квартири, хоча в ній залишилися їх особисті речі. Окрім цього вказував, що оскільки спірна квартира має дві ізольовані кімнати площею 12.5 кв.м. та 16.2 кв.м. просив визначити порядок користування квартирою, виділивши йому у користування кімнату площею 16.2 кв.м., а відповідачу 12.5 кв.м., інші приміщення квартири залишити у спільному користуванні, оскільки такий порядок користування склався між сторонами.

10.11.2017 року позивач збільшив позовні вимоги шляхом доповнення основних вимог вигою про зобов'язання відповідача надати йому комплект ключів від вхідних дверей спірної квартири.

Ухвалою суду від 11.08.2017 року було задоволено клопотання відповідача про об'єднання в одне провадження справи №2/756/4290/17, унікальний номер 756/9515/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Оболонський районний у м. Києві центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про усунення перешкод у користуванні житлом та встановлення порядку користування житлом та цивільну справу №2/756/4236, унікальний номер: 756/9129/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В зустрічній позовній заяві відповідач вказував на те, що позивач хоча і зареєстрований у спірній квартирі з 2003 року, однак фактично в ній ніколи не проживав, оскільки з 2000 року працює та постійно проживає у м. Вінниці. Дружина позивача має постійне місце роботи у м. Вінниця, діти позивача відвідують навчальні заклади, які також розташовані у м. Вінниці. В м. Вінниці позивач проживає у будинку своєї тещі. Вказував, що дійсно, позивач разом із своєю родиною інколи приїздив до м. Києва відвідати свою матір але ці візити були не постійними та не тривалими. За комунальні послуги позивач з моменту його реєстрації у спірній квартирі жодного разу не сплачував. Так рішення позивача чинять перешкоди у користуванні квартирою.

На підставі викладеного позивач просив визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2

Ухвалою суду від 03.10.2017 року було задоволено клопотання позивача про заміну третьої особи - Оболонського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на належну - Управління праці і соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації

В судовому засідання позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив первісний позов задовольнити посилаючись на те, що хоча він і працює та тимчасово проживає у м. Вінниця, але не втрачав інтерес до спірної квартири, вважає її своїм місцем проживання, до січня 2017 року разом із родиною проводив в ній вихідні та святкові дні коли приїздили до м. Києва з м. Вінниці. В задоволенні зустрічної позовної заяви просив відмовити у зв'язку із її безпідставністю.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення первісної позовної заяви та вказував на те, що позивач втратив право користування спірною квартирою ще на початку 2000 - х років, коли почав постійно проживати в м. Вінниця, де отримав постійне місце роботи, створив сім'ю та призивався на військову службу.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, однак в судовому засіданні яке відбулося 23.02.2018 року ним було надані відповідні пояснення по суті спору в межах його повноважень.

Заслухавши пояснення позивача та відповідача, допитавши їх у якості свідків, допитавши свідків, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як убачається із матеріалів справи, на підставі ордеру №29946 серії Б від 25.04.2003 року, виданого відповідачу на трьох осіб: його, позивача та матері позивача ОСОБА_3, 29.07.2003 року позивач, відповідач та ОСОБА_3 були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2, що в м. Києві (далі спірна квартира, квартира), що підтверджується копією відповідного ордеру та довідки за формою №3 (т.1 а.с.8,9).

Згідно технічного паспорту спірна квартира складається із двох ізольованих кімнат 16,2 кв. м та 12.5 кв. м. та має загальну площу 51.3 кв. м.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року мати позивача та дружина відповідача ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т.1 а.с. 29) у зв'язку із чим вона була знята з реєстраційного обліку у спірній квартирі, що підтверджується довідкою за формою №3 (т.1 а.с.10, 11).

Відповідач в заявленому ним позові та з урахуванням пояснень наданих у судовому засіданні вважає, що оскільки позивач з 2000 - го року постійно проживає та працює у м. Вінниці, тому він не користується на рівні з ним усіма права наймача і не несе відповідальності, що випливають із договору найму житлового приміщення, тому він підлягає визнанню таким, що втратив право користування спірною квартирою. Крім цього вказував, що позивач не є членом сім'ї відповідача, оскільки він вже створив свою сім'ю, з відповідачем в одному приміщенні не проживає, витрат на утримання спірної квартири ніколи не ніс та не несе, тому його позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позовних вимог зустрічного позову, суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів (ч.1 ст. 9 ЖК Української РСР).

Частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 64 ЖК Української РСР визначено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.

Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом (ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Як убачається із матеріалів справи, до 29.07.2003 року (моменту реєстрації позивача у спірній квартирі) позивач був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується відміткою в паспорті позивача (т.1 а.с.7) та ним не заперечується.

З матеріалів справи убачається та не заперечується учасниками те, що починаючи з 2000 - го року позивач постійно працював на посаді дільничного інспектора міліції Староміського ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області, яке знаходиться у м. Вінниці (т.1 а.с.97).

З 28.07.2001 року позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з гр. ОСОБА_5, який був зареєстрований Міським відділом реєстрації актів громадянського стану управління юстиції Вінницької обл., що підтверджується відповідним свідоцтвом про одруження (т.1 а.с.99).

Як убачається із відмітки про місце реєстрації дружини позивача ОСОБА_5, вона з квітня 1997 року по теперішній час проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (т.1 а.с.20).

Від зареєстрованого з ОСОБА_5 шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_2 року у позивача народилася дитина - ОСОБА_6, яка відповідно до свідоцтва про народження народилася у м. Вінниця та проживає і зареєстрована разом із його дружиною ОСОБА_5 у м. Вінниці.

З листопада 2005 року позивач працює на посаді державного податкового інспектора юридичного відділу у Вінницькій міжрайонній державній податковій інспекції (на момент розгляду справи - Вінницька об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Вінницькій обл.), що підтверджується відповідною довідкою (т.1 а.с.98).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року у позивача народилася друга дитина - ОСОБА_7, яка відповідно до свідоцтва про народження народилася у м. Вінниця та проживає і зареєстрована разом із його дружиною ОСОБА_5 у м. Вінниці (т.1 а.с.22).

З показів позивача та його дружини ОСОБА_5 убачається, що позивач проживає разом із своєю родиною у м. Вінниці за місцем реєстрації дітей позивача та його дружини. Діти позивача постійно проживають у м. Вінниці, де й навчаються.

Судом встановлено, що дружина позивача ОСОБА_5 постійно працює на посаді бухгалтера у В/Ч А0549, яка розташована у м. Вінниця.

З показів свідка ОСОБА_5 встановлено, що дійсно, позивач проживає у м. Вінниця в будинку її матері. Дійсно, позивач разом із нею та їх спільними дітьми інколи приїздили до м. Києва, де залишалися ночувати у батьків позивача з метою допомогти їм та щоб вони побачилися із онуками.

З показів відповідача ОСОБА_2 та договору купівлі - продажу квартири від 03.08.2002 року (т.1 а.с.103) встановлено, що 03.08.2002 року мати позивача ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1, що у м. Вінниця.

Відповідач ОСОБА_2 показав, що вказану вище квартиру фактично було придбано для позивача та членів його сім'ї, які, з моменту набуття права власності ОСОБА_3 проживали у вказаній квартирі.

Дані обставини були підтверджені показами свідка ОСОБА_5 яка показала, що дійсно, для проживання позивача, його матір'ю була придбана квартира АДРЕСА_1, що у м. Вінниця в якій деякий час проживав позивач. Потім переїхав проживати в будинок своєї тещі ОСОБА_4, який розташований у м. Вінниця по вул. Димчука, з метою догляду за ним.

Разом із цим, позивач стверджував, що ніколи в квартирі його матері по АДРЕСА_5 не проживав у підтвердження чого надав ОСОБА_6 №315 від 19.03.2018 року (т.2 а.с. 35).

Однак суд не бере до уваги твердження позивача про те, що він у зазначеній вище квартирі ніколи не проживав, оскільки покази свідка ОСОБА_5 та відповідача, спростовують такі твердження, а позивач не надав інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про проживання його та членів його родини не за зазначеною адресою (квартирі АДРЕСА_1, що у м. Вінниця) у той період. Доказів про постійне проживання позивача та членів його родини у період з 2003 - го року по 2008 рік у спірній квартирі, матеріали справи не містять та учасниками надані не були.

Свідок ОСОБА_4 (теща позивача) в судовому засіданні показала, що починаючи з 2008 року по 2016 рік постійно проживала в Італії, тому дозволила проживати в своєму будинку по АДРЕСА_6 позивачу та членам його сім'ї. Позивач за її кошти та на її прохання зробив відповідний ремонт у вказаному вище будинку.

З показів позивача та наявних у матеріалах справи доказів убачається, що позивач з моменту реєстрації у спірній квартирі, ніколи не сплачував за комунальні послуги, не ніс витрат на її утримання та облаштування. З 2003 - го року до закладів охорони здоров'я за місцем реєстрації позивач не звертався, як і до 2017 року не звертався не звертався до правоохоронних органів.

Доказів про наявність за місцем реєстрації стійких соціальних зв'язків позивачем не надано, що свідчить про їх відсутність.

З показів свідка ОСОБА_8 (племінник відповідача) убачається, що він працював у м. Вінниці з 1999 по 2005 роки. У той період підтримував нормальні стосунки як з позивачем так із відповідачем. У той період позивач разом із родиною постійно проживав у м. Вінниці. Відповідач, разом із покійною дружиною неодноразово приїздили до м. Вінниці (за місцем проживання позивача та його родини) для відвідування сина, невістки та дитини позивача. З позивачем зустрічався в м. Вінниці, в м. Києві з позивачем не бачився, хоча постійно проживає саме у м. Києві.

Позивач та відповідач в судовому засіданні не заперечували того факту, що вони їздили в гості один до одного (в м. Вінниця та м. Київ) на свята та за можливості у вихідні дні, з метою спілкування. Разом із тим, доказів на підтвердження періодичності таких відвідувань матеріали справи не місять, тому що учасниками справи вони надані не були.

З повістки про призов позивача на військову службу убачається, що позивача 24.04.2015 року було призвано на військову службу за місцем його проживання (АДРЕСА_6) (т.1 а.с.102). Дані обставини підтверджуються копією військового квитка серії МО №104245 (т.1 а.с. 188-189).

З показів відповідача убачається, що фактично позивач ніколи в спірній квартирі не проживав та втратив таке право ще у 2003 році, мови про те, що він буде в ній проживати ніколи не йшлося, оскільки разом із своєю родиною, він постійно проживає та працює у м. Вінниці, де у нього склалися стійкі соціальні зв'язки та наявне нерухоме майно. Та обставина, що позивач інколи відвідував свою мати, яка була зареєстрована у спірній квартирі і залишався в ній на ніч, не може свідчити про переривання шестимісячного строку постійного не проживання позивача в ній, починаючи з моменту реєстрації.

Добровільно реєструвати своє місце проживання за місцем свого фактичного проживання та проживання своєї родини позивач не бажає.

Всі докази, пов'язані із правом постійного проживання у спірній квартирі та того, що йому чиняться перешкоди у проживанні в ній, позивачем були створені та зібрані лише в 2017 році.

Відповідно до ч.1 ст. 71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Як роз'яснено у пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це.

На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до житлового приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності.

При цьому, під тимчасовою відсутністю розуміються такі випадки, коли особа протягом певного часу не проживає в жилому приміщенні, але інтересу щодо користування ним не втрачає в силу закону. Тимчасова відсутність повинна нести безперервний характер. Якщо особа повертається на місце проживання, вважається, що переривається і строк тимчасової відсутності. Разом із тим обставиною, яка перериває шестимісячний строк, не може вважатися епізодичні появи особи не з метою постійного проживання, а з метою лише утримати за собою житло.

В судовому засіданні з показів свідків убачається, що позивач приїздив за місцем своєї реєстрації лише для того, щоб відвідати свою мати, відповідача та щоб останні, поспілкувалися із своїми онуками. Постійно позивач у спірній квартирі з 2003 року не проживав.

З посвідчення позивача серії НОМЕР_3 убачається, що з 29.12.2015 року позивач отримав статус учасника бойових дій.

З листа управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації від 05.05.2017 року №01-34-9357 (т.1 а.с. 16) убачається, що на підставі ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» пільги на житлово - комунальні послуги за місцем реєстрації позивача відшкодовуються у повному обсязі.

В судовому засіданні відповідача пояснив, що він не знав про те, що позивач взагалі звернувся до компетентних органів з метою отримання пільги на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», оскільки це питання вирішувалося без його участі і лише на підставі рішень самого позивача та його матері за її життя. Він дозволу на це не давав.

Самостійно припинити надання таких пільг у зв'язку із не проживанням позивача у спірній квартирі, відповідач не має можливості, оскільки таке припинення можливе лише за заявою самого пільговика або зняття його з місця реєстрації, по місцю надання таких пільг. Дану обставину, в судовому засіданні підтвердив представник третьої особи.

Крім того вказував, що така пільга розповсюджується лише на ті комунальні послуги, які надаються за зареєстрованим місцем проживання особи, і надавати їх за фактичним, постійним місцем проживання особи, яка має статус учасника бойових дій, закон не передбачає.

Тому та обставина, що позивач користується пільгами за місцем своєї реєстрації, а не за місцем постійного проживання, не може свідчити про те, що він постійно проживає у спірній квартирі, оскільки для отримання таких пільг необхідно лише наявність відповідного статусу особи та реєстрація в конкретному житловому приміщенні, а не факт постійного проживання.

Позивач стверджує, що факт його постійного проживання у спірній квартирі підтверджується, в тому числі і актом обстеження матеріально - побутових умов сім'ї від 23.01.2017 року складеного уповноваженою комісією (т.1 а.с. 23) за ініціативою позивача.

Разом із цим, в судовому засіданні, яке відбувалося 23.02.2018 року представник третьої особи вказував на те, що відомості, які зазначені у вказаному вище акті не підтверджують факт постійного проживання позивача у спірній квартирі, оскільки комісія таких обставин не встановлювала і не має на це повноважень, а всі відомості були занесені до вказаного акту зі слів самого позивача.

Окрім цього у вказаному акті зазначено, що в спірній квартирі постійно проживає сам позивач, члени його сім'ї (дружина та двоє дітей) та відповідач.

Однак, як було встановлено під час розгляду справи, що члени сім'ї позивача (дружина та діти) ніколи у спірній квартирі не проживали та зареєстровані не були.

Також суд звертає увагу на те, що мати позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а позивач ініціював прихід комісії для обстеження матеріально - побутових умов 23.01.2017 року, тобто на наступний день після її смерті.

За таких обставин, суд не бере до уваги тих відомостей, які містяться у зазначеному вище акті.

Резюмуючи наведе суд вважає встановленим те, що позивач за власним бажання, з моменту реєстрації у спірній квартирі (2003 рік) не проживає, постійно проживає та працює у м. Вінниці, де також постійно проживає та працює його дружина та де його діти, відвідують начальні заклади і постійно проживають та зареєстровані. Позивач має стійкі соціальні зв'язки саме у м. Вінниці, отримує по місцю фактичного проживання кореспонденцію, перебуває на військовому обліку, призивався на військову службу та отримує заробітну плату. Жодних доказів, що з вини відповідача позивач був вимушений з 2003 року постійно проживати та працювати у м. Вінниці, матеріали справи не місять

За таких обставин, суд вважає, що вимоги зустрічної позовної заяви підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог первісної позовної заяви, то суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Позивач стверджує, що після смерті матері ОСОБА_3 відповідач став чинити йому перешкоди у користуванні спірною квартирою шляхом відібрання у нього ключів від вхідних дверей, не допуску його та членів його сім'ї до неї. Вказував, що в квартирі лишилися його особисті речі та речі членів його сім'ї, які відповідач не повертає, що свідчить про порушення його прав, які підлягають судовому захисту.

Окрім цього вказував на те, що оскільки між ним, відповідачем та ОСОБА_3, за її життя, був визначений порядок користування квартирою, а саме кімната площею 16.2 кв. м. була визначена позивачу для проживання, є підстави для визначення конкретного порядку користування квартирою шляхом виділення такої кімнати позивачу, а відповідачу іншої кімнати площею 12.5 кв. м., місця загального користування залишити у спільному користуванні.

В судовому засіданні з показів свідка ОСОБА_5 та відповідача було встановлено, що 23.01.2017 року після смерті дружини відповідача відповідач попросив позивача повернути йому ключі від спірної квартири, оскільки вони належали саме їй, а не позивачу.

Своїх ключів від квартири позивач не мав, так як приїздив у м. Київ лише тоді, коли мав домовленість з матір'ю та відповідачем, який інколи зустрічав його разом із членами його родини на вокзалі.

Позивач та відповідач не заперечували того факту, що ключі, які належали дружині відповідача позивач передав відповідачу добровільно.

Інших доказів, які б спростовували встановлені судом обставини, матеріали справи не містять.

За таких обставин, враховуючи той факт, що самі ключі від спірної квартири не є власністю позивача у розумінні права власності на річ, тому така вимога про зобов'язання їх надати, у рамках вимоги про усунення перешкод у користуванні квартирою задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 10.02.2017 року позивач разом із своєю родиною та тещею приїхали у спірну квартиру з метою її прибирання, оскільки дружина відповідача померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Того ж дня, 10.02.2017 року відповідач, після початку прибирання спірної квартири позивачем, його дружиною та тещею ОСОБА_4, побачивши, яким чином це відбувається, попросив припинити прибирання, оскільки не минуло сорока днів після смерті його дружини і до спливу сорока днів прибирати не можна. Після чого у них зав'язався конфлікт і відповідач попросив залишити його самого у спірній квартирі, що й було зроблено.

30.03.2017 року позивач разом із своєю родиною прибули у спірну квартиру з метою забрати деякі речі, які лишилися у спадок від померлої дружини відповідача та повинні бути передані онучці відповідача (хутрові вироби, золоті прикраси). Того ж дня між позивачем та відповідачем виник конфлікт. Відповідач пропонував позивачу, щоб той добровільно знявся з реєстрації у спірній квартирі, а відповідач у свою чергу не буде претендувати на частину квартири, яка залилася у спадщину від дружини відповідача та знаходиться у м. Вінниці, за місцем постійного проживання позивача. Позивач на таку пропозицію відповідача відмовився.

В судовому засіданні відповідач пояснив, що не допускає позивача у спірну квартиру оскільки вважає, що він втратив право користуватися нею ще з 2003 року, ночував у ній за згодою самого позивача та його померлої дружини. Після конфліктних ситуацій між позивачем та відповідачем, останній поки що не надає дозвіл на гостювання позивача та членів його родини.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про те, що оскільки позивач втратив право користування квартирою після спливу шести місяців з моменту реєстрації в ній, у зв'язку із його добровільним обранням постійного місця проживання у м. Вінниці, то вимога позивача про зобов'язання відповідача не чинити йому та членам його сім'ї у користуванні нею задоволенню не підлягає.

Окрім цього позивач просить визначити порядок користування спірною квартирою шляхом виділення йому користування кімнату площею 16.2 кв. м., а відповідачу 12.5 кв. м., інші приміщення квартири залишити у спільному користуванні, оскільки такий порядок користування склався між сторонами.

З такими вимогами суд погодитися не може.

З показів відповідача ОСОБА_2 убачається, що дійсно, коли позивач приїздив у гості в м. Київ, він ночував у більшій кімнаті, яку і просить виділити йому у користування.

Разом із цим повідомив, що квартира складається із двох кімнат. Кімната площею 12.5 кв. м. - це спальня, де відповідач і його покійна дружина спали, а кімната площею 16.2 кв. м. - це зал, яким відповідач та його покійна дружина користувалися на власний розсуд, яка також використовулася для ночівлі в тому числі гостів, які лишалися на ніч, до яких можна віднести і позивача з його родиною.

Інших доказів, які б спростовували покази відповідача, матеріали справи не містять та сторонами надано не було.

За таких обставин та враховуючі інші обставини, які були встановлені під час розгляду справи, позовні вимоги первісної позовної заяви про визначення порядку користування квартирою, задоволенню не підлягають.

Інші наявні в матеріалах справи докази, висновків суду не спростовують.

Судові витрати підлягають розподілу на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 64, 71, 72 ЖК Української РСР, ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_6) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_2, АДРЕСА_2), третя особа: Управління праці і соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Озерна, 18а, код ЄДРПОУ 37445416) про усунення перешкод у користуванні житлом та встановлення порядку користування житлом - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_2, АДРЕСА_2) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_6) про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_6) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2

Компенсувати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_2, АДРЕСА_2) сплачений ним судовий збір у розмірі 640 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 23.04.2018 року

Суддя: О.В. Диба