Рішення № 73545670, 18.04.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/468/18

Справа №754/2775/17

РІШЕННЯ

Іменем України

18 квітня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Журавської О .В.

з участю секретаря - Касян А.Р.

за відсутності сторін

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пор поділ майна подружжя, суд, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовні вимоги мотивує тим, що 12.07.1996 року між ним та відповідачкою було укладено шлюб, який рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.12.2014 року було розірвано. Йому стало відомо про те, що на даний час не було вирішено питання щодо поділу майна, яке було набуто під час шлюбу, а саме грошових коштів в розмірі 106597,29 гривень, отриманих відповідачем згідно довідки наданої Головним управлінням міндоходів у м. Києві державної податкової інспекції у Деснянському районі. Вищевказані грошові кошти були отримані відповідачем, однак до фактичного бюджету сім`ї так і не були надані. Тобто відповідач фактично приховав від іншого з подружжя вищевказану суму отриманих ним грошових коштів. Враховуючи, що грошові кошти в сумі 106597,29 грн. є спільною сумісною власністю подружжя, а тому останні підлягають поділу між подружжям, оскільки останні були набуті відповідачем за час шлюбу. На підставі наведеного, просить визнати грошові кошти в розмірі 106597,29 грн. спільною сумісною власністю подружжя. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь 53298,65 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

11.07.2017 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він порсить визнати грошові кошти в розмірі 345167,53 грн. спільною сумісною власністю подружжя. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь 172583,76 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01.03.2017 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків протягом п`ять днів з дня отримання ухвали.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.03.2017 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду.

13.03.2017 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення доказів (витребування доказів).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16.03.2017 року заяву про забезпечення доказів залишено без руху з наданням часу для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання ухвали. Зазначену ухвалу представник позивача отримав 28.03.2017 року.

20.04.2017 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва було частково задоволено заяву про забезпечення доказів. Задоволено в частині витребування в Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» інформацію щодо: наявності відкритих рахунків ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 в вказаних установах за період з 01.01.2012 р. до 10.12.2014 р.; руху коштів по відкритим ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 в вказаних установах рахунках за період з 01.01.2012 р. до 10.12.2014 р. Витребувати в Приватного акціонерного товариства «Київстар» інформацію щодо установи банку, на рахунок якого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 перераховувались грошові кошти в період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. в розмірі 106 597, 29 грн., в разі здійснення такого перерахування. В задоволенні інших вимог заяви - відмовлено.

11.07.2017 року до суду надійшла заява про забезпечення доказів (витребування доказів).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21.09.2017 року зазначену заяву було залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання ухвали. Зазначену ухвалу суду позивач отримав 06.10.2017 р. (а.с. 121).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24.10.2017 року заяву про забезпечення доказів у цивільній справі визнано неподаною та повернуто позивачу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, про розгляд справи повідомлялись за адресою, зазначеною в позові та шляхом розміщення відомостей про рух справи на офіційному веб-сайті Деснянського районного суду м. Києва. Слід зазначити, що в судове засідання, призначене на 29.01.2018 року позивач та його представник не з`явились, до суду подали клопотання з проханням відкласти розгляд справи в зв'язку з хворобою представника позивача, також зазначили, що підтверджуючі документи подадуть в наступне судове засідання. В судове засідання, призначене на 18.04.2018 року позивач та його представник повторно не з`явились, про причини неявки суд не повідомляли, та не були надані суду підтверджуючі документи поважності причин неявки в судовому засіданні, призначеному на 29.01.2018 р.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи ібо його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

В судове засідання відповідачка не з`явилась, до суду подала відзив (письмове заперечення) на позовну заяву та заяву з проханням проводити розгляд справи за її відсутності, проти позовних вимог заперечує. В наданому відзиві ОСОБА_2 зазначила, що позовні вимоги позивача є безпідставними, абсурдними, необґрунтованими, а тому підлягають відхиленню з огляду на наступне. Вони з позивачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.07.1996 р. по 10.12.2014 р. Від шлюбу у них народився син - ОСОБА_6 Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21.12.2015 року здійснено поділ майна подружжя, а саме поділ спільної квартири АДРЕСА_1 та стягнено компенсацію на її користь з колишнього чоловіка за одноособове відчуження, не в інтересах сім`ї, автомобіля «Chevrolet Lacetti», 2007 р.в. (під час процедури розлучення). Крім того, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків, вона зверталась до суду про стягнення аліментів та про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд з сином за кордон, без дозволу та супроводу батька (є рішення судів про задоволення вимог). Щодо твердження позивача про, начебто, приховування або не використання в інтересах сім`ї коштів, які вона отримувала в якості заробітної плати, то відповідачка зазначила наступне. В період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. вона дійсно отримувала вказані в довідці, яку надав до позову позивач, гроші, але вони повністю були витрачені на потреби сім`ї. Позивач постійно звільнявся та змінював місця роботи, отримуючи зарплату меншу ніж у неї, яку майже повністю витрачав лише на свої потреби та розваги. Вся їхня сімя існувала на заробітну плату, яку вона отримувала регулярно. Частина отриманих грошей витрачалась на щоденні потреби та відпочинок сімї, на сплату комунальних платежів, Значна частина - на медичне обслуговування сина, у зв'язку з наявним у нього захворюванням системи травлення, та на розвиток творчих здібностей дитини, а саме навчання в секції малювання та в музичній школі ім. Леонтовича, на потреби навчання в загальноосвітній школі №308. Також відповідачка повідомила, що 30.08.2007 р. між нею та ПАТ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір на купівлю автомобіля «Chevrolet Lacetti», 2007 р.в., в сумі 25025,42 доларів США. Зазначений кредит погашений тільки у квітні 2013 року. Частина отриманих нею грошей у зазначений в довідці період, було витрачено в тому числі й на погашення кредиту. Крім того, позивачка посилалась на те, що аліменти позивач не сплачує і слідчим відділом Дніпровського УП ГУНП в м. Києві проводиться досудове розслідування за її заявою за фактом несплати аліментів. З урахуванням вищенаведеного просить відмовити в задоволенні позову.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з"явились, відповідно до ст. 247 ч 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.12.2014 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 12.07.1996 року - розірвано (а.с.4,5).

Згідно довідки Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.02.2014 р. - в період з 01.01.2011р. по 31.12.2013 р. відповідачці ОСОБА_2 нараховувався/виплачувався дохід не пов'язаний з веденням господарської діяльності (а.с. 3).

Згідно із ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 61 Сімейного Кодексу України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 Сімейного Кодексу України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 69 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, згідно із ст. 70 Сімейного Кодексу України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім?ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім?ї.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 рокупередбачено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки, земельні ділянки та насадження на них; продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами тощо.

Відповідно до п. 24 вказаної Постанови Пленуму до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховують також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

На виконання ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 20.04.2017 року, АТ «Райффайзен Банк Аваль» надав інформацію про наявність рахунків та руху коштів по ним, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_2 у період з 01.01.2012 р. по 10.12.2014 р. обліковувався картковий рахунок №26252101/НОМЕР_2. Згідно виписки по картковому рахунку вбачається, що дійсно в період з 01.01.2012 р. по 10.12.2014 р. на картковий рахунок зараховувались грошові кошти, але в цей період також відбувалось і зняття грошових коштів (а.с. 75).

На виконання ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 20.04.2017 року, ПАТ «Банк Кредит Дніпро» надав інформацію про те, що у період з 01.01.2012 р. по 10.12.2014 р. в банку було відкрито картковий рахунок НОМЕР_3 ()дата відкриття - 10.07.2012 р. на ім`я ОСОБА_2. Згідно виписки по рахунку вбачається, що дійсно в період з 01.01.2012 р. по 10.12.2014 р. на рахунок зараховувались грошові кошти, але в цей період також відбувалось і зняття грошових коштів. Баланс на початок періоду складав - 0,00 грн., на кінець періоду - 7270,36 грн. (а.с.78-89).

Від ПрАТ «Київстар» на виконання ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 20.04.2017 р. надійшов лист, в якому повідомлено про те, що ОСОБА_2 впродовж 2012 року, а саме до 30.03.2012 року мала трудові відносини з ТОВ «Голден Тереком». ПрАТ «Київстар» в період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. не оформляло з ОСОБА_2 трудових відносин, не нараховувало та не виплачувало платежів, визначених в ухвалі суду. Банківській документи (виписки, платіжні доручення) про перерахунок ОСОБА_2 з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р. суми в розмірі 106 597,29 грн. ПрАТ «Київстар» не передавалися від ТОВ «Голден Телеком». Документи, що мають тривалий строк зберігання (більше ніж 3 роки) передаються особами-роботодавцями до відповідних державних архівних установ, в т.ч. і у випадку припинення їх діяльності, як ТОВ «Голден Телеком». З огляду на викладене, зазначені документи ПрАТ «Київстар», з об'єктивних причин надати не може, в зв'язку з їх відсутністю (а.с. 92).

Отже, з урахуванням наданої на виконання ухвали суду інформації щодо наявності рахунків та руху коштів по ним , вбачається, що в період з 01.01.2012 р. по 10.12.2014 р. грошові кошти зараховувались на рахунки, а також відбувалось зняття коштів, а тому вимога позивача щодо визнання грошових коштів в розмірі 345167,53 спільною сумісною власністю подружжя, а також визнання за ним права власності на грошові кошти в розмірі 172583,76 грн., не підлягає задоволенню, оскільки стороною позивача не надано жодних доказів, які б підтверджували той факт, що зазначені грошові кошти були використані не в інтересах сім`ї.

Відповідно до положень ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електронні докази й висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Таким чином, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. 77-80 ЦПК України на підтвердження порушення його прав з боку відповідача.

Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов"язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 48, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 60, 61, 69-71, 74 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду № 11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пор поділ майна подружжя - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: