Постанова № 73545631, 11.04.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/247/18

Справа №754/13235/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого суддіСаламон О.Б.з участю секретаря представника позивача представника відповідачаСолодухіної Н.С. ОСОБА_3 Мних Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_5 10.10.2017 р. звернувся до Деснянського районного суду м.Києва з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, відповідно до вимог якого просить:

-визнати протиправною відмову Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві у зарахуванні до стажу роботи позивача, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження ним строкової військової служби у Збройних силах СРСР з 15.11.1970р. по 19.11.1972р. (01 рік 11 місяців 25 днів);

-зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження ним строкової військової служби у Збройних силах СРСР з 15.11.1970р. по 19.11.1972р. (01 рік 11 місяців 25 днів);

-зобов'язати відповідача здійснити, з урахуванням повних 25 років стажу позивача як судді, перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 90% заробітку працюючого судді на відповідній посаді, та її виплату без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з 12 грудня 20106 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Вимоги обгрунтовує тим, що постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 р. №1600-VІІІ та на підставі наказу Вищого господарського суду України від 05.10.2016 за №348-к його було звільнено з посади судді Вищого господарського суду України з 07.10.2016 р., у зв'язку з поданням заяви про відставку. З 05.01.2017 р. на підставі судового рішення Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві позивачу проводиться нарахування та виплата щомісячного довічного грошового утримання судді. 15.08.2017 р. він, ОСОБА_5, звернувся із відповідною заявою до відповідача з вимогою проведення перерахунку розміру такого утримання, оскільки вважав, що нарахована та виплачена відповідачем сума не відповідає вимогами чинного законодавства. Однак, на зазначену заяву позивача Управлінням 07.09.2017 р. було надано письмову відповідь, згідно якої останньому було роз'яснено, що проходження строкової військової служби у збройних силах СРСР не зараховуються, та відповідно не врахована при розрахунку суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Позивач вважає, що відмова у врахуванні до стажу його роботи періоду перебування на строковій військовій службі є протиправною та такою, що порушує його право на отримання належного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

24.01.2018 р. ухвалою Деснянського районного суду м. Києва прийнято вказану позовну заяву до провадження судді, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання у справі.

Ухвалою суду від 05.03.2018 р. було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні.

Представник позивача - ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд про їх задоволення, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача - Мних Н.М. у судовому засідання позов не визнала, посилаючись на те, що позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 р. щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та за кожний повний рік роботи на посаді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим аніж 90% заробітної плати судді. При здійсненні Управлінням розрахунку стажу роботи позивача, яке дає йому право на отримання такого утримання, відповідачем не враховувався період проходження ним строкової військової служби у збройних силах СРС, оскільки такий строк, на думку відповідача, відповідно до вимог законодавства не повинен зараховуватися, а тому представник вважала, що дії відповідача відповідають нормам чинного законодавства, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши надані ними докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України, статус суддів визначається виключно законами України.

Згідно з п. 25 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (в редакції, яка діяла станом на день встановлення позивачу щомісячного довічного утримання судді), право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, в тому числі, органів державної влади.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016р. №1600-VIII позивача - ОСОБА_5 звільнено з посади судді Вищого господарського суду України, у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови Вищого господарського суду України від 05.10.2016р. за №348-к позивача 07.10.2016р. було звільнено з посади судді Вищого господарського суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку відповідно до Постанови Верховної Ради України від 22.09.2016р. №1600-VIII.

Відповідно до наданого Вищим господарським судом України розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зазначений стаж роботи позивача станом на 07.10.2016 (на момент звільнення) складає 25 років 01 місяць та 20 днів. До вказаного стажу увійшли періоди: строкової військової служби в Збройних силах СРСР - 01 рік 11 місяців 25 днів; виконання обов'язків судді, роботана посаді судді Арбітражного (господарського) суду м.Києва - 08 років 18 днів; робота на посаді судді Київського апеляційного господарського суду - 02 роки 06 місяців 22 дні; робота на посаді судді Вищого господарського суду України - 12 років 06 місяців та 15 днів (а.с.56).

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

15.08.2017 р. позивач звернувся із відповідною заявою до відповідача з вимогою надати роз'яснення на підставі чого йому здійснюється нарахування та виплата щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86% замість належних йому 90%, про що йому стало відомо з відповіді Управління від 11.07.2017 за №10674/14/к-892/1 (а.с.58).

Відповідач листом від 08.09.2017 р. за №13626/14/к-1149 повідомив позивача про те, що довічне грошове утримання після перерахунку за рішенням суду з 05.01.2017 позивачу нараховується у розмірі 86% від заробітної плати розрахованої для обчислення такого утримання, оскільки Управлінням для проведення розрахунку утримання було враховано стаж роботи позивача на посадах судді з 14.07.1993р. по 07.10.2016р., що склав 23 роки 02 місяці 24 днів, при цьому строкова військова служба у збройних силах СРСР до стажу роботи позивача на посаді судді не зараховувалась (а.с.59).

Разом з тим, суд не може погодитись із зазначеним у вказаному листі, з огляду на наступне.

Ч. 6 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI закріплено положення про те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Пунктом 11 розділу XIII «Перехідні положення» зазначеного Закону передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 р. № 2862-XII (в редакції, що діяла на день набрання чинності Закону № 2453-VI), до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

Абз.2 ч.4 цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

В подальшому 07.07.2010 р. було прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ, відповідно до ч.1 ст.131 якого (в редакції, чинній до 28.03.2015 р.) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Аналогічні положення містить стаття 135 цього Закону в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», чинній з 28.03.2015 р.

Водночас, згідно з п.11 Перехідних положень Закону № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

У відповідності до п. 3.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Статтею 1 Указу Президента України від 10.07.1995 р. № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (в редакції, чинній до 01.03.2008 року) передбачено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» , час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У відповідності до ч. 1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В силу вимог ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією із гарантій незалежності і недоторканості суддів, що закріплені Конституцією України є право судді на відставку.

З системного аналізу законодавства зміст поняття «право на відставку» слід розуміти як одну із позитивних підстав припинення суддею своїх повноважень з одночасним гарантуванням отримання належного матеріального забезпечення після відставки, а тому право судді на відставку, передбачене у ст. 126 Конституції України, передбачає припинення повноважень судді, а також призначення належного матеріального забезпечення.

Крім того, за своєю правовою природою щомісячне довічне грошове утримання, на відміну від пенсії на загальних підставах, є гарантованою державою щомісячною грошовою виплатою, що служить забезпеченням належного матеріального утримання судді, яка призначається і нараховується державою за результатом багаторічної праці особи саме на суддівській посаді, виплачується лише за умови наявності встановленого законом стажу роботи на посаді судді та є складовою правового статусу судді, як фінансова гарантія незалежності суддів.

Такий висновок ґрунтується на аналізі чинного законодавства, а також рішень Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини.

Отже, за час роботи ОСОБА_5 суддею протягом періоду з 14.07.1993 р. по 07.10.2016 р., тобто більше 20 років, діяла правова норма, яка гарантувала зарахування до стажу роботи суддею, що давала право на відставку і отримання визначеного відсотку щомісячного довічного утримання судді, часу роботи на інших роботах, періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладах, тому на час відрахування позивача зі штату Вищого господарського суду України його загальний стаж перебування на посаді судді становить 25 років 01 місяць 20 днів, з урахуванням періоду проходження строкової військової служби в Збройних силах СРСР.

Відповідно ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Законом України «Про вищу раду правосуддя», що набрав чинності 05.01.2017 р., внесені зміни у п. 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», згідно яких вбачається, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (ч. 7 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

В силу положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Представник відповідача в судовому засіданні не надав суду достатніх і беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності щодо правомірності відмови позивачу в здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач, без достатніх на те правових підстав, під час призначення (перерахунку) позивачу щомісячного довічного грошового утримання, не врахував позивачу до стажу судді, який дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження строкової військової служби в Збройних силах СРСР (01 рік 25 днів, з 15.11.1970 по 09.11.1972).

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що позов ґрунтується на чинному законодавстві, знайшов свого доведення, а тому підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 46, 64, 92, 126 Конституції України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 5, 8, 9, 19, 20, 22, 72-77, 79, 192, 211, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_5 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у зарахуванні до стажу роботи ОСОБА_5, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження ОСОБА_5 строкової військової служби у Збройних силах СРСР з 15.11.1970 р. по 19.11.1972 р. (01 рік 11 місяців 25 днів).

Зобов»язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_5, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження ОСОБА_5 строкової військової служби у Збройних силах СРСР з 15.11.1970 р. по 19.11.1972 р. (01 рік 11 місяців 25 днів).

Зобов»язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити, з урахуванням повних 25 років стажу ОСОБА_5 як судді, перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 90% заробітку працюючого судді на відповідній посаді, та її виплату без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з 12 грудня 2016 року з урахуванням раніше здійснених виплат.

Постанову може бути оскаржено протягом 30 днів з дня її проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги. В разі оголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи в порядку письмового провадження строк оскарження рішення обчислюється з дня складання його повного тексту.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили, якщо її не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Повний тест постанови буде складено 20 квітня 2018 року.

Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон