Ухвала суду № 73545606, 23.04.2018, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/4493/18

Справа № 754/5144/18

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2018 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Скрипка О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про накладення арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування 2/3 частини квартири.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про накладення арешту, в якій позивач просить накласти арешт на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, що належить І.В.

В своїй заяві позивач посилається на те, що згідно інформації ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 згідно договору дарування 2/3 частини квартири від 29.11.2017 року, а невжиття заходів забезпечення позову у випадку його задоволення може утруднити або унеможливити виконання рішення суду та призведе до порушення прав позивача, а відповідач своїми діями показала, що вона закон ніколи не виконувала і не буде виконувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розглянувши заяву, всебічно та повно дослідивши доводи представника позивача, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Суд приходить до висновку, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявником обґрунтована, оскільки повідомлені ним обставини дають підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову і якщо такий буде задоволено, то виконання рішення суду може бути утрудненим або неможливим.

За таких умов, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність підстав та ризиків, визначених ст.149 ЦПК України, для забезпечення позову.

Дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку, що заява позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Підстави для застосування зустрічного забезпечення судом не вбачаються.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: П»ятнадцята Київська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування 2/3 частини квартири - задовольнити.

В якості забезпечення позову:

Накласти арешт на 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ІПН невідомий.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, ІПН НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_3, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 ІПН невідомий.

Виконання ухвали покласти на Деснянський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ територіального управління юстиції у місті Києві.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та підлягає негайному виконанню, а її оскарження не зупиняє її виконання.

Ухвала є обов'язковою на всій території України та може бути пред'явлена до примусового виконання протягом 3 (трьох) років в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи - протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали до Апеляційного суду міста Києва в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Суддя: