Рішення № 73545113, 18.04.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/16939/16-ц

Провадження № 2/752/566/18

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

18 квітня 2018 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Новак А.В.,

з участю секретаря судового засідання Закаблуківської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку,-

встановив:

позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна»(далі Товариство) про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку.

Мотивував свої вимоги тим, що він 19 вересня 2016 року був звільнений з посади Радника Голови правління ПАТ «ХДІ страхування» за статтею 38 Кодексу законів про працю України відповідно до наказу № 73-к від 19 вересня 2016 року.

Зазначив, що ним до Товариства не подавалося заяву про звільнення за власним бажанням. Зокрема вказав, що дійсно орієнтовно у 2014 році ним подавалася заява про звільнення за власним бажанням на ім'я колишнього Голови правління ПАТ «ХДІ страхування» ОСОБА_2.

Вказана заява була подана у 2014 році, однак він змінив своє рішення про звільнення та продовжив виконувати свої посадові обов'язки.

У 2016 році зазначена заява була направлена поштою і начебто від його імені, що і стало підставою для винесення наказу про звільнення за власним бажанням.

Позивач вказує, що він таку заяву не подавав, намірів звільнятися не мав, а тому його звільнення є незаконним, а щодо використання такої заяви від його імені, він звернувся до правоохоронних органів щодо вчинення відносно нього протиправних дій які порушили його трудові та конституційні права.

Просить суд визнати його звільнення незаконним та поновити на посаді яку він обіймав на момент звільнення, починаючи з 20 вересня 2016 року.

Крім того, при звільненні за оспорюваним наказом з ним не було проведено повного розрахунку, у зв'язку з чим він просить суд стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату у розмірі 52712.65 гривень та компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 16587 гривень.

Також просить суд ухвалити рішення, яким стягнути суму середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 772488.96 гривень за період з 20.09.2016 року по 28.03.2018 року та середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 772488.96 гривень за період з 20.09.2016 року по 28.03.2018 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги заяви та просив її задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог та вважали що позов не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованим і надуманим.

Зокрема, у тому числі зазначили, що ОСОБА_1 систематично був відсутній на роботі, про що ними було складено акти за період півтора місяця літа 2016 року, у зв'язку з чим з його заробітної плати було проведено відрахування. Також зазначили, що частина сплачених на картковий рахунок грошових коштів була зарахована ОСОБА_1 помилково, а тому сума розрахунку при звільненні склала нарахування за виключенням такої суми грошей, що були сплачені помилково. Вважають, що заява про звільнення ОСОБА_1 була направлена на адресу Товариства особисто, а висновки проведеної в рамках слухання судової справи вважали необхідним не брати до уваги, оскільки такі носять характер припущення.

Також зазначили, що свідок ОСОБА_2, яка була допитана в ході розгляду справи надала покази до яких необхідно поставитися критично, і загалом як вказали представники у позивача відсутні будь-які докази на обґрунтування його позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників, допитавши свідка ОСОБА_2, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 19 вересня 2016 року ОСОБА_1 був звільнений з посади Радника Голови правління ПАТ «ХДІ страхування» за статтею 38 Кодексу законів про працю України відповідно до наказу № 73-к від 19 вересня 2016 року.

Підставою для винесення такого наказу стала заява написана ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням.

Суд вважає достовірно встановленим та доведеним належними і допустимими доказами факт того, що заява про звільнення ОСОБА_1 була написана особисто ним і була подана у 2014 році, для реєстрації попередньому Голові Правління Товариства ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні показала, що вона обіймала посаду Голови правління ПАТ «ХДІ Страхування», а ОСОБА_1 працював на посаді Радника Голови правління ПАТ «ХДІ страхування».

Дійсно ОСОБА_1 в силу його імпульсивного характеру неодноразово подавалися заяви про звільнення, однак останній у подальшому змінював своє рішення звільнятися та продовжував виконувати посадові обов'язки.

Свідок вказала, що заява надана їй для огляду в судовому засіданні, що мітиться в матеріалах справи, та була досліджена експертом, дійсно подавалася їй, однак оскільки у такій не було зазначено, що вона була адресована їй, як Голові Правління Товариства та не містила дату написання, то відповідно і не була зареєстрована у відділ кадрів. В подальшому, яким чином ця заява потрапила до Товариства вона пояснити не може, оскільки могла лишитися між іншими документами у її робочому кабінеті, які підлягали утилізації.

Твердження представників відповідача про необхідність критично поставитися до показів свідка, судом до уваги не беруться, оскільки будь-яких обґрунтованих міркувань на доведеність таких тверджень учасниками спору з боку відповідача надано не було, а тому такі на увагу не заслуговують.

З матеріалів висновку експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів № 9142/17-32/9143/17-33 від 11.08.2017 року вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1, який міститься нижче рукописних записів у заяві ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

Рукописні записи у заяві ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням, зареєстрованій в ПАТ «ХДІ страхування» 05.09.2016 за № 936 виконані ОСОБА_1

Рукописні записи(буквені та цифрові) на конверті з поштовою наклейкою рекомендованого листа під № 0100142534945, який 02.09.2016 року був надісланий на адресу ПАТ «ХДІ страхування», виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_1, який міститься нижче рукописних записів у заяві ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням, зареєстрованій в ПАТ «ХДІ страхування» 05.09.2016 за № 936 виконані ОСОБА_1

З матеріалів висновку експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів № 9144/17-34/2913-2923/18-34 від 05.02.2018 року вбачається, що в заяві від імені ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням, зареєстрованій в ПАТ «ХДІ страхування» 05.09.2016 за № 936 ознак штучого зістарювання документів не виявлено.

Рукописний текст та підпис в заяві про звільнення за власним бажанням, зареєстрованій в ПАТ «ХДІ страхування» 05.09.2016 за № 936 було виконано ймовірно раніше серпня 2014 року.

Таким чином, за сукупності оцінених доказів та обставин наведених учасниками справи, суд дійшов категоричного висновку про відсутність у ОСОБА_1 волевиявлення на подання заяви про звільнення за власним бажанням з посади Радника Голови правління ПАТ «ХДІ страхування», зареєстрованій в ПАТ «ХДІ страхування» 05.09.2016 за № 936.

Суд бере до уваги та покладає в основу мотивування рішення встановлений факт того, що ОСОБА_1 у визначений законом спосіб заява про звільнення за власним бажанням, зареєстрованій в ПАТ «ХДІ страхування» 05.09.2016 за № 936 не подавалася, а заява яка стала підставою для винесення наказу про звільнення не може вважатися власноручною, добровільною заявою ОСОБА_1 про намір останнього звільнитися за власним бажанням з урахуванням у тому числі тієї обставини, що така була виконана раніше серпня 2014 року і фактично була використана поза волею позивача і останнім не подавалася до адміністрації Товариства станом на вересень 2016 року.

Відповідно, з урахуванням таких встановлених обставин та позиції ОСОБА_1, відсутність вільної волі останнього на звільнення за власним бажанням, суд вважає, що звільнення позивача за статтею 38 Кодексу законів про працю України відповідно до наказу № 73-к від 19 вересня 2016 року є незаконним.

Визнаючи звільнення ОСОБА_1 незаконним, суд вважає, що права останнього повинні бути відновлені у спосіб визнання незаконним такого звільнення та поновлення позивача на посаді Радника Голови правління ПАТ «ХДІ страхування», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна».

При цьому судом зазначається, що таке поновлення повинно відбутися датою наступного дня, за днем незаконного звільнення працівника, що яка в конкретному випадку буде вважатися 20 вересня 2016 року.

Суд, крім встановленого факту незаконного звільнення ОСОБА_1 враховує той факт, що в день звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, що також знайшло відображення в ході судового розгляду справи.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату у розмірі 52712.65 гривень та компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 16587 гривень суд вважає необхідним зазначити.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 працював на посаді Радника Голови правління ПАТ «ХДІ страхування» до часу винесеня наказу про звільнення - 19 вересня 2016 року і відповідно у цей день з ним повинно було бути здійснено повний розрахунок по виплатам, що належать йому до виплати.

Зазначене правило закріплено у статті 116 Кодексу законів про працю України.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 19 вересня 2016 року ПАТ «ХДІ страхування» мало здійснити з ОСОБА_1 розрахунок, виплативши останньому заробітну плату у розмірі 52712.65 гривень та компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 16587 гривень.

Натомість відповідачем не було здійснено повного розрахунку при звільненні.

Підставами для нездійснення розрахунку при звільненні вказаних сум, представники відповідача зазначили на ту обставину, що ОСОБА_1 було виплачена заробітна плата за фактично виконану роботу.

При цьому представник відповідача посилалися на наявність актів про невихід ОСОБА_1 на роботу, де як зазначили останні було зафіксовано, що ОСОБА_1 з 21 липня 2016 року по 19.09.2016 року був відсутній на роботі.

Суд не бере такі посилання до уваги, оскільки такі не гуртуються на матеріалах справи.

З посадової інструкції Радника Голови правління ПАТ «ХДІ страхування», затвердженої наказом Голови правління ПАТ «ХДІ страхування» № 109/1 від 05.07.2013 року, а саме п. 3.1.11 Радник має право з метою захисту інтересів Товаритсва та керівництва Товариства, використовувати свій робочий час на власний розсуд, без дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку.

Доказів внесення змін, якими б даний пункт посадової інструкції було скасовано, суду надано не було.

Також судом не береться до уваги твердження представників відповідача про те, що заробітна плата ОСОБА_1 була змінена в сторону зменшення, оскільки наказ про зміну розміру заробітної плати до відома ОСОБА_1 під розпис доведено не було.

Відповідачами не було надано суду також будь-яких наказів на підставі яких з ОСОБА_1 утримувались би будь-які суми коштів.

Відповідно твердження представників відповідача про те, що з ОСОБА_1 при розрахунку на день звільнення було утримано суму, що йому помилково була сплачена у розмірі 16587 гривень, здійсненого 18.08.2016 року, за відсутності будь-якого наказу про утримання таких сум, судом до уваги не береться.

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що в день звільнення позивача з ним не було проведено повного розрахунку при звільненні.

Саме по собі посилання представників відповідача на невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків з урахуванням підстав звільнення(стаття 38 Кодексу законів про працю України) правового значення для вирішення даного спору по суті не має.

З врахуванням недотримання адміністрацією ПАТ «ХДІ страхування» правил ст. 116 Кодексу законів про працю України, щодо виплати ОСОБА_1 всіх сум, що належать йому до виплати при звільненні та з врахуванням наявності заборгованості підприємства перед останнім на день звільнення, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату у розмірі 52712.65 гривень та компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 16587 гривень і вважає за необхідне присудити на користь позивача суму пред'явлену до стягнення в зазначених межах в частині невиплаченого на момент винесення наказу про звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд покладає в основу рішення наступний розрахунок:

2011.69 гривень (середньоденний заробіток) х 384 дні = 772488.96 гривень і вважає за необхідне стягнути з відповідача на його користь зазначену суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 вересня 2016 року по 28 березня 2018 року.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд покладає в основу рішення наступний розрахунок:

2011.69 гривень (середньоденний заробіток) х 384 дні = 772488.96 гривень і вважає за необхідне стягнути з відповідача на його користь зазначену суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 вересня 2016 року по 28 березня 2018 року.

За таких обставин суд, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову повністю.

Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати в межах одного місяця та поновлення на роботі незаконно звільненого.

Питання про судові витрати вирішити за правилами ст. 141 ЦПК України стягнувши з відповідача судовий збір на користь держави Україна у розмірі 6890 гривень та на користь позивача вартість витрат за проведення експертиз у розмірі 24254.40 гривень.

Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263-265, 352, 354-355, 430 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1(ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1) до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (правонаступник ПАТ «ХДІ страхування», код ЄДРПОУ 22868348, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102) про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку - задовольнити повністю.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади Радника Голови правління ПАТ «ХДІ страхування» за статтею 38 Кодексу законів про працю України відповідно до наказу № 73-к від 19 вересня 2016 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаду Радника Голови правління приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» з 20 вересня 2016 року.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у розмірі 52712(п'ятдесят дві тисячі сімсот дванадцять) гривень 65 копійок.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 16587(шістнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят сім) гривень.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 772488(сімсот сімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) гривень 96 копійок.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 772488(сімсот сімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят вісім) гривень 96 копійок.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 24254(двадцять чотири тисячі двісті п'ятдесят чотири) гривні 40 копійок.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь держави Україна судовий збір у розмірі 6890(шість тисяч вісімсот дев'яносто) гривень.

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 - підлягає негайному виконанню.

Рішення суду в частині стягнення виплати заробітної плати в межах одного місяця - підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва.

Суддя А.Новак