Рішення № 73544903, 03.04.2018, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/901/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.04.18 року м.Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді - Стрільця Я.С.,

з участю секретаря - Климус Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1

представників відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника третьої особи - ОСОБА_4

третьої особи - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_6, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Плюс», ОСОБА_9, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_10, служба у справах дітей Заставнівської районної державної адміністрації про визнання недійсним іпотечного договору та скасування рішення про державну реєстрацію права власності нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_6, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ТзОВ «Вектор Плюс», ОСОБА_9, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_10, служба у справах дітей Заставнівської районної державної адміністрації в якому просить визнати недійсним іпотечний договір та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності нерухомого майна. Посилається на те, що вона є дружиною відповідача ОСОБА_9 Останній разом з нею та малолітньою донькою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані та фактично проживають АДРЕСА_1 29.10.2004 року по даний час. Також з моменту народження у вищевказаному житловому будинку проживає їх малолітній син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. 24 травня 2017 року від своєї свекрухи ОСОБА_10 їй стало відомо, що в провадженні Заставнівського районного суду Чернівецької області знаходиться цивільна справа № 716/5/17 за позовом ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_9 «Про виселення».

Предметом спору є виселення із будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 громадянина ОСОБА_9. Після ознайомлення із матеріалами справи їй стало відомо, що 21 березня 2007 року між її чоловіком ОСОБА_9 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» в забезпечення виконання кредитного договору № 2506/0307/88-013 від 21 березня 2007 року укладено іпотечний договір № 2506/0307/88-013-Z-1, який посвідчено приватним нотаріусом Заставнівського районного нотаріального округу Бурдейним Ю.І., зареєстровано в реєстрі за № 1429.

28 листопада 2012 року Банк відступив ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" відповідно до Договору факторингу та Договору про відступлення прав за договором іпотеки свої права вимоги за зобов'язаннями по Кредитному та Іпотечному договорам.

Відповідно до п.2 вищевказаного іпотечного договору предметом іпотеки по даному договору є: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 Відповідно до другого абз. п.2 договору на земельній ділянці розташовані: житловий будинок, житловою площею 94,80 кв. м, загальною площею 125 кв.м. та господарські споруди.

22 лютого 2016 року ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" зареєструвало за собою право власності на вказаний житловий будинок. Підставою виникнення права власності вказано договір іпотеки. Тобто відповідачем в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2506/0307/88-013 від 21 березня 2007 року звернуто стягнення на житловий будинок.

Позивача зазначила, що на її думку іпотечний договір № 2506/0307/88-013-Z-1 від 21 березня 2007 року був укладений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідно до довідки № 370 від 30 березня 2017 року в житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_9, вона, малолітня ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована в будинку з 29.10.2004 року), малолітній ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрований в будинку з ІНФОРМАЦІЯ_4 року), ОСОБА_10 та ОСОБА_5 Тобто, на момент укладення іпотечного договору фактично була зареєстрована та проживала малолітня ОСОБА_7

Для укладення оспорюваного договору згода органу опіки та піклування не була отримана, а тому він був укладений всупереч вимогам закону, без відповідного на це дозволу органу опіки та піклування.

Наданий в іпотеку житловий будинок є єдиним для дітей житлом, та у зв'язку із тим, що ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" звернуто стягнення, вони з дітьми можуть опинитися без житла, що відповідно суттєво порушує їх права та законні інтереси.

Вважає, що оскільки договір іпотеки є недійсним, то слід скасувати також запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації за ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права власності на нерухоме майно, а саме на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Також зазначила, що про існування договору іпотеки вона дізналась 24 травня 2017 року, коли свекруха ОСОБА_10 розповідала про наявність позову про виселення. Пізніше сам ОСОБА_9 їй розповів, що він дійсно 21.03.2007 року підписував іпотечний договір. Про те, що їх будинок вже належить юридичній особі їй також нічого не було відомо, оскільки на даний час вона з чоловіком не підтримує шлюбних стосунків хоча і проживає в одному житловому будинку. З цих підстав вважає, що нею не пропущено строк звернення до суду із позовною заявою.

ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» подало до суду заперечення із змісту якого вбачається, що вони позовні вимоги не визнають, оскільки іпотекодавцем є ОСОБА_9 - батько малолітніх в чиїх інтересах подана позовна заява. Мати ОСОБА_6 надала нотаріальну згоду на передачу в іпотеку житлового будинку під номером АДРЕСА_1. Згідно наданої іпотекодавцем довідки для укладення договору, за вказаною адресою проживають ОСОБА_10, 1958р.н. та ОСОБА_5 1987р.н. Жодних відомостей про факт проживання та про право користування малолітніми дітьми іпотекодавцем та його дружиною не надавались. Вони дізнались про факт проживання у житловому будинку малолітніх дітей під час розгляду справи № 716/5/17 в Заставнівському районному суді. Відповідно ТОВ «ФК «Вектор Плюс», як позивач у зазначеній справі скористався своїми правами та змінив предмет позову, вимагає не виселення осіб з будинку, а «надання постійного безперешкодного доступу». Таким чином, в такому разі права малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користування житловим будинком не будуть обмежені чи зменшені.

Крім того в запереченні йдеться про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду із позовом про даний предмет, оскільки позивач була обізнана про укладення іпотечного договору від 21.03.2007р., а також надала свою згоду на його укладення в той самий день. Про те, що вказаний договір, або його окремі пункти, можуть порушити її право чи права її малолітньої дитини, вона також довідалась (або могла довідатись) 21.03.2007р., що є також підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_6 пояснила, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_9 З моменту одруження вони разом проживають за адресою знаходження спірного житлового будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилась донька ОСОБА_7, яка також з ними спільно проживала та була зареєстрована. В 2007 році її чоловік уклав кредитний договір з метою отримання його матір?ю ОСОБА_10 коштів для розвитку бізнесу. Їй не було відомо про той факт, що їх спільний будинок передається в іпотеку. На даний час вони не мають іншого житла. Крім того, вона не підтримує з чоловіком сімейних стосунків, живуть в окремих частинах будинку. Вважає, що під час укладення оспорюваного договору були порушені майнові інтереси дитини, оскільки не було отримано дозвіл органу опіки та піклування. Просила позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вказала, що діти сторін по справі проживали та були зареєстровані з моменту народження в спірному житловому будинку. Під час укладення договору іпотеки не було отримано дозвіл органу опіки та піклування, хоча така була вимога закону. Позивач давши згоду на укладення договору іпотеки вважала, що дає згоду на укладення кредитного договору. Оскільки на той час ОСОБА_10 отримувала велику кількість кредитів для розвитку власного бізнесу.

Представник відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні вказала, що позовні вимоги визнає та зазначила наступне. ОСОБА_10, яка є матір?ю її довірителя ініціювала отримання кількох кредитів з метою отримання грошових коштів для розвитку бізнес-проекту. Грошові кошти не брались для потреб сім?ї позивача. 12.03.2007 року на відповідача ОСОБА_9 було оформлено спадкове майно, що залишилось після смерті родичів і вже 21.03.2007 року оформлено кредитний договір та укладено договір іпотеки. Для отримання вказаного договору збором документів займався працівник банку, який і виготовив довідку про склад сім?ї про відсутність зареєстрованих неповнолітніх дітей. При укладення договору іпотеки позивач ОСОБА_6 вважала, що дає згоду на укладення тільки кредитного договору. Іншого житла вони не мають. Оскільки при укладенні оспорюваного договору в житловому будинку проживала їх спільна малолітня дитина, а не було отримано дозволу органу опіки та піклування, то договір іпотеки укладений з порушенням чинного законодавства та повинен бути визнаний недійсним.

Представник відповідача ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав викладених в запереченні. Також додала, що позивач письмово надала згоду на укладення договору іпотеки, а тому нею пропущено строк позовної давності, оскільки їй було відомо ще в 2007 році про існування договору.

В судовому засіданні представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 допитаний також в якості свідка пояснив, що ОСОБА_10 є його матір?ю. Остання разом з покійним батьком будували спірний житловий будинок та відпочинковий комплекс, у зв?язку з чим отримували кредити в банку. Після смерті батька, житловий будинок був зареєстрований за його братом ОСОБА_9 з тією метою, щоб легше було матері оформити новий кредит. На момент укладення договору іпотеки там вже проживала позивач та її малолітня дитина ОСОБА_7

Представник служби у справах дітей Заставнівської районної державної адміністрації в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог. Вказала, що на момент укладення договору іпотеки, що є предметом спору в житловому будинку проживала та була зареєстрована малолітня ОСОБА_7 Оскільки жодна із сторін договору іпотеки не зверталась до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на укладення такого договору, майнові права дитини порушені, бо вона не має іншого житла, є підстави для його скасування.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, позивача, третіх осіб та їх представників, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин. Позивач одружилась із відповідачем ОСОБА_9 26.09.2002 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с. 24). ІНФОРМАЦІЯ_1 року у сторін народилась дитина - ОСОБА_7, що вбачається з копії свідоцтва про народження (а.с. 24). ІНФОРМАЦІЯ_4 року у них народилась друга дитина - ОСОБА_8, що підтверджується також свідоцтвом про народження (а.с. 25). Згідно довідки Горішньошеровецької сільської ради Заставніського району Чернівецької області від 30.03.2017 року №370 (а.с. 23) позивач та донька ОСОБА_7 зареєстровані в житловому будинку АДРЕСА_1 з 29.10.2004 року, а малолітній ОСОБА_8 зареєстрований з ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

21.03.2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_9 укладено Кредитний договір №2506/0307/88-013 (а.с. 94-97). На умовах даного договору банк надав позивальнику грошові кошти у вигляді кредитнох лінії в розмірі 50000 доларів США на строк з 21.03.2007 року по 10.03.2017 року. Згідно п.2.1 забезпеченням виконання зобов?язання виступає іпотека.

21.03.2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_9 укладено іпотечний договір №2506/0307/88-013-Z-1(а.с. 14-15). Згідно п.2 зазначеного договору іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме житловий будинок з господарськими спорудами під АДРЕСА_1 Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.03.2007 року.

У відповідності до нотаріально посвідченої заяви позивач ОСОБА_6 21.03.2007 року дала свою згоду на передачу в іпотеку житлового будинку набутого ними в період шлюбу (а.с. 102). Згідно довідки Горішньошеровецької сільської ради Заставніського району Чернівецької області від 16.03.2017 року №824 (а.с. 110) в житловому будинку по АДРЕСА_1 та проживають ОСОБА_10 та ОСОБА_5

28 листопада 2012 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» відступив ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" відповідно до Договору факторингу (а.с. 16-19) та Договору про відступлення прав за договором іпотеки (а.с. 20) свої права вимоги за зобов'язаннями по Кредитному та Іпотечному договорам.

У зв?язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору ТзОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" надіслало ОСОБА_9 повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки (а.с. 197).

26.02.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №28469169 (а.с. 193) у відповідності до якого проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими спорудами під АДРЕСА_1 Чернівецької області за суб?єктом ТОВ ФК «Вектор Плюс». Реєстрація спірного майна за даним відповідачем також вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 191-192).

Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив той факт, що на момент укладення договору іпотеки в спірному житловому будинку з моменту народження та по даний час проживала позивач ОСОБА_6 та її малолітня донька ОСОБА_7, які іншого житла окрім зазначеного не мають.

Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя статті 215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Відповідно до частин другої та третьої статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Згідно зі статтею 177 СК України та статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

За змістом частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

За таких обставин вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнано недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред'явлено позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували права членів сім'ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже, якщо власник майна є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи і укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.

Передбачене статтею 177 СК України, статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» та статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом її батьків є порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору.

Підставою позовних вимог про визнання договору іпотеки недійсним позивачка зазначила факт відсутності дозволу органу опіки та піклування на укладення такого договору, проте не посилалася на факти порушення майнових прав дитини внаслідок укладення такого договору.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_9 в ході збору пакету документів необхідних нотаріусу для посвідчення договору іпотеки надав довідку за №824 від 16.03.2007 року в якій містилися недостовірні відомості щодо кількості зареєстрованих та проживаючих членів сім?ї в майбутньому об?єкті іпотеки. Йому достеменно було відомо про той факт, що в житловому будинку окрім нього, його брата ОСОБА_5 та матері ОСОБА_10 ще проживають та зареєстровані його дружина ОСОБА_6, а також малолітня донька ОСОБА_7 Суд вважає, що вказані дії були направлені на безперешкодне отримання кредиту з метою уникнення отримання необхідного дозволу з боку органу опіки та піклування. Пояснення позивача ОСОБА_6 в тій частині, що вона думала, що надає дозвіл тільки на укладення кредитного договору, а не передання житлового будинку в іпотеку суд приймає до уваги та вважає їх допустимими. Крім того, як встановлено в судовому засіданні кредитні кошти отримувалися фактично з метою розвитку підприємницької діяльності ОСОБА_10, а не для необхідних цілей сім?ї позивача.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що представником відповідача в судовому засіданні не заперечувався той факт, що позивач та її малолітні діти не мають іншого житла.

Таким чином, на момент посвідчення оскаржуваного договору іпотеки від 21.03.2007 року в житловому будинку з господарськими спорудами під АДРЕСА_1 Чернівецької області малолітня дитина ОСОБА_7 мала фактично постійне місце проживання в ньому та володіла правом ним користуватись. Дозвіл органу опіки та піклування на момент укладення оспорюваного договору позивальник (іпотекодавець) не отримував, а тому існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок його укладення, що дає підставу суду зробити висновок про недійсність договору іпотеки внаслідок порушення умов його укладення.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно і обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Відповідно до п. 44 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141, порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування рішення державного реєстратора та скасування записів Державного реєстру прав установлює Мін'юст.

Згідно з п. 2.6 цього Порядку для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділ.

У зв?язку з тим, що ТзОВ ФК «Вектор Плюс» проведено державну реєстрацію предмета іпотеки за собою на підставі договору, який визнається недійсним, то є необхідним скасувати запис про державну реєстрацію та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.02.2016 року.

Відповідно до вимог ст.ст.256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст.261 ч.1, ст.267, ч.2-4 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В судовому засіданні представником відповідача заявлено вимогу про застосування наслідків пропущення строку позовної давності, оскільки на його думку позивача дізналася про укладення договору іпотеки ще в момент надання письмової згоди на його укладення.

Разом з тим, суд вважає, що підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності не має виходячи з наступного. Так, в судовому засіданні було встановлено і це підтверджується матеріалами цивільної справи, що дійсно 21.03.2007 року ОСОБА_6 подала нотаріусу заяву про надання згоди на передачу в іпотеку її чоловіком житлового будинку набутого ними в період зареєстрованого шлюбу. Однак вона надала дану заяву внаслідок помилки, оскільки є юридично необізнаною та їй не було роз?яснено наслідків подання такої заяви. Вона вважала, що надає дозвіл лише на укладення кредитного договору, а про перехід права власності до відповідача вона дізналась в 2017 році в ході розгляду іншої цивільної справи. Саме тому, суд вважає, що позивач дізналась про порушення свого права в 2017 році, а строк позовної давності нею не пропущено.

На підставі викладеного та керуючись ст.177 СК України, ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст.ст.3, 13, 15, 16, 203, 215, 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_6, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Плюс», ОСОБА_9, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_10, служба у справах дітей Заставнівської районної державної адміністрації про визнання недійсним іпотечного договору та скасування рішення про державну реєстрацію права власності нерухомого майна задовольнити.

Визнати недійсним іпотечний договір № 2506/0307/88-013-Z-1 від 21 березня 2007 року, укладений між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Заставнівського районного нотаріального округу Бурдейним Ю. І., зареєстровано в реєстрі за № 1429, предметом якого є житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1

Скасувати запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28469169 від 26.02.2016 року та реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 здійснену 22.02.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Повний текст судового рішення буде складено в строк до 13.04.2018 року.

Суддя Я.С. Стрілець