Рішення № 73544714, 27.03.2018, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/2060/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.03.18 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

в складі: головуючого судді - Стрільця Я.С.,

з участю секретаря - Климус Г.В.,

представника позивача - Брус М.І.

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Заставна цивільну справу за позовом Заставнівського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач Заставнівський районний центр зайнятості звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 в якому просить стягнути з останнього незаконно отриману допомогу по безробіттю. Посилається на те, що 17 листопада 2004р. відповідач звернувся до Заставнівського районного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні і у зв'язку з відсутністю підходящої роботи, відповідно ст.43 ч.1 Закону України «Про зайнятість населення», на підставі наданих документів та відомостей 24.11.2004р. йому було надано статус безробітного, призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю. Пред'явлення заяви з проханням про надання статусу безробітного від 24.11.2004р., свідчить про те, що ОСОБА_2 був попереджений про правила перебування на обліку у Заставнівському районному центрі зайнятості. За результатом обробки даних Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області, Заставнівському управлінню обслуговування громадян було виявлено, що позивач працював в товаристві з обмеженою відповідальністю «Онут» і йому було нараховано заробітну плату за період з листопада 2004 року по вересень 2005 року.

30 червня 2017 року надіслано запит до трудового архіву. Останнім надано архівну довідку про те, що ОСОБА_2 дійсно працював в ТзОВ «Онут» та надав відомості про виплату йому заробітної плати. За результатом перевірки складено Акт №31 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 5 липня 2017 р. Позивач вважає, що приховавши відомості про роботу у ТОВ «Онут», ОСОБА_2 порушив норму закону, яка передбачає добросовісне виконання обов'язку щодо надання необхідних даних, які впливають на виплату матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Зважаючи на те, що працюючи на підприємстві, установі, організації чи у фізичної особа підприємця яка використовує найману працю, особа не може бути безробітною, тому вона не має права на отримання послуг та виплати допомоги по безробіттю згідно законодавства України. З цих підстав сума матеріального забезпечення у розмірі 2058 гри. 39 коп. за період перебування на обліку з 24.11.2004р. по 17.11.2005р. отримані незаконно та підлягають поверненню.

В судовому засіданні представник позивача Брус М.І. позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Додатково пояснила, що дійсно ОСОБА_2 в листопаді 2004 року звернувся до них із заявою про призначення допомоги по безробіттю, надав необхідні відомості та документи, у зв?язку з чим йому вона була призначена. В подальшому в ході обробки інформації Управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області встановлено, що в період отримання допомоги по безробіттю відповідач був працевлаштований та відповідно отримував заробітну плату та йому нараховувався страховий стаж. Після прийняття рішення позивачем щодо повернення безпідставно нарахованої та виплаченої допомоги відповідні відомості направлено відповідачу для виконання. Однак на момент розгляду справи в суді ОСОБА_2 жодним чином не відреагував. У зв?язку з цим просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції не заперечував факту звернення до позивача із заявою про виплату допомоги по безробіттю, а також отримання ним даного виду соціальної виплати. Разом з тим, послався на ту обставину, що він не був працевлаштований в зазначений в позовній заяві період, а саме з листопада 2004 року по вересень 2005 року на ТзОВ «Онут». На підтвердження даного факту відповідачем надано копію трудової книжки, оригінал якої був предметом дослідження в судовому засіданні.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, роз?яснення спеціаліста та показання свідка ОСОБА_4, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин. 24.11.2004 року ОСОБА_2 звернувся до Заставнівського районного центру зайнятості з заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. В цій же заяві міститься теза про те, що він на даний час не зареєстрований як суб?єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує (а.с. 6). Згідно витягу із наказів про прийняття рішення по особі ОСОБА_2 (а.с. 7-8) з 24.11.2004 року йому надано статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю та розпочато її виплату, а 19.11.2005 року припинено дану виплату. З інформації в таблицях (а.с. 9-14) вбачається періодичність та розмір нарахованої та виплаченої допомоги. Як вбачається з листа Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 20.06.2017 року №7767/18 (а.с. 15), то запитувачем інформації було виявлено, що ОСОБА_2 працював на громадських роботах у ТзОВ «Онут» у період перебування на обліку та одержання допомоги по безробіттю. На підставі перевірки зазначених відомостей позивачем отримано архівну довідку відділу трудового архіву від 04.07.2017 року №123 (а.с. 17) з якої вбачається, що ОСОБА_2 працював в ТзОВ «Онут», про що є відомості за період з листопада по грудень 2004 року. У відповідності до Акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №31 від 05.07.2017 року (а.с. 21-22) позивачем встановлено факт нарахування заробітної плати ТзОВ «Онут» ОСОБА_2 у листопаді 2004 року за 12 днів та у грудні 2004 року за 1 день. Як вбачається з довідки позивача (а.с. 25) дохід відповідача за період з 24.11.2004 року по 17.11.2005 рік становить 2058,39 гривень. 10.07.2017 року ОСОБА_2 надіслано претензію (а.с. 26) з обґрунтуванням повернення безпідставно виплаченої суми допомоги по безробіттю, яка отримана ним особисто, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 28).

Також в судовому засіданні встановлено, що з копії трудових книжок відповідача ОСОБА_2 (а.с. 36-43), оригінал яких був предметом дослідження в судовому засіданні, вбачається, що відповідач 28.01.2003 року прийнятий на роботу газоелектрозварювальником на ТзОВ БВФ «Оксана-М», а 15.11.2004 року звільнений із займаної посади у зв?язку з закінченням сезону. 24.11.2004 року Заставнівським районним центром зайнятості розпочато виплату допомоги по безробіттю та 18.11.2005 року припинено її виплату. З 02.02.2006 року ОСОБА_2 продовжив свою роботу на ТзОВ БВФ «Оксана-М». Трудова книжка містить відомості про роботу на ТзОВ «Онут» в період з 29.03.2000 року по 30.07.2002 рік.

В судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_4, який пояснив, що він був директором ТзОВ «Онут». В товаристві на той час працювало двоє людей яких звали ОСОБА_2, однак один з них - це позивач, працював електрозварювальником, а інший механізатором. Крім того, у них були різні табельні номери згідно яких нараховували та сплачували заробітну плату. Відповідач мав табельний номер 94, а інший табельний номер 1526. Дана помилка була допущена бухгалтером ОСОБА_5, яка внесла невірні дані до відомостей про розмір нарахованої та сплаченої заробітної плати за листопад-грудень 2004 року в частині табельних номерів та ідентифікаційного коду кожного з ОСОБА_2. Саме тому, відносно відповідача помилково проведено відповідні нарахування, які отримані іншим. На підтвердження своїх слів свідком для огляду надано книги обліку оплати праці на ТзОВ «Онут», копії яких долучено до матеріалів цивільної справи. Вказав, що в період з листопада 2004 року по вересень 2005 року позивач по справі ОСОБА_2 в його товаристві не працював, однак у відомостях проставлялись нульові показники діяльності.

В судовому засіданні начальник архівного відділу Заставнівської районної державної адміністрації Блещук О.В. як спеціаліст роз?яснила, що у відділі трудового архіву зберігаються відомості щодо обліку оплати праці в ТзОВ «Онут» за період листопад та грудень 2004 року. Як вбачається з оригіналів відповідних книг обліку, то в даному товаристві дійсно працювало дві людини на ім?я ОСОБА_2. У відповідача був табельний номер 0094 та ідентифікаційний номер НОМЕР_1. Інший же ОСОБА_2 мав табельний номер для нарахування заробітної плати 1526, однак у відомостях його ідентифікаційний номер платника податку зазначено відповідача. Дана помилка допущена працівниками бухгалтерії ТзОВ «Онут», саме тому Управлінню Пенсійного фонду України в Чернівецькій області було надано такі відомості. Із змісту зазначених відомостей вбачається, що відповідачу ОСОБА_2 під табельним номером 0094 в період листопад-грудень 2004 року не було нараховано жодних грошових коштів про що свідчать проставлені у відповідних графах нулі.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їх прав на соціальний захист від безробіття, основні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про зайнятість населення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», безробітним визнається особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до ч.2 ст.43 цього Закону, статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Частиною 3 ст.3 вказаного Закону також передбачено, що зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Таким чином, особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, в підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, не можуть бути зареєстровані як безробітні, оскільки відносяться законодавством до категорії зайнятого населення.

Судом встановлено, що відповідач в період перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю не відносився до категорії зайнятого населення, оскільки ніде не був працевлаштований, між ним та будь-яким роботодавцем не було укладено жодного трудового договору, він не був зареєстрований як само зайнята особа або ж як фізична особа підприємець. Матеріали справи містять відомості трудового архіву про працевлаштування ОСОБА_2 в ТзОВ «Онут» в період з листопада по грудень 2004 року, однак в судовому засіданні показами свідка, спеціаліста та письмовими доказами, про які йдеться вище, встановлено, що вказана в них особа не була відповідачем по справі ОСОБА_2 Помилка щодо зазначення відомостей про нього виникла з вини працівників бухгалтерії, оскільки на підприємстві був ще один працівник з аналогічним повним ім?ям, однак іншим табельним номером та іншим ідентифікаційним номером.

Відповідно до ч.3 ст.44 ЗУ «Про зайнятість населення», відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Виходячи з положень частин 2, 3 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого Наказом Мінпраці від 20.11.2000 року № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

З викладених обставин вбачається, що відповідач ОСОБА_2 діяв правомірно по відношенню до позивача, подав достовірні відомості та не мав наміру протиправно отримувати допомогу по безробіттю. Допущена працівниками бухгалтерії ТзОВ «Онут» помилка під час оформлення та подання відповідних відомостей в документах бухгалтерської звітності не може бути підставою для стягнення з відповідача раніше виплаченої йому допомоги. У зв?язку з тим, що в судовому засіданні встановлено законність призначеної та отриманої ОСОБА_2 допомоги по безробіттю, то позовні вимоги Заставнівського районного центру зайнятості задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 4, 43, 44 Закону України «Про зайнятість населення», ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст.ст. 89,258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Заставнівського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Повний текст судового рішення буде складено в строк до 06.04.2018 року.

Суддя Я.С. Стрілець