Ухвала суду № 73544670, 12.04.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/313/18 Справа № 708/40/18 Категорія: ч.3 ст.286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5прокурораОСОБА_6

потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8

захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10

обвинуваченої ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12, на вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 31 січня 2018 року, яким

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, українку, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружену, не працюючу, маючу на утрманні двох малолітніх дітей, проживаючої та зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої,

засуджено за ч.3 ст.286 КК України, із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_11 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.

На підставі п.п.1,2 ч.1 п. 2 ч.2 ст.76 КК України покладено на ОСОБА_11 обов'язки протягом іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_11 у виді особистого зобов’язання до вступу вироку в законну силу – залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_11 в дохід держави витрати за проведення судових експертиз у розмірі 2552 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) гривень 76 копійок.

Доля речових доказів вирішена в порядку, встановленому ст.100 КПК України,

в с т а н о в и л а :

Як вбачається з вироку, ОСОБА_11 визнано винною та засуджено за те, що вона 02 жовтня 2017 року, близько 11 години 50 хвилин, керуючи автомобілем «Мерседес-Бенс Е250», реєстраційний номер НОМЕР_1, чим порушуючи вимоги п. 2.1.а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, зі змінами та доповненнями, рухаючись по під’їзній, технологічній дорозі, від вул. Черкаська в м. Чигирин Черкаської області до промислового недобудованого майданчика, недобудованої АЕС, на відстані 2951,4 м від вул. Черкаська, порушуючи вимоги п.п. 2.3.б), 12.1. цих же правил, була неуважна до дорожньої обстановки, не впоралась з керуванням автомобіля та здійснила з’їзд з проїзної частини на ліве узбіччя по напрямку свого руху, де в подальшому здійснила наїзд на перешкоду (дерево). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля «Мерседес-Бенс Е250», реєстраційний номер НОМЕР_2:

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5, згідно з висновком експерта від 03.10.2017№03-01/818, отримала тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді сполученої травми голови, тулуба та кінцівок яка призвела до розвитку шоку, від яких померла на місці події,

ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_6, згідно з висновком експерта від 03.10.2017 №03-01/819, отримала тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді сполученої травми голови, шиї, тулуба та кінцівок, яка призвела до розвитку шоку, від яких померла на місці події.

Порушення вимог Правил дорожнього руху України водієм автомобіля «Мерседес-Бенс Е250», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_11, а саме вимог п.п. 2.1.а), 2.3 б), 12.1. Правил дорожнього руху України, відповідно до висновку експерта від 11.12.2017 №4/2423, знаходиться в причинному зв’язку з виникненням указаної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті ОСОБА_13 і ОСОБА_14

Дії обвинуваченої ОСОБА_11 судом кваліфіковано за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

Не погодившись з указаним вироком місцевого суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_12, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, просить вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 31.01.2018 р. скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через м'якість, ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_11 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами, строком 3 роки. Апеляційні вимоги мотивує тим, що суд призначаючи покарання ОСОБА_11 із звільненням від відбування покарання, не в повному обсязі врахував обставини, що істотно впливають на тяжкість вчиненого злочину та відомості про особу обвинуваченої, оскільки ОСОБА_11 керувала автомобілем без посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, також судом не була врахована обставина, як тяжкість злочину та його наслідки – смерть двох людей.

На апеляційну скаргу прокурора адвокат ОСОБА_9 подав заперечення в яких зазначив, що при призначенні покарання ОСОБА_11 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обстановку і спосіб вчинення злочину та обставини справи, те що злочин є необережним, поїздка, що спричинила ДТП була вимушеною внаслідок хвороби малолітньої дочки обвинуваченої, яка була у післяродовому стані. Зазначає, що суд також врахував позитивні характеризуючі дані обвинуваченої, а саме, що до кримінальної відповідальності раніше не притягувалася, не судима, на обліку нарколога та психіатра не перебуває, одружена та має на утриманні двох малолітніх дітей, які потребують її як матір, згідно колективного звернення односельчан за місцем проживання характеризується позитивно, а також суд оцінив ставлення обвинуваченої до вчиненого, вік обвинуваченої, наявність хвороб, та те що в результаті дорожньо-транспортної пригоди загинули її рідні – малолітня донька та рідна сестра. Просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду щодо ОСОБА_11 без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі та просила її задовольнити, думки потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, обвинуваченої ОСОБА_11 та її захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим та відсутність підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та характеризуючі дані обвинуваченої, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаних вимог процесуального закону судом першої інстанції при прийнятті рішення по даному кримінальному провадженню дотримано в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_11 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 286 КК України, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені представленими в справі доказами в їх сукупності, які не заперечувались також і прокурором, досліджувались судом за його згодою та згодою інших учасників судового процесу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

При цьому, суд першої інстанції, з'ясувавши правильне розуміння ОСОБА_11 та іншими учасниками кримінального провадження змісту фактичних обставин справи за відсутністю сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, в тому числі і обвинуваченої, яка повністю визнала себе винуватою у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, роз'яснив всім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні цього питання колегією суддів не встановлено. Будь-яких заперечень щодо правильності встановлення такого порядку розгляду справи судом першої інстанції не надано і у суді апеляційної інстанції, а тому доведеність винуватості обвинуваченої та юридична оцінка її злочинних дій відповідно до положень ст. 404 КПК України не є предметом апеляційного розгляду.

Отже, на підставі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин учиненого кримінального правопорушення, доведеності винуватості, правову кваліфікацію діянь обвинуваченої ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 286 КК України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильною.

Доводи прокурора в апеляційній скарзі щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченої внаслідок м'якості, зокрема безпідставного застосування ст.75 КК України не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог ст.65 КК України та роз’яснення наведених у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання в кожному конкретному випадку, суди зобов’язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до застережень, наведених у п.9 Постанови, рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України має бути належним чином мотивоване.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вищевказаних вимог.

Так, при призначенні обвинуваченій ОСОБА_11 покарання суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обстановку і спосіб вчинення злочину, конкретні обставини справи, що злочин є необережним, поїздка, що спричинила ДТП була вимушеною, внаслідок хвороби малолітньої доньки обвинуваченої, яка була у післяродовому стані, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності та не судима, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, але перебуває на «Д» обліку, потребує лікування, згідно колективного звернення односельчан, за місцем проживання характеризується позитивно, одружена, має на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_8, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, повне визнання вини, відсутність заподіяної злочином майнової шкоди, вчинення злочину у наслідок тяжких сімейних обставин, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, і правильно призначив ОСОБА_11 покарання із застосуванням ст.69 КК України, яке є нижчим від найнижчої межі санкції ч.3 ст.286 КК України.

Також суд першої інстанції не залишив поза увагою ту обставину, що у результаті ДТП загинули рідні обвинуваченої ОСОБА_11 – малолітня донька ОСОБА_14 та її рідна сестра ОСОБА_13 і врахував позицію потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які просили суд не позбавляти обвинувачену волі.

Врахувавши вищевказані обставини в сукупності з даними про особу обвинуваченої, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків як щодо виду та розміру покарання, так і відносно того, що виправлення, перевиховання обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів можливе без її ізоляції від суспільства, та на підставі ст.75 КК України звільнив останню від відбування призначеного покарання з випробуванням, поклавши на неї обов’язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 п.2 ч.2 ст.76 КК України.

Врахувавши наведені обставини в їх сукупності, оцінивши дані про особу обвинуваченої, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обвинуваченій призначене покарання з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України, яке за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає ступеню тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, та особі обвинуваченої, є необхідним і достатнім для її виправлення, а також запобігання вчиненню нею нових злочинів.

При цьому судом першої інстанції фактично враховані усі обставини, на які є посилання в апеляційній скарзі прокурора.

Порушуючи у апеляційній скарзі питання про призначення обвинуваченій більш суворого покарання, прокурор не навів переконливих мотивів на підтвердження викладених ним доводів, які б давали колегії суддів підстави для висновку щодо скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку за правилами ст. 420 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок у наведеній його частині, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції - підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 залишити без задоволення, а вирок Чигиринського районного суду Черкаської області від 31 січня 2018 року стосовно ОСОБА_11 за ч.3 ст.286 КК України – без змін.

Ухвала може бути оскаржена до касаційного суду протягом трьох місяців.

Головуючий :

Судді :