Рішення № 73544565, 06.04.2018, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/460/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2018 року смт. Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у

м. Бориспіль, інспектора ПП роти № 2 батальйону УПП у м. Бориспіль Гавриленка Б.Ю. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до Департаменту патрульної поліції (відповідач-1), Управління патрульної поліції у м. Бориспіль (далі - відповідач-2), інспектора ПП роти № 2 батальйону УПП у м. Бориспіль Гавриленка Б.Ю. (далі - відповідач-3) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначалося, що стосовно позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме за здійснення невимушеної зупинки в зоні дії знаку "Зупинку заборонено". Позивач вважав дану постанову необґрунтованою, такою, що не відповідає нормам КУпАП, та винесеною з перевищенням компетенції суб'єкта владних повноважень у зв'язку з недоведеністю обставин, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Зокрема, стверджував, що зупинка була вимушеною у зв'язку з несправністю автомобіля. Проте, такі пояснення інспектор при винесенні оскаржуваної постанови до уваги не прийняв та не надав їм оцінки. За таких обставин, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, позивач просив суд скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити.

Від відповідача-2 на адресу суду надійшов письмовий відзив, в якому останній вважав адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню. Зокрема, посилаючись на пункти Правил дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від

10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху України), норми законодавства, які закріплюють повноваження органів поліції у сфері дорожнього руху, відповідач-2 стверджував, що оскаржувана постанова винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством. При цьому у якості доказу надіслав до суду запис з нагрудної камери поліцейського, де зафіксовано процес спілкування та розгляду адміністративних матеріалів. В частині позовних вимог про закриття провадження у справі вказував на відсутність у суду таких повноважень. З огляду на викладене, відповідач-2 просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У судове засідання сторони не з'явилися. Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Відповідач-1 і відповідач-3 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином шляхом направлення повісток, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень. Про причини неявки до суду не повідомили, відзивів на позов, заяв чи клопотань не надіслали.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності відповідачів.

Судом встановлені наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Постановою у справі про адміністративне правопорушення від 28 лютого 2018 року серії БР № 034018 (а.с. 10), винесеною відповідачем-3, позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 255,00 гривень. Відповідно до змісту постанови позивач, керуючи транспортним засобом марки "Kia Magentis" (д.н.з. НОМЕР_1), 28 лютого 2018 року о 13:35 у м. Бориспіль, 7, Термінал "Д" здійснив невимушену зупинку у зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив розділ 33 Правил дорожнього руху України.

За змістом ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно з Правилами дорожнього руху України знак 3.34 "Зупинку заборонено" - забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Зі змісту позову вбачається, що позивач проти факту порушення ним вимог знаку 3.34 "Зупинку заборонено" не заперечував. Водночас звертав увагу суду, що вказане порушення допущено ним ненавмисно, а внаслідок того, що, відчувши різкий потяг автомобіля вправу сторону, він здійснив екстрену зупинку, щоб перевірити стан автомобіля, оскільки подальший рух міг спричинити небажані наслідки. Зупинившись, у автомобіля також припинив роботу і двигун. Після цього він негайно, увімкнувши аварійну світлову сигналізацію, почав вимикати та вмикати замок запалення, але це не спрацювало. В цей час до нього підійшов інспектор поліції, якому він спробував пояснити ситуацію, але останній, не врахувавши його пояснень, виніс вказану постанову.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення, зокрема є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

За змістом ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Поліцейський у своїй діяльності зобов'язаний керуватися Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року за № 1395 (надалі - Інструкція).

Відповідно до п. 9 розділу ІІІ зазначеної Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Натомість, оцінивши три відеозаписи з нагрудної камери відповідача-3, суд дійшов висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення складена відповідачем-3 передчасно, без дотримання вимог норм вказаних вище нормативно-правових актів, з порушенням процедури оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення, яка передувала б винесенню постанови. Так, розгляд справи про адміністративне правопорушення фактично не відбувався, що не спростовано відповідачами, зокрема з наданих відеозаписів не можливо встановити чи було оголошено про відкриття розгляду справи про адміністративне правопорушення, чи було оголошено особу, яка розглядає таку справу, чи було підтверджено повноважність відповідача-3 на розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови, чи були роз'яснені у повному обсязі позивачеві права та обов'язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, у тому числі право заявляти клопотання, право на отримання правової допомоги, право на отримання та ознайомлення з доказами про вчинення проступку, чи було запропоновано надати як усні, так і письмові пояснення, чи встановлювалися та чи досліджувалися докази щодо вчинення проступку. Постанова була винесена без фактичного розгляду справи з наступним врученням копії постанови позивачеві.

Вказані доводи позивача, викладені у позові, та висновки суду не спростовані відповідачами, хоча у вказаній категорії справ в силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідачів. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При цьому твердження позивача про технічну несправність автомобіля відповідачем-3 взагалі не перевірялися. Разом з тим, наявність у відповідача певних особистих візуальних спостережень та його внутрішні переконання, певні судження і висновки щодо справності автомобіля, не є доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки мають суб'єктивний характер.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що постанову у справі про адміністративне правопорушення, винесену органами Національної поліції, може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і може, з-поміж іншого, скасувати постанову і надіслати справу на новий розгляд.

Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, а саме скасування оскаржуваної постанови та надіслання справи на розгляд компетентного органу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 205, 242-246, 286 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у м. Бориспіль, інспектора ПП роти № 2 батальйону УПП у м. Бориспіль Гавриленка Б.Ю. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення посправі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки, зафіксоване не в автоматичному режимі, від

28 лютого 2018 року серії БР № 034018 про застосування до ОСОБА_1 за

ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255,00 (двісті п'ятдесят п'ять гривень 00 копійок) гривень - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за

ч. 1 ст. 122 КУпАП направити на новий розгляд до Управління патрульної поліції у м. Бориспіль.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя В.В. Чубай