Ухвала суду № 73544528, 17.04.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/91/18 Справа № 695/1323/17 Категорія: ч.2 ст.185, ч.1 ст.357 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченогоВалієва К.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Золотоніської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_7 на вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2017 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого у ІНФОРМАЦІЯ_3 (колишня Лепсе), 26/99, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_5, не працюючого, раніше судимого: 20.03.2012 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області за п. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст. 119, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки; 24.02.2014 року Полтавським районним судом Полтавської області звільнений умовно-достроково, на невідбутий термін покарання 1 рік 16 днів

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України та призначено йому покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

- за ч. 1 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомояти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_8 не обирався.

Вирішено стягнути з ОСОБА_8 на користь держави кошти в сумі 703 грн. 68 коп. – в порядку відшкодування витрат за проведення експертизи.

Вирішено долю речових доказів у відповідності до вимог ст.100 КПК України, -

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за те, що 20 березня 2017 року близько 20.00 год., перебуваючи по вул. 23 Вересня, 7 у м. Золотоноша Черкаської області, будучи раніше судимим за п. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ст. 119, ч. 2 ст. 186 КК України, повторно, протиправно, таємно, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, за відсутністю будь-яких осіб, шляхом вільного доступу зайшов на територію подвір’я домоволодіння ОСОБА_9, розташованого за адресою: вул. 23 Вересня, 7, м. Золотоноша Черкаської області, звідки викрав дві драбини з металу чорного кольору, вагою 70 кг та 60 кг відповідно, які належать потерпілій ОСОБА_9, вартість яких згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №4/754 від 12.04.2017 року становить 347,2 грн. та 297,6 грн., чим спричинив останній матеріальну шкоду на загальну суму 644,8 грн.

Він же, повторно, близько 18.00 години 25 березня 2017 року, перебуваючи біля домоволодіння, що розташоване по вул. 23 Вересня, 86, у м. Золотоноша Черкаської області, протиправно, таємно, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, скориставшись відсутністю власника, шляхом вільного доступу, з автомобіля НОМЕР_2, що належить ОСОБА_10, викрав барсетку темного кольору, вартість якої відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 4/770 від 20.04.2017 становить 180,0 грн, після чого оглянувши її, виявив в ній грошові кошти в сумі 1500 грн, та в подальшому, діючи за раптово виниклим умислом спрямованим на особисте незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх негативних наслідків, з корисливих мотивів, викрав вищевказані грошові кошти. У результаті протиправних дій ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_11 було завдано матеріальної шкоди всього на загальну суму 1680,0 грн.

Він же, 25 березня 2017 року близько 18.00 год., перебуваючи біля домоволодіння, яке розташоване по вул. 23 Вересня, 86, у м. Золотоноша Черкаської області, протиправно, таємно, умисно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, скориставшись відсутністю власника, шляхом вільного доступу з автомобіля НОМЕР_3, що належить ОСОБА_10, викрав барсетку темного кольору. Після цього оглянувши її виявив в ній офіційний документ - платіжні (банківські) картки ПАТ КБ «Приватбанк» №5168742015098092, №5168742017116918, №4731217107110155, №4731217112187610, які належать ОСОБА_11. В подальшому діючи за раптово виниклим умислом спрямованим на особисте незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх негативних наслідків, з корисливих мотивів, викрав офіційні документи – платіжні (банківські) картки.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор Золотоніської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, не заперечуючи доведеності вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вважає, що вирок підлягає до скасування через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості. Так, призначаючи покарання із застосуванням ст..75 КК України, суд не достатньо врахував, що ОСОБА_8 був засуджений вироком Золотоніського міськрайонного суду 20.03.2012 року за вчинення злочину проти власності та інші тяжкі злочини до 4 років позбавлення волі. В подальшому ОСОБА_8 було звільнено умовно-достроково на 1 рік 6 місяців від відбуття покарання. Однак, незважаючи на висловлену довіру, дійове каяття ОСОБА_8 не відбулося, належних висновків він не зробив і знову вчинив злочин проти власності, що свідчить про те, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Крім того, суд зіслався на пом’якшуючі покарання обставини, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, які є загальними та не знижують суспільну небезпечність діяння, а часткове відшкодування шкоди потерпілим, яке зазначив суд, як пом’якшуючу обставину, взагалі не має місце, оскільки вказаний факт не встановлений, як на досудовому розслідування, так і в суді.

Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора Лєнкової Н.Д., яка виступила в підтримку вимог апеляційної скарги та просила її задовольнити з наведених мотивів, думку обвинуваченого ОСОБА_8, який заперечував проти задоволення апеляції та просив залишити судове рішення без змін, дослідивши характеризуючі дані на особу обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Так відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по даній справі вказані вимоги закону були належним чином дотримані і постановлено вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2017 року у відповідності до вимог ст.370 КПК України.

Так, висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, за які його засуджено при обставинах наведених у вироку, ґрунтується на доказах, які дослідженні судом першої інстанції у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України за згодою всіх учасників процесу та ніким в апеляційному порядку не оспорюється.

Дії ОСОБА_8 судом першої інстанції кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за ч.1 ст.357 КК України – викрадення офіційного документу вчинене з корисливих мотивів, вірно з чим і погоджується колегія суддів та не ставить під сумнів щодо правильності даної кваліфікації.

Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи те, що апеляційних скарг на вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2017 року в частині доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8, кваліфікації його дій та оскарження фактичних обставин провадження до апеляційного суду не надходило, то й апеляційний перегляд в цій частині не проводиться.

У відповідності до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Стаття 75 КК України передбачає, що суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначення покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8, судом першої інстанції достатньо виконано вимоги статей 50,65,66,67 КК України, враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, одне з яких відноситься до злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, раніше судимий, зокрема за вчинення корисливого злочину, судимість в установленому законом порядку не знята та не погашена, за наявності пом’якшуючої покарання обставини - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, та відсутності обтяжуючих покарання обставини, обґрунтовано призначив покарання, з урахуванням ч.1 ст. 70 КК України, у виді 3 років позбавлення волі, та прийшов до вірного висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, застосувавши положення ст. 75 КК України і призначивши іспитовий строк на два роки.

На переконання колегії, призначене судом покарання за своїм розміром та видом є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Крім того, колегія суддів враховує роз’яснення, наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004, згідно якого “Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права — є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України”.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції в частині визначення виду і розміру призначеного ОСОБА_8 покарання відповідає принципам індивідуалізації та справедливості.

Підстав для призначення обвинуваченому більш суворого покарання, як на тому наполягає прокурор, колегія суддів не вбачає.

Тому, колегія суддів вважає, що вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2017 року є законним і обґрунтованим, а підстав для його зміни чи скасування не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Золотоніської місцевої прокуратури Черкаської області ОСОБА_7 – залишити без задоволення, а вирок Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2017 року стосовно ОСОБА_8 – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :