Рішення № 73543162, 11.04.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/13433/17

Провадження № 2/643/1578/18

11.04.2018 р. м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Харченко А.М.

за участю секретаря – Горборукової М.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання угод недійсними та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

20.10.2017 ОСОБА_1 міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просить визнати недійсними договір дарування (серія та номер: 917, виданий 13.04.2017, видавник ОСОБА_4 – приватний нотаріус ОСОБА_1 міського нотаріального округу) та договір про поділ майна подружжя (серія та номер: 916, виданий 13.04.2017, видавник ОСОБА_4 – приватний нотаріус ОСОБА_1 міського нотаріального округу), які укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 92,9 кв.м по вул. Гвардійців-Широнінців, 38 у м. Харкові шляхом знесення самовільно побудованого гаража № 41, площею 78,7 кв.м, з приведенням земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан. Судові витрати покласти на відповідачів. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Згідно зі ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування. ОСОБА_1 міська рада, як суб’єкт владних повноважень, на виконання владних управлінських функцій зі здійснення архітектурно-будівельного контролю звертається до суду у зв’язку з порушенням забудовником вимог законодавства з питань будівництва, містобудування та архітектури. У п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», роз’яснено, що відповідно до вимог статті 376 ЦК України, право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об’єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. Так, в жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати за ним право власності на гараж № 41, площею 78,7 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 38. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18.11.2016 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 міської ради про визнання права власності задоволено у повному обсязі та визнано за ОСОБА_2 право власності на гараж № 41, загальною площею 78,7 кв.м, що розташований по вул. Гвардійців-Широнінців, 38 у м. Харкові. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19.04.2017 апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_7 територіального контролю ОСОБА_1 міської ради задоволено. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 18.11.2016 скасовано. У вказаному рішенні Апеляційного суду Харківської області встановлено, що суд І інстанції помилився із застосуванням ч.2 ст. 328 ЦК України, яка передбачає презумпцію правомірності набуття права власності, оскільки у даному випадку будівництво гаражу було самочинним з огляду на порушення передбаченого законодавством порядку будівництва та відсутності у ОСОБА_2 права користування з цією метою на земельну ділянку, на якій буде здійснене самочинне будівництво. ОСОБА_8 містобудування та архітектури ОСОБА_7 містобудування, архітектури та генерального плану ОСОБА_1 міської ради № 3562/0/27-17 від 30.06.2017 повідомлено, що рішення ОСОБА_1 міської ради, виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради про надання земельної ділянки для будівництва (реконструкції) об’єкту по вул. Гвардійців-Широнінців, 38 не приймалось, графічні матеріали місця розташування земельної ділянки не виконувались. ОСОБА_7 земельних відносин ОСОБА_1 міської ради від 11.07.2017 № 4518/0/225-17 повідомлено, що ОСОБА_7 земельних відносин ОСОБА_1 міської ради не готувалося будь-яких проектів рішень про надання у користування або продаж земельної ділянки по вул. Гвардійців-Широнінців, 38 у м. Харкові, договори оренди землі не укладалися. Земельна ділянка по Гвардійців-Широнінців, 38 у м. Харкові, на якій розташований самочинно побудований об’єкт – гараж № 41, знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Харкова, в особі ОСОБА_1 міської ради, і розпоряджатися цією земельною ділянкою має право лише територіальна громада м. Харкова, в особі ОСОБА_1 міської ради. Вирішення питань, пов’язаних з самочинним будівництвом на території м. Харкова, з метою визначення можливості збереження самочинного будівництва, надання земельних ділянок під самочинно збудовані об’єкти та будівництво яких розпочато самостійно здійснюється відповідно до Порядку вирішення питань, пов’язаних із самочинним будівництвом, затвердженого рішенням 9 сесії ОСОБА_1 міської ради 6 скликання від 17.08.2011 № 390/11. ОСОБА_1 міською радою рішення про надання земельної ділянки в оренду (суборенду), у власність або у користування для будівництва та обслуговування спірної капітальної будівлі – гаражу № 41, за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 38 не приймалось. Таким чином, на думку позивача, відповідач здійснив самочинне будівництво на земельній ділянці, яка на теперішній час належить територіальній громаді міста Харкова, в особі ОСОБА_1 міської ради, та своїми діями порушує право ОСОБА_1 міської ради на вільне володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою по вул. Гвардійців-Широнінців, 38 у м. Харкові. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна право власності ОСОБА_2 на гараж № 41, загальною площею 78,8 кв.м., що розташований по вул. Гвардійців-Широнінців, 38 у м. Харкові зареєстровано 01.12.2016 державним реєстратором ОСОБА_9, Печенізька районна державна адміністрація Харківської області, на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 18.11.2016 по справі № 643/12493/16-ц. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна - гараж № 41 належить ОСОБА_3: 1/2 частина на підставі договору дарування(серія та номер: 917, виданий 13.04.2017, видавник: ОСОБА_4 приватний нотаріус ОСОБА_1 міського нотаріального округу) та 1/2 частина на підставі договору про поділ майна подружжя (серія та номер: 916, виданий 13.04.2017, видавник ОСОБА_4 приватний нотаріус ОСОБА_1 міського нотаріального округу). Таким чином, ОСОБА_2, який набув право власності на спірний гараж на підставі рішення суду від 18.11.2016, дізнавшись про наявність поданої апеляційної скарги на вказане рішення, щоб уникнути негативних наслідків після ухвалення апеляційним судом рішення у вказаній справі, навмисно відчужує спірний гараж шляхом укладення договору дарування № 917 від 13.04.2017 та договору про поділ майна подружжя № 916 від 13.04.2017. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вчиняючи вищевказані правочини, порушені вимоги ч.2 ст. 377 ЦК України, якою передбачено, що розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об’єкти. Отже, відсутність у ОСОБА_2 права власності або права користування земельною ділянкою, на якій самочинно збудоване нерухоме майно, а також скасування рішення суду, що було підставою виникнення права власності у ОСОБА_2 на гараж № 41, загальною площею 78,7 кв.м, що розташований по вул. Гвардійців-Широнінців, 38 у м. Харкові, є підставами для визнання недійсними договору дарування № 917 від 13.04.2017 та договору про поділ майна подружжя № 916 від 13.04.2017. Нерухоме майно, яке самочинно збудоване на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, за умови якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання власності на вказане нерухоме майно, підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво. Крім того, на думку позивача, є підстави вважати, що у діях відповідачів під час укладення оскаржуваних правочинів існували наміри, зокрема, порушити публічний порядок, розпорядившись земельною ділянкою під самочинно збудованим гаражем, яка є власністю ОСОБА_1 міської ради, що є порушенням інтересів територіальної громади міста Харкова.

Представник позивача ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_10, який діє на підставі виданої довіреності, направив суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачі в судове засідання на неодноразові виклики не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18.11.2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_1 міської ради про визнання права власності задоволено в повному обсязі та визнано за ОСОБА_2 право власності на гараж № 41, загальною площею 78,7 кв.м., що розташований по вул. Гвардійців-Широнінців, 38 у м. Харкові.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19 квітня 2017 року апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_7 територіального контролю ОСОБА_1 міської ради задоволено. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2016 року скасоване. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено (а.с.14-19).

Зазначеним рішенням Апеляційного суду Харківської області встановлено, що суд І інстанції помилився із застосуванням ч.2 ст. 328 ЦК України, яка передбачає презумпцію правомірності набуття права власності, оскільки у даному випадку будівництво гаражу було самочинним з огляду на порушення передбаченого законодавством порядку будівництва та відсутності у ОСОБА_2 права користування з цією метою на земельну ділянку, на якій буде здійснене самочинне будівництво.

Згідно з листом ОСОБА_8 містобудування та архітектури ОСОБА_7 містобудування, архітектури та генерального плану ОСОБА_1 міської ради № 3562/0/27-17 від 30.06.2017, копія якого знаходиться в матеріалах справи, повідомлено, що рішення ОСОБА_1 міської ради, виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради про надання земельної ділянки для будівництва (реконструкції) об’єкту по вул. Гвардійців-Широнінців, 38 не приймалось, графічні матеріали місця розташування земельної ділянки не виконувались (а.с. 20).

З листа ОСОБА_7 земельних відносин ОСОБА_1 міської ради від 11.07.2017 № 4518/0/225-17, копія якого знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_7 земельних відносин ОСОБА_1 міської ради не готувалося будь-яких проектів рішень про надання у користування або продаж земельної ділянки по вул. Гвардійців-Широнінців, 38 у м. Харкові, договори оренди землі не укладалися (а.с. 21).

Земельна ділянка по Гвардійців-Широнінців, 38 у м. Харкові, на якій розташований самочинно побудований об’єкт – гараж № 41, знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Харкова, в особі ОСОБА_1 міської ради, і розпоряджатися цією земельною ділянкою має право лише територіальна громада м. Харкова, в особі ОСОБА_1 міської ради.

Вирішення питань, пов’язаних з самочинним будівництвом на території м. Харкова, з метою визначення можливості збереження самочинного будівництва, надання земельних ділянок під самочинно збудовані об’єкти та будівництво яких розпочато самостійно здійснюється відповідно до Порядку вирішення питань, пов’язаних із самочинним будівництвом, затвердженого рішенням 9 сесії ОСОБА_1 міської ради 6 скликання від 17.08.2011 № 390/11.

ОСОБА_1 міською радою рішення про надання земельної ділянки в оренду (суборенду), у власність або у користування для будівництва та обслуговування спірної капітальної будівлі – гаражу № 41, за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 38 не приймалось.

Таким чином, відповідач здійснив самочинне будівництво на земельній ділянці, яка на теперішній час належить територіальній громаді міста Харкова, в особі ОСОБА_1 міської ради, та своїми діями порушує право ОСОБА_1 міської ради на вільне володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою по вул. Гвардійців-Широнінців, 38 у м. Харкові.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна право власності ОСОБА_2 на гараж № 41, загальною площею 78,8 кв.м., що розташований по вул. Гвардійців-Широнінців, 38 у м. Харкові зареєстровано 01.12.2016 державним реєстратором ОСОБА_9, Печенізька районна державна адміністрація Харківської області, на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 18.11.2016.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна - гараж № 41 належить ОСОБА_3: 1/2 частина на підставі договору дарування(серія та номер: 917, виданий 13.04.2017, видавник: ОСОБА_4 приватний нотаріус ОСОБА_1 міського нотаріального округу) та 1/2 частина на підставі договору про поділ майна подружжя (серія та номер: 916, виданий 13.04.2017, видавник ОСОБА_4 приватний нотаріус ОСОБА_1 міського нотаріального округу) (а.с.23-25).

Таким чином, ОСОБА_2, який набув право власності на спірний гараж на підставі рішення суду від 18.11.2016, відчужив спірний гараж шляхом укладення договору дарування № 917 від 13.04.2017 та договору про поділ майна подружжя № 916 від 13.04.2017.

Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вчиняючи вищевказані правочини, порушили вимоги ч.2 ст. 377 ЦК України, якою передбачено, що Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об’єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Отже, відсутність у ОСОБА_2 права власності або права користування земельною ділянкою, на якій самочинно збудоване нерухоме майно, а також скасування рішення суду, що було підставою виникнення права власності у ОСОБА_2 на гараж № 41, загальною площею 78,7 кв.м, що розташований по вул. Гвардійців-Широнінців, 38 у м. Харкові, є підставами для визнання недійсними договору дарування № 917 від 13.04.2017 та договору про поділ майна подружжя № 916 від 13.04.2017.

Згідно з положеннями ст. 83 ЗК України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Отже, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Харкові для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення ОСОБА_1 міської ради.

Згідно з ст.ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з положеннями ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об’єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1), об’єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19.04.2017 року встановлено, що інформація про наявність у ОСОБА_2 дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об’єкту та прийняття його в експлуатацію у встановленому законом порядку відсутня.

Самочинне будівництво, що здійснено з численними порушеннями державних будівельних норм, стандартів та правил посягає на встановлений порядок та основні засади регулювання містобудівної діяльності та забезпечення безпеки сторонніх осіб у процесі використання нерухомого майна за цільовим призначенням.

Суспільна небезпека даних протиправних дій полягає насамперед у порушенні під час проведення будівельних робіт правил пожежної безпеки, санітарного благополуччя населення, державних будівельних норм та стандартів, що може призвести до тяжких та непередбачуваних наслідків у зв’язку з чим можуть виникнути надзвичайні та аварійні ситуації, руйнування несучих конструкцій споруди, призвести до загрози загибелі чи травмування людей.

Частиною першою статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч.4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що нерухоме майно, яке самочинно збудоване на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, за умови, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на вказане нерухоме майно, підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво.

Зазначений правовий висновок міститься в рішенні від 26.10.2011 у справі № 6-22465св11, розглянутої Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з ч.1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Пунктом 18 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК, зокрема, є правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, є підстави вважати, що у діях відповідачів під час укладення оскаржуваних правочинів існували наміри, зокрема, порушити публічний порядок, розпорядившись земельною ділянкою під самочинно збудованим гаражем, яка є власністю ОСОБА_1 міської ради, що є порушенням інтересів територіальної громади міста Харкова.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим позовні вимоги ОСОБА_1 міської ради задовольнити та визнати недійсними договір дарування (серія та номер: 917, виданий 13.04.2017, видавник ОСОБА_4 – приватний нотаріус ОСОБА_1 міського нотаріального округу) та договір про поділ майна подружжя (серія та номер: 916, виданий 13.04.2017, видавник ОСОБА_4 – приватний нотаріус ОСОБА_1 міського нотаріального округу), які укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 92,9 кв.м по вул. Гвардійців-Широнінців, 38 у м. Харкові шляхом знесення самовільно побудованого гаража № 41, площею 78,7 кв.м, з приведенням земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є інвалідом 2-ї групи, тому суд звільняє його від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 міської ради витрати по сплаті судового збору в розмірі 4000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1419 від 8 вересня 2017 р., № 923 від 20 червня 2017 р., № 2024 від 20 листопада 2017 р. (а.с. 9, 10, 49).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 міської ради задовольнити.

Визнати недійсними договір дарування (серія та номер: 917, виданий 13.04.2017, видавник ОСОБА_4 – приватний нотаріус ОСОБА_1 міського нотаріального округу) та договір про поділ майна подружжя (серія та номер: 916, виданий 13.04.2017, видавник ОСОБА_4 – приватний нотаріус ОСОБА_1 міського нотаріального округу), які укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 92,9 кв.м по вул. Гвардійців-Широнінців, 38 у м. Харкові шляхом знесення самовільно побудованого гаража № 41, площею 78,7 кв.м, з приведенням земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження м. Харків, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 міської ради, ідентифікаційний код 04059243, банк платника ГУДКСУ у Харківській області, код банку 851011, витрати по сплаті судового збору в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складений 20 квітня 2018 року.

Суддя Харченко А.М.