Постанова № 73541461, 11.04.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/8345/17 Номер провадження 22-ц/786/908/18Головуючий у 1-й інстанції Троцька А. І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Кривчун Т.О., Кузнєцової О.Ю.

при секрераті: ОСОБА_2

за участі представника позивачів - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засід анні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, третя особа - Житлово-будівельний кооператив "Мрія" про усунення перешкод в користуванні спільним майном.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа - Житлово-будівельний кооператив "Мрія" про усунення перешкод у користуванні спільним майном.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі за даним позовом.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2018 року зазначену позовну заяву – залишено без руху. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_5, ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Не погодившись з даною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_4 оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив скасувати ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2018 року, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали районного суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, 24 жовтня 2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа - Житлово-будівельний кооператив "Мрія" про усунення перешкод у користуванні спільним майном.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі за даним позовом.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 11 січня 2018 року, за наявності до того законних підстав, визначено новий склад суду.

Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_5, ОСОБА_4 залишено без руху, оскільки позивачами не в повному обсязі сплачено кошти за подання позовної заяви немайнового характеру, окрім того, підтвердження зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сплаченого відповідно до квитанції №75717 від 20 жовтня 2017 року в сумі 640 грн. - відсутнє.

Надано позивачам строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати п"яти днів з дня вручення копії ухвали, шляхом надання доказів підтвердження сплати судового збору в сумі 640 грн. окремо кожним з позивачів чи документу, підтверджуючого їх звільнення від сплати судового збору /а.с. 99-100/. На виконання вищевказаної ухвали, 12 лютого 2018 року представником позивачів надано квитанцію №0.0.961226130.1 від 12 лютого 2018 року про сплату ОСОБА_4 судового збору в сумі 320 грн. та квитанцію №0.0.961225783.1 від 12 лютого 2018 року про сплату ОСОБА_5 судового збору в сумі 320 грн. /а.с. 102-104/. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_5, ОСОБА_4 залишено без розгляду /а. с. 105-106/.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, місцевий суд виходив з того, що недоліки, зазначені в ухвалі суду від 12 лютого 2018 року, повністю не усунуто, судовий збір заявниками сплачено не в повному обсязі; доказів сплати судового збору ще по 300 грн. кожним з позивачів до суду не надано, як і доказів ким саме сплачено судовий збір згідно квитанції №75717 від 20 жовтня 2017 року на суму 640 грн. без зазначення прізвища платника.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, звертаючись до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні спільним майном, позивачі надали квитанцію №75717 від 20 жовтня 2017 року про сплату судового збору в сумі 640 грн., підтвердження зара-хування якого до спеціального фонду Державного бюджету України на суду не надійшло. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

За нормами ч. 11 ст. 187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно роз'яснень, наведених в п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року №2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)). Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України. Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення до суду першої інстанції) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Законом України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становиить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За нормами ст. 7 Закону України „Про державний бюджет України на 2017 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року встановлено у розмірі 1600 грн. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених ст. 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру. Таким чином, сума судового збору, що підлягала до сплати при поданні позовної заяви кожним позивачем окремо становила - 640 грн. Разом з тим, позивачами надано квитанції про сплату судового збору лише по 320 грн. кожним /а.с. 102, 103/. Підтвердження про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України сплаченого позивачами у розмірі по 640 грн. - відсутнє.

Відповідно до ч. 13 ст.187 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

За наведених обставин, враховуючи, що позивачами не виконано у повному обсязі вимоги ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2018 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення позовної заяви без розгляду, а отже підстав для скасування оскаржуваної ухвали, постановленої судом першої інстанції з додержанням вимог закону - не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_1 Судді: /підписи/ ОСОБА_7 ОСОБА_8

З оригіналом згідно:

Суддя: Бондаревська С.М.