Ухвала суду № 73541161, 19.04.2018, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 398/3271/16-к

Провадження № 1-кп/541/36/2018

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

вул. Гоголя 133 м. Миргород Миргородський район Полтавська область Україна 37600

У Х В А Л А

19 квітня 2018 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Городіського О.А.

суддів – Андрущенко-Луценко С.В. та Куцин В.М.

за участю секретаря – Ніколаєнко М.В.,

прокурора - Цвігуна І.М., Невмитий О.Ю.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

обвинувачених: ОСОБА_6, ОСОБА_7М, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10

перекладача ОСОБА_11

розглядаючи у судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄДРДР №12015120070003253 від 18.11.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_6, 07.04.1978р.н., у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України; ОСОБА_7, 03.11.1968р.н., у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених; ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України; ОСОБА_8, 10.08.1978р.н., у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України; ОСОБА_9, 31.08.1992р.н., у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України; ОСОБА_10, 06.10.1972р.н., у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України,,

в с т а н о в и в:

У зв’язку із оголошенням перерви в судовому розгляді, суд поставив на обговорення питання про доцільність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених.

Прокурор у виступі вказав на наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливістю переховуватися обвинуваченими від суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, вчиняти інші дії з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

Захисники просили, застосувати більш м’які запобіжні заходи. Свої заперечення вони мотивували тим, що ризики, на які посилається прокурор, не доведені, саме обвинувачення є необґрунтованим, а їх підзахисні мають міцні соціальні зв’язки. До моменту затримання, деякі з обвинувачених мали офіційну роботу та займались підприємницькою діяльністю, кожний з обвинувачених має постійне місце проживання, а тому запобіжний захід у виді домашнього арешту в повній мірі забезпечить виконання обов’язків покладених на них Кримінальним процесуальним кодексом та судом.

Обвинувачені ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у своїх виступах підтримали думку захисників ОСОБА_12 заявили клопотання про зміну їм запобіжного заходу на домашній арешт.

З'ясувавши думку учасників провадження, вивчивши матеріали провадження, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 3 ст. 331 КПК України визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

З обвинувального акту вбачається, що обвинувачені обвинувачуються у вчиненні рядку кримінальних правопорушень, які відповідно до класифікації передбаченої статтею 12 КК України, відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, покарання за які Кримінальним кодексом України передбачено у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років позбавлення волі. Окрім того злочини які інкриміновані обвинуваченим мають підвищену суспільну небезпеку, так як вчинялись із застосування зброї та посягають на здоров'я та життя людей.

Суд при прийнятті рішення бере до уваги висновки Європейського суду з прав людини, згідно з яким суворість передбаченого покарання та наявність судимостей є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, та те що тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Згідно інформації вказаної в обвинувальному акті всі обвинувачені окрім ОСОБА_9 є судимими. В провадженні Апеляційного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 189 КК України. В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебуває кримінальне провадження відносно п'яти обвинувачених серед яких, також є ОСОБА_8, який звинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст.343, ч. 1 ст. 345 КК України та ОСОБА_9 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст.343, ч. 1 ст. 345 КК України.

Оцінивши в сукупності вказані обставини, суд вважає, що обвинувачені можуть переховуватись від суду з метою уникнути постановлення остаточного рішення по справі, а інші більш м’які запобіжні заходи не зможуть бути співмірними з метою усунення даного ризику . В зв’язку із тим, що в ході судового провадження не допитані всі свідки, що вказує на наявність ризику впливу будь-кого з обвинувачених на вказаних осіб, що може істотно вплинути на об’єктивність встановлення обставин судом. Тому суд приходить до переконання про наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи мету застосування запобіжного заходу, яка полягає в забезпеченні виконанні обвинуваченими покладених на них процесуальних обов’язків, встановлення судом існування ризиків, які були підставою для обрання запобіжного заходу обвинуваченим, а також те, що тривалий судовий розгляд справи пов'язаний також із поведінкою обвинувачених, суд приходить до переконання, що застосування більш м’яких запобіжних заходів для виконання завдань кримінального судочинства, визначених ст. 2 КПК України, буде недостатнім. Тому вважає що підстав для зміни обвинуваченим запобіжного заходу на більш м’який немає, отже необхідно продовжити строк дії обраного запобіжного заходу на два місці, відмовивши у клопотаннях про зміну запобіжних заходів з тримання під вартою на домашній арешт. Керуючись ст. 331 КПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні клопотань обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та захисників обвинувачених, адвокатів ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5 про заміну запобіжного заходу обвинуваченим з тримання під вартою на домашній арешт.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_8, 10.08.1978р.н., ОСОБА_9, 31.08.1992р.н., ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 на два місяці з дня постановлення даної ухвали до 18 червня 2018 року включно.

Ухвала набирає законної сили негайно.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий О.А. Городівський

Судді С.В. Андрущенко –Луценко

ОСОБА_15