Вирок № 73540170, 20.04.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/2443/17

провадження № 1-кп/415/130/18

ВИРОК

Іменем України

20 квітня 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Шевченко О.В.

за участю секретарів Бервено Ю.В., Литвиненко Л.О.,

прокурорів Гусака О.О., Пухкало О.О., Полякова Д.В.,

ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду об’єднане кримінальне провадження у відношенні

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, не працюючого, відповідно до ст.89 КК України не судимого, інвалідом не являється, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 та проживаючого за адресою: Луганська область, м Лисичанськ, АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч. 3 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

09 квітня 2017 року, приблизно о 12 годині, обвинувачений ОСОБА_3, керуючись раптово виниклим умислом на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, проходячи біля будинку №44 по вул. Ринковій м. Лисичанська, який належить потерпілому ОСОБА_4, зайшов до подвір’я через пошкоджений паркан та переконавшись у тому, що його ніхто не бачить, через незачинені двері проник до вищевказаного будинку, звідки скоїв крадіжку ванної, виконаної з чавуну, вкритої емаллю білого кольору вартістю 841 гривню 67 копійок, що належить потерпілому ОСОБА_4, чим завдав останньому майнової шкоди на вказану суму.

21 травня 2017 року, приблизно о 21 годині, обвинувачений ОСОБА_3, маючи умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, з мотивів особистої неприязні, яка раптово виникла у ході сварки з потерпілим ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись на кухні квартири АДРЕСА_2, взявши зі стола кухонний ніж, завдав ним двох ударів в область черевної порожнини потерпілого ОСОБА_5, заподіявши останньому, згідно з висновком судово-медичної експертизи №122 від 08 червня 2017 року, тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани живота у ділянці пупка, без ушкодження внутрішніх органів, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя у момент заподіяння та непроникаючої колото-різаної рани зліва, що спричинила короткочасний розлад здоров’я.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч. 3 ст.185 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальних актах, не визнав. Користуючись правом, відповідно до ст. 63 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, від дачі показань відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив, що крадіжку майна потерпілого ОСОБА_4 він не вчиняв, оскільки взагалі не знає де знаходиться вищевказана адреса. Під час досудового розслідування з боку працівників поліції на нього чинився тиск, проте зі скаргами він не звертався до правоохоронних органів. 21.05.2017 під час сварки з потерпілим ОСОБА_5, останній накинувся на нього, почав рвати на ньому одяг і погрожувати фізичною розправою. Хвилюючись за своє життя, він взяв кухонних ніж зі столу та виставив його вперед, щоб налякати ОСОБА_5А, а той сам наштовхнувся на ніж. Потім він був змушений нанести ще удар потерпілому ОСОБА_5 через те, що останній не зупинявся. Після того, він залишився з потерпілим ОСОБА_5 та намагався надати допомогу.

Також обвинувачений ОСОБА_3, відповідаючи на питання суду зазначив, що 21.05.2017 під час конфлікту с потерпілим ОСОБА_5 жодних тілесних ушкоджень він не отримав, не мав можливості вийти з квартири, проте на допомогу нікого не кликав. Окрім того, обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що дійсно колись свідок ОСОБА_6 допомагав йому тягнути ванну, проте він знайшов її на смітнику, а випадку з металевим каркасом столу не було.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3, винність останнього у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні доказами:

- Показами потерпілого ОСОБА_4, який у судовому засіданні пояснив, що він є власником приватного будинку, розташованого по вул. Ринкова, 44 у місті Лисичанську, яким користується переважно влітку. Він не проживає там постійно, оскільки доглядає хвору матір, проте навідуються туди періодично щоб нагодувати собаку. Більшість цінних речей він звідти забрав, однак деякі речі, такі як ванна, ліжка тощо там зберігались. Даний будинок огороджений. Двері зачинялись на врізний замок, ключів, крім нього, від будинку ніхто не мав. Приблизно о 18:00 годині 09 квітня 2017 року він повернувся до свого будинку та виявив, що вхідні двері зламані, немає залізного стола біля гаражу та відсутня ванна, котра знаходилась на вугільній купі, хоча зранку дані речі були на місці. Коли він йшов з будинку, то як завжди зачинив двері на замок. Викрадена ванна представляє для нього цінність, а металевий стіл ні. Зазначав, що дану ванну можна викрасти лише шляхом волочіння, оскільки вона об’ємна та важка, важить близько 50 кг. Спричинена йому майнова шкода не відшкодована. Просив призначити покарання на розсуд суду;

- Показами потерпілого ОСОБА_5, який у судовому засіданні зазначив, що коли він отримав ножові поранення він разом зі своїми знайомими обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_7 знаходились у квартирі у останнього. Вони сиділи на кухні, розпивали спиртні напої, спілкувались. Через деякий час ОСОБА_7 ліг на диван, який знаходився на кухні, а він разом з обвинуваченим ОСОБА_3 продовжили сидіти на кухні та спілкуватися. У подальшому між ними почалась словесна сварка, проте через що, він сказати не може, оскільки був п’яний. У процесі сварки, коли потерпілий встав щоб налити спиртні напої, обвинувачений ОСОБА_3, який знаходився від нього на відстані близько пів метра наніс лезом ножа в область живота два удари, які були нанесені один за другим. Від отриманих ударів він закричав, від чого прокинувся ОСОБА_7, який і припинив конфлікт та побіг викликати швидку. Після цього потерпілий залишився у квартирі разом з обвинуваченим ОСОБА_3 чекати допомогу. Також потерпілий зазначив, що претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_3 не має та просив його суворо не карати;

- Показами свідка ОСОБА_8, який у судовому засіданні пояснив, що працює у компанії ООО «Укрмет». У квітні 2017 року декілька людей, принесли каркас металевого столу, який він прийняв як лом металу. Обвинуваченого разом з ними він не бачив. Потім з’ясувалось, що вищевказаний каркас столу крадений. Подробиць не пам’ятає, оскільки пройшло багато часу;

- Показами свідка ОСОБА_6, який у судовому засіданні вказав, що знає обвинуваченого ОСОБА_3 значний проміжок часу, неприязних відносин між ними не склалося, конфліктів не було. Так, весною 2017 року в післяобідній час, він вийшов з дому та йшов по вулиці у бік ринка міста Лисичанська, де зустрів обвинуваченого, котрий тягнув ванну та попросив допомогти йому донести її на пункт прийому металобрухту. Він погодився, проте до пункту прийому металобрухту вони її не дотягнули, оскільки продали по дорозі якомусь водію, що зупинився на старій радянській автівці. Ванна була білою, емальованою старою, зі слідами іржі. Обвинувачений ОСОБА_3 у розмові сказав, що якийсь знайомий віддав йому дану ванну, однак хто саме та чому не уточнював. Гроші з продажу ванної вони витратили на алкогольні напої, котрі розпили разом. Скільки їм дали грошей за ванну він не пам’ятає. Також свідок зазначив, що напередодні допомагав обвинуваченому ОСОБА_3 тягнути каркас металевого столу вагою близько 20 кг, який вони здали як лом металу;

- Показами свідка ОСОБА_7, який у судовому засіданні пояснив, що у травні 2017 року, коли ОСОБА_5 отримав ножові поранення, він у вечорі разом зі своїми знайомими обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_5 знаходився вдома. Вони сиділи на кухні, розпивали спиртні напої, спілкувались. Від випитого алкоголю він сп’янів та ліг на дивані, який знаходився на кухні. У цей час нікого крім них трьох у квартирі не було і ніхто не приходив. Тілесних ушкоджень у потерпілого на час коли він ліг спати не було. Обвинувачений ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_5 продовжили спілкуватись на кухні. Він лежав до них спиною та не бачив, що саме відбувалось на кухні. Через деякий час він почув, що обвинувачений ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_5 почали словесно сваритися. Він піднявся з дивану та побачив, що вони стоять обличчям друг до друга на відстані близько пів метра, але не більше метра. Він почув від потерпілого ОСОБА_9 слова «вальнув», що зі слів свідка означає «підрізали», і почав втрачати свідомість. Після чого він наказав ОСОБА_10 щоб той нікуди не тікав та побіг до свого сусіда ОСОБА_11 просити викликати швидку. У подальшому потерпілого ОСОБА_9 забрали до лікарні, а його з обвинуваченим ОСОБА_3 до поліції;

- Показами свідка ОСОБА_12, яка у судовому засіданні пояснила, що коли вона була у свого знайомого ОСОБА_11, то до них прийшов ОСОБА_7, який мешкає у сусідньому під’їзді. Останній попросив викликати швидку допомогу його знайомому ОСОБА_5. Після цього ОСОБА_11 почав викликати допомогу та вони пішли до квартири ОСОБА_7. Зайшовши до неї, вона побачила, як на кухні сидять обвинувачений ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_5 і спілкуються, при цьому крім них нікого у квартирі не було. Обвинувачений ОСОБА_3 замазував щось потерпілому ОСОБА_5 на животі, однак що саме вона не бачила;

- Показами свідка ОСОБА_13, який у судовому засіданні пояснив, що він є завідуючим судово-медичної експертизи та надав висновок №122 у відношенні ОСОБА_5 Відповідаючи на питання суду зазначив, що тілесні ушкодження, встановлені у потерпілого ОСОБА_5, не потребували значної сили для їх утворення. Тілесні ушкодження, встановлені у потерпілого ОСОБА_5, могли утворитися, як при обставинах вказаних підозрюваним ОСОБА_3, під час слідчого експерименту з його участю, так і при обставинах вказаних потерпілим ОСОБА_5, вказаних ним при проведенні слідчого експерименту з його участю. Відповідно до діючого законодавства України, ушкодження потерпілого ОСОБА_5 відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя. Якщо не надати медичну допомогу, дані ушкодження призвели б до загибелі потерпілого.

Крім вищевикладеного, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.121, ч. 3 ст.185 КК України, викладених у даному вироку, підтверджується наступними дослідженими та перевіреними у судовому засіданні доказами, сприйнятими безпосередньо судом під час судового розгляду:

Із протоколу огляду місця події від 21.05.2017, вбачається, що при проведенні за адресою: АДРЕСА_3, було виявлено та вилучено: ніж довжиною 25 см, руків’я чорного кольору, ніж довжиною 20,5 см, руків’я з прозорого матеріалу з візерунком у вигляді квітів всередині, майка червоно-білого кольору з надписом по центру «Heatbasketball» та плямами речовини бурого кольору, труси різнокольорові з плямами речовини бурого кольору;

Із протоколу огляду місця події від 22.05.2017, проведеного на четвертому поверсі лікарні ЦМЛ імені Титова міста Лисичанська, було виявлено та вилучено речі у яких знаходився потерпілій ОСОБА_5 після того, як його доставили до реанімаційного відділення: куртку чорного кольору, футболку чорного кольору з білими вставками на рукавах, штани чорного кольору з сірими вставками по бокам, шорти бежевого кольору, труси чорного кольору, дві пари шкарпеток білого і чорного кольору, тапки чорного кольору;

Із протоколу слідчого експерименту від 24 травня 2017 року за участю підозрюваного ОСОБА_3, вбачається, що останній показав, що у ході словесного конфлікту між ним та ОСОБА_9, коли потерпілий почав підходити до нього, то він взяв зі стола ніж, направив його в бік потерпілого і останній на нього наштовхнувся, після чого коли потерпілий від отриманої рани повернувся до нього боком, він наніс другий удар у бік ОСОБА_9, в який саме він не пам’ятає, однак визнав що другий удар був нанесений ним. Слідчий експеримент проводився за участю захисника та понятих, а відповідний протокол не містить будь-яких зауважень чи доповнень та підписаний всіма учасниками;

Із протоколу слідчого експерименту від 06 червня 2017 року за участю потерпілого ОСОБА_5, вбачається, що під час словесної сварки між ним та обвинуваченим, він підійшов до обвинуваченого, який також в цей час встав, після чого у ході сварки повернувся до нього спиною, а коли знову повернувся обличчям, ОСОБА_3 наніс удар ножем йому в область живота, в центральну частину. Фізичної сили він до ОСОБА_3 не застосовував;

Із висновку судово-медичної експертизи №122, вбачається, що при зверненні у хірургічне відділення ЦМЛ м. Лисичанська 21.05.17 у гр. ОСОБА_5 виявлено одну колото-різану рану живота в ділянці пупка, а другу на бічній поверхні живота зліва. Після обстеження та оперативного лікування встановлено заключний клінічний діагноз: «Колото-різане поранення живота проникаюче в черевну порожнину, без пошкодження внутрішніх органів. Непроникаюче колото-різане поранення бічної стінки живота зліва. Алкогольне сп'яніння». При експертизі потерпілого 08.06.2017 виявлено ушиті рани та пост операційну по серединній лінії живота. Непроникаюча колото-різана рана живота зліва відноситься до легкого тілесного ушкодження, заподіявшого короткочасний розлад здоров’я. Проникаюча колото-різана рана живота в ділянці пупка без ушкодження внутрішніх органів - відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя. Зазначені тілесні ушкодження утворилися незадовго до звертання у лікарню, можливо в час та за обставин, вказаних в постанові. Судово-медичних даних про спричинення ушкоджень в різний проміжок часу не мається. Встановити послідовність нанесення ушкоджень не можливо. Утворилися ушкодження від взаємодії з твердим предметом (предметами), маючим колото-різані властивості, можливо ножем або предметом подібним на нього. Ушкодження у потерпілого виникли від прямої дії предмета (предметів) не відобразивши свої індивідуальні особливості. Тілесні ушкодження, встановлені у потерпілого ОСОБА_5, не потребували значної сили для їх утворення і могли утворитися, як при обставинах, вказаних підозрюваним ОСОБА_3, під час слідчого експерименту з його участю, так і при обставинах,вказаних потерпілим ОСОБА_5, вказаних ним при проведені слідчого експерименту з його участю;

Із протоколу пред’явлення речей для впізнання від 23.06.2017, вбачається, що з чотирьох ножів наданих для впізнання, потерпілий ОСОБА_9 вказав на ніж під номером 1 як той, яким йому було нанесено тілесні ушкодження. Вказаний ніж він впізнав оскільки сам колись приніс його у квартиру до ОСОБА_7;

Із протоколу огляду місця події від 09.04.2017 за адресою: м. Лисичанськ, вул.Ринкова, 44, вбачається, що оглянуто дачний будинок потерпілого ОСОБА_4 та встановлено відсутність чавунної ванної, що йому належала;

Із протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.04.2017, вбачається, що свідок ОСОБА_14 за рисами обличчя (широкий рот, високий лоб, борода) та кольором волосся впізнав ОСОБА_3 як особу, яка на початку квітня 2017 року несла чавунну ванну разом з іншим чоловіком на перехресті вулиць Ринкова та Канатна міста Лисичанська;

Із протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.04.2017, вбачається, що свідок ОСОБА_14 за рисами обличчя (худорляве), розрізом очей, формою носа (великий і з горбинкою) впізнав ОСОБА_6 як особу, яка на початку квітня 2017 року несла чавунну ванну разом з іншим чоловіком на перехресті вулиць Ринкова та Канатна міста Лисичанська;

Із висновку судово-товарознавчої експертизи №19/113/9-3/340е від 27.04.2017, вбачається, що ринкова вартість ванної, виконаної з чавуну, вкритої емаллю білого кольору, придбана у 80-х роках, на момент вчинення кримінального правопорушення становить 841 гривню 67 копійок.

Суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні відмовився від дачі показань, що, з одного боку, є формою реалізації права на захист, прямо передбаченого ст. 63 Конституції України та ст. 42 КПК України, з іншого боку, свідчить про небажання обвинуваченого, який вважає себе невинним, встановити дійсні обставини зазначеної кримінальної справи, оскільки його показання могли б мати важливе значення для кримінального провадження та встановлення істини у ньому.

Невизнання провини обвинуваченим є формою реалізації його права на захист, проте суд розцінює таку позицію обвинуваченого критично як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, оскільки його провина у вчиненні інкримінованих злочинів підтверджується сукупністю досліджених судом доказів у їх взаємозв’язку один з одним.

Щодо посилання обвинуваченого ОСОБА_3 на ті обставини, що працівниками поліції на нього здійснювався фізичний та психологічний тиск під час досудового розслідування кримінального провадження, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та того, що потерпілий ОСОБА_5 сам наштовхнувся на ніж і його дії були спровоковані діями потерпілого у ході самооборони, суд зазначає, що ці твердження обвинуваченого не знайшли підтвердження у судовому засіданні і вважає, що дані покази повністю спростовуються вищенаведеними доказами, містять значні суперечності з даними слідчого експерименту проведеного за участю підозрюваного, і є позицією сторони захисту та спрямовані на уникнення відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення.

На підставі викладеного, суд, вислухавши відповіді на питання обвинуваченого ОСОБА_3П, допитавши у судовому засіданні потерпілих та свідків, покази яких були стабільними, послідовними, та, відповідно, не викликають сумнівів, окрім того, дослідивши, перевіривши та оголосивши у судовому засіданні докази, сприйняті безпосередньо судом під час судового розгляду, приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням до житла доведена, а дії обвинуваченого вірно і обґрунтовано органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст.185 КК України.

Також суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто в умисному тілесному ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння доведена, а дії обвинуваченого вірно і обґрунтовано органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст.121 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який не має постійного місця проживання, не працює, у побуті характеризуються посередньо, відповідно до ст.89 КК України не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває;

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

У якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд приймає надання медичної та іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину.

У якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого та його репутацію, який не працює, вчинив злочини, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, з урахуванням думки потерпілих, щодо призначення покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе лише із застосуванням покарання, пов’язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, у межах строку передбаченого санкціями ч.1 ст.121, ч. 3 ст.185 КК України.

Крім того, у зв’язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_3 скоїв більше одного злочину, при призначенні останньому покарання, суд вважає за необхідне застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, відповідно до вимог ч.1 ст.70 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, за сукупністю злочинів.

Запобіжний захід, обраний відповідно до ухвали слідчого судді від 24 травня 2017 року - у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно залишити без змін. Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3, відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22 травня 2017 року, необхідно обчислювати з 22 травня 2017 року, оскільки, строк тримання під вартою, згідно до ч.2 ст.197 КПК України, обчислюється – з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого – з моменту затримання.

Щодо порядку зарахування обвинуваченому ОСОБА_3 попереднього ув’язнення у строк призначеного покарання суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права, тому суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції в усіх необхідних випадках застосовувати її як акт прямої дії.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 17-рп/2010 від 29 червня 2010 року зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3).

Згідно з ч. 1 ст. 3 КПК України, законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

У силу ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії у часі.

Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року, зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. У строк попереднього ув’язнення включається, зокрема, строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження.

Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення» № 2046-VIII від 18 травня 2017 року, який набув чинності 21 червня 2017 року, ч. 5 ст. 72 КК України викладено у такий редакції: «попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Таким чином, у випадку, коли станом на 20 червня 2017 року особа мала право на застосування до неї положень, передбачених ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року, відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України відсутні підстави для застосування відносно неї положень Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення» № 2046-VIII від 18 травня 2017 року, яким погіршуватиметься становище цієї особи.

Зазначений висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах міститься у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 440/853/17 (провадження № 51-22км17), тому суд враховує його під час розгляду зазначеного кримінального провадження, відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України.

Отже, виходячи з наведених положень закону, для недопущення погіршення становища обвинуваченого, суд вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк його попереднього ув’язнення з 22 травня 2017 року (дня його затримання) по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, оскільки на день вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою діяла ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015.

Вирішуючи питання про заявлений прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а саме ОСОБА_5, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України, цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як вбачається з цивільного позову, прокурор Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова, просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 витрати на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення,а саме ОСОБА_5 у розмірі 1618 гривень 20 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні заявлений цивільний позов прокурора визнав частково.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає вимоги прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова про стягнення матеріальної шкоди, викладені у позовній заяві, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, повністю доведена у судовому засіданні, а сума коштів, витрачених на лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення частково підтверджена показами свідків у судовому засіданні, довідками про надходження на лікування та розрахунком вартості лікування, доданими до матеріалів кримінального провадження. Так, згідно з довідки лікаря ОСОБА_15, о 22 годині 21.05.2017 у хірургічне відділення ЦМЛ імені Титова, поступив потерпілий ОСОБА_9. Згідно показів свідка ОСОБА_16, допитаної у судовому засіданні, у історії хвороби потерпілого ОСОБА_9 зазначено, що у хірургічному відділенні ЦМЛ ім. Титова міста Лисичанська він перебував з 21.05.2017 по 26.05.2017. Згідно показів свідка ОСОБА_17, допитаної у судовому засіданні, вартість одного дня лікування у хірургічному відділенні ЦМЛ імені Титова у травні 2017 року становила 269 гривень 70 копійок. Також свідок зазначила, що витрати за день надходження та день виписки розраховуються як за один день лікування.

Таким чином позов прокурора у сумі 1618 гривень 20 копійок підлягає частковому задоволенню у розмірі 1350 гривен 50 копійок, з огляду на те, що потерпілий ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні у ЦМЛ ім. Титова міста Лисичанська у період з 21.05.2017 по 26.05.2017, а не з 20.05.2017 по 26.05.2017, як зазначено у довідці про розрахунок вартості лікування, і на його утримання витрачено 1350 гривен 50 копійок, з розрахунку 269 гривень 70 копійок за одно койко-місце на стаціонарному лікуванні у ЦМЛ ім. Титова міста Лисичанська у травні 2017 року.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілими не пред’явлений, що не позбавляє права останніх, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати на залучення експертів, у зв'язку з проведенням у рамках даного кримінального провадження товарознавчої експертизи №19/113/9-3/340е від 27.04.2017, вартістю 692 (шістсот дев’яносто дві) гривні 09 (дев’ять) копійок - підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 у дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст.100 КПК України, речові докази:

- ніж довжиною 25 см, руків’я чорного кольору,

- ніж довжиною 20,5 см, руків’я з прозорого матеріалу з візерунком у вигляді квітів всередині,

- майка червоно-білого кольору з надписом по центру «Heat basketball» та плямами речовини бурого кольору,

- труси різнокольорові з плямами речовини бурого кольору,

- куртка чорного кольору,

- футболка чорного кольору з білими вставками на рукавах,

- штани чорного кольору з сірими вставками по бокам,

- шорти бежевого кольору,

- труси чорного кольору,

- дві пари шкарпеток білого і чорного кольору,

- тапки чорного кольору,

- чотири паперових конверти,

які передані на відповідальне зберігання до камери схову Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - підлягають знищенню.

Керуючись ст.ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.121, ч. 3 ст.185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст. 121КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років;

- за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту затримання - з 22 травня 2017 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015), зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 за даним вироком покарання строк попереднього ув’язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, з моменту затримання - з 22 травня 2017 року по день набрання вироком законної сили включно.

Цивільний позов прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова про стягнення коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а саме ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова (Банк ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, розрахунковий рахунок 31410544700051, іден.код 37800278), суму витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, а саме ОСОБА_5 у розмірі 1350 (одна тисяча триста п’ятдесят) гривень 50 (п’ятдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави, процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи №19/113/9-3/340е від 27.04.2017, у розмірі 692 (шістсот дев’яносто дві) гривні 09 (дев’ять) копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази:

- ніж довжиною 25 см, руків’я чорного кольору,

- ніж довжиною 20,5 см, руків’я з прозорого матеріалу з візерунком у вигляді квітів всередині,

- майка червоно-білого кольору з надписом по центру «Heat basketball» та плямами речовини бурого кольору,

- труси різнокольорові з плямами речовини бурого кольору,

- куртка чорного кольору,

- футболка чорного кольору з білими вставками на рукавах,

- штани чорного кольору з сірими вставками по бокам,

- шорти бежевого кольору,

- труси чорного кольору,

- дві пари шкарпеток білого і чорного кольору,

- тапки чорного кольору,

- чотири паперових конверти,

які передані на відповідальне зберігання до камери схову Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - знищити.

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: О.В. Шевченко