Вирок № 73540136, 19.04.2018, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/1098/17

Провадження № 1-кп/419/42/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді - Мартинюка В.Б.,

за участю: секретаря – Московченко О.В.,

прокурора – Кузнецової А.О.,

захисника – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Новоайдар Луганської області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 22017130000000036 від 10.03.2017 року в порядку спеціального судового провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, одруженої, маючої на утриманні неповнолітню доньку – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимої, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням т.зв. Центральної виборчої комісії ЛНР №4 «Про затвердження Положення про проведення референдуму про признання ОСОБА_3 про державну самостійність Луганської Народної Республіки» від 7 травня 2014 року, громадянку ОСОБА_2 уповноважено щодо організації та проведення референдуму про признання ОСОБА_3 про державну самостійність Луганської Народної Республіки на території Новоайдарського району Луганської області.

На початку травня 2014 року ОСОБА_2, перебуваючи в смт. Новоайдар Луганської області, маючи злочинний намір на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вступила в злочинну змову із невстановленими на даний час особами та вчинила дії, спрямовані на організацію та проведення 11.05.2014 року на території Новоайдарського району Луганської області так званого «Референдуму щодо підтримки акту про державну самостійність «луганської народної республіки».

11 травня 2014 року ОСОБА_2, разом із іншими невстановленими особами, організувала на другому поверсі будівлі за адресою: смт. Новоайдар. вул. Айдарська, 2, так званий «штаб виборчої комісії проведення референдуму». У вказаному приміщенні ОСОБА_2 організувала видачу бюлетенів та печаток, відбір заяв на участь у виборчих комісіях, оформлення інших документів для проведення референдуму.

У той же день, з метою інформаційної підтримки проведення референдуму, знаходячись за адресою: смт. Новоайдар. вул. Центральна, 8 у фойє першого поверху Будинку культури, де було організовано дільницю з проведення референдуму, ОСОБА_2 дала інтерв'ю російському телеканалу «НТВ», яке було розміщено у вільному доступі в мережі «Інтернет».

Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 110 КК України, тобто як вчинення умисних дій, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачена ОСОБА_2, будучи у встановленому кримінальним процесуальним кодексом України порядку повідомленою про те, що відносно неї розпочато кримінальне провадження, повідомлено її про підозру, та спрямовано до суду обвинувальний акт, у судові засідання не з'явилась.

Винуватість ОСОБА_2 доведена зібраними доказами відповідно до вимог ст. ст. 352, 353 КПК України та дослідженими в судовому засіданні протоколами слідчих дій та долученими до матеріалів кримінального провадження документами, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення факту і обставин кримінального провадження, що відповідає вимогам ст. 358 КПК України.

Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4, надала показання про те що 11.05.2014 року у смт. Новоайдар проходив референдум. Вона була головою комісії під час проведення даного референдуму. На цю посаду її призначила ОСОБА_2 та видала печатку. Даний референдум проходив в будинку культури смт Новоайдар. Їй відомо, що ОСОБА_2 давала інтерв’ю журналістам якогось телеканалу з приводу референдуму Приблизно о 10 год. 30 хв. вони припинили роботу так як їй подзвонила ОСОБА_2 та сказала, що в селище заїхали танки ЗСУ та сказала йти з документами до військомату. Після цього вони пішли до ОСОБА_2 додому на вул. Центральну навпроти школи. Через деякий час вони повернулись назад та продовжили роботу. В обов’язки ОСОБА_4 входило ставити печатки на бюлетенях. Голоси вона не рахувала, ніяких протоколів не вела та не підписувала. Після закінчення голосування вона з членами комісії передали печатку та скриньки у військомат. Прізвищ членів комісії вона не знає. Вона нічого не організовувала це робили незнайомі їй люди. Бюлетені їй видала ОСОБА_5, яка також обіцяла за дану роботу грошову винагороду, однак нічого не заплатила. На наступний після референдуму день, їй подзвонила ОСОБА_2 та повідомила, що бюлетені вона відвезла до Луганська. Пізніше зв’язку з нею не було.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6, надала показання, про те що масових заходів та агітації з приводу проведення референдуму вона не помічала. Вона вважає даний референдум незаконним. На час його проведення вона обіймала посаду заступника голови Новоайдарської РДА. 11.05.2014 року вона перевіряла як відбувається цей референдум. Вона знала ОСОБА_2 ще з часу її роботи в РЕМ, однак тоді ОСОБА_6 її не бачила та підтвердити участь у референдумі не може. Однак, вона була свідком розмови, яка відбулась 09.05.2014 року між Бабенко тодішнім головою районної ради та ОСОБА_2 і іншими особами, про наміри провести референдум 11 травня 2014 року. Вони це обговорювали, однак про що саме була розмова їй не відомо. В будинку культури, в той час коли вона туди заходила, було кілька жінок та один чоловік біля урн, дані люди їй не знайомі. Після обіду в селище увійшли танки ЗСУ та референдум закінчився. Урни зберігались в сільських радах і могли бути використані під час референдуму. ОСОБА_2 була серед людей, які займалися проведенням референдуму, однак її роль ОСОБА_6 не відомо.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7, надала показання,про те що ОСОБА_2 вона раніше не знала. Прізвище її дізналась під час досудового розслідування. Про референдум дізналась 10.05.2014 року коли її знайома ОСОБА_8 запропонувала їй заробити грошей під час його проведення, при цьому сума не обговорювалась. Для цього вона надала копію паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_2 11.05.2014 року зранку у будинку культури смт. Новоайдар ОСОБА_2 провела короткий інструктаж, розповіла що їй потрібно робити. З присутніх ОСОБА_7 знала тільки ОСОБА_9, ОСОБА_8 і ОСОБА_4 Списків виборців у них не було, вона записувала дані учасників та видавала бюлетені. Урна була одна. На бюлетенях була печатка, однак хто її ставив вона не знає Близько 11 год. робота комісії перервалась через те, що в смт. Новоайдар увійшла техніка ЗСУ тому вона з ОСОБА_8 пішли до себе додому. Пізніше їй подзвонила ОСОБА_2 і запросила продовжити роботу. Тому вона повернулася. У вечері їй хтось сказав, що вона більше не потрібна, а голоси вони порахують самі. Їй відомо, що ОСОБА_2 давала інтерв’ю, оскільки вона бачила його відеозапис. Роль ОСОБА_2 в проведенні референдуму їй не відома, на думку свідка, ОСОБА_2 не розуміла того, що референдум є незаконним.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10, надав показання, про те що ОСОБА_2 його зведена сестра. Йому відомо, що вона приймала участь у проведенні референдуму, але лише з розмов. На наступний день після референдуму вона виїхала нібито в РФ, однак стверджувати цього він не може. Участі у референдумі він не приймав. Останній раз він бачив ОСОБА_2 5 чи 6 травня 2014 року. Йому було відомо, що референдум проводився у будинку культури і ще він бачив якусь палатку, однак туди він не заходив. ОСОБА_2 з сім’єю жила окремо від нього. З того часу вони стосунків не підтримують.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11, надала показання, про те що приблизно 6-7 травня 2014 року їй подзвонили знайомі та запропонували прийняти участь у референдумі. Вона погодилась та приїхала для цього у смт. Новоайдар в приміщення військомату, де написала заяву. Вона організовувала референдум в с. Вовкодаєве, а саме мала знайти приміщення та контролювати процес проведення референдуму. Бюлетені та урни для голосування вона отримала 11.05.2014 року близько 04 год. в с. Олександрівка у незнайомих осіб. За цю роботу їй обіцяли заплатити гроші, але скільки саме не обговорювалось. З ОСОБА_2 вона спілкувалась на другому поверсі військомату в смт. Новоайдар, остання розповіла свідку, що виконує приблизно таку ж функцію тільки в більшому масштабі. Про те, що буде проводитись референдум свідок поширювала інформацію шляхом розклеювання листівок, які їй дала інша жінка, яка була разом з ОСОБА_2

11.05.2014 року ОСОБА_2 кілька разів дзвонила їй та цікавилась як проходить референдум, а близько 11 год. подзвонила та сказала свідку збиратись і їхати в смт. Новоайдар, тому, що їдуть танки ЗСУ. Приїхавши в смт. Новоайдар вона прийшла в будівлю військомату, де на другому поверсі, передала бюлетені ОСОБА_2, остання подякувала їй за роботу та повідомила, що вони їдуть в Луганськ. Разом з нею над проведенням референдуму в с. Вовкодаєве працювали Хілевич, Борсук і Дерев’янко. Як приміщення для проведення референдуму вона без відома керівництва використовувала своє місце роботи.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9, надав показання, про те що він приймав участь у референдумі 11.05.2014 року. Його роль у проведенні даного референдуму полягала в тому, що він допомагав збирати урни, виконував іншу фізичну роботу. Прийняти участь у референдумі йому запропонувала його матір, яка йому повідомила куди потрібно підійти. Приблизно о 8 год. 11.05.2014 року він підійшов у будинок культури смт Новоайдар, де мав проходити референдум, на той час там вже були присутні якісь жінки та один хлопець. Столи на той час вже були розставлені. З присутніх він знав лише ОСОБА_12 Пізніше, вже під час проведення досудового розслідування, він впізнав ОСОБА_2 Під час проведення референдуму він її бачив, коли до них приїхали представники ЗМІ ОСОБА_2 давала їм інтерв’ю, саме тоді він дізнався, що вона голова комісії. Пізніше, часу він точно не пам’ятає, хтось зайшов до них в приміщення та сказав, що під’їжджають танки, тому вони пішли до військомату, однак люди, які хотіли проголосувати через деякий час повернули їх назад. Після закінчення голосування, приблизно о 18 год. 30 хв. – 19 год. він заніс якісь документи до військомату і віддав їх якимось незнайомим йому людям, один з яких був у військовій формі, озброєний автоматом, а частина інших були у камуфльованій формі. Під час проведення референдуму ОСОБА_2 була присутня в будинку культури, однак вона постійно переміщалась і тому, що саме вона робила йому не відомо.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12, надала показання, про те що приймала участь у референдумі 11.05.2014 року, була членом комісії. ЇЇ запросила для участі у даному референдумі ОСОБА_13. Референдум проходив у будинку культури смт. Новоайдар. За день до проведення референдуму вона приходила у військомат. Там було багато знайомих осіб, проходила якась нарада чи збори, які проводила жінка яка представилась ОСОБА_2, вона відповідала на запитання присутніх. Пізніше, під час досудового слідства вона впізнала її як ОСОБА_2

В день референдуму вона прийшла приблизно одночасно з ОСОБА_9 Приблизно о 11 год. хтось сказав, що потрібно покинути приміщення. Тому вона пішла додому, а інші учасники проведення референдуму пішли у військомат. Через деякий час їх робота відновилась. Після закінчення голосування, точного часу вона не пам’ятає вона з іншими членами комісії віднесли бюлетені до військомату. Там була ОСОБА_2, а також кілька озброєних, чимось схожим на автомати, людей. Хто був головою їхньої комісії вона точно не знає але їй здається що це були або ОСОБА_7 або ОСОБА_9 ОСОБА_14 керувала всім процесом проведення референдуму.

Крім цього, вина ОСОБА_2 доводиться дослідженими в судовому засіданні протоколами слідчих дій та долученими до матеріалів кримінального провадження документами, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення факту і обставин кримінального провадження:

-витягом з кримінального провадження № 22017130000000036 яким підтверджується факт внесення відомостей до ЄРДР 10.03.2017 року за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України. (а.с. 1);

-постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 10.03.2017 року, відповідно до якої виділено з матеріалів кримінального провадження № 12014130500000301 від 15.07.2014 року матеріали щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України (а.с. 2-3);

-копією рапорта працівника міліції від 15.07.2014 року відповідно до якого він доповідає про те, що в ході проведення заходів по встановленню осіб причетних до проведення ЛНР на території Новоайдарського району встановлено, що штаб з проведення референдуму в каб № 24 за адресою: смт Новоайдар, вул. Тельмана, 2 очолювала ОСОБА_2, 10.02.1975 р.н, прож. ІНФОРМАЦІЯ_5 (Центральна), 22. (а.с. 18);

-копією рішення № 4 т.зв. центральної виборчої комісії ЛНР про затвердження положення про проведення референдуму про визнання акта про державну самостійність ЛНР від 07.05.2014 року відповідно до якого покладено повноваження по організації і проведення референдуму про державну самостійність ЛНР на території Новоайдарського району Луганської області на ОСОБА_2 (а.с. 24);

-копією листа ОСОБА_2 до секретаря Дмитрівської сільської ради від 10.05.2014 року відповідно до якого ОСОБА_2 зазначає себе як уповноважену по організації і проведенню референдуму про державну самостійність ЛНР на території Новоайдарського району Луганської області та звертається з проханням про надання приміщення для проведення референдуму (а.с. 25);

-копією протоколу огляду від 15.08.2015 року яким було зафіксовано відомості з відеоматеріалів з інтернет - ресурсів, що стосувалися підготовки та проведення незаконного референдуму 11.05.2014 року,а саме:

На інтернет – ресурсі «YouTube» за посиланням https:www.youtube.com.watch?v=-4PzcHXFibk розміщено відеозапис під назвою "Новопсков 4.05.2014. Митинг-шествие в піддержку проведения референдума о федерализации Украины.» На даному відеозаписі з 01 хв. 00 сек. по 01 хв. 20 сек. знаходиться інтерв’ю з головою виборчої комісії Новоайдарського району Луганської області (згідно запису відображеного у відео файлі) ОСОБА_2 щодо кількості та переміщення техніки ЗСУ (а.с. 48-49, 53).

- копією протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.02.2017 року проведеного з участю ОСОБА_12 під час якого вона впізнала особу зображену під № 3 як ОСОБА_2 з якою вона вперше познайомилась під час проведення референдуму 11.05.2014 року (а.с. 110-111);

-копією довідки до протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.02.2017 року проведеного з участю ОСОБА_12 відповідно до якої на фотознімку № 3 зображена ОСОБА_2 (а.с. 112);

-копією протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.02.2017 року проведеного з участю ОСОБА_7 під час якого вона впізнала особу зображену під № 3 як ОСОБА_2 з якою вона вперше познайомилась під час проведення референдуму 11.05.2014 року (а.с. 116-117);

-копією довідки до протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.02.2017 року проведеного з участю ОСОБА_7 відповідно до якої на фотознімку № 3 зображена ОСОБА_2 (а.с. 118);

-копією протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.02.2017 року проведеного з участю ОСОБА_4 під час якого вона впізнала особу зображену під № 3 як ОСОБА_2 (а.с. 123-124);

-копією довідки до протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.02.2017 року проведеного з участю ОСОБА_4 відповідно до якої на фотознімку № 3 зображена ОСОБА_2 (а.с. 125);

-копією протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.02.2017 року проведеного з участю ОСОБА_6 під час якого вона впізнала особу зображену під № 3 як ОСОБА_2 (а.с. 130-131);

-копією довідки до протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.02.2017 року проведеного з участю ОСОБА_6 відповідно до якої на фотознімку № 3 зображена ОСОБА_2 (а.с. 132);

- копією протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.03.2017 року проведеного з участю ОСОБА_15 під час якого він впізнав особу зображену під № 3 як ОСОБА_2 (а.с. 137-138);

- копією протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.02.2017 року проведеного з участю ОСОБА_11 під час якого вона впізнала особу зображену під № 3 як ОСОБА_2, яку бачила в травні 2014 року в приміщенні Новоайдарського військомату напередодні проведення т.зв. референдуму (а.с. 144-145);

- копією довідки до протоколу пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.02.2017 року проведеного з участю ОСОБА_11 відповідно до якої на фотознімку № 1 зображена ОСОБА_2 (а.с. 146);

Суд вважає, що показання свідків, а також інші письмові докази, які досліджені під час здійснення спеціального судового провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, є достовірними, належними та допустимими, оскільки не суперечать матеріалам справи, та узгоджуються як між собою, так і з письмовими, і іншими доказами у кримінальному провадженні, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Суд не погоджується із твердженнями захисника обвинуваченої – адвоката ОСОБА_1, щодо того, що вина його підзахисної не доведена належними та допустимими доказами, оскільки суд не може брати до уваги інформацію отриману з копій документів, свідки не могли чітко вказати роль ОСОБА_2 у проведенні незаконного референдуму, відео могло бути вибірковим, крім того зазначав, про вибірковість правосуддя, оскільки свідки також вчиняли незаконні дії, однак не були притягнуті до відповідальності, оскільки дослідженими вище доказами, поза розумним сумнівом було встановлено, що саме ОСОБА_2 була однією з ключових осіб з питань організації та проведення незаконного референдуму 11.05.2014 року на території Новоайдарського району, що підтвердили у своїх показах свідки ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_16 ОСОБА_11 При цьому відсутність деталізації у показах свідків пояснюється тривалим проміжком часу між даною подією та допитом у суді. Також покази свідків підтверджуються і дослідженими судом документами в тому числі і інтерв’ю ОСОБА_2, що не дає суду підстав в них сумніватися.

Посилання захисника на неможливість дослідження в якості доказів копій документів не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки прокурором в межах його повноважень винесено постанову про виділення матеріалів досудового розслідування від 10.03.2017 року, відповідно до якої виділено з матеріалів кримінального провадження № 12014130500000301 від 15.07.2014 року матеріали відносно ОСОБА_2, дані копії документів містять в собі фактичні обставини справи, що підлягають встановленню, а тому судом не вбачається підстав для визнання даних документів недопустимими доказами.

Щодо тверджень захисника з приводу вибірковості правосуддя, то судом не з’ясовувалась у свідків інформація про їх притягнення до кримінальної відповідальності за участь у проведенні незаконного референдуму 11.05.2014 року, а тому це твердження є не обґрунтованим.

Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_7, яка зазначила, що на її думку ОСОБА_2 не розуміла незаконності референдуму, оскільки в судовому засіданні було з’ясовано, що при в’їзді в смт. Новоайдар техніки ЗСУ робота з проведення т. зв. референдуму припинилась, а безпосередньо після його проведення ОСОБА_2 поспішно покинула смт Новоайдар, що на думку суду повністю спростовує припущення свідка.

Аналізуючи зібрані по кримінальному провадженню та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає вину обвинуваченої ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України доведеною.

Здійснюючи вказані дії, ОСОБА_2 розуміла їх суспільну небезпечність, усвідомлювала можливість настання суспільно-небезпечних наслідків від вказаних дій та бажала їх настання, тобто діяла з прямим умислом.

Умисні дії обвинуваченої ОСОБА_2 підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 110 КК України, як умисні дії, вчинені з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.

Кримінальне провадження розглядалось в порядку спеціального судового провадження, згідно вимог ст. 323 КПК України, тому, відповідно до вимог закону, обвинувачена ОСОБА_2 сповіщалась про день і час розгляду кримінального провадження у встановлений КПК України спосіб, її захист здійснювався адвокатом, як під час досудового розслідування так і у суді, що свідчить про те, що права обвинуваченої в ході досудового слідства, а також під час судового розгляду не були порушені.

При цьому судом встановлено, що розглянуте кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченої.

Суд, при призначенні ОСОБА_2 покарання, враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Вчинене обвинуваченою кримінальне правопорушення відповідно до приписів ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких.

Обвинувачена не судима, має на утриманні неповнолітню доньку, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, скарг на неї від сусідів не надходило.

Обставин, що пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуюче викладене, тяжкість скоєного кримінального правопорушення, суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення маючого на меті зміну меж території та державного кордону України, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченої, особу обвинуваченої, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченої, попередження з її боку вчинення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання, їй слід призначити покарання, у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 110 КК України, без призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, оскільки інформація щодо наявного майна у обвинуваченої на праві приватної власності органом досудового розслідування не виявлена, арешт не накладався. З урахуванням вказаних обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України не вбачається.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.

Цивільний позов під час досудового розслідування та до початку судового розгляду не пред'являвся.

Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 370, ч. 2 ст. 373 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з дати її затримання та початку реального виконання покарання у виді позбавлення волі.

Виконання вироку в частині затримання ОСОБА_2 і етапування її для відбування покарання у виді позбавлення волі доручити ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.

На вирок може бути подана апеляція в Апеляційний суд Луганської області через Новоайдарський районний суд Луганської області протягом 30 діб від дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.

Головуючий суддя: В. Б. Мартинюк