Рішення № 73539143, 19.04.2018, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/201/18

Провадження № 2/375/179/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2018 Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Литвина О.В.,

при секретарі - Юрченко Л.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 Миколаїани, ОСОБА_3 до ОСОБА_4

про визнання особи такою, що втратила право на житло та зняття її з реєстраційного обліку -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись, що кожен із них є співвласником квартири АДРЕСА_1. В квартирі окрім них є зареєстрованим відповідач – ОСОБА_4. Разом з тим, з 2010 року відповідач у квартирі не проживає, а тому просять визнати останнього таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Сторони, будучи належним чином повідомленими, в судове засідання не з'явилися, натомість надіслали до суду заяви, якими позивачі позов підтримують, а відповідач позов визнав та простять справу розглядати у їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України у випадку визнання позову відповідачем за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення в порядку, встановленому ст.ст. 206, 207 ЦПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши отримані у справі письмові докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № 124 від 04.09.2000, відповідач ОСОБА_4 та позивачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 є власниками квартири АДРЕСА_2. 26.01.2013 відповідач ОСОБА_4 подарував своєму синові ОСОБА_1 1/2 частину спірної квартири.

У вказаній квартирі є зареєстрованим, але з 2010 року не проживає відповідач у справі ОСОБА_4, який участі в її утриманні не приймає. Перешкод у користуванні кварторою позивачі відповідачу не чинять. Він має постійне місце проживання за іншою адресою: АДРЕСА_3.

Викладене підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, якими є:

?Копія паспортів на ім'я позивачів та картки платників податків (а.с. 6-9, 11-12);

?Копія рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 28.01.2015 про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 Миколаїаною та ОСОБА_7 (а.с. 10);

?Копія витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання позивача ОСОБА_3 (а.с. 13);

?Копія свідоцтва про зміну імені позивача ОСОБА_5 (а.с. 14);

?Копія свідоцтва про шлюб, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 15)

?Свідоцтво про право власності на житло № 124 від 04.09.2000 (а.с. 16);

?Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4 (а.с. 17-18);

?Договір дарування 1/4 частини квартири від 26.01.2013, посвідчений приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим № 49 (а.с. 19);

?Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 20);

?Довідка (виписка із домової книги про склад сімії та прописку), видана виконавчим комітетом Рокитнянської селищної ради № 3110 від 07.02.2018 (а.с. 21);

? Акт обстеження умов проживання гр. ОСОБА_1 від 08.02.2018 (а.с. 22);

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у 15 та 16 статтях ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу, в тім, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов»язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду спору по суті.

Судом встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами спору, мають регулюватися положеннями ст.ст. 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст.159, 156 ЖК Української РСР.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім’ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім’ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім’ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім’ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім’ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-709цс16.

Оцінючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з огляду на викладені правові підстави суд приходить до висновку про доведеність обставин позову та про задоволення вимоги позивачів про визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою № 27 будинку № 6 по вул. Ентузіастів в смт. Рокитне Київської області.

Окрім того, з огляду на обставини справи, що викладені в позові і які визнав відповідач, визнання ним позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, а тому судом приймається і позов таким чином підлягає задоволенню.

Згідно положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України про судовий збір.

Оскільки відповідачем позов визнано під час підготовчого судового засідання до початку розгляду справи по суті, позивачу ОСОБА_1 необхідно повернути з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 352.40 грн.

Окрім того, відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України інша частина сплаченого судового збору в сумі 352.40 грн. підлягає стягненю на його користь з відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 150, 156 ЖК Української РСР, ст.ст. 15, 16, 383, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 81, 89, 133, 141, 263- 265, 280-287 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2, поштовий індекс: 09600, РНОКПП: НОМЕР_1, ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої та проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_4, поштовий індекс: 09600, РНОКПП: НОМЕР_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованої та проживаючої в ІНФОРМАЦІЯ_4, поштовий індекс: 09600, РНОКПП: НОМЕР_3 до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, поштовий індекс: 09600, фактично проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_7, поштовий індекс: 09600, про визнання особи такою, що втратила право на житло та зняття її з реєстраційного обліку задовольнити.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, таким, що втратив право користування квартирою № 27 будинку № 6 по вул. Ентузіастів в смт. Рокитне Київської області.

Стягнути ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесених судових витрат 352.40 грн..

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Рокитнянському районі Київської області, код ЄДРПОУ 37800105, що розташоване за адресою: Київська обл., смт.Рокитне, вул. Першотравнева, 4, повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, код платника податків НОМЕР_1, з державного бюджету 50% відсотків судового збору, що становить 352.40 грн., сплаченого ним відповідно до квитанції № 20 від 15.02.2018, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Литвин

Рішення набрало законної сили «_____»___20___