Постанова № 73539056, 19.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/13480/15-ц Головуючий у І інстанції Подрєзова Г. О.Провадження № 22-ц/780/1549/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 19.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2018 року апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Приходька К.П., Савченка С.І.,

за участю секретаря - Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 21 листопада 2008 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 6 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач дала згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складають між нею і банком договір. Відповідно до Умов і правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У порушення умов договору ОСОБА_2 свої зобов’язання щодо своєчасного внесення платежів за договором не виконала, внаслідок чого станом на 30 червня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 22 397 грн. 61 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 8 821 грн. 60 коп., заборгованості за процентами у розмірі 10 921 грн. 36 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 1 350 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 250 грн., штрафу (процентна складова) у розмірі 1 054 грн. 65 коп. З наведених підстав позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у вказаному вище розмірі.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2015 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 21 листопада 2008 року у розмірі 22 397 грн. 61 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 8 821 грн. 60 коп., заборгованості за процентами у розмірі 10 921 грн. 36 коп., заборгованості за пенею у розмірі 1 350 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 250 грн., штрафу (процентна складова) у розмірі 1 054 грн. 65 коп., а також судові витрати у розмірі 243 грн. 60 коп.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідач періодично погашала кредит, а тому вважає, що заборгованість за кредитом у сумі 8 821 грн. 60 коп. є завищеною. Зазначає, що ПАТ КБ «Приватбанк» у позові стверджує про отримання відповідачем кредиту у розмірі 6 000 грн., однак доказів зміни кредитного ліміту позивачем не надано. Вказує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить всіх платежів, які були здійснені відповідачем на погашення кредиту та має неточності і помилки, а тому вважає, що він не є належним доказом заборгованості. Також зазначає, що суд не застосував спеціальний строк позовної давності, встановлений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, до позовних вимог про стягнення пені, яка нарахована позивачем за сім років.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

У ч.3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій і вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону заочне рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що 21 листопада 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, однак відповідач у порушення умов договору свої зобов’язання щодо своєчасного внесення платежів не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 22 397 грн. 61 коп., яка підлягає стягненню з неї на користь банку.

Однак з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 листопада 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 6 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.8).

Із наданої банком довідки вбачається, що на виконання умов договору відповідачу банком були надані такі картки: 21 листопада 2008 року картка №5577212900999650, термін дії якої встановлено - грудень 2011 року; 05 січня 2012 року картка №5211537303536564 року, термін дії якої встановлено – листопад 2015 року; 05 грудня 2012 року картка №5457082390306111, термін дії якої встановлено – грудень 2016 року (а.с.116).

Факт користування ОСОБА_2 вказаними картками та використання кредитних коштів, наданих банком, підтверджується випискою по рахунку (а.с.100-114).

З довідки банку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_2, вбачається, що 22 лютого 2014 року відповідачу було збільшено кредитний ліміт до 6000 грн. (а.с.115).

На обґрунтування вимог позову ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що у порушення умов договору відповідач свої зобов’язання щодо своєчасного внесення платежів за договором не виконала, внаслідок чого станом на 30 червня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 22 397 грн. 61 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 8 821 грн. 60 коп., заборгованості за процентами у розмірі 10 921 грн. 36 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 1 350 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 250 грн., штрафу (процентна складова) у розмірі 1 054 грн. 65 коп.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

На підтвердження укладення кредитного договору з відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» надало анкету-заяву позичальника від 21 листопада 2008 року (а.с.8), Умови і правила надання банківських послуг, які не містять підпису ОСОБА_2 (а.с.9-14), ксерокопію паспорта на ім`я ОСОБА_2 (а.с.15).

Як вбачається з анкети-заяви від 21 листопада 2008 року, в ній містяться лише персональні дані відповідача, дата та її підпис. При цьому, у вказаній анкеті-заяві відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: процентна ставка, строк дії кредитної картки, цільове призначення кредиту, обов’язковість яких передбачено Умовами і правилами надання банківських послуг.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено укладення з відповідачем 21 листопада 2008 року договору про надання банківських послуг, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. Тому відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України анкета-заява не є належним доказом, який підтверджував би факт укладення між сторонами кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення.

Колегія суддів вважає, що в анкеті-заяві від 21 листопада 2008 року відповідач лише виявила бажання оформити на своє ім’я кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та погодила, що ця заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася і погоджується з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.

Натомість зазначені Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. При цьому позивачем на надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брала вона на себе зобов’язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов’язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14 грудня 2014 року (справа №6-2462цс16), від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем доведено виникнення у відповідача зобов’язань за кредитним договором на умовах, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що ОСОБА_2 періодично частково погашала заборгованість за кредитним договором, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, в якому враховані всі проведені відповідачем платежі за весь час користування коштами. Вказаний розрахунок заборгованості підписаний представником банку та скріплений печаткою банку (а.с.5-7).

Відповідач не надала суду належних та допустимих доказів того, що вона здійснювала інші платежі на погашення кредиту, які не зазначені позивачем у вказаному вище розрахунку заборгованості та не спростувала вказаний розрахунок заборгованості.

За таких обставин доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що наданий позивачем розрахунок не є належним доказом заборгованості, оскільки він не містить всіх платежів, які були здійснені відповідачем на погашення кредиту та має неточності і помилки, є безпідставними.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості видно, що розмір заборгованості відповідача по тілу кредиту становить 8 821 грн. 60 коп., яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Оскільки ОСОБА_2 у період з 21 листопада 2008 року по 30 червня 2015 року фактично користувалася наданими ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитними коштами у розмірі 8 821 грн. 60 коп., а умовами договору не встановлено розмір процентів за користування ними, то їх розмір підлягає визначенню на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до положень ст.1048 ЦК України, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року № 6-1412цс16.

Розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за процентами на рівні облікової ставки Національного банку України за користування кредитними коштами у період з 21 листопада 2008 року по 30 червня 2015 року здійснюється за формулою:

[ Сума боргу] х [ Ставка (%)] /100% / 365 днів х[ Кількість днів ] =[ Сума]

[8 821] х [12] /100% / 365 днів х[ 206 (з 21.11.2008 по 14.06.2009)] =[597,41]

[8 821] х [11] /100% / 365 днів х[ 58 (з 15.06.2009 по 11.08.2009)] =[154,19]

[8 821 ] х [10,25] /100% / 365 днів х [300 (з 12.08.2009 по 07.06.2010)] =[743,14]

[8 821] х [9,5] /100% / 365 днів х[30( з 08.06.2010 по 07.07.2010)] =[68,88]

[8 821] х [8,5] /100% / 365 днів х[33 (з 08.07.2010 по 09.08.2010)] =[67,79]

[8 821] х [7,75] /100% / 365 днів х[226 (з 10.08.2010 по 22.03.2012)] =[422,13]

[8 821] х [7,5] /100% / 365 днів х[444 (з 23.03.2012 по 09.06.2013)] =[804,77]

[8 821] х [7] /100% / 365 днів х[64 (з 10.06.2013 по 12.08.2013)] =[108,27]

[8 821] х [6,5] /100% / 365 днів х[ 245 (з 13.08.2013 по 14.04.2014)] =[384,86]

[8 821] х [9,5] /100% / 365 днів х[93 (з 15.04.2014 по 16.07.2014)] =[213,52]

[8 821] х [12,5] /100% / 365 днів х[119 (з 17.07.2014 по 12.11.2014)] =[359,49]

[8 821] х [14] /100% / 365 днів х[ 85 (з 13.11.2014 по 05.02.2015)] =[287,59]

[8 821] х [19,5] /100% / 365 днів х[26 (з 06.02.2015 по 03.03.2015)] =[122,53]

[8 821] х [30] /100% / 365 днів х[119 (з 04.03.2015 по 30.06.2015)] =[862,77]

Таким чином, розмір заборгованості ОСОБА_2 за процентами за користування кредитними коштами становить 5 197 грн. 31 коп.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 21 листопада 2008 року у розмірі 14 018 грн. 91 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 8 821 грн. 60 коп. та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 5 197 грн. 31 коп.

В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню за їх безпідставністю.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.213, 214 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, на наведене вище уваги не звернув, не застосував норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, щодо законності й обґрунтованості, оскільки при його ухваленні судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» з наведених вище підстав.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

ПАТ КБ «ПриватБанк» при подачі позову сплатило судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і частково задовольняє позов ПАТ КБ «ПриватБанк», то понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 152 грн. 47 коп.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2015 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 21 листопада 2008 року у розмірі 14 018 грн. 91 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 8 821 грн. 60 коп. та заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 5 197 грн. 31 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 152 грн. 47 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді