Рішення № 73538565, 11.04.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13306/17

Провадження № 2/369/204/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

11.04.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Ковальчук Л.М.,

при секретарі Котенко О.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором про надання юридичних послуг від 02 жовтня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року позивач ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором про надання юридичних послуг від 02 жовтня 2014 року, посилаючись на те, що 02 жовтня 2014 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір про надання юридичних послуг.

Предметом договору є надання юридично-консультативних послуг щодо адміністративного та (або) судового оскарження припинення виплати пенсії замовника УПФУ Києво-Святошинського району м. Києва.

Послуги згідно п. 2 договору здійснюються шляхом складання відповідної скарги до УПФУ Київської області, а в разі необхідності і відповідного адміністративного позову, апеляційної скарги та (або) касаційної скарги, необхідних процесуальних документів, представництва інтересів у суді.

03 жовтня 2014 року ОСОБА_3 видав на представлення його інтересів нотаріально посвідчену довіреність від 01 жовтня 2014 року.

28 листопада 2014 року до Подільського районного суду м. Києва був направлений позов про визнання недійсним та скасування рішення про припинення виплати пенсії від 10 липня 2012 року та рішення від 10 листопада 2014 року про відмову в задоволенні скарги, зобов’язання прийняти рішення про поновлення виплати пенсії.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 21 травня 2015 року позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 189785 від 10 липня 2012 року Управління пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про зупинення виплати пільгової пенсії ОСОБА_3, визнання протиправним та скасування рішення від 10 листопада 2014 року у вигляді витягу із протоколу № 6 засідання комісії з питань розгляду скарг громадян на рішення органів Фонду області Головного управління пенсійного фонду України у Київській області, зобов’язано Управління пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області поновити виплату пенсії ОСОБА_3 на пільгових умовах за списком № 2 з 10 листопада 2014 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 липня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Подільського районного суду м. Києва від 21 травня 2015 року змінено, виклавши четвертий абзац резолютивної частини у наступній редакції «Зобов’язати управління пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області поновити виплату пенсії ОСОБА_3 на пільгових умовах за списком № 2 з 28 травня 2014 року».

Як зазначив позивач у позовній заяві ОСОБА_3 повинен був сплатити суму коштів у розмірі 5 000 грн. згідно п. 5.1.3 договору не пізніше 19 липня 2015 року.

З липня 2015 року виникло прострочення боржника за зобов’язанням згідно п. 5.1.3 договору.

На час звернення з позовом до суду грошове зобов’язання ОСОБА_3 не виконав, з 20 липня 2015 року по 24 листопада 2017 року строк прострочення виконання зобов’язання становить 896 днів.

Розрахунок 3 % річних за формулою 5000*3*896:365:100=368,21 грн., сума інфляційних витрат складає 5000*1,276-5000=1380 грн..

Розрахунок пені за період 01 грудня 2016 року по 30 листопада 2017 року складає 365*(5000*3%)=54750 грн..

Загальна сума заборгованості складає 61498,21 де 5000 – сума боргу, 1380 грн. – сума інфляційних витрат, 368,21 – проценти, 54750 грн. – сума пені.

Враховуючи викладене, позивач ФОП ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_3 суму боргу у загальному розмірі 61498,21 грн. відповідно до договору про надання юридичних послуг від 02 жовтня 2014 року та понесені судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача ФОП ОСОБА_2 позов підтримала та просила його задовольнити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Оскільки представник позивача ФОП ОСОБА_2 не заперечувала проти заочного розгляду справи, а відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, суд вважав можливим провести заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши думку представника позивача, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2013 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір про надання юридичних послуг.

Відповідно до умов п. 4.1 договору замовник зобов’язаний сплатити виконавцю винагороду (гонорар) в розмірі і строки, передбаченими цим договором.

Згідно умов п. п. 5.1.1, 5.1.2 договору замовник сплачує на користь виконавця попередню оплату в розмірі 5000 грн. (без ПДВ); у випадку представництва інтересів замовника працівниками виконавця в суді та інших державних органів замовника сплачує на користь виконавця оплату в розмірі 400 грн. (без ПДВ) не пізніше 3 днів до дня вчинення представницької дії.

Згідно умов п. 9 договору замовник в разі не сплати (не своєчасної оплати) коштів, передбачених п. 5.1.3 цього договору сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 3 % за кожен день прострочення від загальної суми боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Подільського районного суду м. Києва від 21 травня 2015 року позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області, третя особа Публічне акціонерне товариство «Українське спеціалізоване будівельно-монтажне підприємство «Укрспецбудмонтаж» про визнання недійсними рішення та зобов’язання перерахувати пенсію задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 189785 від 10 липня 2012 року Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про зупинення виплати пільгової пенсії ОСОБА_3 Визнано протиправним та скасовано рішення від 10 листопада 2014 року у вигляді витягу із протоколу № 6 засідання комісії з питань розгляду скарг громадян на рішення органів Фонду області Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області поновити виплату пенсії ОСОБА_3 на пільгових умовах за списком № 2 з 10 листопада 2014 року. У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року постанову Подільського районного суду міста Києва від 21 травня 2015 року змінено, виклавши четвертий абзац резолютивної частини у наступній редакції: «Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області поновити виплату пенсії ОСОБА_3 на пільгових умовах за списком № 2 з 28 травня 2014 року». В іншій частині постанову Подільського районного суду міста Києва від 21 травня 2015 року залишено без змін.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_3 повинен був сплатити ФОП ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 5 000 грн. згідно п. 5.1.3 договору не пізніше 19 липня 2015 року, однак дана вимога ним виконана не була.

На час звернення з позовом до суду грошове зобов’язання ОСОБА_3 не виконав, з 20 липня 2015 року по 24 листопада 2017 року строк прострочення виконання зобов’язання становить 896 днів.

До позовної заяви позивачем наданий розрахунок 3 % річних за формулою 5000*3*896:365:100=368,21 грн., сума інфляційних витрат складає 5000*1,276-5000=1380 грн..

Розрахунок пені за період 01 грудня 2016 року по 30 листопада 2017 року складає 365*(5000*3%) = 54750 грн..

Загальна сума заборгованості складає 61498,21 грн., де 5000 грн. – сума боргу, 1380 грн. – сума інфляційних витрат, 368,21 грн. – проценти, 54750 грн. – сума пені.

Згідно вимог ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши письмові матеріали справи та вислухавши думку учасників процесу, суд дійшов висновку, що позовна заява ФОП ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором про надання юридичних послуг від 02 жовтня 2014 року не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено суду та не надано належних доказів, які б підтвердили порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_3.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем було надано докази лише того, що між позивачем ФОП ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був укладений Договір про надання юридичних послуг від 02 жовтня 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов Договору про надання юридичних послуг від 02 жовтня 2014 року позивачем ФОП ОСОБА_2 до матеріалів справи було надано лише копію постанови Подільського районного суду м. Києва від 21 травня 2015 року, копію постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року та копію адміністративного позову ОСОБА_3.

Однак в обґрунтування позовних вимог позивачем не надано акт виконаних ним робіт по договору від 02 жовтня 2014 року з детальним розрахунком робіт, які були виконані.

Оцінюючи в сукупності зібрані в справі докази, суд дійшов висновку, що позивачем відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України не надано суду доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 3, 15, 14, 526, 610 ЦК України, ст. ст. 4, 81, 259, 264, 265, 266, 268 ЦПК України, п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідних положень» Цивільного процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором про надання юридичних послуг від 02 жовтня 2014 року відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного заочного рішення суду.

Суддя Ковальчук Л.М.

Повне рішення складено 20 квітня 2018 року