Постанова № 73538182, 30.03.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/1716/17

Провадження № 3-в/359/20/2018

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2018 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Київської митниці ДФС, про порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України, відносно громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, начальника відділу претензійно-позовної роботи Вінницької міської ради, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт громадянина України № FE778577, виданий 26.07.2016 року, орган, що видав: 0502, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1,

в с т а н о в и в :

05.05.2017 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області було винесено постанову, якою громадянина України ОСОБА_1, визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 471 Митного кодексу України та застосовано стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів, що становить 1700 грн. 00 коп. з поверненням вилученої валюти.

Апеляційним судом Київської області від 01 червня 2017 року, апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України Київської митниці ДФС залишено без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2017 року без змін, виключивши зі змісту постанови, висновок суду першої інстанції про те, що правопорушення вчинено з необережності.

21.03.2018 року представник Київської митниці ДФС за довіреністю ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про роз’яснення постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі №359/1716/17 про порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України, а саме у частині повернення коштів: «Вилучену згідно протоколу про порушення митних правил № 0052125120103/17 року від 29.01.2017 року валюту в розмірі 2030 (дві тисячі тридцять) євро та 3500 (три тисячі п’ятсот) гривень повернути громадянину України ОСОБА_1О.».

В обґрунтування заяви вказує, що Листом від 06.02.2018 року ОСОБА_1 повідомив митницю, що він готовий прибути за грошовими коштами лише в разі відсутності вимоги їх письмового декларування. Однак, така позиція ОСОБА_1 не узгоджується та суперечить Митному кодексу України та Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.05.2008 №148 (із змінами). Твердження ОСОБА_1 щодо тривалого невиконання зобов’язання з повернення вилучених грошових коштів за судовим рішенням, що тягне за собою правові наслідки є безпідставним та необґрунтованим, оскільки з моменту змін у законодавстві України (з 19.12.2017) по сьогоднішній день, ОСОБА_3 не заявляється до Київської митниці ДФС з метою отримання вилучених грошових коштів незважаючи на зазначені вище обставини та численні повідомлення митницею щодо готовності повернути йому грошові кошти.

В судовому засіданні представник митниці заяву про роз’яснення постанови суду підтримав, та просив зазначити про необхідність письмового декларування при поверненні вилученої валюти ОСОБА_1 При цьому, представник зазначив про наявність спорів з приводу безпосереднього виконання судового рішення в інших судах адміністративної юрисдикції.

ОСОБА_1 проти задоволення заяви заперечив, та просив у її задоволенні відмовити, зважаючи на відсутність підстав для повторного роз’яснення рішення суду.

Заслухавши думку сторін, ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання.

Пунктом 2) ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що постанова у справах про адміністративні правопорушення є виконавчим документом який підлягає виконанню в примусовому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"

Положеннями ч. 1, 2ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення відповідного рішення. У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення його змісту.

Системне тлумачення положень вказаної статті дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз’яснено державному чи приватному виконавця або стороні виконавчого провадження у разі, якщо без такого роз’яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Однак суд звертає увагу, що зі змісту даної статті випливає можливість звернення державного чи приватного виконавця або сторони виконавчого провадження з поданням про роз’яснення рішення суду в разі його незрозумілості, а в даному випадку постанова суду є законною, стягнення призначено в межах санкції статті, та є зрозумілою для її виконання, оскільки на час розгляду справи заяви про роз’яснення постанови суду від державного виконавця чи стороною виконавчого провадження до Бориспільського міськрайонного суду Київської області не надходило.

Крім того, відповідно до постанови суду від 18.08.2017 року судом надавалось роз’яснення щодо виконання постанови суду, та визначено, що остання підлягає виконанню в порядку, визначеному МК України.

З цього приводу, ОСОБА_1 оскаржується бездіяльність посадових осіб митниці щодо порядку виконання постанови суду, і з цього приводу ухвалені судові рішення що набрали законної сили.

Таким чином, у суду відсутні повноваження щодо додаткового роз’яснення вищевказаної постанови, зважаючи на наявність адміністративних справ та відповідних судових рішень, що набрали законної сили.

Тому суд приходить до висновку, що постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.05.2017 року відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та є зрозумілою для її виконання.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне, відмовити у задоволенні заяви представника Київської митниці ДФС за довіреністю ОСОБА_2 про надання роз’яснення постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі №359/1716/17 про порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України, а саме у частині повернення коштів: «Вилучену згідно протоколу про порушення митних правил № 0052125120103/17 року від 29.01.2017 року валюту в розмірі 2030 (дві тисячі тридцять) євро та 3500 (три тисячі п’ятсот) гривень повернути громадянину України ОСОБА_1О.».

Керуючись ст.ст. 283, 298, 304 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні заяви представника Київської митниці ДФС за довіреністю ОСОБА_2 про надання роз’яснення постанови Бориспільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №359/1716/17 про порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України, а саме у частині повернення коштів: «Вилучену згідно протоколу про порушення митних правил № 0052125120103/17 року від 29.01.2017 року валюту в розмірі 2030 (дві тисячі тридцять) євро та 3500 (три тисячі п’ятсот) гривень повернути громадянину України ОСОБА_1О.» - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя С.М. Вознюк