Рішення № 73538002, 17.04.2018, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1891/14-ц

Провадження № 2/352/20/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.

з участю секретарів Пилипів М.В., Кукули О.С., Гундич Г.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про витребування майна з незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в :

Позивачка у серпні 2014 р. звернулася в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_8 про визнання права власності на нерухоме майно та витребування його з чужого незаконного володіння, у якому просила витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 та визнати за нею право власності на нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок загальною площею 47,7 кв.м житловою площею 23,3 кв.м, огорожу 11,9 кв.м та земельну ділянку площею 0,0156 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером НОМЕР_1.

Ухвалою суду від 04.09.2014 р. проведено заміну первісного відповідача належним відповідачем, яким є ОСОБА_4

Ухвалами суду від 05.02.2016 р. та від 12.04.2016 р. до участі у справі залучено ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 17.05.2016 р. провадження у даній справі було зупинено до вирішення Тисменицьким районним судом заяви ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Тисменицького районного суду від 18.07.2013 р. про визнання недійсними прилюдних торгів.

Вказана ухвала про зупинення провадження скасована ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 29.08.2016 р.

Ухвалою суду від 09.06.2017 р. витребувано з ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» належно засвідчені копії інвентаризаційних справ на будинковолодіння №№ 38, 38а, 38б по вул. Довбуша в с. Чукалівка Тисменицького району Івано-Франківської області, які долучені до матеріалів справи.

Заявлені вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що згідно договору дарування від 01.03.2008 р. вона володіла будинковолодінням АДРЕСА_1. Для обслуговування вказаного будинковолодіння та ведення ОСГ їй передано у власність земельну ділянку площею 0,3168 га за цією ж адресою, що підтверджується державним актом на право власності на землю від 29.11.2002 р. Дане майно протиправно вибуло з її власності, поділене набувачами на окремі частини з присвоєнням окремих адрес. Зокрема, частину майна, а саме житловий будинок по вул. Довбуша, 38б та присадибну земельну ділянку за цією адресою незаконно набув у власність відповідач ОСОБА_4 Спірне майно перебувало в іпотеці ПАТ «Державний ощадний банк України» по зобов'язаннях, які випливали з кредитного договору, укладеного між банком та ОСОБА_6 У зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за кредитним договором банк ініціював дострокове стягнення заборгованості за цим договором шляхом стягнення боргу з позивачки як поручителя. У процесі виконання рішення Тисменицького районного суду від 29.09.2011 р. про стягнення з позивачки заборгованості за кредитним договором спірне майно було арештоване і передане на примусову реалізацію. 15.05.2012 р. проведені прилюдні торги з примусової реалізації належних позивачці будинковолодіння і земельної ділянки АДРЕСА_1 в с. Чукалівка Тисменицького району, а також незавершеного будівництва будівель туалету, котельні та складу по АДРЕСА_1, переможцем торгів стала ОСОБА_7 Рішенням Тисменицького районного суду від 18.07.2013 р. вказані прилюдні торги визнано недійсними. На підставі акту про проведені прилюдні торги ОСОБА_7 оформила за собою право власності на спірні будинковолодіння і земельну ділянку. 09.07.2012 р. остання звернулась у Чукалівську сільську раду із заявою про виділення з будинковолодіння АДРЕСА_1 окремого житлового будинку. Рішенням виконкому Чукалівської сільської ради від 10.07.2012 р. з будинковолодіння № АДРЕСА_1 залишено житловий будинок А загальною площею 107,7 кв.м, сарай Б, огорожу N1, про що внесені зміни до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Крім того, на підставі заяви ОСОБА_7 від 25.06.2012 р. присадибна земельна ділянка по АДРЕСА_1 розділена на дві окремі земельні ділянки, а саме: земельну ділянку площею 0,0156 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером НОМЕР_1 та земельну ділянку площею 0,0182 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером НОМЕР_2, про що свідчать два державні акти від 04.07.2012 р. ОСОБА_7 20.07.2012 р. відчужила ОСОБА_5 за договорами дарування житловий будинок АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку А, сараю Б, огорожі N1, та вказані дві присадибні земельні ділянки площею 0,0156 га та 0,0182 га. У подальшому ОСОБА_5 здійснила поділ отриманого у дар житлового будинку АДРЕСА_1 на два окремих будинки, а саме: АДРЕСА_1 загальною площею 59,4 кв.м та АДРЕСА_1 загальною площею 47,7 кв.м, про що видані відповідні свідоцтва про право власності. 31.07.2013 р. ОСОБА_5 відчужила відповідачу ОСОБА_4 за договорами дарування спірний житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 47,7 кв.м житловою площею 23,3 кв.м і огорожу 11,9 кв.м та спірну земельну ділянку площею 0,0156 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1. Незаконність вибуття з власності позивачки спірних житлового будинку і земельної ділянки встановлена рішенням Тисменицького районного суду від 18.07.2013 р., згідно якого майно вибуло з володіння власника поза його волею, тому всі наступні набувачі не мають законних прав на спірне майно. У силу вимог ст.ст. 387, 388 ЦК України позивачка вправі витребувати своє майно у незаконного володільця, яким є відповідач ОСОБА_4

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у поданій суду заяві позов визнав повністю, не заперечував щодо його задоволення, просив справу розглянути у відсутності сторони відповідача.

Представник третьої особи ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що станом на даний час порушення права позивачки, за захистом якого остання звернулась до суду, відсутнє, оскільки за позивачкою зареєстроване право власності на спірне майно, яке вона просить витребувати; вказане майно перебуває у фактичному володінні позивачки, що не заперечується стороною позивача. Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Витребування майна, яке не лише відсутнє у відповідача, але фактично знаходиться у позивача, є неможливим. Вказана обставина є підставою для відмови у заявленому позивачкою віндикаційному позові. При цьому визнання відповідачем позову не є безумовною підставою для задоволення позову, оскільки відсутні законні підстави для задоволення позову. Фактична відсутність у відповідача спірного майна, наявність реєстрації права власності на спірне майно за позивачкою та фактичне перебування майна у володінні останньої виключає наявність законних підстав для ухвалення судом рішення про задоволення позову. Наявність судового рішення про визнання недійсними прилюдних торгів не є безумовною підставою для повернення майна у власність його попереднього власника. Просив у позові відмовити.

Треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином, не повідомили суд про причини неявки, не надали письмових пояснень щодо позову.

Вислухавши представника позивача, представника третьої особи, показання свідка, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_3 згідно нотаріально посвідченого договору дарування від 01.03.2008 р. (т.3, а.с.47) отримала у власність від своєї матері ОСОБА_9 домоволодіння АДРЕСА_1, яке складалося з цегляного житлового будинку А загальною площею 107,6 кв.м житловою площею 62 кв.м, цегляної літньої кухні Б площею 29,2 кв.м, цегляного сараю В площею 16,6 кв.м, металевого колодязя N1, огорожі з дерева N2 площею 60 кв.м, огорожі зі штахетника N3 площею 9,6 кв.м. Право власності позивачки зареєстроване 04.03.2008 р., що підтверджується відповідним витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т.3, а.с.48).

Згідно державного акту на право приватної власності на землю від 29.11.2002 р. позивачці передано у власність для обслуговування вказаного домоволодіння та ведення ОСГ земельну ділянку загальною площею 0,3168 га за цією ж адресою (т.3, а.с.132).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Чукалівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 27.05.2011 р. (т.3, а.с.77) за заявою позивачки реконструйовану літню кухню переведено в житловий будинок, якому присвоєно поштову адресу вул. Довбуша, 38а.

15.05.2012 р. Івано-Франківською філією ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» проведені прилюдні торги з примусової реалізації належного позивачці домоволодіння та земельної ділянки, які були предметом іпотеки. Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18.07.2013 р., яке набрало законної сили згідно ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13.09.2013 р., визнано недійсними вказані прилюдні торги щодо примусової реалізації домоволодіння та земельної ділянки АДРЕСА_1 в с. Чукалівка Тисменицького району Івано-Франківської області, а також незавершеного будівництва будівель туалету, котельні та складу по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.25-38).

З копії свідоцтва № 991 від 22.05.2012 р. про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого державним нотаріусом Тисменицької районної державної нотаріальної ОСОБА_10, та копії витягу про державну реєстрацію прав від 29.05.2012 р. вбачається, що право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, що складається з цегляного житлового будинку А загальною площею 107,6 кв.м житловою площею 62 кв.м, літньої кухні Б, сараю В, криниці N1, огорож N2, N3, розташованих на приватизованій земельній ділянці, які належали ОСОБА_3, набула ОСОБА_7 (т.3, а.с.180-181).

На підставі заяви ОСОБА_7 від 25.06.2012 р. присадибна земельна ділянка по АДРЕСА_1 розділена на дві окремі земельні ділянки, а саме: земельну ділянку площею 0,0156 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером НОМЕР_1 та земельну ділянку площею 0,0182 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером НОМЕР_2, про що свідчать два державні акти від 06.07.2012 р. (т.3, а.с.145-146).

Рішенням виконкому Чукалівської сільської ради від 10.07.2012 року на підставі заяви ОСОБА_7 проведено поділ домоволодіння АДРЕСА_1, виділено зі складу домоволодіння житловий будинок Б (реконструйована літня кухня), якому присвоєно адресу 38а, залишено в складі домоволодіння АДРЕСА_1 житловий будинок А (т.3, а.с.187).

ОСОБА_7 12.07.2012 р. отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Чукалівською сільською радою, на домоволодіння АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку А загальною площею 107,1 кв.м житловою площею 62,7 кв.м, сараю Б площею 9,4 кв.м, огорожі N1 площею 26,5 кв.м (т.3, а.с.192); право власності зареєстровано 12.07.2012 р. (т.3, а.с.193).

Вказане домоволодіння АДРЕСА_1 та земельні ділянки площею 0,0156 га з кадастровим номером НОМЕР_1 і площею 0,0182 га з кадастровим номером НОМЕР_2, на яких знаходиться будинковолодіння, ОСОБА_7 20.07.2012 р. подарувала ОСОБА_5 згідно нотаріально посвідчених договорів дарування (т.1, а.с.43, 45).

У подальшому ОСОБА_5 на підставі висновку Івано-Франківського ОБТІ від 22.07.2013 р. щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна здійснила поділ отриманого у дар домоволодіння АДРЕСА_1 на два окремих будинки, а саме: АДРЕСА_1 загальною площею 59,4 кв.м та АДРЕСА_1 загальною площею 47,7 кв.м, яким присвоєно окремі поштові адреси та на які видані відповідні свідоцтва про право власності (т.1, а.с.46-47).

31.07.2013 р. ОСОБА_5 відчужила відповідачу ОСОБА_4 за нотаріально посвідченими договорами дарування спірний житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 47,7 кв.м житловою площею 23,3 кв.м і огорожу 11,9 кв.м та спірну земельну ділянку площею 0,0156 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.48-54).

З урахуванням викладеного суд встановив, що спірне у рамках даної цивільної справи нерухоме майно по АДРЕСА_1, яке до 2013 р. входило до складу домоволодіння АДРЕСА_1 і належної до нього присадибної земельної ділянки, було предметом іпотеки та предметом прилюдних торгів, які судовим рішенням визнані недійсними.

У відповідності з вимогами ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Статтею 388 ЦК України передбачено право власника на витребування майна від добросовісного набувача.

Судом встановлено, що позивачка 28.10.2014 р. зареєструвала право власності на спірне нерухоме майно по АДРЕСА_1, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (т.4, а.с.33-37). Державна реєстрація права власності на спірне майно за позивачкою проведена на підставі рішення Тисменицького районного суду від 25.09.2014 р., ухваленого у рамках даної цивільної справи, яке у подальшому було скасоване ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Таким чином, відповідач, який є сином позивачки та який, як і позивачка, проживає за кордоном, не є власником спірного майна, йому не належать права володіння, користування та розпорядження цим майном. Тому витребування спірного майна у відповідача, якому це майно не належить і в якого це майно відсутнє, є неможливим.

З огляду на те, що позивачка є власником спірного нерухомого майна, яке знаходиться у її фактичному володінні, постійним користувачем якого є матір позивачки ОСОБА_9, що остання підтвердила в судовому засіданні як свідок, суд дійшов висновку про відсутність порушення права позивачки, за захистом якого остання звернулась до суду.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Така правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 03.09.2014 р. у справі № 6-84цс14, яка має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Незважаючи на визнання відповідачем ОСОБА_4 заявленого ОСОБА_3 позову, суд вважає, що відсутні законні підстави для задоволення позову з огляду на встановлені судом обставини, які підтверджують фактичну відсутність у відповідача спірного майна, наявність реєстрації права власності на спірне майно за позивачкою та фактичне його перебування у володінні останньої, чого сторона позивача не заперечувала.

Суд також зазначає, що наявність судового рішення про визнання недійсними прилюдних торгів не є безумовною підставою для повернення майна у власність його попереднього власника.

Згідно постанови Верховного Суду України від 15.05.2017 р. у справі № 461/13091/14-ц у разі наявності підстав для визнання публічних торгів недійсними у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору - організатор торгів та їх переможець; отже, після цього майно підлягає повторному продажу з публічних торгів відповідно до порядку, встановленого для виконання судового рішення, оскільки задоволення позову про визнання торгів недійсними не скасовує судового рішення, для виконання якого такі торги були проведені. Крім зазначеного, у разі ухвалення рішення про витребування майна таке рішення перешкоджатиме належному виконанню судового рішення про стягнення заборгованості з позивача.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 15, 387, 388 ЦК України, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Відмовити у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про витребування майна з незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 21.04.2018 р.

Головуюча М.М.Хоминець