Вирок № 73537934, 23.04.2018, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2265/17

Провадження № 1-кп/347/49/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2018 р. м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді: Сабадаха Б.В.,

при секретарі: Удудяк І.А.,

з участю прокурорів: Чегус Н.В., Гуменяка А.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисника: Шевченко Т.В.,

потерпілої: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження № 12017090190000394 від 27.10.2017 року та кримінальне провадження № 12017090190000422 від 15.11.2017 рокувідносно обвинуваченого

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого в селі Соколівка Косівського району Івано-Франківської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, громадянина України, освіта загальна середня, не працюючого, не одруженого, депутатом не являється, на утриманні нікого не має, раніше судимого:

28.12.2007 року Косівським районним судом за ст.ст. 185 ч.3, 185 ч.3 (із застосуванням ст.69 КК України), 304, 307 ч.1 КК України. На підставі ст.ст. 70,71 КК України остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців з конфіскацією майна;

23.04.2010 року Косівським районним судом за ст.395 КК України до покарання у виді арешту на строк 1 місяць;

08.06.2011 року Косівським районним судом за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

05.12.2013 року Косівським районним судом за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;

17.06.2015 року Косівським районним судом за ст.ст. 185 ч.3, 263 ч.2, 395 КК України. На підставі ст.70 КК України, остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

06.11.2015 року Коломийським міськрайонним судом за ч.3 ст.185 КК України. На підставі ст.70 КК України, остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21.01.2016 року, на підставі ч.5 ст.72 КК України, зараховано в строк попереднього ув'язнення період з 24.04.2015 року по 21.01.2016 року з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі. Згідно ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.07.2017 року, на підставі ч.3 ст.82 КК України, невідбута частина строку покарання 4 місяці 6 днів замінено на 200 годин громадських робіт, судимості не погашені,

за ч.3 ст.185, ч.2 ст.389 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт.

Кримінальне правопорушення скоєно при наступних обставинах:

вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.11.2015 року, ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки чотири місяці. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21.01.2016 року ОСОБА_1 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк призначеного покарання строк його попереднього ув'язнення з 24.04.2015 року по 21.01.2016 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

21.07.2017 року ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 було замінено невідбуту частину основного покарання у вигляді позбавлення волі більш м'яким покаранням у вигляді громадських робіт на строк 200 годин.

02.08.2017 року засудженого ОСОБА_1 постановлено на облік в Косівському районному відділенні з питань пробацїї Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробацїї Міністерства юстиції.

09.08.2017 року з ОСОБА_1 була проведена індивідуально-профілактична бесіда, в ході якої його було ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання у вигляді громадських робіт та попереджено про те, що в разі ухилення від відбування покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.389 КК України, про що ОСОБА_1 заповнено підписку, згідно якої засуджений зобов'язаний додержуватися встановлених відповідно до закону порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для нього об'єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації.

Косівським районним відділенням з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, 09.08.2017 року видано направлення сільському голові с. Соколівка Косівського району для відбування ОСОБА_1 покарання у вигляді 200 годин громадських робіт, починаючи з 10.08.2017 року, з якими ОСОБА_1 ознайомлений.

Розпорядженням голови Соколівської сільської ради за № 18 від 10.08.2017 року, ОСОБА_1 прийнято на громадські роботи з 10.08.2017 року та під підпис його ознайомлено з правилами техніки безпеки, визначено перелік об'єктів та види громадських робіт, складено відповідний графік виходу на роботу засудженого на серпень 2017 року, з яким він письмово ознайомлений.

Однак, із запланованих на серпень 2017 року, 56 годин ОСОБА_1 відпрацював тільки 28 годин.

У подальшому, ОСОБА_1 не з'являвся до Соколівської сільської ради для відпрацювання громадських робіт без поважних причин, що підтверджується табелем виходу на роботу за вересень та жовтень 2017 року, тим самим ухилився від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

ОСОБА_1 на шлях виправлення не став, правильних висновків для себе не зробив, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи про необхідність відпрацювання громадських робіт та правові наслідки за ухилення від відбування покарання, не пов'язаного із позбавленням волі, до Соколівської сільської ради для відпрацювання громадських робіт без поважних причин не з'являвся, тим самим ухилився від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

27.10.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090190000394 було внесено відомості, про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України та 21.11.2017 обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12017090190000394 було скеровано до Косівського районного суду.

Однак, під час непогашеної судимості ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин: 23.10.2017 року приблизно о 22.00 год., переслідуючи корисливий мотив - таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1, перебуваючи в АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу зайшов на територію господарства ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, усвідомлюючи, що домогосподарство належить іншій особі, де, підійшовши до вхідних дверей житлового будинку, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, відважив дерев'яні двері, проник в середину приміщення, звідки таємно викрав речі бувші раніше у використанні, що належали потерпілій, а саме: чотири поливані каструлі ємкістю 3 літри кожна, вартістю 50 гривень кожна, на загальну суму 200 гривень, пляшку горілки ємкістю 0,5 л. марки «Франківська», вартістю 81 гривня.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 підійшов до дверей літньої кухні, що належить потерпілій ОСОБА_3, де відваживши дерев'яні двері проник у середину приміщення звідки таємно викрав два ткані вовняні ліжники вартістю 650 та 750 гривень, і два мішка із небитими грецькими горіхами загальною вагою 70 кілограм, вартістю одного кілограма небитого грецького горіха 60 гривень на загальну суму 4200 гривень.

А із іншого господарського приміщення (гаража), що належить потерпілій ОСОБА_3, ОСОБА_1, пошкодивши навісний замок, проник у середину приміщення звідки таємно викрав садову одноколісну тачку вартістю 500 гривень.

В подальшому, ОСОБА_1 викраденим майном розпорядився на власний розсуд спричинивши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 6381 грн.

Продовжуючи свої злочинні дії 14.11.2017 року близько 23.00 год., ОСОБА_1 переслідуючи корисливий мотив - таємне викрадення чужого майна, вирушив зі свого місця проживання до житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, власником якого являється ОСОБА_4, де шляхом вільного доступу зайшов на територію господарства, усвідомлюючи, що домогосподарство належить іншій особі, та підійшовши до дверей іншого господарського приміщення (підвалу), пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, діючи умисно, повторно, проник в середину приміщення підвалу пошкодивши запірну планку, звідки таємно викрав продукти домашньої консервації, а саме: банку білого свинського сала ємкістю 3 літри вартістю 150 гривень, 4 банки паштету із свинського м'яса ємкістю 0,5 літри, вартістю 50 гривень кожна на загальну суму 200 гривень, банку варення ягід ємкістю 0,5 літри вартістю 30 гривень, банку тушонки із свинського м'яса ємкістю 1 літри вартістю 120 гривень.

В подальшому, ОСОБА_1 викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 500 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.389 КК України, визнав повністю. У вчиненні кримінального правопорушення щиро розкаявся та просив суд його суворо не карати. Просить розглянути справу відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

За згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій не має, а також роз'яснює їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз'яснив сторонам кримінального провадження вимоги ч.3 ст.349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_1 відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують його особу.

Переконавшись у правильному розумінні сторонами змісту обставин кримінального правопорушення та добровільності їхньої позиції, суд приходить до висновку що вина ОСОБА_1 доведена повністю.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_1, які виразились в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт, а також у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненій повторно, поєднаній з проникненням у житло та інше приміщення, правильно кваліфіковано за ч.3 ст.185, ч.2 ст.389 КК України.

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини справи й особу ОСОБА_1

Згідно ст.66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до ст.67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом визнано рецидив злочинів.

Згідно ч.1, ч.2 ст.50 КК України, покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Згідно з ч.1 ст.70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Згідно ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Окрім того, як зазначено в п.п. г) п.1 ч.1 ст.72 КК України, при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт.

Так, вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.11.2015 року, ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки чотири місяці. Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21.01.2016 року, на підставі ч.5 ст.72 КК України, зараховано в строк попереднього ув'язнення період з 24.04.2015 року по 21.01.2016 року з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі. Згідно ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.07.2017 року, на підставі ч.3 ст.82 КК України, невідбута частина строку покарання 4 місяці 6 днів замінено на 200 годин громадських робіт.

Таким чином, з урахуванням з вищенаведених обставин у сукупності суд вважає, що на підставі ч.1 ст.71, п.п. г) п.1 ч.1 ст.72 КК України слід частково приєднати ОСОБА_1невідбуту частину покарання у вигляді 172 годин громадських робіт за ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.07.2017 року, згідно якої ОСОБА_1 було замінено невідбуту частину основного покарання у вигляді позбавлення волі більш м'яким покаранням у вигляді громадських робіт на строк 200 годин та з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає 8 годин громадських робіт ОСОБА_1 до основного покарання слід додати 21 день позбавлення волі.

Заявлений потерпілою ОСОБА_3 цивільний позов підставний, доведений в судовому засіданні і підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обрано.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Окрім того, відповідно до п.11 Розділу XІ Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України в редакції від 16 березня 2018 року, кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених § 3 розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Керуючись ст.ст.70, 71, 72, 100, ч.3 ст.349, ст.ст. 374, 376, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого

ч.2 ст.389 КК України та призначити йому покарання у вигляді - 4 (чотирьох) місяців арешту;

ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді - 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

У відповідності до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71, п.п. г) п.1 ч.1 ст.72 КК України до призначеного покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі частково приєднати ОСОБА_1 невідбуту частину покарання за ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.07.2017 року, згідно якої ОСОБА_1 покарання призначене вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.11.2015 року за ч.3 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі - відпрацюванням 200 годин громадських робіт,з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає 8 годин громадських робіт та призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 21 (двадцять один) день.

Цивільний позов задоволити. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого в селі Соколівка Косівського району Івано-Франківської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН: НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_2, 4981 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят одну) гривню майнову шкоду спричинену злочином, а також 30 000 (тридцять тисяч) гривень моральної шкоди.

ОСОБА_1 взяти під варту з зали суду.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту взяття ОСОБА_1 під варту, а саме 14.00 год. 23.04.2018 року.

Речові докази у кримінальному провадженні:

особову справу № 12/2017 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на 71 арк., яка зберігається при матеріалах кримінального провадження, повернути в Косівське районне відділення з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції;

тканий вовняний ліжник розміром 2x1,5 м., сірого з чорним кольорів із візерунком у вигляді горизонтальних полос, тканий вовняний ліжник розміром 2x2 м., сірого з чорним та білим кольорами із візерунком в вигляді прямокутників та ромбів, які передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_3, повернути їй, як законному володільцю;

банку білого свинського сала ємкістю 3 літри закриту металевою кришкою, 4 банки паштету із свинського м'яса ємкістю 0,5 літри закриті металевими кришками і корозією металу на поверхні кришок, банку варення ягід ємкістю 0,5 літру закрита металевою кришкою, банку тушонки із свинського м'яса ємкістю 1 літр, закриту металевою кришкою із корозією металу на поверхні кришки, які передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_4, повернути їй, як законному володільцю.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду у відповідності з вимогами ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Б.В. Сабадах