Рішення № 7353757, 01.10.2008, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2-5237 2008 рік

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ „1„ жовтня 2008 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Іваненко Ю, Г.

при секретарі - Арнаутові Я.Б.

з участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідачів

ВАТ „Луганскобленерго" - Бойка Д.С.

НАК „Енергетична компанія України" - Мальцева Д.О. та Козачука Ю.С.

Міністерства палива та енергетики - Кошарського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6

до Відкритого Акціонерного Товариства

„Луганськобленерго", Національної акціонерної компанії „Енергетична компанія України", Міністерства палива та енергетики України про усунення перешкод у здійсненні трудових обов'язків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про зобов'язання Міністерства палива та енергетики України, НАК „Енергетична компанія України" та ВАТ „Луганськобленерго" усунути перешкоди у здійсненні трудових обов'язків голови правління Відкритого акціонерного товариства „Луганськобленерго" ОСОБА_6, а саме: допустити та забезпечити безперешкодний доступ позивача до кабінету голови правління ВАТ „Луганськобленерго" в їх адміністративній будівлі, негайно з моменту набутя законної сили судового рішення у цій справі, передати ОСОБА_6 установчі та статутні документи, печатку, штампи та фінансово-господарську документацію ВАТ „Луганськобленерго".

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1, позовні вимоги

підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві. Додатково зазначив, що збори акціонерів, на яких позивача було обрано головою правління ВАТ „Луганськобленерго" відбулись у відповідності до законодавства України, результати останніх по сьогоднішній день ніким не скасовані, а тому законні підстави протидіяти позивачу у здійсненні ним трудових обов'язків у ВАТ „Луганськобленерго" - відсутні.

Представники НАК „Енергетична компанія України" - Мальцев Д.О. та Козачук Ю, С. позовні вимоги визнали, та пояснили, що НАК „Енергетична компанія України" відомо про ситуацію, що склалась на підприємстві оскільки представники останньої були присутні на зборах акціонерів ВАТ „Луганськобенерго" та голосували за призначення позивача головою правління ВАТ „Луганськобленерго", а також відомо, що позивача не допустили до адміністративної будівлі ВАТ „Луганськобленерго" для виконання покладених на нього трудових обов'язків.

Представник Міністерства палива та енергетики України - Кошарський О.В., з позовними вимогами погодився, однак зазначив, що вони фактично стосуються відповідача ВАТ „Луганськобленерго", щодо вимогим до міністерства заперечував.

Представник ВАТ „Луганськобленерго" - Бойко Д.С. заперечував проти позову з підстав не підсудності даного спору Голосіївському районному суду міста Києва, а також неможливість розгляду даного спору в порядку цивільного судочинства.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, в даному судовому засіданні встановлено, що позивача було обрано головою правління ВАТ „Луганськобленерго" 10 липня 2008 року, на зборах акціонерів ВАТ „Луганськобленерго". Відповідно до положень протоколу №11 від 10 липня 2008 року, на зборах встановлено кворум, загальні збори визнані правомочними, поміж інших акціонерів, на зборах був присутній представник НАК „Енергетична компанія України", з правом голосувати пакетом акцій, що становить 60, 06% статутного капіталу ВАТ „Луганськобленерго". Відповідно до абзацу 2 на стор. 5 протоколу №11 від 10.07.2008р.: „...по п'ятому питанню порядку денного вирішили:

1. 1. Відкликати з посади голови Правління Товариства діючого голову правління Товариства.

2. 2. Обрати головою правління Товариства ОСОБА_6 та затвердити його повноваження.

3. 3. Доручити голові Наглядової ради Товариства підписати трудовий контракт з обраним головою правління Товариства.

4. 4. Відкликаному голові правління Товариства передати справи, а також статутні та установчі документи Товариства ОСОБА_6 не пізніше 14 липня 2008 року.

5. 5. ОСОБА_6 приступити до виконання обов'язків голови правління Товариства з 10 липня 2008 року".

6. 1.

Судом встановлено, що 7 серпня 2008 року між позивачем та головою наглядової ради ВАТ „Луганськобленерго" Щербатюком О.М. було укладено трудовий контракт.

Судом також встановлено, що 12 серпня 2008 року о 10 годині 30 хвилин, позивач та голова Наглядової ради ВАТ „Луганськобленерго" Щербатюк О.М., прибули для виконання своїх трудових обов'язків до будівлі ВАТ „Луганськобленерго" /м.Луганськ, вул. Сороки, 16а/. Потрапити до кабінету голови правління їм завадила охорона та особи, що представились головним бухгалтером та заступником голови правління ВАТ „Луганськобленерго", свої дії останні пояснили тим, що збори акціонерів, на яких було обрано голову правління та наглядову раду ВАТ „Луганськобленерго", є незаконними і не повинні братись ними до уваги.

На підтвердження вищезазначених обставин позивачем був складений та наданий суду акт про не допуск до приміщення, підписаний позивачем та представником НАК „Енергетична компанія України" Щербатюком О.М. /голова Наглядової ради ВАТ „Луганськобленерго"/.

Відповідно до ст. 21 Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Положеннями ст. 43 Конституції України також закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві.

Відповідно до ст. 30 КзПП України, працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 2.4.1. Трудового контракту, керівник користується та реалізує права, що встановлені Статутом, внутрішніми положеннями Товариства, цим контрактом, а також чинним законодавством України.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про порушення права на працю Позивача, що проявилось у вигляді не допуску позивача до реалізації своїх посадових повноважень.

Відповідно до п. 2.1. Трудового контакту, до обов'язків Роботодавця, зокрема, входить: створення Керівникові всіх умов, необхідних для продуктивної праці; не втручатись незаконно в оперативно-розпорядницьку діяльність Керівника; не обмежувати незаконно компетенцію та права Керівника, які передбачені Статутом Товариства, внутрішніми положеннями Товариства та цим Контрактом.

Відповідно до ст. 29 КзПП України, До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

1. 1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

2. 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3. 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4. 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ВАТ «Луганськобленерго» не тільки не було дотримано норм чинного законодавства та положень внутрішніх документів підприємства, що регулюють відносини працівника та роботодавця, а безпосередньо своїми діями завдано шкоди працівнику.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 Положення Про Міністерство палива та енергетики, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 2.11.2006р. №1540, забезпеченням реалізації державної політики в паливно-енергетичному комплексі покладається на Міністерство палива та енергетики України. Відповідно до п.п. 13, 14 Положення, на Міністерство покладається обов'язок забезпечення реалізації державної політики щодо оплати праці та соціального захисту працівників паливно-енергетичного комплексу; забезпечити у межах своїх повноважень реалізацію державної політики у сфері охорони праці, здійснення методичного керівництва та організації контролю за діяльністю підприємств паливно-енергетичного комплексу з цих питань.

Відповідно до п.1 ст.3 Закону України „Про управління об'єктами державної власності", об'єктами управління державної власності, зокрема, є корпоративні права, що належать державі у статутних фондах господарських організацій.

Відповідно п.1 ст.4 Закону, суб'єктами управління об'єктами державної власності, зокрема, є міністерства (уповноважені органи управління). Відповідно до ст.6 Закону, до повноважень уповноважених органів відноситься: укладання та розірвання контрактів з керівниками господарських структур та здійснення контролю за їх виконанням, здійснення контролю за діяльністю господарських структур.

Суд приходить до висновку, що Міністерство палива та енергетики України не виконало покладених на нього законодавством обов'язків, щодо контролю за діяльністю ВАТ „Луганськобленерго", контролю за виконанням трудового контракту укладеного зі ОСОБА_6 від 7 серпня 2008 року, не вжило відповідних заходів щодо усунення порушень трудових прав позивача, в наслідок чого останній був недопущений до виконання своїх обов'язків голови правління ВАТ „Луганськобленерго".

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України „Про утворення Національної акціонерної компанії „Енергетична компанія України" від 22 червня 2004 року №794, створене відкрите акціонерне товариство до статутного фонду якого перейшли пакети акцій, що належать державі у статутних фондах господарських товариств (згідно додатків №1 та №2). Відповідно до п.3 Постанови, пакети акцій у статутних фондах господарських товариств у розмірах зазначених у додатках №1 та №2 залишаються у державній власності (пакет акцій ВАТ „Луганськобленерго" значиться в Додатку № 1).

Відповідно до п.5 Статуту НАК „Енергетична компанія України", Постановою KM України від 22 червня 2004 року №794, метою діяльності компанії є створення умов для надійного та ефективного функціонування та розвитку електроенергетичного комплексу України. Відповідно п.6 Статуту Компанії, предметом діяльності Компанії зокрема є: координація діяльності підприємств електро-енергетичного комплексу, здійснення контролю за провадженням господарської діяльності підприємствами електроенергетичного комплексу. Відповідно до п.11 Статуту НАК „Енергетична компанія України", Компанія у своїй діяльності керується Конституцією, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства палива та енергетики України, та Статутом.

Відповідно до п.17 Статуту НАК „Енергетична компанія України", єдиним акціонером Компанії є держава в особі Міністерства палива та енергетики України, яке в свою чергу, здійснює повноваження загальних зборів акціонерів.

Суд вважає, що в діях НАК „Енергетична компанія України", до господарського відання якої було передано державний пакет акцій у статутному фонді ВАТ „Луганськобленерго", вбачається бездіяльність у ситуації з недопущенням законно обраного голови правління до реалізації останнім своїх повноважень.

Судом встановлено, що Компанією не було вжито належних заходів щодо відвернення порушень трудових прав голови правління ВАТ „Луганськобленерго", про порушення яких, Компанії було відомо, так як голова Наглядової ради ВАТ „Луганськобленерго", він же представник НАК „Енергетична компанія України", був присутній під час недопуску та підписав Акт про не допуск до приміщення.

Відповідно до положень ст.3 КЗпП України, до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої приналежності.

Відповідно до положень ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з трудових правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.221 КЗпП України трудові спори розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами. Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.110 ЦПК України, позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача.

Відповідно до Узагальнення судової практики Верховного суду України «Практика розгляду судами корпоративних спорів», опублікованого у Віснику Верховного суду України №2 (2008 рік стор. 22-25), зокрема у розділі розмежування трудових та корпоративних спорів, судам слід враховувати за захистом яких прав звертається відповідна посадова особа товариства, трудових чи корпоративних. При вирішенні питання про те, чи є спір, який виник між суб'єктами трудовим, судам необхідно керуватися положеннями глави XV КзПП України «Індивідуальні трудові спори». Потрібно також роз'яснити судам, що способом захисту порушених або оспорюваних прав у таких категоріях спорів є подання позову про зобов'язання усунути перешкоди у виконанні посадових обов'язків керівника товариства, а не позову про визнання недійсним відповідного рішення загальних борів акціонерів чи наглядової ради товариства.

З огляду на зазначене, суд вважає необгрунтованим заперечення представника ВАТ „Луганськобленерго", з підстав непідсудності даного спору Голосіївському районному суду міста Києва та неможливості розгляду даного спору в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі та визнання незаконними рішень, дій або бездіяльності.

На підставі вищезазначеного, керуючись Конституцією України, Закону України „Про управління об'єктами державної власності", ст. си. З, 15, 29, 30, 233 КЗпП України , ст. ст. 10, 57, 58, 195, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_6 до Відкритого Акціонерного Товариства „Луганськобленерго", Національної акціонерної компанії „Енергетична компанія України", Міністерства палива та енергетики України про усунення перешкод у здійсненні трудових обов'язків - задовольнити.

Зобов'язати Міністерство палива та енергетики України (01011, м. Київ, вул. Хрещатик, 30, Код ЄДРПОУ 00013741), Національну акціонерну компанію «Енергетична компанія України» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 34, Код ЄДРПОУ 32984271), Відкрите акціонерне товариство „Луганськобленерго" (91055, м. Луганськ, вул. Сороки, 16а, Код ЄДРПОУ 21841896) усунути перешкоди у здійсненні трудових обов'язків голови правління Відкритого акціонерного товариства „Луганськобленерго" ОСОБА_6

(ідентифікаційний код НОМЕР_1), допустити та забезпечити безперешкодний доступ ОСОБА_6 до кабінету голови правління Відкритого акціонерного товариства „Луганськобленерго" в адміністративній будівлі Відкритого акціонерного товариства „Луганськобленерго", негайно з моменту набуття законної сили судового рішення у цій справі, передати ОСОБА_6 установчі та статутні документи, печатку, штампи та фінансово-господарську документацію Відкритого акціонерного товариства „Луганськобленерго".

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.