Рішення № 73537473, 16.04.2018, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/519/18

провадження у справі № 2/0285/511/18

16 квітня 2018 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої – судді Заполовської Т.Г.

за секретаря судового засідання Матвіюк Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новоград-Волинський

за правилами спрощеного позовного провадження

справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС» про визнання правочину недійсним та застосування реституції,

ВСТАНОВИВ :

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів та просила визнати недійсними з моменту укладення договір доручення та договір надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі та стягнути на її користь грошові кошти, передані нею відповідачам на виконання зазначених правочинів.

Свої вимоги мотивувала тим, що 27 лютого 2017 року між нею та ТОВ «АВТО ПРОСТО» укладено договір № 724970 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі. Предметом якого є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «Авто Так». Умовами вищевказаного договору передбачена сплата періодичних платежів із щомісячною винагородою. На виконання умов договору позивачем внесено на рахунок товариства 46 791,13 грн. Крім того 27 лютого 2017 року між нею та ТОВ «АТ СЕРВІС» укладено договір доручення, відповідно до умов якого довірила сплатити винагороду у сумі 6559,56 грн. на користь ТОВ «АВТО ПРОСТО». Відповідно до Додатку № 1 метою укладення договору було придбання автомобіля ZAZ вартістю 181 210 грн. Вказані правочини не відповідають її внутрішній волі та вимогам чинного законодавства України, оскільки на момент його укладення не досягнуто згоди за всіма істотними умовами правочину. Не зазначено строків отримання автомобіля, припинення дії, відповідальність продавця за невиконання угоди, фіксована ціна товару, а також джерела надходження товару. Вважає, що даний договір укладений під впливом обману, нечесної підприємницької діяльності. З метою захисту своїх прав змушена звернутись до суду.

В судове засідання сторони не прибули. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач в заяві наполягала на задоволенні позову, просила провести судове засідання без її присутності.

Від ТОВ «АВТО ПРОСТО» надійшов відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та розглянути справу без присутності їх представника (а.с. 47-64).

ТОВ «АС СЕРВІС» також направили відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та розглянути справу без присутності їх представника (а.с. 85-86).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судом встановлено наступне.

27 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АВТО ПРОСТО» укладено договір № 724970 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі (а.с. 23-27), згідно якого предметом договору є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «Авто Так». Укладений між сторонами договір складається з основного тексту договору, додатку № 1 (анкети учасника) та додатку № 2. Всі додатки підписані сторонами і є невід'ємними частинами угоди.

Відповідно до Додатку № 1 метою укладення договору було придбання автомобіля ZAZ вартістю 181 210 грн.

Умовами договору передбачено, що учасник сплачує ціну автомобіля невеликими щомісячними внесками, зазначеними в цьому договорі, як «періодичні платежі». Марка та базова комплектність автомобіля, графік внесків періодичних платежів та щомісячної винагороди, яку учасник групи повинен сплатити товариству зазначається у додатку № 1 до договору.

Розмір одного «періодичного платежу», становить 0,8333% від ціни автомобіля.

На виконання договірних зобов'язань ОСОБА_1 з 27.02.2018 року по 15.01.2018 року на рахунок ТОВ «Авто Просто» внесено винагороду за послуги пов'язані з включенням договору до системи АвтоТак та формування групи в розмірі 46 791,13 грн., що підтверджується оригіналами квитанцій.

Крім того, 27 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АТ СЕРВІС» укладено договір доручення, відповідно до умов якого остання уповноважила ТОВ «АТ СЕРВІС» сплатити винагороду у сумі 6559,56 грн. на користь ТОВ «АВТО ПРОСТО» та внесла зазначені кошти на користь відповідача згідно квитанцій.

08.02.2018 року позивач звернулася до ТОВ «АВТО ПРОСТО» із письмовим листом-вимогою про виконання зобов’язання по договору № 724970 від 27.02.2017 року в натурі, здійснити поставку транспортного засобу за місцем проживання позивача, однак автомобіля і відповіді не отримала.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийнята пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами 1, 3, 4,5 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи із змісту статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Статтею 230 ЦК України передбачено правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Таке значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, тобто спотворене уявлення особи про обставини, що дійсно мають місце.

Частиною 1 статті 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Умови договору від 27.02.2017 року не відповідають зазначеним вимогам Цивільного кодексу України.

Зокрема, положення статті 5 оспорюваного договору про надання фінансової послуги № 724970 від 27.02.2017 р., що договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами й діє протягом десяти років, але в будь-якому разі до моменту виконання обома сторонами всіх зобов'язань, передбачених договором суперечать вимогам ЦК України щодо строку договору (ст.ст. 251-252, 631).

Також умови договору не відповідають вимогам, встановленим ЗУ «Про захист прав споживачів».

Умовами спірного договору встановлюється обов’язок споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх. При цьому, порушується п.3 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуг обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація про продукцію повинна містити дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції.

Згідно положень, закріплених у статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Зазначена висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-2766цс15.

Поняття «несправедливі умови договору» закріплене в частині другій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу. Аналізуючи норму статті 18 цього Закону, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються,як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві. Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі№6-330цс16.

Односторонні зміни відповідачем ТОВ "АВТО ПРОСТО" розмірів платежів, які здійснював позивач, свідчать про збільшення вартості автомобіля, що створює для позивача завідомо невигідні умови.

Крім того, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою даний договір є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст.628 ЦК України.

Згідно ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового адміністрування від 27.02.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто» нотаріально посвідчено не було.

Посилання відповідачів на досягнення сторонами істотних умов договору не відповідають дійсності, оскільки у матеріалах справи міститься додаток до договору № 1, у якому відсутня інформація щодо моделі автомобіля та його комплектації.

Суд вважає некоректними посилання представника відповідача ТОВ «АВТО ПРОСТО» про те, що у даному випадку предметом договору був не автомобіль, а надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) в групах, оскільки позивачем угода укладалася саме для придбання автомобіля, що конкретно було визначено у додатку №1 до Договору.

Позивач бажала придбати саме автомобіль і у вказаному випадку мала місце помилка позивача щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін (спотворене уявлення особи про обставини, що дійсно мають місце).

Таким чином, судом встановлена сукупність підстав для визнання договору про надання фінансової послуги № 724970 від 27.02.2017 року недійсним з моменту укладення та зобов’язання однієї сторони правочину повернути іншій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

До аналогічних висновків суд приходить вирішуючи іншу позовну вимогу ОСОБА_1 до відповідача ТОВ «АТ СЕРВІС», оскільки укладений між ними 27.02.2017 року Договір доручення №724970, є взаємопов'язаний і укладений з метою виконання попереднього (основного) Договору № 724970 від 27.02.2017 року, а тому, обидва вищевказані договори слід визнати недійсним з моменту укладення.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідачів про визнання правочинів недійсними з моменту укладення та застосування реституції - повернення сторін у первісне становище - шляхом стягнення сплачених коштів з відповідачів на користь позивача необхідно задовольнити повністю.

Враховуючи, що позивач був звільнений від сплати судового збору при подачі позову, то відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з кожного відповідача повинно бути стягнута сума судового збору у розмірі 704,80 грн. в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 76-81, 258-259, 264-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: 11706, вул. Гетьмана Сагайдачного, 122, м. Новоград-Волинський, Житомирська область, РНОКПП НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (місце знаходження: 03045, вул. Столичне шосе, 90, ЄДРПОУ 35509011), Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС» (місце знаходження: 01001, вул. Михайлівська, 12Б, ЄДРПОУ 38567610) задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту укладення Договір № 724970 від 27.02.2017 року з Додатком № 1 та Додатком № 2, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО», та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 46 791,13 грн.

Визнати недійсним з моменту укладення Договір № 724970 від 27.02.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС», та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 6559,56 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» в дохід держави 704,80 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ СЕРВІС» в дохід держави 704,80 грн. судового збору.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення 20.04.2018 року.

Головуюча Т.Г. Заполовська