Рішення № 73537382, 13.04.2018, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/3852/17

провадження у справі № 2/0285/213/18

13 квітня 2018 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої – судді Заполовської Т.Г.

за секретаря судового засідання Матвіюк Т.М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новоград-Волинський

за правилами загального позовного провадження

справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Новоград-Волинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Житомирській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та його скасування,

ВСТАНОВИВ :

27 жовтня 2017 року позивач звернулася до суду та просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4444 від 02.06.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, та скасувати його.

Свої вимоги мотивувала тим, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не виконав вимоги ЗУ «Про нотаріат» та вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Зокрема, нотаріус не отримував від ПриватБанку первинні документи щодо видачі кредиту, тому у нього не було підстав вважати вказаний розмір боргу саме безспірною заборгованістю. Розрахунок заборгованості, підготовлений працівниками банку, є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача. Вказаний напис також вчинений з пропущенням строків, встановлених на виконання такої дії. Таким чином, між нею та банком є спір щодо розміру заборгованості по договору, тому виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити повністю.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не прибули. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. В заявах просили судове засідання провести без їх участі.

Від ПАТ КБ «Приватбанк» надійшов відзив на позов, в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за безпідставністю.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судом встановлено наступне.

02.06.2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинив виконавчий напис про стягнення заборгованості на користь ПАТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_2 за кредитним договором № б/н від 15.02.2012 року за період з 15.02.2012 року по 11.04.2017 року у розмірі 18 559,49 грн., який складається з заборгованості за тілом кредиту – 2467,03 грн., заборгованості по відсоткам – 5751,26 грн., заборгованості по пені – 7481,22 грн. та пені за несвоєчасність сплату боргу на суму від 100 грн. – 1500 грн., та заборгованості по штрафам – 500 грн. (фіксована частина) та 859,98 грн. (відсоткова складова).

На підставі вказаного напису 02.10.2017 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та стягнення з ОСОБА_2 суми боргу в примусовому порядку, копію якої позивач отримала 20.10.2017 року (а.с. 19).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (надалі – Закон…) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону…). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (надалі – Порядок…).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку…).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

При розгляді зазначеної справи судом встановлено порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису.

Так, нотаріусом порушені строки вчинення виконавчого напису, оскільки згідно п. 2.3 Порядку... він вчиняється після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором (у нашому випадку) письмової вимоги боржнику про усунення порушень.

Письмова вимога боржнику ОСОБА_2, датована 05.05.2017 року, була направлена 10.05.2017 року, а отримана позивачем зі слів її представника 12.05.2017 року. Тому напис нотаріуса 02.06.2017 року є передчасним.

Також судом встановлено неправомірність вимог стягувача, тобто спірність заборгованості, зазначеної у виконавчому написі.

Статтею 88 Закону... чітко встановлені умови вчинення виконавчих написів, зокрема, виконавчий напис може бути вчинений лише по вимогам, по яким не сплили строки давності.

Однак у виконавчому написі від 02.06.2017 року з позивача стягнена заборгованість по пені у розмірі 7481,22 грн., заборгованість по пені за несвоєчасність сплату боргу на суму від 100 грн. – 1500 грн. та штрафи 500 грн. (фіксована частина) та 859,98 грн. (відсоткова складова), яка згідно розрахунку заборгованості нарахована за період з 01.01.2016 року по 11.04.2017 року, тобто за межами річної позовної давності, встановленої ч.2 ст. 258 ЦК України.

Хоча на момент вчинення напису у суді не була на розгляді справа про розмір зазначеної заборгованості, однак позивач заявляла банку про несправедливі умови договору (а.с. 9, 45-47), зверталася з відповідними запитами для отримання кредитного договору для його оскарження.

Навіть звернення позивача 27.10.2017 року з вказаним позовом до суду (через 7 днів після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження) свідчить про її непогодження з розміром заборгованості, визначеним у виконавчому написі нотаріуса.

Аналізуючи зазначені вище обставини, суд приходить до висновку, що у вказаному випадку нотаріусом недотримано основної обов’язкової умови щодо наявності безспірності заборгованості позивача перед ПАТ КБ «Приватбанк», тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання виконавчого напису № 4444 від 02.06.2017 року таким, що не підлягає виконанню.

Одночасно безпідставними є вимоги про скасування вищезазначеного виконавчого напису, оскільки у разі незгоди боржника з вчиненим виконавчим написом нотаріуса, правильним способом захисту є саме визнання його таким, що не підлягає виконанню (Постанова ВС від 21.03.2018 року по справі № 629/1299/17).

Відтак позовні вимог ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Також відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд покладає судові витрати по сплаті судового збору на відповідача та стягує їх на користь позивача.

Керуючись статтями 4, 12-13, 76-81, 258-259, 264-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_2 (місце проживання: 11707, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ПАТ КБ «Приватбанк» (місце знаходження: 49094, вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, ЄДРПУО 14360570) задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 4444 від 02.06.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640 грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення 20.04.2018 року.

Головуюча Т.Г. Заполовська