Рішення № 73536579, 20.04.2018, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

справа № 198/27/18

провадження № 2/0198/64/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2018 року Юр’ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Гайдар І.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду смт Юр’ївка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій зазначає, що відповідно до укладеного договору № б/н від 27.03.2006 року відповідач отримав кредит в сумі 1 600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним і Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит у встановленому договором розмірі.

В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв’язку з чим станом на 30.11.2017 року має перед Банком заборгованість у розмірі 11 035,79 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 1 451,51 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом – 8 582,58 грн., штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., штраф (процентна складова) – 501,70 грн.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 11 035,79 грн. за кредитним договором № б/н від 27.03.2006 року та судові витрати в сумі 1 762,00 грн.

19 лютого 2018 року ухвалою суду в цивільній справі відкрито спрощене позовне провадження та встановлено, що розгляд справи по суті розпочнеться 21 березня 2018 року та справу буде розглянуто у строки, передбачені ст. 275 ЦПК України, тобто протягом не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження.

Відповідачу у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання направлено позовну заяву з доданими документам та копію ухвали про відкриття провадження, якою повідомлено про розгляд справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, а також роз’яснено право подати відзив на позовну заяву. Зазначені документи ОСОБА_1 отримав особисто 22.02.2018 року, про що свідчать матеріали справи (а.с. 35),

05 березня 2018 року від ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив застосувати до вимог банку позовну давність та відмовити у позові в повному обсязі. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що 27.03.2006 року підписав заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» та отримав платіжну картку для виплати заробітної плати, а також кредитну картку. Протягом певного часу відповідач користувався кредитними коштами, а також повертав кредитну заборгованість. Однак, у 2009 році, у зв’язку із закінченням строку дії картки, припинив користуватись кредитною карткою та сплачувати будь-які платежі, у зв’язку з чим вважає, що трирічний строк позовної давності за вимогами банку про стягнення кредитної заборгованості за договором від 27.03.2006 року сплив.

Окрім того, разом з відзивом на позов ОСОБА_1 заявив клопотання про витребування від позивача в якості доказів інформації про всі карткові рахунки, відкриті в ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім’я ОСОБА_2 у період з 27.03.2006 року по 30.11.2017 року із зазначенням дат відкриття рахунків, номерів платіжних карток, виданих за такими рахунками, їх виду (кредитна, дебетова, тощо) і терміну їх дії, а також виписок про рух коштів за всіма картковими рахунками, відкритими на його ім’я протягом вищезазначеного періоду, із зазначенням дат, сум, способу зарахування та зняття коштів.

21 березня 2018 року ухвалою суду від ПАТ КБ «ПриватБанк» витребувано всі відомості та документи, зазначені у клопотанні відповідача.

Копію вказаної ухвали направлено позивачу на електронну (14360570@mail.gov.ua) та поштову (49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50) адреси, які зазначені у позовній заяві відповідно як адреси для направлення процесуальних документів та поштової кореспонденції. Так, електронний лист доставлено банку 22.03.2018 року, а поштову кореспонденцію отримано відповідальною особою позивача 29 березня 2018 року, про що свідчать довідка про доставку електронного листа та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 42, 43).

Однак, станом на 20 квітня 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» не виконано вимог ухвали від 21.03.2018 року та не надано до суду необхідних доказів. Будь-яких заяв щодо неможливості подання доказів або виникнення труднощів у їх наданні банк суду не подавав.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне розглянути справу на підставі документів, наявних в матеріалах справи.

Дослідивши докази, з’ясувавши обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд доходить обґрунтованого висновку про те, що в позові слід відмовити у повному обсязі, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 27.03.2006 року ОСОБА_1 заповнив та підписав заяву, якою виявив бажання відкрити рахунок в Закритому акціонерному товаристві «ПриватБанк» та отримати кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом у розмірі 1 500,00 грн., строк дії якого відповідає строку дії картки.

Також вказаною заявою сторони досягли згоди щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 36% річних та порядку погашення заборгованості у вигляді щомісячних платежів у розмірі 7% від суми заборгованості шляхом внесення грошових коштів на платіжну картку клієнта або списання коштів з дебетової картки № 4627081767307148.

Підписавши заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку, та погодився, що зазначені документи складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

Окрім того, як виходить із вищезазначеної заяви, 27.03.2006 року позивачем відкрито на ім’я ОСОБА_1 банківський рахунок та видано йому платіжну картку № 4149 6053 3025 4029 (а.с. 8).

Відповідно до п.1.1 розділу І Умов та правил надання банківських послуг цей документ визначає умови, на яких банк пропонує клієнтам платіжні картки, а також інші банківські послуги, зазначені у Заяві та Пам’ятці клієнта. Належним чином заповнена та підписана Заява свідчить про те, що клієнт висловлює згоду на те, що Заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

Отже, за характером спірних правовідносин укладений між сторонами правочин являється договором приєднання.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

За статтею 1049 параграфа 1 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач зобов’язався здійснювати погашення заборгованості за кредитом, сплачувати відсотки за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплатити комісії на умовах, передбачених договором (пункт 6.5. розділу І Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 12).

Як виходить з наданого суду розрахунку заборгованості, Банк свої зобов’язання виконав в повному обсязі та в обумовлений в договорі термін. В свою чергу відповідач свої зобов’язання не виконує, допускаючи прострочення платежів, у зв’язку з чим, станом на 30.11.2017 року має перед Банком заборгованість у розмірі 11 035,79 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом – 1 451,51 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом – 8 582,58 грн., штраф (фіксована частина) – 500,00 грн., штраф (процентна складова) – 501,70 грн. (а.с. 5-7).

30.04.2009 року на підставі рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ КБ "ПриватБанк" змінено тип та найменування позивача із "Закрите акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк" на "Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк". Державну реєстрацію вказаних змін проведено 17.07.2009 року. У п.1.1. Статуту ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначено, що ПАТ КБ "ПриватБанк" є правонаступником всіх прав та зобов’язань ЗАТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 20).

Згідно з ч. 3 ст. 512, ст. 514 кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

В ч. 1 ст. 516 ЦК України встановлено, що зміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, до ПАТ КБ "ПриватБанк" перейшли права кредитора за договором № б/н від 27.03.2006 року, укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1

Частиною 1 статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (ст. 625 ЦК України).

Згідно з ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями пункту 8.6. розділу І Умов та правил надання банківських послуг визначена відповідальність позичальника за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більш ніж на 120 днів, у вигляді штрафу в розмірі 500 грн. та 5 % від суми позову (а.с. 12).

Отже, беручи до уваги наявність договору про надання банківських послуг, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 27.03.2006 року, з урахуванням фактів ознайомлення останнього з умовами кредитування шляхом підписання відповідної заяви, отримання відповідачем від Банку кредитної картки та її використання, в зв’язку з порушенням позичальником взятих на себе зобов’язань, суд вважає, що права позивача як кредитора у правовідносинах, що виникли з цього правочину, порушені та підлягають судовому захисту.

Разом з тим, в обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказав, що строк позовної давності до вимог Банку про стягнення кредитних коштів, процентів, а також штрафу сплив, тому просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Аналізуючи та надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, суд виходить з такого.

За статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов’язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 ? 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу (правова позиція Верховного Суду України, висловлена в постанові від 14 грудня 2016 року у справі за № 6-2462цс16).

Як зазначалось вище, у підписаній відповідачем заяві сторонами узгоджений порядок погашення заборгованості шляхом здійснення позичальником обов’язкових щомісячних платежів у розмірі 7% від суми заборгованості. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки.

Пунктом 2 розділу І Умов та правил надання банківських послуг установлено, що кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення). Мінімальний обов’язковий платіж – розмір боргових зобов’язань держателя, які щомісячно підлягають сплаті протягом строку дії картки. Такий платіж вказано у Заяві та Пам’ятці клієнта та виражено у відсотковому співвідношенні до здійснених операцій з використанням платіжних карт. Мінімальний обов’язковий платіж являється обов’язковим для держателів платіжних карт, що використовуються для здійснення банківських операцій за кредитною схемою. (а.с. 9).

З викладеного виходить, що договором від 27.03.2006 року визначений мінімальний обов’язковий щомісячний платіж за наданим кредитом, який позичальник зобов’язаний сплачувати протягом строку дії кредитного ліміту, тобто до закінчення строку дії картки.

За положеннями статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналіз вищенаведених положення Договору та закону дає підстави для висновку, що сторони узгодили такі істотні умови кредитного договору як предмет, а саме надання банківських послуг з кредитування клієнта шляхом відкриття рахунку та видачі картки з установленим кредитним лімітом у розмірі 1 500,00 грн., порядок сплати обов’язкових щомісячних платежів – щомісячно за попередній місяць у розмірі 7% від суми заборгованості, а також строк виконання зобов’язань у повному обсязі – протягом строку дії платіжної картки.

За пп 3.1.1. п. 3 розділу ІІ Умов та правил надання банківських послуг договір строк дії картки зазначений на лицьовій стороні картки (місяць та рік). Картка дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця (а.с. 13).

З огляду на викладене, оскільки строк виконання зобов’язань у повному обсязі за спірним правочином спливає в останній календарний день останнього місяця строку дії платіжної картки, у разі неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань саме з дня закінчення строку дії картки у позивача виникає право вимоги щодо повернення боргу у повному обсязі.

Тому, інформація щодо строку дії платіжної картки, виданої позивачем ОСОБА_1 на підставі договору про надання банківських послуг від 27.03.2006 року, є важливою для обчислення строку позовної давності до вимог банку про стягнення кредитної заборгованості.

Суд відмічає, що ОСОБА_1, заперечуючи проти позову, зазначив, що строк дії платіжної картки, яку він отримав у банку, сплив у 2009 році, будь-яких платежів з погашення кредитної заборгованості після закінчення строку дії картки він не здійснював, тому просив застосувати позовну давність та відмовити у позові у повному обсязі. При цьому, ухвалою суду від 21 березня 2018 року задоволено клопотання відповідача та зобов’язано позивача надати інформацію щодо номерів платіжних карток, строку їх дії, номерів карткових рахунків, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім’я ОСОБА_1В, а також виписки про рух коштів за такими рахунками.

Однак, банк вищезазначених відомостей суду не представив, у зв’язку з чим слід зауважити таке.

За статтею 4 ЦПК України кожній особі гарантовано право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одними з основних засад цивільного судочинства являються принципи змагальності та диспозитивності, які забезпечують реалізацію права кожної особи на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд справи у суді (стаття 2 ЦПК України).

Зміст принципу змагальності судового процесу розкрито у статті 12 ЦПК України, за положеннями якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В той же час, згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до частин 2, 4 статті 83, пункту 5 частини 3 статті 175 ЦПК України позивач повинен зазначити та подати докази, що підтверджують вказані в позові обставини, разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

З огляду на вищенаведені норми права основною передумовою для реалізації особою права на судовий захист є наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу та відповідних доказів на підтвердження таких обставин. При цьому, звертаючись до суду, позивач зобов’язаний довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

За положеннями частини 10 статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Підсумовуючи все вищезазначене, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» в порушення положень процесуального закону не виконав вимог суду та не надав відповідних доказів, при цьому не зазначив причин, з яких такі докази не надані у встановлений строк, на підставі частини 10 статті 84 ЦПК України суд вважає встановленою ту обставину, що строк дії платіжної картки № 4149 6053 3025 4029, виданої банком на ім’я ОСОБА_1, закінчився у 2009 році.

Отже, після закінчення строку дії кредитної картки у 2009 році, за наявності кредитної заборгованості позивач набув права на звернення до суду з вимогою до відповідача про повернення кредиту в повному обсязі, проте звернувся до суду лише 22.01.2018 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Разом з тим, вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, якщо такі дії вчинено боржником або уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 27.03.2006 року, наданого позивачем, виходить, що останній платіж на погашення заборгованості здійснений 02.09.2016 року у сумі 41,10 грн.

Проте, вказаний платіж не підтверджено квитанціями, касовими ордерами та іншими документами, що засвідчують його здійснення особисто відповідачем, а в позовній заяві та розрахунку заборгованості відсутні відомості про номер платіжної картки та карткового рахунку, за якими обліковувались платіжні операції зі зняття кредитних коштів та погашення заборгованості. Між тим, виписки за картковими рахунками, відкритими на ім’я ОСОБА_1, або будь-які інші докази на підтвердження визнання відповідачем боргу ПАТ КБ «ПриватБанк» суду не надав.

Отже, доказів щодо визнання відповідачем боргу та переривання строку позовної давності матеріали справи не містять, а позивачем не спростовано тверджень відповідача про нездійснення ним платежів на погашення кредитної заборгованості, починаючи з 2009 року.

Враховуючи, що позовна давність до періодичних платежів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу, строки трирічної позовної давності до щомісячних платежів, нарахованих позивачем по кожному з них на момент звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом до суду також сплили.

Відповідно до частини 2 статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Тобто, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця) їх нарахування, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, зі спливом строку позовної давності до вимог про стягнення з ОСОБА_1 кредиту в повному обсязі, спливла й позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу).

Будь-яких доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строків позовної давності позивач суду не представив.

За приписами частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі всього викладеного вище суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 11 035,79 грн. за кредитним договором № б/н від 27.03.2006 року задоволенню не підлягають, так як позивачем без поважних причин пропущено строк позовної давності.

Керуючись ст. ст. 256, 258, 261, 264, 267, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 625, 629, 634, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 141, 209, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 20 квітня 2018 року.

Суддя: І.О.Гайдар