Рішення № 73535467, 03.04.2018, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3464/17

Провадження № 2/209/343/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

при секретарі Герасимчук І.О.,

за участі позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Відділ реєстрації (зняття з реєстрації) місця проживання фізичної особи адміністрації Дніпровського району Кам’янської міської ради, Кам’янська міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову зазначила, що вона з 08 липня 1988 року зареєстрована та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2, є відповідальним наймачем квартири. Крім неї, у квартирі з 08 липня 1988 року зареєстрований її син ОСОБА_2. У 2004 році відповідач, забравши всі свої особисті речі та документи, залишив спірну квартиру та пішов проживати до іншого житлового приміщення. Оскільки син постійно змінює місця свого фактичного проживання, їй невідомо, де в теперішній час проживає відповідач. Факт непроживання відповідача у спірній квартирі з 2004 року підтверджується актом про непроживання від 05 грудня 2017 року. Вона не чинила відповідачу перешкоди у проживанні в спірній квартирі. З часу залишення житла відповідач не виявляв бажання проживати у квартирі, не цікавиться житловим станом квартири, не виконує обов’язки по оплаті житлово-комунальних послуг. Реєстрація відповідача у квартирі зобов’язує її, як зареєстровану особу, нести додаткові витрати по сплаті житлово-комунальних послуг. Посилаючись на статті 71,72 ЖК України, вважає, що відповідач втратив право користування житловим приміщенням у спірній квартирі, оскільки відсутній в ній більше ніж шість місяців без поважних причин.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не заявив та не подав відзив на позовну заяву.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився.

Від заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради, голови адміністрації ОСОБА_3 до суду надійшла заява з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника третьої особи - адміністрації Дніпровського району Кам’янської міської ради, до структури якої входить відділ реєстрації (зняття з реєстрації) місця проживання фізичної особи.

Виходячи з наведеного, відповідно до ч. 3. ст. 211, п.1 ч.3 ст. 223, ч.1, ст. 280, ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу у судовому засіданні за відсутності представника третьої особи та відповідача на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Позивач у вступному слові стисло виклала зміст та підстави позовних вимог щодо предмету позову та надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Крім того, пояснила суду, що квартира АДРЕСА_2 була виділена їй та її сину ОСОБА_2 у 1988 році, вона не приватизована. В цій квартирі зареєстрована вона та відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. До квітня 2004 року, син, поки його не призвали до армії, проживав разом з нею. У 2005 році відповідач повернувся із армії і став проживати у будинку її матері по вул. Криворізькій, буд. 71 в м. Кам’янське. Вони з ним не спілкувалися і до спірної квартири син не повертався. Через півроку син одружився та переїхав проживати до дружини за невідомою їй адресою. У 2009 році відповідач розлучився. Де син проживав після розлучення, їй невідомо, але до квартири АДРЕСА_3 він не повертався, в ній відсутні його речі. Відповідач інколи спілкувався з її матір’ю по телефону. У вересні 2009 року її мати померла. Після смерті матері вона не має ніяких відомостей про сина, не знає, де він проживає. Вона оплачує комунальні послуги по квартирі, в тому числі й за сина, ніколи не чинила йому перешкоди у проживання в спірній квартирі. В теперішній час має намір приватизувати спірну квартиру.

Вислухавши вступне слово позивача, пояснення свідка ОСОБА_4, встановивши фактичні обставини, зміст спірних правовідносин та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровані у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією особового рахунку на квартиру (а.с. 8), довідкою про склад сім’ї від 30 листопада 2017 року, виданою ТОВ «ЄРЦ КП» (а.с. 8 оберт).

Згідно особового рахунку, відповідач ОСОБА_2 є сином відповідального наймача квартири ОСОБА_1.

Вказана квартира складається із однієї житлової кімнати, загальною площею 22,0 кв.м., житловою площею 17, 3 кв.м.

З 2004 року до теперішнього часу відповідач ОСОБА_2 не проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_4, що підтверджується актом про непроживання від 05 грудня 2017 року, який складений на підставі свідчень мешканців квартири № 914 (ОСОБА_5Г.) та квартири № 922 (ОСОБА_4М.) будинку № 29 по проспекту Перемоги в м. Кам’янське, та затверджений начальником юридичного відділу КП КМР «УКОЖФ» (а.с. 9).

Факт непроживання відповідача в спірній квартирі з 2004 року до теперішнього часу також підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, яка надала показання про те, що вона мешкає у квартирі АДРЕСА_5, а ОСОБА_1 мешкає одна у квартирі № 921. Раніше разом з нею проживав її син ОСОБА_2, який не мешкає у спірній квартирі приблизно 12-15 років, з того часу, як пішов у армію. Де мешкає відповідач, їй невідомо.

В заявленому позові та в судовому засіданні позивач стверджувала, що вона не чинила перешкоди відповідачу в проживанні у ІНФОРМАЦІЯ_3, і він ніколи не виявляв бажання проживати в ній, не сплачував комунальні послуги та не цікавився квартирою.

Відповідно до частини 1 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира або інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, реєстрацією є внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутньої особи може бути продовжено наймодавцем, а у разі спору – судом.

Згідно ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 відсутній в спірній квартирі понад шести місяців без поважних причин, а тому його належить визнати такими, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_4.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом у спірній квартирі, є підставою для зняття його з реєстрації, що відноситься до компетенції Відділу реєстрації (зняття з реєстрації) фізичних осіб адміністрації Дніпровського району Кам’янської міської ради.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 280 - 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Відділ реєстрації (зняття з реєстрації) місця проживання фізичної особи адміністрації Дніпровського району Кам’янської міської ради, Кам’янська міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 640, 00 грн. сплаченого судового збору.

Повне судове рішення складено 12 квітня 2018 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення або позивачем та іншими учасниками справи апеляційної скарги, якщо заяву та апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.А. Байбара.