Постанова № 73533800, 12.04.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/3908/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Восковська О.А. Провадження № 22-ц/773/402/18 Категорія: 27 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

з участю:

секретаря судового засідання Вергуна Т. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (скорочено – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 10 січня 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» було подано до суду уточнену позовну заяву, в якій позивач просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № VOKVA800000894 від 01.08.2008 року в розмірі 11190 доларів США 57 центів (що за курсом НБУ складає 235002,02 гривень) (з яких заборгованість по відсотках за користування кредитом 159 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом 476,30 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором 10011,05 доларів США, штраф (фіксована частина) 11,90 доларів США, штраф (процентна складова) 532,32 доларів США) та судовий збір. Позов мотивовано тим, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 01.08.2008 року був укладений кредитний договір № VOKVA800000894 про надання кредиту в сумі 7217,33 доларів США, з кінцевим терміном повернення до 31.07.2013 року. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Також, згідно договору у випадку порушення зобов’язань за кредитним договором, ОСОБА_1 сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Позивач вказує, що свої зобов’язання за кредитним договором виконав в повному обсязі надавши кредит, а позичальник взяті на себе зобов’язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки, у зв’язку із чим виникла заборгованість, яка, із відрахуванням суми, яка була задоволена судовим рішенням Апеляційного суду Волинської області від 01.02.2013 року, становить 10646,35 доларів США (з яких заборгованість по процентам за користування кредитом 159,00 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом 476,30 долари США, пеня за несвоєчасність виконання зобов’язання за договором 10011,05 доларів США), а також штрафи відповідно до договору в сумі 544,22 долари США, і в кінцевому результаті заборгованість становить 11190,57 доларів США, яку позивач і просить стягнути з відповідача, а також сплачений у справі судовий збір.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2018 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 (12.03.1979 р.н, паспорт серії НР 002076 виданий 28.07.1995 року Першотравневим РВ УМВС України у Чернівецькій області, РНОКПП НОМЕР_1) в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № VOKVA800000894 від 01.08.2008 року в розмірі 11190 (одинадцять тисяч сто дев’яносто) доларів США 57 центів (що за курсом НБУ складає 235002,02 гривень), (з яких заборгованість по відсотках за користування кредитом 159 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом 476,30 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 10011,05 доларів США, штраф (фіксована частина) 11,90 доларів США, штраф (процентна складова) 532,32 доларів США) та судовий збір в сумі 2350 (дві тисячі триста п’ятдесят) гривень.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій вказують, що суд першої інстанції безпідставно не застосував в даній справі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, а тому безпідставно задовольнив позов.

Таким чином, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, відповідач та його представник просять рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 (12.03.1979 р.н, паспорт серії НР 002076 виданий 28.07.1995 року Першотравневим РВ УМВС України у Чернівецькій області, РНОКПП НОМЕР_1) в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №VOKVA800000894 від 01.08.2008 року в розмірі 11031,57 (одинадцять тисяч тридцять один) доларів США 57 центів (що за курсом НБУ складає 231663,02 гривень), (з яких заборгованість по комісії за користування кредитом 476,30 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором 10011,05 доларів США, штраф (фіксована частина) 11,90 доларів США, штраф (процентна складова) 532,32 доларів США) та судовий збір в сумі 2350 (дві тисячі триста п’ятдесят) гривень скасувати та ухвалити нове рішення, – в позові відмовити.

Учасники справи в судове засідання в суд апеляційної інстанції не з’явились, хоча належним чином були повідомлені судом про час та місце судового розгляду.

Представник відповідача подала клопотання про розгляд справи без її участі та вказала, що відповідачем подано в банк заяву про перерахунок заборгованості по кредиту відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Указу Президента України від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом № 1126-VII від 17.03.2014 року, однак, на даний час його заява не розглянута про що свідчить відповідь банку, копія якої подана представником відповідача.

Відзив в даній справі не подавався.

Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов’язання згідно договору та не сплачує кредит та відсотки по кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість, а тому є всі підстави для стягнення на користь позивача із позичальника суми заборгованості по кредитному договору № VOKVA800000894 укладеному 01.08.2008 року.

Так, судом першої інстанції встановлено що згідно кредитного договору № VOKVA800000894 від 01.08.2008 року, який було укладено між ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1, ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» зобов’язувався видати відповідачу (позичальнику) кредит в сумі 7217,33 доларів США, з кінцевим терміном повернення до 31.07.2013 року (а.с.10-17).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав вищевказаний кредит та придбав автомобіль марки «ISUZU», 1992 року випуску (а.с.17/зворот).

Позичальник ОСОБА_1 брав на себе зобов’язання надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов.

У порушення умов договору на момент звернення позивача в суд та розгляду справи судом, відповідач кошти за вищевказаним кредитним договором не повернув та відсотки не сплатив в повному розмірі.

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2013 року (справа № 0306/6185/12) Апеляційним судом Волинської області було ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № VOKVA800000894 від 01.08.2008 року в сумі 16239,68 доларів США (а.с.102-104).

Із урахуванням вищевказаного рішення суду позивачем 10.01.2018 року було подано до суду уточнену позовну заяву (а.с.115-116), де він просить стягнути із відповідача уже меншу суму боргу (11190,57 доларів США), а також подано новий розрахунок такої заборгованості (а.с.120-121).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до частини ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Що стосується штрафу, заборгованість за яким зазначена у розрахунку банку у фіксованій частині та у процентній частині, то у цій частині позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Статтею 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, зокрема, строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити у стягненні комісії, оскільки з розрахунку не вбачається, що слугувало підставою для її нарахування.

Відповідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі прострочення виконання грошового зобов’язання за кредитним договором, позикодавець вправі вимагати від позичальника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення згідно зі ст. 625 ЦК України.

З рішення Апеляційного суду Волинської області від 01.02.2013 року (справа № 0306/6185/12) вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто згідно розрахунку станом на 11.09.2012 року (а.с. 118-119).

Відповідно до роз’яснень, що містяться у п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Таким чином, після ухвалення рішення суду від 01 лютого 2013 року про стягнення суми боргу за кредитним договором з відповідача, позивач має право на отримання інфляційного нарахування на суму боргу, виражене в національній валюті та на три проценти річних від простроченої суми боргу, згідно положень ст. 625 ЦК України.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 564/2199/15-ц, який відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Однак, відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що підтверджується посвідченням офіцера УК № 108055, витягом з наказу військового комісара Волинського обласного військового комісаріату № 59 від 18.03.2014 року (а.с. 147, 148) та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії УБД № 085764 (а.с. 149) .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Аналогічне вказано і у ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Так, особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом № 1126-VII від 17.03.2014 року, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію. В подальшому Указом Президента України від 14.01.2015 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого затверджено Законом № 113-VIII від 15.01.2015 року також постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином було оголошено мобілізацію і відбулося настання особливого періоду.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність застосувати в даній справі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 371, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 січня 2018 року в даній справі скасувати.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23 квітня 2018 року.

Головуючий

Судді