Рішення № 73533552, 27.03.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5259/17

Провадження № 2/161/414/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Кихтюка Р.М.,

при секретарі – Козак О.А.,

з участю представника позивача – ОСОБА_1,

представників відповідача – ОСОБА_2В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за первісним позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічним ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору, -

в с т а н о в и в :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 12.09.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3, останній отримав кредит в розмірі 21600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п.3.2, п. 3.3 умов та правил надання банківських послуг, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Однак, відповідач свої зобов’язання щодо погашення заборгованості за кредитом не виконав і станом на 09.03.2017 року загальна сума його боргу становить 30874,00 грн.

У зв’язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на користь публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» вказану заборгованість та судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що банк, укладаючи угоду із ним фактично приховав вкрай невигідні умови, а саме: банк здійснює нарахування відсотків та штрафних санкцій за простроченим кредитом, які в подальшому списує за рахунок кредитного ліміту картрахунку, тим самим щомісячно збільшуючи загальний розмір заборгованості та в подальшому нараховує відсотки на цю збільшення заборгованість, а не на тіло кредиту.

Вказує, що про такий порядок списання заборгованості та нарахування відсотків нічого не зазначено ні в заяві на видачу кредитної картки, ні в умовах та правилах надання банківських послугах, ні в тарифах.

Крім того, банком порушено приписи п.п. 2.1, 2.4, 3.1, 3.2, 3.3 кредитного договору, оскільки перед укладання договору йому не було надано в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, не було письмового підтвердження про ознайомлення з вказаною інформацією.

Також не надано детального розпису сукупної вартості кредиту з врахуванням процентної ставки за ним, вартості усіх супутніх послуг, а також фінансових зобов’язань споживача.

Окрім того, договір не містить графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості усіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача за кожним платіжним періодом.

Вважає, що в таких діях банку наявні ознаки нечесної підприємницької практики, яка мала місце як у зв’язку із веденням споживача в обману, так і внаслідок замовчування інформації про наявність інших схем кредитування, що є істотно дешевшими та вигіднішими для споживача.

У зв’язку з чим, просив визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір б/н від 12.09.2007 року, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ним.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у заяві та просила їх задовольнити. Водночас, просила відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом підтримав зустрічний позов та просив його задовольнити. При цьому, просив відмовити в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк», в тому числі й у зв’язку з пропуском строків позовної давності.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає до часткового задоволення, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 12.09.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3, останній отримав кредит в розмірі 21600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 8-14).

У відповідності до п.3.2, п. 3.3 умов та правил надання банківських послуг, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін та. крім того, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Положеннями статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1, ч. 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Однак, дослідивши укладений сторонами кредитний договір, обсяг та зміст прав і обов'язків сторін, які передбачені зазначеним договором та умовами і правилами надання банківських послуг, які є частиною договору, вбачається, що при його підписанні ОСОБА_3 погодився з ними та не заперечував проти надання кредиту.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що умови договору не суперечать принципу добросовісності і його наслідком не є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача, в той же час неможливість виконання грошового зобов’язання не звільняє боржника від відповідальності.

Таким чином, суд дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, враховуючи, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження обставини, на які позивач покликалася як на підставу своїх вимог, а тому приходить до висновку про безпідставність заявленого зустрічного позову.

Разом з тим, підлягає до часткового задоволення позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 пр. стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Із представленого суду розрахунку заборгованості вбачається, що загальний борг ОСОБА_3 за договором б/н від 12.09.2017 року станом на 09.03.2017 року становить 30874,00 грн., з яких: 2642,87 грн. – заборгованість за кредитом, 23284,75 грн. – відсотки за користування кредитом, 3000,00 грн. – комісія та пеня, 500,00 грн – штраф (фіксована частина), 1446,38 грн. – штраф (процентна складова) (а.с. 4-7).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору, а саме п. 8.6 умов та правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні клієнтом термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми боргу (а.с. 12-зворот).

При цьому, даним договором не передбачено стягнення пені та комісії за несвоєчасне виконання умов кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – прострочення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що до стягнення на користь банку підлягає заборгованість за кредитом в сумі 2642,87 грн., відсотки в сумі 23284,75 грн., 500 грн. – штраф (фіксована частина), 1446,38 грн. – штраф (процентна складова). При цьому, стягнення інших штрафних санкцій призведе подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, яке діючим законодавством заборонено.

Таким чином, оцінивши зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача слід стягнути на користь позивача встановлену судом заборгованість за кредитним договором.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача 1600,00 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 257, 258, 267, 526, 610, 611, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-

в и р і ш и в :

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 12.09.2007 року в розмірі 2642 (дві тисячі шістсот сорок дві) грн. 87 коп. – заборгованість за кредитом, 23284 (двадцять три тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 75 коп. – заборгованість за процентами, 500 (п’ятсот) грн. – штраф (фіксована частина), 1446 (одну тисячу чотириста сорок шість) грн. 38 коп. – штраф (процентна складова) та судовий збір в розмірі 1600 (одну тисячу шістсот) грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк

Повний текст рішення складений 06.04.2018 року.