Постанова № 73533269, 19.04.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 296/7593/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"19" квітня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Іваненко Т.В.

ОСОБА_1,

за участю секретаря Черемісової С.О.,

представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "01" грудня 2017 р. (судове рішення ухвалене суддею Сингаївським О.П. в м. Житомирі ) , у справі за позовом ОСОБА_2 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача ,яка полягає у невиплаті пенсії за віком як внутрішньо переміщеній особі за період з 01.07.2016 по 30.11.2016 року та зобов'язати відповідача прийняти рішення про виплату пенсії за період з 01.10.2016 по 30.11.2016 року.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 01.12.2017 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_2 пенсії за віком за період з 01.07. 2016 року до 30.11. 2016 року.

Зобов'язано Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 за період з 01.10.2016 року по 30.11.2016 року.

Не погоджуючись з постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позову. На обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач звертає увагу суду на пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки про припинення виплати позивачу відомо з 01.07.2016 року.

Стосовно припинення виплати позивачу пенсії з 01.10.по 30.11.2016, то прийняте рішення зумовлено відсутністю позивача за місцем фактичного проживання і грунтується на підставі підпункту 2 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що про порушене право дізнався з письмового повідомлення позивача від 27.03.2017 року, а тому звернувшись за захистом порушеного права 25.09.2017 року, не пропустив строки звернення до суду. Вказує, що у відповідача не було жодних підстав, передбачених ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для припинення йому виплати пенсії. Вказує, що йому поновлено виплату пенсії з 01.07.2016 по 01.10.2016 року, але відповідне рішення не приймалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 взятий на облік Управлінням праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира як внутрішньо переміщена особа, фактичним місцем проживання якої є м. Житомир, вул. Князів Острозьких (Шелушкова) 1, кв.65 , що підтверджується довідкою від 27.11.2014 р. № НОМЕР_1.

З 01.11.2014 р. позивач перебуває на обліку та отримує пенсію в Житомирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області як внутрішньо переміщена особа згідно ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" .

02.09.2016 року комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира прийнято рішення про відмову ОСОБА_2В.( внутрішньо переміщеній особі ) у виплаті пенсії та всіх інших видів соціальних допомог з жовтня 2016 року, у зв'язку з відсутністю за місцем фактичного проживання, відповідно до підпункту 2 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 року №365, що підтверджується копією витягу з протоколу №07 від 02.09.2016 року .

25.11.2016 року цією комісією прийнято рішення про призначення (відновлення) ОСОБА_2.В. пенсії з 01 грудня 2016 року відповідно до пункту 16 Порядку №365, що підтверджується витягом з протоколу від 25.11.2016 року № 18.

Крім того, рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира від 06.04.2017 року, ОСОБА_2 відновлено виплату пенсії.як внутрішньо переміщеній особі за місцем фактичного проживання, за липень-вересень 2016 року.

Вважаючи протиправними дії відповідача як щодо припинення виплати пенсії з 01.01.2016 року так і бездіяльність щодо невиплати пенсії за період з 01.10.2016 по 30.11.2016 року, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків, що відповідач, припинивши позивачу виплату пенсії з 01 липня 2016 року до 30 листопада 2016 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, чим порушив конституційне право позивача на соціальний захист, а тому визнав обґрунтованими позовні вимоги та задовольнив позов.

З такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги наступне.

Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ (далі - Закону № 1706-VІІ ) врегульовано статус внутрішньо переміщеної особи .

Згідно ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-VI (далі - Закон № 1058-VI) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно ст.47 Закону № 1058-VI , пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ст. 49 Закону № 1058-VI виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, вказаний перелік підстав припинення виплати пенсії є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем при припиненні виплати позивачу пенсії за вказаний період, відповідне рішення не приймалося, а тому відповідач заперечуючи проти позову не зазначає, яка саме з обставин, визначених наведеною нормою Закону стала підставою для припинення виплати пенсії позивачу.

Також відповідач не посилається на будь-яку іншу норму Закону, яка б визначала таку підставу припинення виплати пенсії, як скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Таким чином, припинення виплати позивачу пенсії у зв'язку із скасуванням органами соціального захисту населення довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та підставам, наведеним в Законі № 1058-VI.

Згідно висновків Конституційного Суду України викладених у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 07.10.2009 р. в Україні як соціальній правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 06.10. 2015 року у справі № 608/1189/14-а, держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана гарантувати це право (право на отримання пенсії) незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія. вказане судове рішення ухвалено у справі за переглядом судових рішень стосовно спору про припинення виплат особі, яка постійно проживає за кордоном.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира від 06.04.2017 року, вирішено відновити ОСОБА_2 виплату пенсії, як внутрішньо переміщеній особі за місцем фактичного проживання за липень, серпень, вересень 2016 року. Вказане рішення стало підставою для відновлення відповідачем виплати пенсії позивачу. Проте, відповідачем не було відновлено виплату пенсії позивачу за період з 01.10.2016 року по 30.11.2016 року.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач припинив виплату пенсії позивачу лише на підставі отриманих ним списків, відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій, з числа внутрішньо переміщених осіб, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи апеляційної скарги, що згідно витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Корольовської районної ради м. Житомира № 07 від 02.09.2016 року, позивачу було відмовлено у виплаті пенсії з жовтня 2016 року на підставі підпункту 2 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції з огляду на таке.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року визначено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до п.п.2 п.12 зазначеного Порядку соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Відповідачем не надано будь-якого обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, як внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування.

Разом з тим, як вже зазначалось, відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії у відповідності з вимогами ст. 49 Закону № 1058-VI.

Суд першої інстанції правильно зазначив про пріоритетність застосування вимоги ст.49 Закону № 1058-VI, а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанови Кабінету Міністрів від 08.06.2016 року №365 є безпідставними.

Щодо доводів відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду, визначеного статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, слід зазначити, що позивач не отримував будь-якого рішення відповідача про припинення виплати пенсії, отже відсутні підстави вважати, що позивач дізнався про порушення своїх прав поза межами 6-місячного строку звернення до суду.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судупершої інстанції про те, що відповідач, припинивши виплату пенсії позивачу, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права ОСОБА_2 шляхом зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії за віком, починаючи з 01 жовтня 2016 року по 30 листопада 2016 року.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від "01" грудня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Т.В. Іваненко

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "20" квітня 2018 р.