Постанова № 73533001, 19.04.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/2019/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"19" квітня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Іваненко Т.В.

ОСОБА_1,

за участю секретаря Черемісової С.О.,

представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "29" грудня 2017 р. (судове рішення ухвалене суддею Борискіним С.А. в м. Рівне, повний текст судового рішення складено 05.01.2018 р.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до заступника начальника Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення - рішення від 23.10.2017 № 421-52., посилаючись на неправомірні дії відповідача щодо визначення йому податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що належить йому на праві власності, за 2016 рік. Зокрема, зазначає, що у його власності перебуває не квартира, а житловий будинок загальною площею 374,8 кв.м, що не перевищує пільгову площу 500 кв.м, визначену п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України і що під час реєстрації нерухомості у 2004 році у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно були внесені помилкові відомості, що йому належить саме квартира. З метою внесення достовірних відомостей, він 06.12.2017 звернувся з відповідною заявою до державного реєстратора, на підставі якої були внесені зміни до Державного реєстру щодо володіння саме будинком, а не квартирою.

Відповідно до ч.1 ст.48 КАС України суд, за згодою представника позивача, здійснив заміну первісного відповідача - заступника начальника Головного управління ДФС у Рівненській області на належного - Головне управління ДФС у Рівненській області.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.12.2017 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2017 №421-52 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов. В обгрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що об'єкт нерухомості згідно технічного паспорту на садибний житловий будинок не є квартирою, а є 1/2 частиною садибного житлового будинку, а тому розрахунок суми податку повинен був робитися відповідно до п.п. 266.4.1.б п.266.4 ст. 266 Податкового кодексу України. Звертає увагу на те, що 06.12.2017 року державним реєстратором йому видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого у його власності знаходиться житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити без змін рішення суду першої інстанції посилається на те, що згідно відомостей Державного реєстру прав на нерухоме майно позивачу на праві власності належить восьмикімнатна квартира (реєстраційний номер майна 6814779, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 21.06.2015 р.), а тому оскаржуване податкове-повідомлення рішення є правомірним.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Судом встановлено, що 23.10.2017 Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми № 421-52, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке сплачується фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості, у розмірі 30164,74 грн. за 2016 рік (а.с.5).

Розрахунок податку було проведено на підставі рішення Сарненської міської ради Рівненської області від 09.07.2015 №1925 за ставкою 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, за 1 кв.м площі (1 відсоток від 1378 = 13,78; 13,78х374,8 =5164,74; 5164,74 + 25000 = 30164,74).

30.10.2017 ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку податкового зобов’язання, враховуючи, що у його власності перебуває не квартира, а житловий будинок (а.с.11-12).

Листом від 13.11.2017 Головне управління ДФС у Рівненській області у задоволенні заяви відмовило, покликаючись на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 2016 рік (а.с. 13).

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому відмовив у позові.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Пунктом 15.1. статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною особою за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Статтею 265 Податкового кодексу України визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до п.п. 266.1.1 та п.п. 266.2.1 п. 266.1 ст.266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно п.п.266.3.1. та п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.

Підпунктом 266.5.1 пункту 255.5 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп.266.6.1 п.266.6 ст. 266 Податкового кодексу України).

За змістом пп.266.6.1 та пп.267.6.2 п.267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Згідно п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст.266 Податкового кодексу України, за наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку).

Як вбачається з матеріалів справи спірне податкове повідомлення-рішення від 23.10.2017 № 421-52 щодо визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що належить позивачу на правах власності, приймалось відповідачем за 2016 рік.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.12.2017 №106490232, витягів з інформаційних баз відповідача від 22.12.2017, ОСОБА_2 22.09.2004 на підставі договору купівлі-продажу придбав у власність квартиру за адресою: 34503, м. Сарни, вул. Струтинської, 19/2, загальної площею 374,8 кв.м. (а.с.19-20, 35-37).

Отже, з моменту купівлі об’єкта нерухомості за адресою: 34503, м. Сарни, вул. Струтинської, 19/2, тобто з 22.09.2004, по 06.12.2017 (дату внесення змін до Реєстру) він був зазначений у Державному реєстрі речових прав на нерухоме як квартира (а.с.19-2., 35-37).

Ця обставина підтверджується долученим позивачем до матеріалів справи технічним паспортом від 04.08.2004 на квартиру за адресою: м. Сарни, вул. Струтинської, 19/2 (а.с.6-10).

Тому, відповідач, враховуючи вимоги п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України, при обчисленні бази оподаткування об’єкту житлової нерухомості, що належить позивачу, на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, правомірно врахував, що ОСОБА_2 належить саме квартира, а не житловий будинок.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності прийнятого відповідачем рішення.

Доводи апеляційної скарги, що фактично позивач є власником житлового будинку, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки згідно матеріалів справи, лише 06.11.2017 на замовлення ОСОБА_2 було виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок №19, вул. Струтинської, 19 м. Сарни та 06.12.2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (а.с.19). При цьому, підставами виникнення права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено договір купівлі-продажу квартири, серія та номер 2170-, виданий 22.09.2004.

З врахуванням наведених норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене позивачем рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "29" грудня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Т.В. Іваненко

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "20" квітня 2018 р.