Постанова № 73531500, 19.04.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/680/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

19 квітня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

представників відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року (головуючий суддя: Лелюк О.П., повний текст складено 12.01.2018 року) у справі №824/680/17-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач 11.09.2017 року звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень та зменшень позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області щодо не нарахування та не виплати йому заробітної плати за серпень, вересень, жовтень 2014 року згідно умов трудового договору, штатного розкладу;

- зобов’язати Кіцманську районну державну адміністрацію Чернівецької області нарахувати та виплатити йому надбавку в розмірі 50% за зазначений період в розмірі 1951,05 грн.;

- зобов’язати Кіцманську районну державну адміністрацію Чернівецької області виплатити йому компенсацію утрати частини заробітної плати в зв’язку з несвоєчасною її виплатою в розмірі 3640,66 грн.

Обгрунтовуючи вказані вимоги, позивач зазначав про неправильне нарахування йому відповідачем заробітної плати за відпрацьовані робочі дні у серпні, вересні, жовтні 2014 року, а саме: не нарахування та не виплата надбавки за високі досягнення у праці в розмірі 50%.

Також позивач вважає, що окрім виплати недонарахованої заробітної плати, відповідач повинен виплатити йому компенсацію утрати частини невиплаченої заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати відповідно до статті 34 Закону України “Про оплату праці” та статей 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку із порушенням строків її виплати".

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду 10 січня 2018 року адміністративний позов позивача залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 31 січня 2018 року звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема положень статей 242, 244 КАС України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, не погоджуючись з доводами позивача, наполягає на відсутності підстав для нарахування та виплати позивачу надбавки за високі досягнення у праці за серпень, вересень, жовтень 2014 року, з тих підстав, що остання йому не була встановлена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 (із змінами) під час поновлення на роботі і до того ж, у період з 21.08.2014 року по 29.10.2014 року позивач не виконував свої посадові обов'язки начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати, відповідач, зазначає, що оскільки на протязі спірного періоду надбавка за високі досягнення у праці позивачу не нараховувались, то і відповідно не було порушено терміни її виплати, що робить позовні вимоги в цій частині безпідставними.

Також, в підтвердження відсутності порушень законодавства про оплату праці позивача з боку відповідача за період з 01.04.2014 року по 05.09.2016 року, останній посилається на акт перевірки, проведеної Управлінням Держпраці у Чернівецькій області № 24-09-34/307.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та за обставин викладених в ній, просили її задовольнити.

Представники відповідача щодо заявлених вимог апеляційної скарги заперечували та вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийнято в результаті всебічного та об'єктивного дослідження всіх матеріалів справи, просили залишити його в силі.

Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 01 серпня 2003 року №45о/с ОСОБА_2 призначено на посаду заступника начальника відділу містобудування та архітектури райдержадміністрації, начальника районної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю з окладом 142 грн. на місяць з присвоєнням йому 13 рангу державного службовця, як такого, що пройшов за конкурсом.

З 08 липня 2004 року згідно розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 08 липня 2004 року №36о/с ОСОБА_2 працював на посаді начальника відділу містобудування та архітектури райдержадміністрації.

На підставі розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 10 квітня 2012 року №48 о/с ОСОБА_2 працював на посаді начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства районної державної адміністрації. Цим же розпорядженням йому встановлено посадовий оклад згідно із штатним розписом. Вказано, що стаж державної служби ОСОБА_2 станом на 10 квітня 2012 року становить 10 років 8 місяців 10 днів з виплатою надбавки за вислугу років 20 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг. Крім того, встановлено ОСОБА_2 надбавку до посадового окладу в розмірі 50 відсотків за високі досягнення у праці з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років. Вказано проводити виплату в межах фонду оплати праці.

Згідно розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 09 квітня 2014 року №39 о/с ОСОБА_2 звільнено з посади начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства районної державної адміністрації за угодою сторін, згідно пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року визнано протиправним та скасовано розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 09 квітня 2014 року №39-ос про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кіцманської районної державної адміністрації. Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кіцманської районної державної адміністрації з 10 квітня 2014 року. Стягнуто з Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 квітня 2014 року по 21 липня 2014 року включно.

На виконання рішення суду Кіцманською районною державною адміністрацією Чернівецької області прийнято розпорядження від 11 серпня 2014 року №73-ос про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства районної державної адміністрації, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 до виконання обов’язків начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства приступає 14 серпня 2014 року, з отриманням виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 квітня 2014 року по 09 травня 2014 року.

Розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 20 серпня 2014 року №77-ос з метою перевірки достовірності фактів, зазначених у листі радника голови Чернівецької облдержадміністрації - заступника голови антикорупційної комісії Чернівецької області ОСОБА_6 від 31 липня 2014 року, стосовно ОСОБА_2 призначено службове розслідування.

Розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 21 серпня 2014 року №78-ос ОСОБА_2 відсторонено від виконання повноважень начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства районної державної адміністрації з 21 серпня 2014 року до закінчення службового розслідування.

29 жовтня 2014 року складено ОСОБА_3 проведення службового розслідування.

Згідно розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 31 жовтня 2014 року №93-ос ОСОБА_2 звільнений з посади начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства районної державної адміністрації відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року визнано протиправним та скасовано розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 31 жовтня 2014 року №93-ос “Про звільнення ОСОБА_2П.”. Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області з 01 листопада 2014 року. Зобов'язано Кіцманську районну державну адміністрацію Чернівецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01 листопада 2014 року по 18 червня 2015 року включно.

На підставі указаного рішення суду апеляційної інстанції відповідачем прийнято розпорядження від 13 травня 2016 року №73-ос, яким поновлено ОСОБА_2 з 01 листопада 2014 року на посаді начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області та зазначено про необхідність приступити до виконання обов’язків начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури з 16 травня 2016 року з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2014 року по 18 червня 2015 року включно.

13 липня 2017 року ОСОБА_2, працюючи на посаді завідувача сектору з питань містобудування та архітектури Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області, звернувся до голови Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області ОСОБА_7 із заявою про донарахування невиплаченої заробітної плати за серпень, вересень, жовтень 2014 року, а також просив виплатити йому компенсацію утрати частини невиплаченої заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати.

Листом від 28 липня 2017 року за №А-147 голова Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_2 про безпідставність його вимог, викладених у заяві від 13 липня 2017 року, та про відсутність підстав для їх задоволення.

Не погодившись з відповідачем, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача та відмовив в задоволенні адміністративного позову через недоведеність позивачем підставності своїх вимог.

Колегія суддів частково не погоджується з зазначеними висновками окружного суду та надаючи правову оцінку виниклим між сторонами правовідносинам зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно - технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини 2 статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими регіональними угодами.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективним договором (частина 4 статті 97 КЗпП України).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу

В структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, як винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), зокрема, посадових окладів для службовців, додаткова заробітна плата, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Також в структуру заробітної плати входять і інші заохочувальні та компенсаційні виплати (винагороди за підсумками роботи за рік, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (стаття 2 Закону України "Про оплату праці").

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди, за підсумками роботи за рік чи вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими зазначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно- правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Так, згідно розпорядження голови Кіцманської районної державної адміністрації від 10.04.2012 року № 48-ОС "Про призначення ОСОБА_2П." позивача було призначено на посаду начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства районної державної адміністрації, встановлено посадовий оклад згідно зі штатним розписом та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 року № 268 встановлено надбавку до посадового окладу в розмірі 50 відсотків за високі досягнення у праці з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років.

Як зазначено вище, постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 липня 2014 року визнано протиправним та скасовано розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації від 09 квітня 2014 року № 39-ос про звільнення ОСОБА_2П.з посади начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства та поновлено позивач на посаді начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства районної державної адміністрації з 10 квітня 2014 року з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації від 11 серпня 2014 року № 73-ОС, позивача було поновлено на посаді начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства з 10 квітня 2014 року з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як встановлено з матеріалів справи, нарахування виплаченого позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснено із розміру заробітної плати, яка була нарахована йому за два останні місяці роботи перед звільненням і структуру якої складав посадовий оклад, надбавка за ранг державного службовця, надбавка за вислугу років та надбавка у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років.

До того ж, зазначений розмір заробітної плати був встановлений згідно умов трудового договору, укладеного згідно розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації від 10.04.2012 року №48-ОС.

Таким чином, судова колегія вбачає всі підстави стверджувати, що позивач поновившись на посаді начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства з 10 квітня 2014 року продовжував працювати на підставі розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації від 10.04.2012 року № 48-ОС про первинне його призначення на вищевказану посаду із зазначенням розміру заробітної плати, в структуру якої входить, окрім іншого і надбавка за високі досягнення у праці в розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років. Тобто, в даному випадку, в силі залишилися умови трудового договору щодо оплати праці, встановлені з 10.04.2012 року розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації № 48-ОС і які існували на день звільнення позивача з роботи.

Судова колегія, в межах розгляду питання правомірності позбавлення позивача надбавки за високі досягнення у праці в розмірі 50 відсотків посадового окладу з часу його поновлення на раніше займаній ним посаді, не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що в даному випадку необхідно враховувати і факт відсторонення позивача від виконання повноважень у період з 21 серпня 2014 року по 29 жовтня 2014 року в зв'язку з проведенням стосовно нього службового розслідування, оскільки відповідно до п. 5.7 Трудового договору, укладеного згідно розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації від 10.04.2012 року №48-ОС, визначено, що надбавки не виплачуються працівникам лише на час тимчасової непрацездатності, випробувального терміну, щорічної відпустки та відпусток: у зв'язку з вагітністю і пологами, по догляду за дитиною до 3-х років і 6 років, тощо.

Тобто таку підставу для позбавлення працівника надбавки за високі досягнення у праці в розмірі 50 відсотків посадового окладу як відсторонення від виконання повноважень працівника роботодавцем у вказаному Трудовому договорі не передбачено.

Таким чином, підсумовуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про обгрунтованість і підставність вимог позивача стосовно визнання протиправними дії Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області щодо не нарахування та не виплати йому заробітної плати за серпень, вересень, жовтень 2014 року згідно умов трудового договору, штатного розкладу.

Водночас, судова колегія, надавши правову оцінку всім обставинам справи, та з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, вважає, що в даному випадку позовна вимога останнього щодо зобов’язання Кіцманську районну державну адміністрацію Чернівецької області нарахувати та виплатити йому надбавку в розмірі 50% за період роботи серпень, вересень, жовтень 2014 року в розмірі 1951,45 грн. (з урахуванням наданого відповідачем на вимогу суду розрахунку вказаної суми з огляду на фактично відпрацьований позивачем у даний період час) також підлягає задоволенню.

Надаючи правову оцінку вимозі позивача стосовно зобов’язання Кіцманську районну державну адміністрацію Чернівецької області виплатити йому компенсацію втрати частини заробітної плати в зв’язку з несвоєчасною її виплатою в розмірі 3640,66 грн., то судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст. 3 цього ж Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати").

Аналогічні вимоги передбачені в Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Так, відповідно до пункту 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати обчислюється виходячи з розміру індексу споживчих цін за період невиплати доходу.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем заявлена вимога про зобов’язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 3640,66 грн.

Однак, судова колегія, враховуючи вищевикладене, вважає вказані позовні вимоги позивача безпідставними, оскільки як встановлено з матеріалів справи, сума індексації заробітної плати позивача нараховувалась і виплачувалась щомісячно разом із основною сумою заробітної плати за кожен місяць та у терміни виплати самої заробітної плати.

До того ж, у контексті перевірки вказаних доводів апеляційної скарги позивача колегія суддів також зазначає, що Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" не регламентовано обов'язку суду вираховувати суму зазначеної компенсаційної виплати при вирішенні таких спорів, а навпаки - нарахування та здійснення відповідних виплат віднесено до компетенції та обов'язків роботодавця, тобто відповідача.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо вказаної позовної вимоги і не вбачає підстав для її задоволення.

Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги позивача, перевіривши рішення суду в їх межах, відповідно до ст. 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було допущено порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

За приписами статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 139 КАС України установлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 4 названої статті КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги від 04.09.2017 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №124 від 28.01.1994 року, акт виконаних робіт по Договору про надання правової допомоги від 04.09.2017 року, ордер серії ЧЦ № 00000957 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 124/2-4 від 11.04.2018 року, згідно якої позивачем сплачено 5000 грн. за правову допомогу.

Колегія суддів зазначає, що витрати на професійну правову допомогу є співмірними зі складністю справи та наданими послугами, часом, витраченим на надання послуг, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність доказів фактичного понесення витрат на правову допомогу позивачем.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, надану протягом розгляду справи в розмірі 5000 грн, 00 коп. підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії скасувати.

Ухвалити нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області щодо не нарахування та виплати йому заробітної плати за серпень, вересень, жовтень 2014 року згідно умов трудового договору, штатного розкладу.

Зобов’язати Кіцманську районну державну адміністрацію Чернівецької області нарахувати та виплатити йому надбавку в розмірі 50% за зазначений період в розмірі 1951,45 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (59300, Чернівецька область, м. Кіцмань, вул. Південна, 1-В) витрати понесені ним на правничу допомогу адвоката за рахунок бюджетних асигнувань Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області (59300, Чернівецька область, м. Кіцмань, вул. Незалежності, 83, код ЄДРПОУ 04062110) в сумі 5000 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 23 квітня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9